Рішення від 13.06.2025 по справі 334/3612/23

Дата документу 13.06.2025

Справа № 334/3612/23

Провадження № 2/334/52/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2025 року місто Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Коломаренко К.А.,

при секретарі Цілінко А.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району

про відшкодування шкоди

за участі: представника позивача адвоката Бєлік І.В. (діє на підставі доручення для надання безоплатної правової допомоги №675 від 07.07.2023), представника відповідача Колокол О.О. (діє на підставі Довіреності від 19.12.2024 №01-24/55)-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду міста Запоріжжя з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про відшкодування шкоди, згідно якого просить суд стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.

В обґрунтуванняпозову зазначив,що рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.02.2023 року по адміністративній справі №335/8834/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №892325 від 12.12.2022 року, прийняту інспектором 3 батальону 1 роти УПП в Запорізькій області ДПІ лейтенантом поліції Глущенко Вікторією Ігорівною, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Рішення суду по даній справі набрало законної сили 03.03.2023 року. Оскаржувана постанова пов`язана з подіями, які відбувались 12.12.2022 року в приймальні УСЗН по Дніпровському району, де у позивача виник конфлікт з керівником УСЗН ЗМР по Дніпровському району ОСОБА_2 , яка не пускала ОСОБА_1 до кабінету на приватний прийом, на який він був записаний заздалегідь, фотографувала позивача без його згоди та здійснювала вплив психологічного характеру. Однак це не поодинокий випадок, оскільки неправомірні дії керівника УСЗН ЗМР по Дніпровському району почались з серпня 2021 року після звернення позивача до УПСЗН по Дніпровському району в порядку Закону України «Про звернення громадян». Проте вищевказане звернення позивача не було розглянуто належним чином, відповідачем не було надано відповіді на всі поставленні у зверненні питання та не надані запитувані документи. В результаті протиправних дій керівника УСЗН ЗМР по Дніпровському району, через хвилювання, у позивача піднявся сильно тиск, у зв`язку з чим він невідкладно звернувся до лікарні. З 2015 року у позивача вкрай слабке здоров`я, а порушення немайнових прав завдало йому глибокі моральні страждання. Позивач правомірно звертався до відповідача та мав правомірні очікування щодо надання відповіді на поставленні питання. B свою чергу, відповідач своїми діями/бездіяльністю завдав позивачу моральних страждань, які проявляються у його розчаруванні діяльністю органу місцевого самоврядування, психічних напруженнях та тривалих переживаннях, незручностях, які виникли у зв`язку з діями відповідача та необхідністю, захищати позивачу свої права, в тому числі і в суді. Протиправна поведінка керівника УСЗН ЗМР по Дніпровському району вплинула на психологічний стан та соціальне функціонування позивача, чим йому було завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 1000000,00 (один мільйон) гривень.

Ухвалою судувід 11.05.2023у справівідкрито провадження,розгляд справиухвалено здійснюватив порядкузагального позовногопровадження,розпочато підготовчепровадження,підготовче засіданняпризначене на12.06.2023,визначено сторонамстрок дляподання заявпо сутіспору.

29.06.2023 року до суду засобами поштового зв`язку від Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району надійшов відзив на позовну заяву, поданий за підписом представника голови ліквідаційної комісії Баштової О.В., в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку в управлінні з 27.01.2020 року по 30.09.2020 року, як отримувач тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного ч.1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але не набула права на пенсійну виплату, у зв`язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті, за наявності не менш 15 років страхового стажу. Після повторного звернення 27.07.2020 ОСОБА_1 було подовжено допомогу на період з 27.07.2020 по 31.12.2020. Підставою для призначення тимчасової допомоги була довідка про наявний трудовий стаж, яка надана Мелітопольським відділом обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області. Згідно довідки, дата, з якої ОСОБА_1 мав право на пенсійну виплату, - 14.08.2024. 14 вересня 2020 року управління отримало інформацію, що з 20 серпня 2020 року йому призначена пенсія за віком. З 1 жовтня 2020 року виплата тимчасової допомоги припинена. За період з 20.08.2020 по 30.09.2020 ОСОБА_1 одночасно були призначені та виплачені тимчасова допомога та пенсія за віком. Оскільки виплата пенсії за віком є пріоритетною виплатою, по тимчасовій допомозі виникла надміру виплачена сума, яку необхідно було повернути. ОСОБА_1 08.10.2020 року було направлено повідомлення про припинення та про необхідність повернення державної соціальної допомоги. Запропоновано строк для вирішення питання в досудовому порядку. Оскільки заявник не повернув зазначену суму, 03.10.2022 року було надано позовну заяву до Ленінського районного суду міста Запоріжжя. З цього часу і почались неодноразові звернення позивача до Управління. На всі звернення були надані відповіді в належний термін. На одному з таких прийомів громадян і було викликано наряд поліції. Неправомірні діяння начальника Управління, на які вказує позивач, обґрунтовані не були та в ході всіх перевірок, після скарг позивача до усіх можливих контролюючих органів, не виявлені. 25.01.2023 Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя по справі №334/4445/22 було задоволено позов управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району. Не погодившись з цим Рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного суду. 25.05.2023 Запорізьким апеляційним судом було відмовлено в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , а рішення суду першої інстанції залишено без змін. Позивач намагається переконати в тому, що «...моральні страждання, психічні напруження та тривалі переживання, незручності, які виникли у зв`язку з діями Управління та необхідність захищати свої права, в тому числі в суді» пов`язані з тим, що Управління на виконання вимог законодавства згідно рішення суду, повинно стягнути надмірно отримані кошти Державної допомоги. В цьому і полягає нанесення моральної шкоди, на думку позивача. ОСОБА_1 не довів факту завдання йому моральної шкоди, а саме наявності протиправних дій посадових чи службових осіб органу місцевого самоврядування і причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою моральною шкодою. Також позивач не надав належних доказів на підтвердження вчинення посадовими особами дій, спрямованих на завдання шкоди та не довів, що дії посадових осіб призвели до погіршення стану здоров`я або будь-яких інших негативних наслідки. Виписка з медичної амбулаторної карти позивача не містить деяких фрагментів, які видалені навмисно, а в короткому анамнезі перебігу хвороби зазначено, що погіршення стану відбулось в грудні 2022 року після переохолодження, тобто до даних подій Управління та його посадові особи не мають жодного відношення, а тому підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.

10.07.2023 року через канцелярію суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просить (далі-мовою оригінала) «Приостановить рассмотрение дела по иску к УПСЗП Запорожского горсовета по Днепровському району».

11.09.2023 року через канцелярію суду від представника позивача адвоката Бєлік І.В. (діє на підстав доручення №675 від 07.07.2023 р.) надійшли відповідь на відзив з доданою заявою про поновлення процесуального строку для подання відзиву. У відзиві зазначає, що 12.12.2022 року приблизно о 10 годині ранку позивач знаходився в приймальній УСЗН по Дніпровському району в очікуванні прийому на який був записаний заздалегідь. Там у нього виник конфлікт з керівником УСЗН по Дніпровському району ОСОБА_2 .. Незважаючи на те. що позивач був записаний на особистий прийом, ОСОБА_2 запросила до кабінету ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та співробітника на ім?я ОСОБА_5 до кабінету. ОСОБА_5 на її вказівку налаштував обладнання для фото-відео- зйомки. Згодою позивача на присутність цих осіб та на проведення фото- відео зйомки ніхто не цікавився і зйомка а була розпочата без його згоди. Обурений такою поведінкою, позивач відкрито виразив свою незгоду із здійсненням будь-яких видів зйомки за його участі і заборонив знімати його. Позивач відчував психологічний тиск на себе та почувався дуже неприємно, змушений був кілька разів виразити свій протест на такі дії і тільки після того, як він почав викликати поліцію, зйомку припинили. ОСОБА_2 не реагувала на зауваження, поводилась зневажливо, не дотримувалась дистанції, порушуючи приватний простір позивача та здійснювала на нього вплив психологічного характеру. ОСОБА_1 з`явився до УСЗН в своїх приватних справах та обґрунтовано очікував належного поводження з боку посадових осіб. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 позивач звернувся до поліції за телефоном 102 і викликав наряд. Після появи патрульних поліцейських, які належним чином не з`ясували фактичні обставини справи, було складено постанову про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , а не відносно співробітників УСЗН. Тривалий час позивач перебував у постійному нервовому напруженні, постійному стресі і відчував занепокоєння та інші негативні почуття, через несправедливість що трапилась. Вважає, що співробітники УСЗН своєю поведінкою сприяли створенню хибного враження у прибулих на виклик патрульних, що потягло безпідставне складення постанови відносно ОСОБА_1 , яка в подальшому була ним оскаржена та скасована рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.02.2023 року в адміністративній справі №335/8834/22. Ці події дуже схвилювали позивача, він відчував себе погано, був дуже знервований, морально розчавлений, у нього піднявся тиск, розболівся суглоб і він вимушений був звернутись до лікарні. У зв?язку із діями відповідача ОСОБА_1 відчув приниження, оскільки, враховуючи скрутний матеріальний стан, вирішення питань щодо соціальної та пенсійної допомоги має для нього істотне значення, він почувався «бідним», незахищеним і безпорадним. Позивача дуже обурило, що попри заборону його фотографували і він почувався втратившим контроль над своїм життям. Позивач правомірно звертався до відповідача та мав правомірні очікування щодо належного реагування. В свою чергу, відповідач своїми діями/бездіяльністю завдав позивачу моральних страждань, які проявляються у його розчаруванні, психічних напруженнях та тривалих переживаннях. незручностях, які виникли у зв`язку з діями відповідача та необхідністю, захищати свої права, в тому числі і в суді. Позивач вимушений витрачати на це свій час та відриватись від своїх звичайних занять. Щодо заперечень відповідача стосовно ціни позову зазначив, що нормативно не встановлено мінімальний і максимальний розміри відшкодування моральної шкоди та методику його визначення. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та остаточно приймається судом за результатами розгляду справи.

11.09.2023 року через канцелярію суду від представника позивача адвоката Бєлік І.В. (діє на підстав доручення №675 від 07.07.2023 р.) надійшло клопотання про витребування доказів, а саме матеріалів адміністративної справи №335/8834/22 з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, яке 09.10.2023 року протокольною ухвалою залишено без розгляду за клопотанням позивача та його представника.

03.10.2023року черезканцелярію судувід відповідача,за підписомпредставника Колокол О.О.(дієна підставідовіреності №01-24/1435від 21.04.2023року),надійшли письмовізаперечення посправі,в якихпредставник відповідачапросить відмовитив задоволенніпозовних вимогв повномуобсязі. 12.12.2022 року позивач черговий раз з`явився на прийом до начальника Управління з приводу поданої 03.10.2022 Управлінням позовної заяви до суду про повернення надміру сплачених позивачу коштів тимчасової державної соціальної допомоги як непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату. 3 фактом подання цієї позовної заяви до суду позивач був категорично не згодний, свою незгоду позивач 12.12.2022 в приміщенні Управління демонстрував агресивно, з використанням образливих висловлювань на адресу працівників Управління, тому з метою недопущення в подальшому пред`явлення позивачем надуманих звинувачень в бік працівників Управління, а також з огляду на те, що посадова особа, яка здійснює особистий прийом, для забезпечення кваліфікованого розв`язання поставлених відвідувачем питань може залучити до розгляду працівників відповідних структурних підрозділів, начальник запросила спеціалістів Управління, які безпосередньо займались питаннями позивача та з яких він звернувся, а також запропонувала позивачу здійснити відеозйомку цієї зустрічі. Позивач заперечив проти зйомки, тому її не проводили, а твердження позивача про те, що нібито у нього не питали згоди на відеозйомку, не відповідає дійсності. Свої пояснення, міркування та аргументи, Управління виклало у відзиві на позовну заяву, що міститься в матеріалах даної справи.

06.10.2023 року через канцелярію Ленінського районного суду міста Запоріжжя позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про відвід судді Коломаренко К.А.

Ухвалою суду від 09.10.2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді.

В підготовчому 09.10.2023 року засіданні позивачем ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи, додаткові докази, а саме: лист про розгляд інформаційного запиту та супровідний лист з DVD-диском.

Ухвалою Ленінськогорайонного судум.Запоріжжя від13.11.2023року закритопідготовче провадження,справу призначенодо розглядупо суті;викликано всудове засіданнясвідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 (останнє відоме місце роботи Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району бульвар Вінтера, 14, м. Запоріжжя, 69096); витребувано уУправління соціальногозахисту населенняЗапорізької міськоїради поДніпровському району відомості, що містяться в особовій справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , а саме відомостей про зареєстроване місце проживання та засоби зв`язку, за якими може бути здійснений виклик свідків в судове засідання.

27.11.2023 року від представника відповідача надійшла заява на виконання ухвали суду від 13.11.2023 року, надано відомості, що містяться в особовій справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , а саме відомостей про зареєстроване місце проживання та засоби зв`язку, за якими може бути здійснений виклик свідків в судове засідання.

22.02.2024 року від представника відповідача надійшла заява про долучення доказів до позовної заяви за результатами судового засідання 23.01.2024 року щодо порядку проведення особистого прийому громадян.

19.03.2025 року від позивача надійшла заява-клопотання, в якій просить виключити з 5-ого абзацу позовної заяви тест «..яка не пускала до кабінету на приватний прийом».

24.04.2024 року від позивача надійшла заява про долучення доказів та заява про поновлення строку для подання доказів. Також просив викликати в якості свідків працівників поліції та ОСОБА_5 , який здійснював відеозйомку під час особистого прийому, які виїжджали на виклик за телефоном «102» до УСЗН по Дніпровському району. Протокольною ухвалою від 16.05.2024 року клопотання задоволено частково, поновлено строк для подання доказів та клопотання про виклик свідків. Викликано в якості свідка ОСОБА_7 .

09.05.2024 року через канцелярію Ленінського районного суду міста Запоріжжя позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про відвід судді Коломаренко К.А.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя Коломаренко К.А. від 09.05.2024 року визнано необґрунтованим заявлений позивачем відвід та передано матеріали справи для визначення судді з розгляду заяви про відвід.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя Ісакова Д.О. від 14.05.2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_8 про відвід судді Коломаренко К.А.

02.09.2024 року від позивача надійшло клопотання про повторний допит в якості свідка ОСОБА_2 та просив витребувати положення про УСЗН ЗМР по Дніпровському району.

11.02.2025 року від позивача надійшло заява-клопотання про долучення до матеріалів справи положення про УСЗН ЗМР по Дніпровському району з заявою про поновлення строків.

12.02.2025 року в судовому засіданні позивач відмовився від допиту в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , відмова прийнята судом.

20.03.2025 року в судовому засіданні позивач відмовився від повторного допиту в якості свідка ОСОБА_2 , відмова прийнята судом.

10.05.2025 року від позивача надійшло заява-клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів з заявою про поновлення строків.

На підставі Закону України № 4273-IX від 26.02.2025 року «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», який набрав чинності 25.04.2025 року, відбулася зміна найменування Ленінського районного суду міста Запоріжжя на Дніпровський районний суд міста Запоріжжя.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце судового засідання. 05.06.2025 року подав через канцелярію суду заяву, в якій просив провести судове засідання без його участі, але з участю його представника адвоката Бєлік І.В. Вважає позовні вимоги доведеними та підтвердженими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Представник позивача адвокат Бєлік І.В. наполягала на задоволенні позовних вимог, які в повній мірі доведені належними та допустимими доказами.

В судовому засіданні представник відповідача Колокол О.О. зазначила, що проти позову заперечує, позивач безпідставно звернувся до суду, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно достатті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами першою та другоюстатті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьоюстатті 23 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно достатті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Відповідно достатті1173ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Особливості відшкодування шкоди, завданої у результаті виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку на підставі протиправних (незаконних) індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України особам, які на дату прийняття таких індивідуальних актів або рішень, відповідно, мали статус учасників такого банку, встановлюютьсяЗаконом України"Про банки і банківську діяльність" таЗаконом України"Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно достатті 1174 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті1173,1174 ЦК Українипередбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд при розгляді справи 334/4445/21 (постанова від 11.12.2024).

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

На обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, посилався на те, що йому спричинена моральна шкода, внаслідок неправомірних дій керівника УСЗН ЗМР по Дніпровському району ОСОБА_2 , яка 12.12.2022 не пускала ОСОБА_1 до кабінету на приватний прийом, на який він був записаний заздалегідь, фотографувала позивача без його згоди та здійснювала вплив психологічного характеру. Після чого, згідно поданої 19.03.2025 заяви просив виключити з позовної заяви текст «…яка не пускала до кабінету на приватний прийом» (т. 2 а.с. 134).

Разом з тим, судом не встановлено наявності неправомірних дій з боку ОСОБА_2 чи будь-кого зі співробітників УСЗН Запорізької міської ради по Дніпровському району відносно ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку УСЗН ЗМР по Дніпровському району, де отримував державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату.

Так, згідно Довідки від 28.12.2020 року, наданої УСЗН ЗМР по Дніпровському району ОСОБА_1 перебуває на обліку УСЗН ЗМР по Дніпровському району та за період з липня 2020 по грудень 2020 включно ним отримано державну соціальнудопомогу непрацюючійособі,яка досяглапенсійного віку,але ненабула правана пенсійнувиплату в липні 2020 1712,00 грн, в серпні 2020 1049,29 грн, а всього за період з липня 2020 по грудень 2020 включно 2761,29 гривень (т. 2 а.с. 115)

Згідно відповіді №06-07/7042, наданої УСЗН по Дніпровському району в грудні 2022 року, ОСОБА_1 відповідно до поданих ним 27.01.2020 року документів, була призначена тимчасова державна соціальна допомога непрацюючій особі, яка досягла пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату у розмірі: з 27.01.2020-30.06.2020 1638,00 грн, з 01.07.2020 по 26.07.2020 1712,00 грн. Після повторного звернення 27.07.2020 було продовжено допомогу на період 27.07.2020-31.12.2020 у розмірі 1712,00 грн щомісячно. 14.09.2020 року управління отримало інформацію, що з 20.08.2020 ОСОБА_1 призначена пенсія за віком. З 01.10.2020 виплата допомоги припинена. Розмір призначеної допомоги складав: за січень 2020 264,19 грн, за лютий 2020 1638,00 грн, за березень 2020 1638,00 грн, за квітень 2020 1638,00 грн, за травень 2020 1638,00 грн, за червень 2020 1638,00 грн, за липень 2020 11712,00 грн, за серпень 2020 1712,00 грн, за вересень 2020 1712,00 грн. Кошти зараховувались на поточний рахунок ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» щомісячно по мірі надходження фінансування до управління та були виплачені в повному обсязі (т. 1 а.с. 212).

Згідно інформаційного листа УСЗН по Дніпровському району №04-11/955 від 07.02.2020 року, ОСОБА_1 надано інформацію про те, що за інформацією Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані інші особи. Щодо вирішення питання реєстрації місця проживання рекомендовано звернутися до Запорізького міського територіального центру соціального обслуговування (т.1 а.с.217).

Згідно відповіді УСЗН по Дніпровському району №05-07/2527 від 15.05.2020 року, ОСОБА_1 , враховуючи його життєві обставини, призначено допомогу на термін з 27.01.2020 по 26.07.2020 у розмірі 1638,00 грн. Виплата у загальній сумі за період з 27.01.2020 року по 30.06.2020 року відбудеться у першій половині червня 2020 року (т.1 а.с. 208; т. 2 а.с. 113).

З пояснень позивача в ході судового розгляду встановлено, що у зв`язку з перебуванням в провадженні Ленінського районного суду цивільної справи за позовом УСЗН по Дніпровському району до нього про стягнення коштів, він бажав потрапити на особистий прийом до керівника УСЗН ОСОБА_2 , на який прибув за записом 12.12.2022.

