Ухвала від 13.10.2023 по справі 750/3192/14

УХВАЛА

13 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 750/3192/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.

розглянувши заяву судді Касаційного господарського суду у складі Верховного суду Студенця В.І.

про самовідвід від розгляду

заяви ОСОБА_1

про прийняття додаткових ухвал

у справі № 750/3192/14

за позовом ОСОБА_1

до Адвокатського об`єднання "Чернігівська обласна колегія адвокатів"

про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, стягнення відшкодування завданої шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Від ОСОБА_1 до Верховного Суду 25.09.2023 надійшла заява про прийняття додаткових ухвал до ухвали судді Погребняка В.Я. від 28.08.2023 і окремо до ухвал судді Студенця В.І. у справі №750/3192/14 від 29.08, 07, 15, 21.08, 2023 року. Крім того у наведеній заяві просить відвести суддів касаційного суду Студенця В.І. та Погребняка В.Я. від розгляду даної справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.09.2023 для розгляду справи №750/3192/14 визначено такий склад колегії суддів: Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №750/3192/14 між суддями від 03.10.2023 у зв`язку з відпусткою судді Бакуліної С.В. її замінено суддю Кондратову І.Д.

Ухвалою Верховного Суду від 09.10.2023 заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Студенця В.І. та Погребняка В.Я. від розгляду справи №750/3192/14 визнано необґрунтованою. Передано матеріали заяви про прийняття додаткових ухвал ОСОБА_1 та про відвід на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід суддів Студенця В.І. та Погребняка В.Я. від розгляду справи №750/3192/14.

Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Студенця В.І. та Погребняка В.Я. у справі №750/3192/14.

Через канцелярію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 12.10.2023 суддею Студенцем В.І. подано заяву про самовідвід від розгляду заяви ОСОБА_1 про прийняття додаткових ухвал у справі №750/3192/14, яку мотивовано тим, що ОСОБА_1 при кожному зверненні до Верховного Суду просить відвести головуючого суддю у даній справі - Студенця В.І. від розгляду усіх його заяв та касаційних скарг у справі №750/3192/14, оскільки на його думку суддя Верховного Суду Студенець В.І. має особисту заінтересованість у результаті розгляду цієї справи та вважає, що ним було розглянуто його скарги та заяви з численними порушеннями.

З огляду на наведене та враховуючи ч. 5 ст. 35 ГПК України та норми Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, з метою уникнення будь-яких сумнівів у сторін та інших учасників судового процесу щодо неупередженості суду касаційної інстанції та забезпечення довіри до судової влади в Україні, суддею Студенцем В.І. заявлено самовідвід від розгляду заяви ОСОБА_1 про прийняття додаткових ухвал у справі №750/3192/14.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК.

В силу положень частин 2 та 3 ст.38 ГПК з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до ч.1 ст.35 ГПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Наведеними нормами передбачено обов`язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Втім, посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, колегії суддів.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:

- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Окрім цього, відповідно до ч.4 ст.35 ГПК незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

ОСОБА_1 4 рази звертався з касаційними скаргами на судові рішення у справі № 750/3192/14. Верховним Судом було відмовлено скаржнику у відкритті касаційних проваджень щодо кожної з 4-х касаційних скарг.

Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2022 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2022 у справі № 750/3192/14 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку ще не було переглянуто, що виключало можливість її касаційного перегляду. Крім того зазначено, що оскаржувана ухвала відсутня у переліку ухвал, який міститься у пункті 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2022 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.09.2022 у справі № 750/3192/14 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку також ще не було переглянуто, що виключало можливість її касаційного перегляду, та оскаржувана ухвала відсутня у переліку ухвал, який міститься у пункті 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У кожній з цих 2-х ухвал Верховним Судом було зазначено, що оскаржувані ухвали відсутні у переліку ухвал, який міститься у пункті 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте заявник все ж звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами на ті ж ухвали суду першої інстанції після їх апеляційного перегляду.

Ухвалами Верховного Суду від 10.07.2023 було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 та за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.09.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі №750/3192/14 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційні скарги було подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд виходив із того, що згідно з вимогами частини 1 статті 304 Господарського процесуального кодексу України, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу.

У цій справі скаржником у касаційному порядку оскаржувалися постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023, ухвалені за результатами перегляду ухвали Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2022 у справі № 750/3192/14 про відмову у задоволенні заяви про встановлення порядку, способу та строку виконання виконавчого документа та ухвали Господарського суду Чернігівської області від 15.09.2022 у справі № 750/3192/14 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, які відповідно до вимог статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному скарженню, адже ухвали зазначені у пунктах 23, 24 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України не входять до переліку ухвал, визначений пунктом 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Наявність вичерпного переліку ухвал суду першої інстанції, які після їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечити сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду", що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Крім того, ухвалами Верховного Суду від 21.08.2023 та від 29.08.2023 було відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 про ухвалення додаткових рішень, ухвал у справі № 750/3192/14.

При цьому колегія суддів врахувала, що відповідно до частин 1, 2 статті 244 Господарського процесуального кодексу України Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Оскільки Судом було відмовлено у відкритті касаційних проваджень, а не прийнято постанову за результатами розгляду справи, тому правові підстави для ухвалення додаткових рішень, ухвал у порядку, передбаченому статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, були відсутні.

Отже посилання у заяві про самовідвід на те, що існують обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Студенця В.І., оскільки ОСОБА_1 при кожному зверненні до Верховного Суду просить відвести суддю Студенця В.І. від розгляду усіх його заяв та касаційних скарг у даній справі, не є підставою для самовідводу судді Студенця В.І. у справі №750/3192/14.

З огляду на викладене Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про самовідвід судді Студенця В.І. від розгляду заяви ОСОБА_1 про прийняття додаткових ухвал у справі №750/3192/14.

Керуючись статтями 32, 35, 38 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви про самовідвід судді Студенця В.І. від розгляду заяви ОСОБА_1 про прийняття додаткових ухвал у справі №750/3192/14.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Кібенко

І. Кондратова