ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/12597/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Міщенка І. С., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 (колегія суддів: Агрикова О. В., Мальченко А. О., Чорногуз М. Г.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз" до Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" про розірвання договору та стягнення 2 000 000 грн,
за участю представників:
позивача -Печенюк Р. В.,
відповідача - Лисовець Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У 2022 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" (далі - Підприємство) про розірвання договору та стягнення 2 000 000 грн.
2. На обґрунтування позову позивач послався на істотну зміну обставин, якими керувалися сторони при укладанні договору про надання послуг від 02.01.2019 № 1.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 02.01.2019 позивач як замовник та відповідач як виконавець уклали договір № 1 про надання таких послуг: організація та проведення семінарів, конференцій, симпозіумів, у тому числі майстер-класів у різних регіонах країни, національних конференцій для спеціалістів охорони здоров`я, масштабних симпозіумів для спеціалістів охорони здоров`я, у тому числі іноземних учасників, міжнародних конференцій для спеціалістів охорони здоров`я, бронювання та продаж авіаквитків на внутрішні та міжнародні рейси, залізничних та автобусних квитків на внутрішні та міжнародні рейси, номерів і продаж готельних послуг на території України та за кордоном, надання інформаційно-консультаційних послуг з отримання віз (візова підтримка) у консульствах іноземних держав в Україні, реклами, проведення досліджень ринку та реалізація маркетингових програм тощо.
4. У пунктах 8.3, 9.1, 9.3 договору сторони домовилися про те, що якщо обставини непереборної сили тривають більше трьох місяців, вони мають право відмовитися від продовження договору без сплати штрафів та/або неустойок, прийнявши всі можливі заходи для проведення взаємних розрахунків і зменшення збитків. Якщо термін договору закінчився, але будь-яка зі сторін не виконала своїх зобов`язань, договір вважається чинним до повного виконання ними своїх зобов`язань. Після закінчення терміну, зазначеного у пункті 9.1 договору (31.12.2019), договір продовжується на один рік на тих самих умовах необмежену кількість разів до тих пір, поки одна зі сторін, що побажала розірвати цей договір, не повідомить про це іншу сторону за допомогою письмового повідомлення за два календарних місяці до дати передбачуваного розірвання.
5. У січні 2020 року позивач замовив у відповідача послуги з організації річної конференції для 240 осіб, що мала відбутися у період з 09 по 12.04.2020 року у м. Пафосі, Республіка Кіпр. Загальна вартість послуг за договором визначена у сумі 3 987 382,52 грн.
6. 11.02.2020 позивач на підставі виставленого відповідачем рахунка від 05.02.2020 здійснив передплату за послуги у розмірі 2 500 000 грн, тоді як конференція у заплановані дати не проведена унаслідок початку пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та введеними обмеженнями.
7. 03.06.2020 позивач повідомив відповідача про прийняте рішення щодо скасування конференції і просив повернути сплачені кошти, а відповідач, зі свого боку, 23.06.2020 надіслав позивачу листа про можливість відвідування громадянами України Республіки Кіпр і бронювання номерів у готелі на липень 2020 року, а також запропонував перенести дати конференції у період з вересня 2020 року по кінець 2021 року.
8. 03.09.2020 відповідач повернув позивачу 500 000 грн, а решту авансу не повернув.
9. Позивач звернувся з цим позовом, оскільки істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися під час укладання договору, зокрема, внаслідок введення карантинних обмежень неможливо було проведення конференції, до того ж на території України введено воєнний стан.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. 30.03.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позову повністю. Мотивував його тим, що позивач довів наявність усіх чотирьох умов, передбачених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), для розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин, оскільки в момент його укладення сторони не знали та не могли знати про поширення у 2020 році коронавірусної хвороби (COVID-19) в Україні та в усьому світі, що спричинило карантинні обмеження. Крім того, з 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, що зумовило обмеження у використанні цивільної авіації та виїзду за кордон осіб чоловічої статі через оголошену мобілізацію. Правовою підставою для стягнення передплати суд указав статтю 1212 ЦК України, мотивувавши своє рішення тим, що у разі розірвання договору, підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала (глава 83 ЦК України).
11. 12.07.2023 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою скасував це рішення лише у частині розірвання договору та відмовив у цій частині у позові. Відмову у розірванні договору мотивував недоведенням позивачем одночасного існування умов, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України, необхідних для такого розірвання. Водночас, погодившись із висновками суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми, вказав, що попередня оплата за договором має бути повернута позивачу на підставі частини другої статті 693 ЦК України, а не на підставі статті 1212 цього Кодексу.
Короткий зміст касаційної скарги
12. Підприємство у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду у задоволеній частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача 2 000 000 грн та відмовити у позові.
13. Скаржник послався на порушення апеляційним господарським судом приписів статей 13 та 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки стверджує, що відбулася самостійна зміна цим судом правових підстав для стягнення грошових коштів з положень статті 1212 ЦК України, якою обґрунтовувався позов, на положення статей 530 і 693 цього ж Кодексу.
14. Визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 цього ж Кодексу, Підприємство зазначило, що суд апеляційної інстанції прийняв постанову без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.05.2021 у справі № 921/729/19, від 24.06.2022 у справі № 484/1918/20, від 23.12.2020 у справі № 310/149/17 (щодо необхідності відмови у позові у випадку неправильно обраного позивачем способу захисту).
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
15. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову - без змін, посилаючись на те, що правовідносини у наведених скаржником справах не є подібними із правовідносинами у цій справі та наполягає на необхідності стягнення з відповідача суми передплати, оскільки зобов`язання його за названим вище договором не виконане.
Позиція Верховного Суду
16. Ураховуючи оскарження відповідачем постанови лише у задоволеній частині позову про стягнення з нього грошових коштів, касаційний перегляд відповідно до приписів статті 300 ГПК України здійснюється лише у цій частині.
17. На розгляд суду касаційної інстанції передано питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, передплачених позивачем як аванс за названим вище договором.
18. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
19. Частина перша статті 903 ЦК України пов`язує обов`язок замовника здійснити оплату саме із наданням йому послуги
20. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).
21. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
22. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
23. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (частина перша статті 610 ЦК України).
24. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, та відшкодування збитків (згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 611 ЦК України).
25. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (частини перша та третя статті 612 ЦК України).
26. Правило, викладене у частині третій статті 612 ЦК України, конкретизовано приписами статті 615 ЦК України, за змістом яких у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, внаслідок чого відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.
27. Частина перша статті 907 ЦК України передбачає, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
28. Як установлено судами, 11.02.2020 позивач на виконання умов договору від 02.01.2019 № 1 сплатив попередню оплату у сумі 2 500 000 грн, надіслав позивачу на вимоги від 03 та від 23.06.2020 про її повернення, оскільки відпала необхідність проведення такої конференції, і у відповідь на ці вимоги відповідач повернув попередню плату, але не в повному обсязі, а частково, лише 500 000 грн.
29. Позивач подав цей позов у 2022 році про повернення решти попередньої плати, оскільки за час, що минув, втратив інтерес до виконання договору з наведених вище причин.
30. З огляду на звернення позивача до відповідача у червні 2020 року про повернення решти попередньої оплати, позивач повідомив відповідача про відмову від прийняття зобов`язання, до виконання якого об`єктивно втратив інтерес з наведених ним причин. Натомість відповідач не навів законних підстав збереження ним коштів попередньої оплати за ненадану послугу, від прийняття виконання якої позивач відмовився у встановленому порядку та за наявності законних для цього підстав.
31. Ураховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції загалом дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заявленого розміру грошових коштів, а тому постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін.
32. Щодо доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної приписів статей 13, 14 ГПК України колегія суддів зазначає наступне.
33. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 «правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».
34. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на необхідності застосування принципу jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справ. Зокрема, у постанові від 19.04.2023 у справі № 910/15551/20 Велика Палата Верховного Суду зауважила, зважаючи на положення статей 14, 162 ГПК України, що суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обґрунтовує позивач; при цьому, користуючись принципом "суд знає закони", при вирішенні спору суд може застосувати до спірних правовідносин інші норми права, ніж ті, які зазначив позивач як правову підставу позову.
35. У доводах касаційної скарги відповідач вказаного вище не врахував, помилково ототожнивши застосування судом норми закону підставами поданого позову, отже, з цих підстав касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
37. Згідно з вимогами статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Судові витрати
38. Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 у справі № 910/12597/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя І. С. Міщенко
Суддя Л. І. Рогач
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 05.10.2023 |
Оприлюднено | 17.10.2023 |
Номер документу | 114187037 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Краснов Є.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні