Рішення

від 10.10.2023 по справі 906/1051/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1051/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Степаницька О.М. - службове посвідчення №071190 від 01.03.2023;

від позивача: Заруцька І.В. - представник, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

від відповідача 1: Власюк М.В. - дов. №8343 від 09.02.2023;

від відповідача 2: не з`явився;

від третіх осіб: не з`явились;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до 1) Акціонерного товариство "Укртелеком"

2) Виконавчого комітету Хорошівської селищної ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

- Департамент з питань цивільного захисту населення та оборонної роботи Житомирської обласної державної адміністрації;

- Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права приватної власності та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту

Керівник Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Акціонерного товариства "Укртелеком" про:

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Володарсько-Волинської селищної ради №113 від 19.05.2004 в частині оформлення права власності за ВАТ "Укртелеком" та видачі свідоцтва на право власності на об`єкт нерухомого майна - приміщення ЦЕЗ №4 в смт Володарськ-Волинський, вул.Володарського, 1;

- визнання недійсним свідоцтва про право власності серії САА №507254 від 02.06.2004, видане ВАТ "Укртелеком", на об`єкт нерухомого майна, розташований у смт Володарськ-Волинський, по вул.Володарського, 1;

- скасування державної реєстрації права приватної власності на виробничі приміщення (в цілому) по вул. Володарського, 1, у смт Володарськ-Волинський Житомирського району Житомирської області, загальною площею 402,5кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 6107999, номер запису про право власності: 10401), припинивши право приватної власності Акціонерного товариства "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 21560766) на вказане нерухоме майно;

- зобов`язання Акціонерного товариства "Укртелеком" повернути державі в особі Фонду державного майна України захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №21840 площею 52кв.м, що розташоване в будівлі вузла зв`язку площею 402,5кв.м по вул. Незалежності, 1, в смт Хорошів Житомирського району Житомирської області.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані незаконним набуттям АТ "Укртелеком" права приватної власності на нерухоме майно, яке має статус об`єкта цивільної оборони.

В якості правових підстав позову прокурор посилається, зокрема, на ст.167, 170, 181, 182, 316, 317, 325, 326, 328, 334, 386 Цивільного кодексу України, ст.86, 145 Господарського кодексу України, ст.32 Кодексу цивільного захисту України, положення Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017.

Ухвалою від 22.11.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 21.03.2023 суд залучив до участі у справі №906/1051/22 співвідповідача Виконавчий комітет Хорошівської селищної ради, а також третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент з питань цивільного захисту населення та оборонної роботи Житомирської обласної державної адміністрації і Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області.

Ухвалою суду від 27.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1051/22 до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 29.08.2023 оголошено перерву до 10.10.2023 о 15:30.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 10.10.2023 позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник 1-го відповідача в судовому засіданні 10.10.2023 проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представники 2-го відповідача та третіх осіб у судове засідання 10.10.2023 не з`явилися, про час, дату і місце розгляду справи повідомлялися засобами поштового й електронного зв`язку, про що свідчить, зокрема, роздруківка суду про відправлення відповідачу копії ухвали суду від 29.08.2023 засобами електронного зв`язку (а.с. 42, т.3). Крім того, згідно списку згрупованих поштових відправлень "рекомендованих листів", поданих у поштове відділення, відправленню на адресу Виконавчого комітету Хорошівської селищної ради присвоєно номер 0600225370920, відправленню на адресу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області - 0600225370963, відправленню на адресу Департаменту з питань цивільного захисту населення та оборонної роботи Житомирської обласної державної адміністрації - 0600225370947 (а.с. 43, т.3). Дані поштові відправлення вручені за довіреністю 14.09.2023, про що свідчать роздруківки трекінгу з офіційного сайту "Укрпошта" (а.с. 44-46, т.3).

При цьому, суд враховує, що відповідно до ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Всі ухвали Господарського суду Житомирської області у справі №906/1051/22 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), а тому учасники справи могли ознайомитися з їх текстом, оскільки були обізнані з судовим розглядом справи, що вбачається з доданих матеріалів.

Згідно п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представників 2-го відповідача та третіх осіб у судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд вважає, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача і 1-го відповідача, оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

Відповідно до Указу Президента України №210/93 від 15.06.1993 "Про корпоратизацію підприємств" Державним комітетом зв`язку та інформатизації України видано наказ №155 від 27.12.1999, яким на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв`язку "Укртелеком" створено ВАТ "Укртелеком" (правонаступником якого є АТ "Укртелеком" (1-ий відповідач)) та затверджено його статут.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №948-р від 09.09.1999 до сфери управління Державного комітету зв`язку та інформатизації України передане Українське державне підприємство електрозв`язку "Укртелеком".

