Ухвала від 09.05.2024 по справі 334/3612/23

Дата документу 09.05.2024

Справа № 334/3612/23

Провадження № 2/334/124/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року Суддя Ленінського районного суду міста Запоріжжя Коломаренко К.А., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді

у справі 334/3612/23

за позовом ОСОБА_1 ,

до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району

про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

09.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду міста Запоріжжя з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про відшкодування шкоди, згідно якого просить суд стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.

Ухвалою суду від 11.05.2023 у справі відкрито провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, підготовче засідання призначене на 12.06.2023, визначено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

Ухвалою суду від 13.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Справа перебуває на стадії розгляду по суті.

Наступне судове засідання у справі призначене на 16.05.2024 о 14 годині 00 хвилин.

09.05.2024 року через канцелярію Ленінського районного суду міста Запоріжжя позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про відвід судді Коломаренко К.А.

Вказану заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що суддею, на думку позивача, допущено дискримінацію за мовною ознакою. Крім того зазначає, що 08.05.2024 в судовому засіданні головуючий у справі поставив позивачу питання про поважність причин несвоєчасного подання доказів у справі у зв`язку з введенням воєнного стану, яке позивача (мовою оригіналу) «смутил і напружил». З огляду на вказане ОСОБА_1 просить відвести суддю Коломаренко К.А.

Суд, вирішуючи питання про відвід судді, виходить з такого.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Підстави для заяви відводу судді передбачені ст.ст.36, 37 ЦПК України.

Статтею 36 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Так, п.5 ч.1 статті 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), в тому числі, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом».

Неупереджений та об`єктивний розгляд справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Проте учасники справи наділені правом спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, тим самим, забезпечуючи його незалежність в кожному окремому провадженні.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності та неупередженості. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду. Що стосується суб`єктивного критерію, то особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.

Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 «об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».

Будь-яких доказів (в контексті викладених обставин), які свідчать про пряму чи побічну заінтересованість судді Коломаренко К.А. в результаті розгляду справи, упередженість або необ`єктивність судді Коломаренко К.А. та можуть бути підставою для його відводу від розгляду справи №334/3612/23, позивачем суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 36 Цивільного процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Аргументи, якими заявник обґрунтовує заяви про відвід судді Коломаренко К.А., не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості суддею як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини, а доводи, викладені в заяві, зводяться до незгоди сторони з процесуальними діями і рішеннями судді, направленими на виконанням засад цивільного судочинства.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суддя не вбачає підстав для висновків про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 про відвід судді, оскільки явно не було порушення, заява не підтверджена документально.

За змістом ч. 3 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що викладені у заявах доводи про відвід судді є необґрунтованими, а тому питання про відвід судді має бути вирішено суддею, визначеному у порядку ч. 1ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 6, 33, 36, 40, 260,261 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати необґрунтованим заявлений позивачем ОСОБА_1 відвід судді у справі 334/3612/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про відшкодування шкоди.

Матеріали справи № 334/3612/23 передати для визначення судді з розгляду заяви про відвід судді у порядку, встановленому ч.1 ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Коломаренко К. А.