Ухвала

від 16.10.2023 по справі 522/8184/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/8184/23

Провадження №2/522/4213/23

УХВАЛА

16 жовтня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси в складі головуючої - судді Косіциної В.В.,за участю секретаря судового засідання Єрганінової К.В. розглянувши у підготовчому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Хеппі мігрант»</a>, третя особа ОСОБА_2 про встановлення факту відсутності трудових правовідносин та нездійснення функцій керівника юридичної особи,-

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Хеппі мігрант»</a> про встановлення факту відсутності трудових правовідносин та нездійснення функцій керівника юридичної особи, в якій позивач просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Хеппі мігрант», та не здійснював повноваження керівника зазначеної юридичної особи, а також, стягнути судові витрати.

За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 02 травня 2023 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено загальний порядок розгляду справи. Відповідачеві було надано 15-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали на подання відзиву. Судове засідання було призначено на 01.06.2023 року.

Також, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2023 року до участі у справі було залучено третю особу, що не заявляє самостійних вимог відносно предмету спору ОСОБА_2 .

Судове засідання, призначене на 06.01.2023 року було перенесено, у зв`язку з неявкою учасників справи. Наступне судове засідання було призначено на 06 липня 2023 року, яке, у зв`язку з неявкою учасників було відкладено на 29 серпня 2023 року.

Судове засідання, призначене на 29 серпня 2023 року було відкладено на 10 жовтня 2023 року, у зв`язку з неявкою учасників справи.

У судове засідання, що відбулося 10 жовтня 2023 року учасники не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно ч.ч.1,4, ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Тому, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних у ній даних та доказів.

Виходячи з умов заяв по суті справи та додатків доданих до них, суд встановив наступне.

У змісті розділу 4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «ХЕППІ МІГРАНТ»</a> копія якого знаходиться в матеріалах справи вказано, що виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю здійснює управління поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», що може діяти від імені товариства без довіреності (а.с.15).

В копії реєстраційної картки юридичної особи вказано, що керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «ХЕППІ МІГРАНТ»</a> є ОСОБА_1 (а.с.21).

Згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №265383 від 10.10.2023 року, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «ХЕППІ МІГРАНТ»</a> є Дробишев Андрій Васильович.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку закриття провадження з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У п.3 ч.1 ст.20 ГПК України зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Саме тому, правильне визначення юрисдикції цієї справи залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між учасниками справи.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 № 4 вказано, що спори за позовами учасників юридичної особи про визнання недійсними установчих документів або їх частин, змін до них належать до корпоративних спорів, оскільки установчі документи юридичної особи затверджуються під час її створення, подаються для державної реєстрації та в подальшому регулюють відносини щодо управління нею. Корпоративними також є спори про ліквідацію юридичної особи чи скасування її державної реєстрації за позовами учасників (засновників, акціонерів, членів) до цієї юридичної особи.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 28.09.2023 у справі № 127/8977/23, критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частинами першої та другої статті 96-1 ЦК України, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

За змістом положень статті 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39)).

Звертаючись до Постанови ВП ВС від 14.06.2023 у справі № 448/362/22, можна констатувати, що за змістом припису п.3 ч.1 ст.20 ГПК України перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, і охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду.

Щодо посилання представника позивача на трудову природу спору.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьоїстатті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першустатті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт «г» частини п`ятої статті 41, частину першустатті 59 Закону України «Про господарські товариства»і частину п`ятустатті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 та від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, другастатті 97 ЦК України).Частинами першою - четвертоюстатті 99 ЦК Українипередбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (стаття 28 Закону № 2275-VIIIтут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо окремо не вказано про інше).

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина першастатті 29 Закону № 2275-VIII), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини другоїстатті 30 Закону № 2275-VIII).

Так, частина дванадцятастатті 39 Закону № 2275-VIIIпередбачає, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина першастатті 99 ЦК України, пункт 7 частини другоїстатті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина другастатті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини,у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцятастатті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового).

Проте позивач наполягає, що він ніколи не прццював диретором ТОВ «Туристична компанія «Хеппі мігрант» та відповідно не укладав з ним трудовий договір.

Оскільки Товариство не укладало з ОСОБА_1 трудового договору (контракту), суд приходить до висновку про, що між ним та Товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину. Відтак не підлягаються застосуванню у спірних правовідносинах нормиКЗпП України.

Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановленузакономвідповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

При цьому суд вважає, що позовні вимоги про визнання факту відсутності трудових правовідносин та правовідносин з управління товариства у такому спорі спрямовані насамперед на встановлення факту правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Такий висновок суду узгоджується із висновком ВП ВС викладеним у постанові від 6 вересня 2023 року по справі 127/27466/20.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У ч.1,2 ст. 256 ЦПК України вказано, що якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Згідно Постанови КЦС ВС від 04.09.2023 у справі № 362/287/20 закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Тому, на основі зазначеного, судь приходить до висновку про можливість закриття провадження у справі на підставі того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 255 ч. 1 п. 2, 256 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Хеппі мігрант»</a>, третя особа ОСОБА_2 про встановлення факту відсутності трудових правовідносин та нездійснення функцій керівника юридичної особи закрити.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд та вирішення даної категорії справ віднесено до юрисдикції Господарського суду Одеської області.

Роз`яснити позивачеві, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом протягом п`ятнадцяти днів з дня складання тексту ухвали.

Текст ухвали підписаний 16 жовтня 2023 року.

Суддя Косіцина В.В.