З Положення про порядок проведення особистого прийому громадян в управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району, затвердженого наказом начальника УСЗН Запорізької міської ради по Дніпровському району від 15.02.2018 №32/тр вбачається, що особистий прийом начальника управління та його заступників проводиться згідно з графіком, за необхідності за участі спеціалістів відповідних відділів (т. 1 а.с. 152).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 суду пояснила, що у зв`язку з виконанням обов`язків керівника УСЗН по Дніпровському району здійснювала особистий прийом громадян. Громадяни записуються на прийом через секретаріат та приходять в призначений час. Серед громадян, які приходили до неї на прийом, був і ОСОБА_1 .. На прийом він записувався у зв`язку з пред`явленням УСЗН позову про стягнення з нього коштів. Доводи ОСОБА_1 про те, що його не пускали на прийом, не відповідають дійсності, оскільки якщо він був записаний, то прийом точно відбувся. При цьому, могли бути запрошені спеціалісти інших відділів для вирішення проблеми особи, яка звернулась на прийом. На прийом з ОСОБА_1 були запрошені юрист та спеціаліст, який вів його справу, оскільки вони більш орієнтувалися в його справі та документах. Щодо проведення відео зйомки, свідок зазначила, що при проведенні прийму громадян може застосовуватися відео зйомка прийому з метою звітування перед перевіряючими органами та уникнення непорозумінь з самими громадянами. Разом з тим, відео зйомка прийому ОСОБА_1 не здійснювалася, оскільки на таку пропозицію він відповів рішучою відмовою. Проте, після пропозиції відео зйомки та повідомлення що така не буде проводитися, у зв`язку з незгодою, ОСОБА_1 викликав поліцію. Коли приїхала поліція, свідка також опитували, вона надала аналогічні пояснення.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду повідомила, що працювала спеціалістом в УСЗН по Дніпровському району, займалася питаннями надання пільг громадянам. В грудні 2022 року її запросила ОСОБА_2 бути присутньою на прийому громадянина ОСОБА_1 , який був не згоден з тим, що він мав повернути кошти, безпідставно отримані ним в УСЗН. Сама свідок з ОСОБА_1 не спілкувалась, проте чула, що йому була запропонована відео зйомка прийому, на що він відмовився, після чоо почався конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 викликав поліцію. Коли приїхала поліція, вони відібрали пояснення у ОСОБА_2 та у ОСОБА_1 .. Свідок впевнена, що відеозапис прийому не проводився, оскільки ОСОБА_1 висловив свою незгоду з цим.

Згідно відповіді Запорізького міського територіального центру соціального обслуговування №574/01-32 від 23.03.2020 року, ОСОБА_1 не має право на отримання соціальної послуги для бездомних осіб «представництво інтересів», оскільки ОСОБА_1 не відноситься до категорії «бездомна особа» (т. 1 а.с. 218).

Згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 07.04.2023 року №0829-23-03585 від 07.04.2023 року, за період з 3 кварталу 2022 року по 4 квартал 2022 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня (т.1 а.с.13).

Згідно довідки про доходи №5465 0595 0244 8415, яка видана пенсіонеру ОСОБА_1 в тому, що він перебуває на обліку в Правобережному об`єднаному управлінні ПФУ м. Запоріжжя в Запорізькій області і отримує пенсію за віком, за період з жовтня 2022 року по лютий 2023 року включно ОСОБА_1 отримував пенсію в розмірі 2100 гривень щомісяця, в березні 2023 року 2520,00 гривень (т.1 а.с.14).

З Довідки про отримання (неотримання) допомоги №1006 від 07.04.2023 року, виданої начальником УСЗН ЗМР по Дніпровському району Л.О. Манідіною, вбачається, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку УСЗН ЗМР по Дніпровському району (т.1 а.с.15).

Судом досліджено скаргу-заяву-звернення від 14.12.2022 року (т. 2 а.с. 123), 18.10.2024 року на незаконні дії посадових осіб УСЗН ЗМР по Дніпровському району (т. 2 а.с. 99), заяву-звернення про дії посадових осіб Департаменту соціального захисту населення ЗОДА від 24.04.2023 року (т. 1 а.с. 207) та скаргу-заяву-звернення від 22.02.2023 року про дії посадових осіб Департаменту соціального захисту населення ЗОА (т. 1 а.с. 211), які направлено на адресу Уповноваженого ВРУ з прав людини. Згідно відповіді Уповноваженого ВРУ з прав людини №29205.4/Я-12864.3.23/23/45.4 від 26.05.2023 року на звернення ОСОБА_1 , правових підстав для вжиття заходів реагування, передбачених ЗУ «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» за зверненням ОСОБА_1 наразі немає (т. 1 а.с. 214-215).

Як вбачається з Акту проведення перевірки дотримання вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, соціальних послуг та стосовно дотримання прав дітей №27 від 13.04.2023 року, перевірка проведена Головним управлінням Національної соціальної сервісної служби у Запорізькій області позапланово щодо дотримання УСЗН ЗМР по Дніпровському району вимог законодавства в частині виплати тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату за період з липня 2020 року. За результатами перевірки порушень не виявлено (т.1 а.с.75-76).

