Номер провадження: 22-ц/813/2890/24
Справа № 522/8184/23
Головуючий у першій інстанції Косіцина В.В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.03.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Хеппі мігрант»,
третя особа ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16.10.2023 у складі судді Косіциної В.В.,
встановив:
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Хеппі мігрант» та просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Хеппі мігрант» та не здійснював повноваження керівника зазначеної юридичної особи, а також стягнути судові витрати.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.10.2023 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд та вирішення даної категорії справ віднесено до юрисдикції Господарського суду Одеської області.
Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16.10.2023 про закриття провадження та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що, закриваючи провадження у справі, суд помилково дійшов висновку, що розгляд та вирішення даної категорії справ віднесено до юрисдикції Господарського суду Одеської області. Зазначає, що вказаний спосіб захисту відповідає фактичним обставинам справи, оскільки позивач звернувся до суду не для «встановлення факту правовідносин з управління, які існують між директором та товариством», як вважав суд першої інстанції, а для встановлення факту відсутності трудових відносин та нездійснення функцій керівника юридичної особи з метою уникнення негативних наслідків у вигляді несення відповідальності за діяльність юридичної особи, до якої він не має та не мав жодного відношення.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, заяв про відкладення розгляду справи не надав.
Представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. В подальшому в судове засідання 07.03.2024 не з`явився.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки позивач наполягає на тому, що між ним та відповідачем не укладався трудовий договір, тому, на думку суду, не підлягають застосуванню норми КЗпП, при цьому суд вважав, що позовні вимоги про визнання факту відсутності трудових відносин та правовідносин з управління товариства у такому спорі спрямовані на встановлення факту правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Апеляційний суд не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст. 19 ЦПК України).
Водночас п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України судам підвідомчі справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Перелік справ про встановлення таких фактів, який міститься у ч.1 ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним. Згідно ч. 2 цієї статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Як вбачається зі змісту позовних вимог предметом позову є встановлення факту відсутності між позивачем та відповідачем трудових відносин та не здійснення позивачем функцій керівника юридичної особи відповідача.
Позов мотивовано тим, що він ніколи не вступав у трудові відносини з відповідачем, тобто взагалі не писав заяв про прийняття його на роботу, не отримував копію наказу про прийняття його на роботу та не отримував заробітну плату, не погоджував виконання функції керівника (директора) товариства на безоплатній основі. Вказує, що йому взагалі не було відомо про наявність товариства відповідача та про призначення його на посаду керівника.
У позові посилається на ст. 43 Конституції України відповідно до якої кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Встановлення вказаного факту позивачу необхідне задля уникнення негативних наслідків щодо відповідальності за діяльність юридичної особи, до якої він не має жодного відношення.
Отже, зміст позову свідчить про те, що його метою не є припинення наявних трудових чи корпоративних відносин, а встановлення факту їх відсутності, тобто не існування взагалі будь-коли.
При цьомусуд помилковопослався направову позиціювисловлену ВерховнимСудом упостанові від06.09.2023року усправі №127/27466/20,а такожВеликою ПалатоюВерховного Судуу своїхпостановах від14.06.2023року усправі №448/362/22,від 10.09.2019у справі№921/36/18та від30.01.2019у справі№ 145/1885/15-ц,оскільки взазначених справахзаявники просилисуд встановитифакт їхньогоусунення (відсторонення)від виконанняобов`язків чиприпинення трудовихвідносин зюридичною особою,які ранішеіснували;оскаржували відстороненнявід виконанняповноважень директора.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки позов спрямовано не на встановлення факту правовідносин з управління, які існують між директором та товариством, а задля встановлення відсутності трудових відносин та не здійснення функцій директора товариства, до якого, як вказує позивач, він ніколи не мав будь-якого відношення.
Відповідно до пункту четвертому частини першої статті 379 ЦПК України у разі порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, ухвала суду підлягає скасуванню , а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала, яка перешкоджає подальшому розгляду, постановлена судом з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
При цьому суд звертає увагу на те, що предметом позову має бути матеріально-правова вимога до відповідача, відносно якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна нести правовий характер, тобто бути урегульованою нормами матеріального права, а також бути підвідомчою суду.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже, при новому розгляді справи суду слід надати оцінку відповідності позовних вимог зазначеним правилам.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16.10.2023 скасувати, справу направити для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 29.03.2024
Головуючий Є.С. Сєвєрова
Судді: Л.М. Вадовська
О.С. Комлева
Суд | Одеський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.03.2024 |
Оприлюднено | 03.04.2024 |
Номер документу | 118053784 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Одеський апеляційний суд
Сєвєрова Є. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні