Постанова

від 13.12.2023 по справі 910/12597/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Справа№ 910/12597/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

представники сторін:

від позивача - Фур`яка Я.А.,

від відповідача - не з`явились,

розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз" про розподіл судових витрат в межах розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 (повний текст рішення складено 10.04.2023)

у справі №910/12597/22 (суддя Полякова К.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз"

до Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско"

про розірвання договору та стягнення 2000000 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" про розірвання договору та стягнення 2 000 000, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 року позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір про надання послуг від 02.01.2019 року № 1, укладений між Приватним підприємством "Туристична компанія Бітско" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз". Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз" 2 000 000, 00 грн. попередньої оплати, а також 32 481 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Приватне підприємство "Туристична компанія Бітско" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 року у справі №910/12597/22 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 року у справі № 910/12597/22 скасовано частково, відмовлено у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору про надання послуг №1 від 02.01.2019 року укладеного між Приватним підприємством "Туристична компанія Бітско" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз". Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз" 2 000 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, а також 30 000 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

18.07.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз", позивача у справі, надійшло клопотання про розподіл судових витрат.

Супровідним листом № 910/12597/22/09.1-14/424/23 від 20.07.2023 року витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12597/22.

24.07.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/12597/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 року, у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, сформовано для розгляду справи №910/12597/22 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 року розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз" про розподіл судових витрат у справі №910/12597/22 призначено на 20.09.2023 року.

04.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско", відповідача у справі, надійшло заперечення на заяву про розподіл судових витрат.

05.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів надійшла ухвала Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.09.2023 року у справі №910/12597/22 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 року у справі № 910/12597/22 та про витребування матеріалів даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 року провадження у справі №910/12597/22 зупинено до розгляду касаційної скарги Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 року Верховним Судом, матеріали справи №910/12597/22 направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.10.2023 року касаційну скаргу Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 року у справі № 910/12597/22 залишено без змін.

Супровідним листом № 910/12597/22/09.1-14/424/23 від 20.07.2023 року витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12597/22.

23.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз", позивача у справі, надійшло клопотання про поновлення провадження.

27.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/12597/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 року поновлено провадження у справі №910/12597/22 та призначено її розгляд на 13.12.2023 року.

В судовому засіданні 13.12.2023 року представник позивача надав усні пояснення, підтримав клопотання про прийняття додаткового рішення. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4, ст. 244 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що представники сторін повідомлені про дату та час судового засідання належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи, колегія суддів вирішила розглянути клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз" про прийняття додаткового рішення у справі №910/12597/22 в даному судовому засіданні.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз" про прийняття додаткового рішення у справі №910/12597/22 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що попередня сума судових витрат позивача щодо розгляду справи №910/12597/22 складається з суми витрат на професійну правничу допомогу, що становить гривневий еквівалент 2 500 євро. (т.2, а.с. 89).

Згідно зі ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Як вже було зазначено вище, 18.07.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз", позивача у справі, надійшло клопотання про розподіл судових витрат.

Дана заява про розподіл судових витрат мотивована тим, що заявником понесено витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких він вважає співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Позивач просив стягнути з відповідача 121 800, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Колегія суддів зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем було подано письмові заперечення щодо клопотання про ухвалення додаткового рішення в яких останній вважає, що сума витрат, заявлених у клопотанні не співмірна, завищена та не обґрунтована. (т.2, а.с. 172-174).

Поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №911/3156/19, від 09.02.2021 у справі №910/15201/17, від 03.03.2021 у справі №912/354/20.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Колегією суддів встановлено, що в якості доказів понесення адвокатських витрат позивач надав наступні документи (т.2, а.с. 133-137):

- рахунок №СФ-98 від 06.06.2023 року;

- акт про надання послуг №ОУ-127 від 13.07.2023 року;

- додаткову угоду №8 від 23.05.2023 року;

- звіт №6761 щодо наданої правничої допомоги.

Відповідно до відображеної у звіті № 6761 деталізації адвокат надав послуги:

- підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу по справі №910/12597/22 - 5,75 години,

- участь у судовому засіданні по справі №910/12597/22 - 0,50 години,

- підготовка заяви про розподіл судових витрат по справі №910/12597/22 - 1,50 години.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у прохальній частині заяви про розподіл судових витрат представник позивача не вказав який розмір судових витрат він просить покласти на відповідача, однак в судовому засіданні 13.12.2023 року представник зазначив, що просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 121 800, 00 грн.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Колегія суддів бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Керуючись зазначеними критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, а також клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів враховує: складність справи, зокрема, спір стосувався стягнення заборгованості за договором про надання послуг; виконання робіт і послуг адвоката, а саме: у контексті надання правової (правничої) допомоги під час розгляду цієї справи у апеляційному суді, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт/надання послуг; обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову - 2 000 000 грн.; значення справи для сторони, а також ураховує: пов`язаність цих витрат з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 року у справі №910/12597/22 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 року у справі № 910/12597/22 скасовано частково, відмовлено у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору про надання послуг №1 від 02.01.2019 року укладеного між Приватним підприємством "Туристична компанія Бітско" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз". Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз" 2 000 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, а також 30 000 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

При цьому, з мотивувальної частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 року зокрема вбачається:

«Відтак, навіть за умови істотної зміни обставин щодо неможливості проведення конференції у визначені дати (09.04.2020 року - 12.04.2020 року) внаслідок запровадження в країнах карантинних обмежень, позивачем не доведено суду неможливості надання інших послуг за Договором, таких, зокрема, як візова підтримка, бронювання квитків та готелів, надання рекламних послуг.

Таким чином, підсумовуючи викладене вище колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами одночасного існування умов, передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, які є необхідними для розірвання Договору, у зв`язку з чим позовна вимога про розірвання договору про надання послуг №1 від 02.01.2019 року не підлягає задоволенню

Колегія суддів зазначає, що позивач в обґрунтування даної позовної вимоги посилається на те, що оскільки відповідачем не надано послуг за договором, а у позивача вже відпала необхідність в отриманні таких послуг, відповідач повинен повернути сплачену передоплату.

При цьому, позивачем в позовній заяві здійснено посилання на Велику Палату Верховного Суду, викладену в постанові від 08.09.2020 року у справі №916/667/18, а саме, що особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто, в даному випадку позивач посилався на ст. 1212 Цивільного кодексу України, а саме якою передбачено повернення зокрема безпідставно збережених грошових коштів, однак згодом в позовній заяві позивач все ж таки робить висновок, що оскільки зобов`язання відповідача за договором виконано не було, у позивача наявне право на повернення здійсненої передоплати.

Відтак, колегія суддів зазначає, що зі змісту позовної заяви не вбачається чіткого правого регулювання підстав для стягнення передоплати в розмірі 2 000 000, 00 грн.

З огляду на викладені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суд, а також той факт, що позивачем не наведено в позовній заяві чіткого правового обґрунтування для стягнення передоплати в розмірі 2 000 000, 00 грн. колегія суддів зазначає наступне.»

Отже, зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 05.10.2023 року встановлено частково не доведення своїх позовних вимог позивачем, й відповідно факт неналежного виконання адвокатом позивача своєї роботи.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

Колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

При цьому, колегія суддів бере до уваги не змінність позиції адвоката у суді першої та апеляційної інстанцій, відсутності необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, а також той факт, що у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору про надання послуг №1 від 02.01.2019 року було відмовлено.

Враховуючи заперечення відповідача щодо часу, витраченого адвокатом, обсягом робіт, їх співмірністю, з міркувань, наведених у заяві, схожість за змістом доводів у позовній заяві та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що немає очевидних підстав стверджувати про необхідність підготовки до розгляду справи в судів апеляційної інстанції, яка потребувала значних витрат часу від представника. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат у контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру.

Отже, відповідно до вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, з урахуванням вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, Касаційного господарського суду та критерії "необхідності і обґрунтованості", з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 10 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз" про прийняття додаткового рішення у справі №910/12597/22 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" (03187, м. Київ, бул. Чоколівський, 33, кв. 21, код ЄДРПОУ 25398564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз" (08320, Київська обл., Бориспільський р-н, Велика Олександрівка, вул. Київський шлях, 121-А, код ЄДРПОУ 37560808) 10 000 грн. (десять тисяч гривень) 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12597/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст додаткової постанови складено 13.12.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир