Рішення

від 12.10.2023 по справі 148/2056/22

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 148/2056/22

Провадження № 2/148/338/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчука О.О.,

за участю секретаря Носулько К.П.

представника позивача Кравець А.А.

представника відповідача Кубика М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчин цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про визнання права власності у порядку приватизації.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з надалі уточненим позовом посилаючись на те, що 21 травня 1996 року був прийнятий на посаду лісником обходу № 2 в Шпиківське лісництво Тульчинського держлісгоспу Вінницького ДЛГО «Вінницяліс». Тульчинське державне лісомисливське господарство перейменоване в Державне підприємство «Тульчинське лісомисливське господарство» з 02.02.2005 року, що підтверджується історичною довідкою від 25.08.2022 №489. Як ліснику, позивачу надали безкоштовно житлову площу для проживання, а саме: Лісовий кордон Шпиківського лісництва (квартал 30 обхід 3) розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживає по даний час, та вказане житло є єдиним його місцем проживання. Згідно довідки Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 10.09.2020 № 832, ОСОБА_3 з 1996 року по даний час проживає без реєстрації в житловому будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 в його користуванні знаходиться присадибна земельна ділянка. Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок в АДРЕСА_1 , виготовлений на замовлення позивача у 2020 році ФОП ОСОБА_4 одноквартирний (садибний) будинок складається з коридору площею 7,8 кв.м, трьох кімнат - 9,2 кв.м, 14,3 км.м 10,4 кв.м., та кухні 13,3 кв.м., загальна плоша 55,0 кв.м, я яких 3,9 кв.м - житлової площа, та 2,1 допоміжної. В 2019 році позивач звернувся до ДП "Тульчинське лісомисливське господарство" з заявою про приватизацію займаного ним житла. Згідно листа ДП "Тульчинське лісомисливське господарство" від 12.06.2019 № 456, відповідач надав згоду позивачу на безперешкодне користування та проживання на кордоні в Шпиківському лісництві, який знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 на період вирішення питання, щодо безкоштовної передачі зазначеного кордону ОСОБА_3 . Державне агентство лісових ресурсів України надало ДП «Тульчинський лісомисливське господарство» погодження переведення лісового кордону до житлового фонду та погоджено приватизацію. Листом Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства від 26.02.2021 №05-33/199, позивача повідомлено про неможливість переведення комплексу будівель та споруд «ІНФОРМАЦІЯ_1» Шпиківського лісництва до житлового фонду. Згідно відповіді від 25.07.2022 №490 на адвокатський запит, ДП «Тульчинське лісомисливське господарство» повідомило, що орган приватизації на підприємстві не створений, в зв`язку з відсутністю потреби. Таким чином, позивач позбавлений можливості приватизувати житло в якому поживає з 1996 року, у зв`язку з тим, що спірний об`єкт перебуває на балансі ДП «Тульчинське лісомисливське господарство» як не житлове приміщення і на підприємстві не створено орган приватизації. Просить суд визнати будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживає позивач з 1996 року - житлом. Скасувати записи про державну реєстрацію права власності щодо того, що об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 - не відноситься до об`єкту житлової нерухомості. Визнати за позивачем в порядку приватизації право власності на займане житло розташоване у будинку під АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_3 та його представник, адвокат Кравець В.А. у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовільнити їх у судовому порядку.

Представник відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", за дорученням Кубик М.М. у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав та пояснив, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» на праві господарського відання використовує в господарській діяльності комплекс будівель та споруд «ІНФОРМАЦІЯ_1», який є державною власністю, розташований на території Державного лісового фонду України поза межами населеного пункту, зокрема в виділі 21 кварталу 30 Шпиківського лісництва та має поштову адресу: АДРЕСА_1.

Право господарського відання лісовим кордоном ДП «Тульчинське ЛМГ» підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. В даний час проводиться перереєстрація права господарського відання на правонаступника ДП «Ліси України».

ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав за № 4 3539080052436, не має статусу об`єкта житлової нерухомості, не являється службовим житловим приміщенням в розумінні ст. 118 ЖК України.

З моменту побудови комплекс будівель та споруд «ІНФОРМАЦІЯ_1» використовувався як службові приміщення для зберігання інвентарю, посадкового матеріалу і насіння лісових культур, відпочинку та тимчасового перебування працівників державної лісової охорони, лісничих, помічників лісничих, майстрів лісу на час їхньої роботи па підприємстві.

При прийомі на роботу ОСОБА_3 , як ліснику, а в подальшому майстру лісу, було передано для забезпечення охорони та організації проведення господарських заходів обхід № 3 Шпиківського лісництва та надано у користування для службових цілей на час роботи на вказаній посаді комплекс будівель та споруд «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться в кварталі 30 обходу № 3. При передачі ОСОБА_3 в службове користування комплексу будівель та споруд ордер на поселення, житловий чек не видавався, договір найму житлового приміщення з ним не укладався.

Таким чином, посилання позивача на те, що йому, як ліснику, надали безкоштовно житлову площу для проживання, а саме: лісовий кордон Шпиківського лісництва квартал 30 обхід 3, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживає по даний час та вказане житло є єдиним його місцем проживання, згідно довідки Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 10.09.2020 року № 832, та в його користуванні знаходиться присадибна земельна ділянка, не відповідає дійсності, оскільки рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 червня 2018 року в справі №148/2001/17, позов ДП «Тульчинське ЛМГ» до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні службовими приміщеннями лісового кордону, що знаходиться в АДРЕСА_1 задоволено у повному обсязі та зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди, шляхом звільнення нежитлових приміщень лісового кордону, за адресою: АДРЕСА_1 у десятиденний строк з дня набрання даним рішенням законної сили. Рішення набрало законної сили 20.02.2019 року.

Щодо довідки Шпиківської селищної ради від 10.09.2020 року № 832 про проживання ОСОБА_3 в вказаному «житловому» приміщенні без реєстрації та користуванні присадибною земельною ділянкою, то ДП «Тульчинське ЛМГ», в ході судового розгляду позовної заяви ОСОБА_3 про усунення перешкод у приватизації нерухомого майна у справі № 148/1613/21, було направлено запит до виконавчого комітету Шпиківської селищної ради за №125 від 11.02.2022 року про надання роз`яснення щодо підстав надання довідки №832 від 10.09.2020 року та надання документів, що слугували підставою для її формування.

Листом від 15.02.2022 року №187/02-14 Шпиківською селищною радою було надано інформацію про те, що вказана довідка надана зі слів ОСОБА_3 , жодними документами, щодо приналежності лісового кордону до житлового фонду селищна рада не володіє, комплекс будівель та споруд і присадибна ділянка біля нього в погосподарській книзі Шпиківської селищної ради не зареєстровані.

Також зазначив, що комплекс будівель та споруд «ІНФОРМАЦІЯ_1» розташований па землях державного лісового фонду, а передача земельної ділянки державного лісового фонду в користування потребує проведення спеціальної процедури та ряду погоджень власника такої ділянки, які на даний час відсутні. Земельна ділянка на якій розташований комплекс будівель та споруд « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в користування іншим особам не надавалась.

Також зазначив, що відповідно до довідок Рахнівсько-Лісової сільської ради від 19.07.2016 року №308 та від 18.12.2017 року № 5125 за ОСОБА_3 рахується житловий будинок та земельна ділянка площею 0.24 га за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, ОСОБА_3 , маючи у володінні житловий будинок та земельну ділянку, не вжив передбачених законодавством заходів по державній реєстрації права власності на належне йому майно.

Крім цього не виконуючи рішення суду, ОСОБА_3 продовжував вчиняти перешкоди ДП «Тульчинське ЛМГ» в користуванні належним йому майном, продовжував використовувати вказане майно в особистих цілях, тому, 21 березня 2019 року Тульчинським районним судом було видано виконавчий лист по даній справі, а 26.03.2019 року ДП «Тульчинське ЛМГ» звернулося до Тульчинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області із заявою про примусове виконання рішення суду, яким було розпочато примусове виконання рішення суду.

В ході примусового виконання рішення суду ОСОБА_3 неодноразово звертався до підприємства, Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства та Державного агентства лісових ресурсів України з проханням надати йому можливість тимчасово проживати в лісовому кордоні, в зв`язку з чим було прийнято рішення про відкликання виконавчого листа та надання ОСОБА_3 можливості тимчасового використання комплексу будівель та споруд «ІНФОРМАЦІЯ_1» до вирішення питання з ремонтом належного йому будинку в с.Рахни-Лісові Шаргородського району, або пошуку іншого житла.

В подальшому, за зверненням ОСОБА_3 , ДП «Тульчинське ЛМГ» звернулося з клопотанням до Державного агентства лісових ресурсів України, як органу управління майном, про надання дозволу на вчинення дій щодо переведення вказаного кордону до житлового фонду з правом подальшої його приватизації.

Листом від 22.07.2019 року №05-34/5597-19 «Щодо переведення до житлового фонду» Державне агентство лісових ресурсів України не заперечувало щодо переведення до житлового фонду лісового кордону Шпиківського лісництва (квартал 30 обхід 3) та зазначило, що питання приватизації державного житлового фонду належить до компетенції державного підприємства, у повному господарському віданні якого знаходиться державний житловий фонд.

В зв`язку з викладеним на прохання ОСОБА_3 ДП «Тульчинське ЛМГ» було надало лист від 12.06.2019 року № 456 яким не заперечувало проти використання ним комплексу будівель та споруд «ІНФОРМАЦІЯ_1» па період вирішення питання щодо безкоштовної передачі йому зазначеного кордону.

При підготовці документів для переведення приміщення лісового кордону до житлового фонду встановлено його невідповідність вимогам державних будівельних норм, зокрема, ДБН Б2.2-15:2019 «Планування і забудова територій» та ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», які наданий час неможливо усунути. Основною перешкодою в переведені будівлі лісового кордону до житлового фонду є його розташування за межами населеного пункту, а саме в лісі, що не дає можливості отримати висновки державних органів щодо можливості переведення вказаних будівель у житлові та відсутність необхідних документів, зокрема, містобудівної кадастрової довідки та фрагменту затвердженої містобудівної документації. Комплекс будівель та споруд «ІНФОРМАЦІЯ_1» територіально знаходиться поруч із с.Кленове Тульчинського району, однак за його межами. Просив відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 повністю.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Конституцією також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло.

У ст.47 Конституції передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЖК Української РСР жилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать державі, є державним житловим фондом.

Частиною 1 ст. 5 ЖК Української РСР передбачено, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

У частині третій статті 9 ЖК Української РСР передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Згідно із ч. 1 ст. 118 зазначеного Кодексу службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно зі статтею 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України

Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

За змістом статей 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

У пункті 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, визначено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Відповідно до пункту 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, передбачено, що громадянин подає до органів приватизації документи згідно переліку, а саме:

- заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

- копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;

- копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

- копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);

- довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;

- технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

- копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;

- документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

- копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);

- заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

Таким чином, обов`язковою умовою приватизація державного житлового фонду, є звернення особи до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою та переліком документів відповідно пункту 18 Положення.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 97562236 від 18.09.2017, Державному агентству лісових ресурсів України на праві власності належить комплекс будівель і споруд «ІНФОРМАЦІЯ_1», який не є об`єктом житлової нерухомості та розташований, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17, 225).

Згідно іншого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 97562614 від 18.09.2017, комплекс будівель і споруд « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у користуванні на праві господарського відання у ДП «Тульчинське ЛМГ» (а.с. 226).

Також судом встановлено, що відповідно до пункту 1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28 жовтня 2022 року № 873 припинено ДП «Тульчинське лісомисливське господарство», шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Пунктом 6 наведеного наказу визначено термін припинення ДП «Тульчинське лісомисливське господарство» до 20 січня 2023 року.

Згідно з пунктом 8 зазначеного наказу Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків ДП «Тульчинське лісомисливське господарство».

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.05.2023 за запитом пошуку у реєстрі юридичної особи Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (а.с.145) вбачається, що «Тульчинське лісомисливське господарство» є відокремленим підрозділом у формі філії Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

З урахуванням того, що згідно пункту 8 наказу Державного Агентства лісових ресурсів України від 28 жовтня 2022 року № 873 (а.с.136-138) Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства «Тульчинське лісомисливське господарство» та момент переходу прав та обов`язків не пов`язується з державною реєстрацією припинення Державного підприємства «Тульчинське лісомисливське господарство», датою виникнення універсального правонаступництва Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо Державного підприємства «Тульчинське лісомисливське господарство», який припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання наказу № 873, а саме: 28 жовтня 2022 року, з якої він є правонаступником Державного підприємства «Тульчинське лісомисливське господарство».

Такі висновки суду узгоджуються з висновками про правильне застосування норм права, викладеними в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2020 року у справі № № 296/443/16-ц.

Отже, в результаті реорганізації Державного підприємства «Тульчинське лісомисливське господарство» усі майнові та немайнові права, інтереси та обов`язки перейшли до правонаступника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Таким чином, на даний час усі майнові та немайнові права ДП «Тульчинське ЛМГ», як юридичної особи, перейшли до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Таким чином, вищезазначений комплекс будівель та споруд «ІНФОРМАЦІЯ_1», є державною власністю, розташований на території Державного лісового фонду України, поза межами населеного пункту, зокрема в виділі 21 кварталу 30 Шпиківського лісництва та має поштову адресу: АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав за № 4 3539080052436, не має статусу об`єкта житлової нерухомості, не являється службовим житловим приміщенням.

Відповідач ОСОБА_3 в травні 1996 року прийнятий на посаду лісника обходу № 2 Шпиківського лісництва, йому було надано в користування лісовий кордон, що знаходиться в обході № 2.

У вересні 1998 року ОСОБА_3 переведений лісником обходу № 4 Шпиківського лісництва та йому було надано в користування лісовий кордон, що знаходиться в обході № 4 (в подальшому обхід №3) та мав поштову адресу АДРЕСА_1 . На прохання ОСОБА_3 , поштову адресу комплексу будівель та споруд «Лісового кордону», що знаходиться в кварталі 30 обходу № 3 Шпиківського лісництва змінено відповідно до його територіального розташування на поштову адресу: Урочище «Кленове». ОСОБА_3 працював майстром лісу Шпиківського лісництва до 2015 року.

Під час роботи у підприємстві ОСОБА_3 у користування передано комплекс будівель та споруд « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначений комплекс будівель та споруд «ІНФОРМАЦІЯ_1» використовувався як службові приміщення для зберігання інвентарю, посадкового матеріалу і насіння лісових культур, відпочинку та тимчасового перебування працівників державної лісової охорони, лісничих, помічників лісничих, майстрів лісу на час їхньої роботи па підприємстві.

При передачі ОСОБА_3 в службове користування комплексу будівель та споруд, ордер на поселення, житловий чек не видавався, договір найму житлового приміщення з ним не укладався, що підтверджується відповіддю ДП «Тульчинське ЛМГ» на запит адвокату Кравець В.А. від 25.07.2022 року за № 490 (а.с. 59)

Посилання у судовому засіданні позивачем ОСОБА_3 та його представником на те, що йому, як ліснику, надали безкоштовно житлову площу для проживання, а саме: лісовий кордон Шпиківського лісництва (квартал 30 обхід 3) розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживає по даний час, відповідно довідки Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 10.09.2020 року № 832, згідно якої ОСОБА_3 з 1996 року по даний час проживає без реєстрації в житловому будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 та в його користуванні знаходиться присадибна земельна ділянка, (а.с. 7) суд прийняти не може та відноситься до них критично, оскільки у судовому засіданні під час дослідження доказів ні позивач ОСОБА_3 ні його представник, оригіналу довідки Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 10.09.2020 року №832 для ознайомлення не надали, крім того згідно листа від 15.02.2022 року №187/02-14 Шпиківською селищною радою було надано інформацію про те, що вказана довідка надана зі слів ОСОБА_3 , жодними документами, щодо приналежності лісового кордону до житлового фонду селищна рада не володіє, комплекс будівель та споруд і присадибна ділянка біля нього в погосподарській книзі Шпиківської селищної ради не зареєстровані, згідно погосподарської книги ОСОБА_3 зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 229,237).

Таким чином суд визнає довідку Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 10.09.2020 року №832 недопустимим доказом. Крім цього дана довідка датована 2020 роком, станом на час звернення до суду з позовом ні позивачем ні його представником не надано будь-яких доказів, які свідчили, що ОСОБА_3 проживає без реєстрації в житловому будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 та в його користуванні знаходиться присадибна земельна ділянка. (квитанції про сплату комунальних послуг чи земельного податку тощо.)

Також у судовому засіданні встановлено, що згідно наказу № 128 від 26.06.2015 року «Про передачу обходу № 3 Шпиківського лісництва», у зв`язку з захворюванням майстра лісу обходу № 3 ОСОБА_3 , проведено передачу основних засобів, лісо-продукції, товарно-матеріальних цінностей «Лісового кордону», що знаходиться в кварталі 30 обходу №3 Шпиківського лісництва, майстру лісу ОСОБА_6 , що підтверджується Актом від 30.06.2015 року, згідно якого також встановлено, що на час складання акту, а саме: 30.06.2015 року Лісовий кордон, обхід № 3 Шпиківського лісництва, що знаходиться в кварталі 30 не упорядкований, заріс бур`яном, прилегла територія засмічена побутовими та промисловими відходами. Будівля «Лісового кордону перебуває в аварійному стані, паркан біля кордону потребує ремонту та оновлення. Пожежний щит також потребує ремонту та доукомплектування, що свідчить про те, що позивач в зазначеному будинку Лісового кордону на час складання акту не проживав.(а.с.159-161 Т.2)

Також встановлено, що після звільнення з роботи в 2015 році ОСОБА_3 чинив перешкоди працівникам лісництва використовувати комплекс будівель та споруд « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , за призначенням, чим позбавив можливості ДП «Тульчинське ЛМГ» використовувати будівлю за цільовим призначенням, у зв`язку з чим ДП вимушене було звернутися до суду з відповідним позовом та рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 червня 2018 року в справі №148/2001/17, позов ДП «Тульчинське ЛМГ» до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні службовими приміщеннями лісового кордону, що знаходиться в АДРЕСА_1 , задоволено у повному обсязі та зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди, шляхом звільнення нежитлових приміщень лісового кордону, за адресою: АДРЕСА_1 у десятиденний строк з дня набрання даним рішенням законної сили. Рішення набрало законної сили 20.02.2019 року.

Не виконуючи рішення суду, ОСОБА_3 продовжував вчиняти перешкоди ДП «Тульчинське ЛМГ» в користуванні належним йому майном, продовжував використовувати вказане майно в особистих цілях, тому, 21 березня 2019 року Тульчинським районним судом було видано виконавчий лист по даній справі, а 26.03.2019 року ДП « Тульчинське ЛМГ» звернулося до Тульчинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області із заявою про примусове виконання рішення суду, яким було розпочато примусове виконання рішення суду.(а.с. 231-235)

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 звертався до Державного агентства лісових ресурсів України 10.12.2020 року, 17.11.2021 року та 05.01.2022 року зі зверненням, щодо приватизації нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та останньому рекомендовано з метою вирішення питання приватизації житлового фонду звернутися до підприємства-балансоутримувача майна, а саме: ДП Тульчинське ЛМГ (а.с 9-10,13)

Крім цього листом Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства від 26.02.2021 року за № 05-33/199, ОСОБА_3 надано відповідь, щодо передачі комплексу будівель та споруд «ІНФОРМАЦІЯ_1» Шпиківського лісництва в користування гр. ОСОБА_3 , що Комплекс будівель та споруд «ІНФОРМАЦІЯ_1» є землею державного лісового фонду, який будувався в 1965 році. Будівля, лісового кордону не має статусу житлового будинку, він не являється службовим житловим приміщенням в розумінні ст. 118 ЖК України, так як він не був переведений у державний житловий фонду встановленому законом порядку.

Комплекс будівель та споруд «ІНФОРМАЦІЯ_1» межує із с. Кленове Тульчинського району, однак, знаходиться за його межами.

Відповідно до статей 173,174 Земельного кодексу України, межі встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Рішення про встановлення і зміну меж сіл, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських рад.

Згідно з вимогами Закону України «Про Державний земельний кадастр відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць вносяться до Державного земельного кадастру на підставі проектів землеустрою встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних одиниць.

с.Кленове, згідно адміністративно-територіального розміщення, відноситься до Шпиківської ОТГ Тульчинського району.

Враховуючи вимоги діючого законодавства, переведення комплексу будівель та споруд «ІНФОРМАЦІЯ_1» Шпиківського лісництва до житлового фонду на даний час можливе за умови виготовлення Шпиківської ОТГ проекту землеустрою щодо зміни меж с.Кленове та прийняття відповідного рішення Тульчинською районною радою, що на даний час відсутнє.(а.с. 14-15)

Суд критично відноситься до посилання представника відповідача з приводу того, що на підприємстві ДП Тульчинське ЛМГ відсутній орган приватизації, оскільки відсутність даного органу не скасовує обов`язок відповідача як підприємства, у віданні якого перебуває спірне житлове приміщення, створити такий орган та забезпечити дотримання прав позивачів при здійсненні приватизації житла.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 295/6056/17 (провадження № 61-7366св21) зроблено висновок, що: «у статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та у пункті 13 Положення № 56 не міститься вказівка на те, що органи приватизації, створені місцевою державною виконавчою владою та органами місцевого самоврядування, можуть здійснювати приватизацію державного житлового фонду, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій чи установ. У наведених положеннях законодавства для суб`єкта владних повноважень визначено міру дозволеної поведінки, що, враховуючи положення статті 19 Конституції України, зміст правила частини першої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і пункту 13 Положення № 56, потрібно розуміти таким чином, що вони не встановлюють дискрецію для органів приватизації, створених органами місцевого самоврядування, на вирішення питання про приватизацію не лише житлового фонду, який перебуває у комунальній власності, а й державного житлового фонду, який належить на праві державної власності і знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій чи установ. Ці норми права встановлюють імперативне правило, що підлягає виконанню, за змістом якого приватизація державного житлового фонду, який належить на праві державної власності і перебуває у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій чи установ, здійснюється органами приватизації, створеними саме цими підприємствами, установами чи організаціями.

Отже, за змістом частини першої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та пункту 13 Положення № 56 приватизація державного житлового фонду, який знаходиться у комунальній власності, здійснюється уповноваженими на це органами, створеними органами місцевого самоврядування, а у разі якщо державний житловий фонд перебуває у державній власності та перебуває у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій чи установ, тоді уповноваженим органом приватизації належного їм державного житлового фонду буде орган приватизації, створений в таких державних підприємствах, організаціях чи установах, за якими закріплене таке житло».

Відповідно до частини десятої статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків- пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином з огляду на вищевикладене встановлено, що ОСОБА_3 , як ліснику ДП «Тульчинське ЛМГ» було надано в користування для службових цілей на час роботи на вказаній посаді комплекс будівель та споруд «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться в кварталі 30 обходу № 3 Шпиківського лісництва, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , для зберігання інвентарю, посадкового матеріалу і насіння лісових культур, відпочинку та тимчасового перебування працівників державної лісової охорони, лісничих, помічників лісничих, майстрів лісу на час їхньої роботи па підприємстві.

Ордер на поселення, житловий чек на зазначений вище комплекс будівель та споруд « ІНФОРМАЦІЯ_1 », останньому не видавався, договір найму житлового приміщення з ним не укладався, оскільки даний комплекс споруд знаходиться в лісі на землях державного лісового фонду за межами населеного пункту.

Доказів проживання останнього в будівлі Лісового кордону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в період з дня набрання рішення суду про усунення перешкод останнім у користуванні майном ДП «Тульчинське ЛМГ» та до часу звернення з дійсним позовом до суду, в судовому засіданні не здобуто та ні позивачем ні його представником суду не надано.

Згідно довідок Рахнівсько-Лісової сільської ради від 19.07.2016 року № 308 та від 18.12.2017 року № 5125 за ОСОБА_3 рахується житловий будинок та земельна ділянка площею 0.24 га за адресою: АДРЕСА_2 .

Доказів звернення позивача ОСОБА_3 із належно оформленою заявою про приватизацією будівлі Лісового кордону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та переліком документів відповідно до п. 18 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», саме до підприємства-балансоутримувача майна, а саме: ДП Тульчинське ЛМГ, суду не надано, хоча на неодноразові звернення в різні інстанції позивачу роз`яснювали, що заяву про приватизацію будівлі Лісового кордону необхідно подавати саме до ДП Тульчинське ЛМГ.

Також не надано доказів, того, що позивач звертався до Шпиківської ОТГ з вимогою виготовлення проекту землеустрою щодо зміни меж с. Кленове та прийняття відповідного рішення Тульчинською районною радою, щодо переведення комплексу будівель та споруд «ІНФОРМАЦІЯ_1» Шпиківського лісництва до житлового фонду. На час розгляду справи відповідне рішення відсутнє, що також роз`яснювалося позивачу листом Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства від 26.02.2021 року за № 05-33/199.

Таким чином вимоги позивача про визнання за позивачем в порядку приватизації право власності на займане житло розташоване у будинку під АДРЕСА_1 , не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про визнання будинку житлом та скасування запису про державну реєстрацію права власності щодо того, що об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 - не відноситься до об`єкту житлової нерухомості, суд виходить зі слідуючого.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приписами п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що реєстраційна дія - це державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У свою чергу, ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Водночас, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Отже, рішення про державну реєстрацію прав приймається за умови подання заявником достатніх та належним чином оформлених документів та за відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також підстав для відмови у державній реєстрації.

Судом встановлено, що відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно комплекс будівель та споруд «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 внесено на підставі довідки про адресу, виданої виконавчим комітетом Шпиківської селищної ради від 07.08.2017 року № 958, Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності, щодо державного майна №10-15-9839 від 18.05.2017 року, виданого Фондом державного майна України, технічного паспорту виданого 27.04.2017 року КП «Тульчинське МБТІ» (інвентаризаційна справа №22-003586) та заяви про реєстрацію речового права на нерухоме майно ДП «Тульчинське ЛМГ», як балансоутримувача нерухомого майна.

Реєстрація речових прав на нерухоме майно проведена у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» При здійснені державної реєстрації речових прав на вказане майном, державним реєстратором не виявлено передбачених ст. 24 Закону підстав для відмови в державній реєстрації прав.

Суд критично відноситься на посилання представника позивача на те, що згідно технічного паспорту та висновку судового експерта № 965-04/11/2022-ЕД від 04.11.2022 року, будинок в АДРЕСА_1 на час проведення дослідження відповідає ДБН та відноситься до житлового та придатний до експлуатації, оскільки вказаний технічний паспорт та сам висновок виготовлений на замовлення позивача, ФОП ОСОБА_4 , який в свою чергу не попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України.

Вихідними матеріалами візуального та інструментального дослідження при виготовленні експертом даного висновку були:

- копія паспорту та ІНН позивача в якому зазначено, що позивач зареєстрований АДРЕСА_2 (а.с. 6), але на це експерт не звернув уваги;

- копія довідки Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 10.09.2020 року № 832, згідно якої ОСОБА_3 з 1996 року по даний час проживає без реєстрації в житловому будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 та в його користуванні знаходиться присадибна земельна ділянка, (а.с. 7), але дана довідка визнана судом неналежним доказом, оскільки у судовому засіданні під час дослідження доказів ні позивач ОСОБА_3 ні його представник, оригіналу довідки Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 10.09.2020 року №832 для ознайомлення не надали, крім того згідно листа від 15.02.2022 року №187/02-14 Шпиківською селищною радою було надано інформацію про те, що вказана довідка надана зі слів ОСОБА_3 , жодними документами, щодо приналежності лісового кордону до житлового фонду селищна рада не володіє, комплекс будівель та споруд і присадибна ділянка біля нього в погосподарській книзі Шпиківської селищної ради не зареєстровані, згідно погосподарської книги ОСОБА_3 зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 229,237).

Експертові також не було надано оригінал даної довідки, оскільки у висновку на а.с. 19 зазначено, що експерту надали саме копії вищезазначеної довідки;

- копія технічного паспорту, який виготовлений також ФОП ОСОБА_4 в 2020 році на замовлення позивача, який і виготовив висновок, хоча не зрозуміло навіщо було замовляти технічний паспорт, який наявний у володільця майна та на підставі якого вносилися відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно комплекс будівель та споруд «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на підставі довідки про адресу, виданої виконавчим комітетом Шпиківської селищної ради від 07.08.2017 року № 958, Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна №10-15-9839 від 18.05.2017 року, виданого Фондом державного майна України, технічного паспорту виданого 27.04.2017 року КП «Тульчинське МБТІ» (інвентаризаційна справа №22-003586) та заяви про реєстрацію речового права на нерухоме майно ДП «Тульчинське ЛМГ», як балансоутримувача нерухомого майна. Дані документи при ухвалені висновку експертом не досліджувалися та експертиза проводилася без відома балансоутримувача нерухомого майна ДП «Тульчинське ЛМГ».

Також суд зазначає, що у дослідницькій частині висновку експерта взагалі не зазначено, що вказане нерухоме майно знаходиться в лісі на землях державного лісового фонду за межами населеного пункту с. Кленове, що також ставить під сумніви висновок експерта.

Крім цього суд зазначає, що у висновку судового експерта Біневського М.В. по другому питанню зазначено, що функціональне призначення будинку в АДРЕСА_1 на час проведення дослідження житлове та придатне до експлуатації після проведення поточного ремонту.

По третьому питанню зазначено, що будинок в АДРЕСА_1 належить до житлових з урахуванням обстеження та огляду будинку в натурі після проведення поточного ремонту. Що також вказує, що позивач станом на час проведення експертизи в 2020 році в даному будинку не проживав, оскільки, як вбачається з висновку та фото будинку та території будинку, які долучені до справи, а.с. 31-32, останній знаходиться в аварійному стані, а територія засмічена побутовим та промисловим сміттям, таким чином визнати його житловим без проведення поточного ремонту не можливо.

Таким чином даний висновок судового експерта складено без врахування всіх документів на підставі яких вносилися відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно при реєстрації комплексу будівель «ІНФОРМАЦІЯ_1» та з порушенням вимог ст. 76 ЦПК України, оскільки у ньому не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині визнання будинку житлом та скасування запису про державну реєстрацію права власності не підлягають задоволенню.

Також суд зазначає, що позивач звертаючись з уточнюючою позовною заявою вибрав не належний спосіб захисту, а саме просив визнати за позивачем в порядку приватизації право власності на займане житло розташоване у будинку під АДРЕСА_1 .

Належним способом захисту в разі порушення права при приватизації майна є визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність таке майно з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення, а не вимога визнання права власності на таке майно, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Компетенція і порядок утворення органів приватизації передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Вказаними законодавчими актами визначена відповідна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами.

Отже, враховуючи те, що передача у власність приватизованого житла відбувається на підставі рішення органу приватизації, оформляється свідоцтвом про право власності на житло, яке реєструється органом приватизації, цей орган приватизації у будь-якому випадку має бути залучений до участі у справі у якості відповідача.

Крім того, за змістом наведених вище нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду хоча й вирішуються судом, однак належним способом захисту у разі порушення такого права є не визнання права власності на будинок, а визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення, що узгоджується з роз`ясненнями, даними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином з огляду на вищевикладене в задоволенні позову ОСОБА_3 до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про визнання права власності у порядку приватизації, слід відмовити.

Крім цього, відповідно ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.05.2023 року позивачу ОСОБА_3 було відстрочено сплату 1984,80 грн. судового збору при зверненні до суду з дійсним позовом, щодо двох позовних вимог немайнового характеру до ухвалення судового рішення у справі.(а.с. 121-123)

Таким чином, оскільки позивачу ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позову, сума відстроченого судового збору у розмірі 1984,80 грн. підлягає до стягнення.

Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 76, 81, 89, 141, 263, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про визнання права власності у порядку приватизації - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 1984,80 грн. в рахунок сплати судового збору, щодо двох позовних вимог немайнового характеру, які згідно ухвали суду від 05.05.2023 року було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Апеляційного суду Вінницької області

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 18 жовтня 2023 року.

Суддя О.О.Дамчук