Відповідно до відповіді УПП в Запорізькій області ДПП на скаргу ОСОБА_1 , факт неправомірних дій з боку працівників УПП в Запорізькій області ДПП не знайшов свого підтвердження, постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №892325 від 12.12.2022 року залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення (т.1 а.с.89-90).

Згідно відповіді УПП в Запорізькій області ДПП на запит Департаменту соціального захисту населення ЗМР №2126/41/32/01-2023 від 01.02.2023 року, в УПП в Запорізькій ДПП області відсутні відомості щодо порушення з боку працівників УСЗН ЗМР по Дніпровському району 12.12.2022 року приблизно о 10-00 годині (т. 1а.с.78).

Згідно відповіді УПП в Запорізькій області ДПП №П-21/13/03-2022 від 21.12.2022 року 12.12.2022 року за заявою ОСОБА_1 зареєстровано ЄО №27059 за фактом направомірних дій ОСОБА_2 та ЄО №7049 за фактом направомірних дій екіпажу поліції 103 №6350, які зловживають своїми обов`язками (т.1 а.с.203).

Згідно копії Витягу з ЄРДР, 04.07.2023 року внесено відомості до ЄРДР за №42023082020000028 за ч.1 ст. 182 КК України за фактом звернення 12.12.2022 року громадянина ОСОБА_1 про те, що 12.12.2022 року приблизно о 10-00 годині, під час перебування в приміщенні УСЗН ЗМР по Дніпровському району, а саме: м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 14,порушена недоторканість його приватного життя шляхом проведення відеозйомки під час особистого прийому (т. 1 а.с. 37).

Згідно відповіді сектору дізнання Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області №9393/40/-2023 від 28.09.2023 року, під час досудового розслідування факт, вказаний у заяві ОСОБА_1 , який має статус потерпілого, у події, яка сталася 12.12.2022 року не підтвердилася. Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42022082020000028 від 04.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 182 КК України закрито (т.1 а.с.80).

Також, судом досліджено адміністративний позов про скасування постанови серії ЕГА №892325 від 12.12.2022 року, письмові пояснення працівників поліції та записи з боді-камер працівників поліції, які прибували за викликом ОСОБА_1 до приміщення УСЗН ЗМР по Дніпровському району з метою встановлення обставин, які відбулися 12.12.2022 року.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису подій, які відбувались 12.12.2022 (т. 1 а.с. 91) вбачається, що на виклик ОСОБА_1 приїхав наряд патрульної поліції, які зафіксували перебування ОСОБА_1 в приміщенні УСЗН Дніпровського району, його пояснення причин виклик поліції. Після цього зафіксовано обставини складання відносно ОСОБА_1 постанови за ст.. 183 КУпАП. При цьому, з дослідженого відеозапису не встановлено обставин, а які посилається позивач, а саме факт здійснення відносно нього співробітниками відповідача відео зйомки чи проведення будь-яких інших неправомірних дій.

Таким чином, в ході судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт спричинення діями посадових осіб відповідача шкоди відповідачу.

При цьому встановлені судом обставини скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП на правильність висновків суду не впливає, оскільки судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.02.2023 року по адміністративній справі №335/8834/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №892325 від 12.12.2022 року, прийняту інспектором 3 батальону 1 роти УПП в Запорізькій області ДПІ лейтенантом поліції Глущенко Вікторією Ігорівною, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Рішення суду по даній справі набрало законної сили 03.03.2023 року.

Як вбачається з рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.02.2023 року по адміністративній справі №335/8834/22, позивач оскаржував неправомірність дій співробітників патрульної поліції та незаконність його притягнення до адміністративної відповідальності постановою серії ЕГА №892325 від 12.12.2022, винесеною інспектором 3 батальйону 1роти УПП в Запорізькій області лейтенантом поліції Глущенко В.І., ОСОБА_1 . При цьому, правомірність чи неправомірність дій посадових осіб УСЗН Запорізької міської ради по Дніпровському району Орджонікідзевським районнимсудом м.Запоріжжя не оцінювалась.

Також судом досліджені медичні документи ОСОБА_1 та встановлено наступне.

Згідно відповіді на звернення ОСОБА_1 , наданої КУ «ОКПЛ» ЗОР №1318/днв від 12.03.2020 року, ОСОБА_1 06.03.2020 року був оглянутий лікарем-психотерапевтом. За результатами огляду встановлено діагноз: розлад сну неорганічної етіології (т.1 а.с.216 /зворот/).

Згідно відповіді на запит ОСОБА_1 , наданої КНП «ОКЗзНПД» ЗОР №5113-днв від 23.11.2020 року, ОСОБА_1 19.11.2020 року був оглянутий лікарем-психіатром. За результатами огляду встановлено діагноз: розлад особистості органічного ґенезу. Питання щодо призначення та проведення судових експертиз не входить о компетенції лікаря-психіатра та закладу з надання психіатричної допомоги (т.1 а.с.216).

Згідно Відомостей про огляд ОСОБА_1 кардіологом 01.05.2023 року в КНП «ЗОКЛ» ЗОР, зафіксовано загальний анамнез: посттравматична контузія (1989р), енцефалопатія з лікворно-гіпертензійним синдромом. ДДУХ, ШтаГВХ. В результаті лікування стан поліпшився (т.1 а.с. 220).

Згідно Консультативного висновку спеціаліста від 13.06.2023 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатності. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., АГ 3 ст., ризик 4. СН 0 ст. (т.1 а.с. 220/зв./).

З Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 від 29.02.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 спостерігається в КНП «ЦПМСД «9». З анамнезу захворювання відомо: в 1989 року переніс контузію головного мозку. В 2016 році погіршення стану. Лікувався амбулаторно. В грудні 2022 року після переохолодження з`явився біль в правому плечовому суглобі. Був обстежений невропатологом, хірургом. Призначене амбулаторне лікування. Пацієнт скаржиться на біль в правому плечовому суглобі, онеміння в правій кісті, на головокружіння, на біль в лівій нижній кінцівці. Об`єктивно: загальний стан середньої тяжкості (т.1 а.с.8).

Разом з тим, вказані документи підтверджують наявність у позивача хронічних захворювань, які виникли до подій, які є предметом судового розгляду, та, на переконання суду, не підтверджують їх виникнення саме через дії посадових осіб відповідача.

Щодо відповіді ГУ ПФУ в Запорізькій області №1634-1686/Я-02/8-0800/20 від 10.03.2023 року, згідно якого вбачається, що за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 21.02.2020 року, Головним управлінням було порушено дисциплінарне провадження відносно начальника Дніпровського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя ОСОБА_10 за фактом порушення вимог ЗУ «Про доступ до публічної інформації» при розгляді запиту ОСОБА_1 від 27.09.2019 року, Наказом Головного управління від 03.01.2020 року №1-с ОСОБА_10 притягнуто до дисциплінарної відповідальності (т. 1 а.с. 7), суд зазначає, що вказаний документ надає оцінку діям посадової особи іншого органу - Дніпровського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) м. Запоріжжя, а не відповідача, тому не свідчить про наявність в діях посадових осіб Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району порушень прав позивача.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б надавали суду дійти висновку, що дії посадових осіб відповідача були незаконними та внаслідок цих незаконних дій позивачу було спричинено моральну шкоду.

Так, відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу Українипідставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорювання. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу Українипередбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України, обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпринципу справедливості розгляду справи судом.

Наведені норми процесуального права позивачами не дотримано, доказів, які б підтверджували наявність складових для відшкодування моральної шкоди, суду також не надано.

Крім того, у своїх позовних вимогах позивач просить суд стягнути шкоду, завдану йому, на його переконання, посадовими особами відповідача, в розмірі 1000000,00 гривень, при цьому доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди у такому розмірі, як і доказів причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та діяннями відповідача, позивач не надав, хоча відповідно до ст. 81 ЦПК України це є його процесуальним обов`язком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу, на свій розсуд розпорядився своїми правами та обов`язками щодо обрання способу захисту, предмету та вимог позову, збирання доказів.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,76-83,89,141,158,247,263-265, ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про відшкодуванняшкоди - залишити без задоволення.

Рішенняможе бути оскарженобезпосередньо(ч. 1ст. 355 ЦПК України) до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягомтридцяти днівз дня складення повного судового рішення(ч. 1ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду(п. 1 ч. 2ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2ст. 358 ЦПК України(ч. 3ст. 354 ЦПК України).

Рішення судунабирає законної силипісля закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано(ч. 1ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду(ч. 2ст. 273 ЦПК України)

Суддя: Коломаренко К. А.