Згідно рішення Виконавчого комітету Володарсько-Волинської селищної ради (правонаступником якого є Виконавчий комітет Хорошівської селищної ради) (2-ий відповідач)) №113 від 19.05.2004 оформлено право власності за Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" та видано свідоцтво про право власності на об`єкти нерухомого майна, зокрема, приміщення ЦЕЗ №4 Житомирської дирекції ВАТ "Укртелеком", що розташоване по вул. Володарського, буд.1 в смт Володарсько-Волинський Житомирської області (на даний час - вул. Незалежності, буд.1 в смт Хорошів Житомирського району Житомирської області) (а.с. 21, т.1).

02.06.2004 Виконавчим комітетом Володарсько-Волинської селищної ради видано ВАТ "Укртелеком" свідоцтво про право власності серія САА №507254 на об`єкти нерухомого майна, а саме: приміщення електрокотельні, гаражу-дизельної, приміщення РУЗ та гаражу згідно інвентарної справи №1707 (а.с. 22-23, т.1).

Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Укртелеком" №8 від 14.06.2011 змінено найменування останнього на ПАТ "Укртелеком".

Рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Укртелеком", які відбулися 22.04.2021, змінено повне найменування Товариства з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на Акціонерне товариство "Укртелеком" та скорочене найменування українською мовою з ПАТ "Укртелеком" на АТ "Укртелеком". Водночас, АТ "Укртелеком" є правонаступником ПАТ "Укртелеком та ВАТ "Укртелеком".

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №310206128 від 19.09.2022 приміщення по вул. Незалежності, буд. 1 в смт Хорошів Житомирського району, загальною площею 402,5м.кв., належить на праві власності ВАТ "Укртелеком (а.с. 29-32, т.1).

У матеріалах справи міститься Акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №21840 від 28.04.2022, згідно якого підвальне приміщення площею 52м.кв., розташоване за адресою: Житомирська область, смт Хорошів, вул. Незалежності, 1, є протирадіаційним укриттям №21840, групи А, Кз=120, вбудоване, місткістю 85 осіб, власником (балансоутримувачем) якого є Житомирська філія АТ "Укртелеком" ДМД №321/8 (а.с. 27-28, т.1).

Посилаючись на порушення відповідачами норм чинного станом на час виникнення спірних правовідносин законодавства щодо відчуження вказаного вище нерухомого майна з особливим правовим статусом (як захисної споруди цивільного захисту), прокурор звернувся до суду з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Володарсько-Волинської селищної ради №113 від 19.05.2004 в частині оформлення права власності за ВАТ "Укртелеком" та видачі свідоцтва на право власності на об`єкт нерухомого майна - приміщення ЦЕЗ №4 в смт Володарськ-Волинський, вул.Володарського, 1; визнання недійсним свідоцтва про право власності серії САА №507254 від 02.06.2004, видане ВАТ "Укртелеком", на об`єкт нерухомого майна, розташований у смт Володарськ-Волинський, по вул.Володарського, 1; скасування державної реєстрації права приватної власності на виробничі приміщення (в цілому) по вул. Володарського, 1 у смт Володарськ-Волинський Житомирського району Житомирської області, загальною площею 402,5кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 6107999, номер запису про право власності: 10401), припинивши право приватної власності Акціонерного товариства "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 21560766) на вказане нерухоме майно; зобов`язання Акціонерного товариства "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 00032945) повернути державі в особі Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №21840 площею 55кв.м, що розташоване в будівлі вузла зв`язку площею 402,5кв.м по вул. Незалежності, 1, в смт Хорошів Житомирського району Житомирської області.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Щодо участі органу прокуратури у даній справі.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Водночас згідно з положеннями статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Суд звертає увагу на те, що інтереси держави повинні насамперед захищати відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Тобто, за приписами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

При цьому, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

За пунктами 1, 23-29 частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить забезпечення цивільного захисту на відповідній території; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

Згідно п.14 ч.1 ст.2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту є інженерними спорудами, які призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій.

Згідно з ч.1,12 ст.32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття. Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Враховуючи, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", на території України введено воєнний стан, належне функціонування захисних споруд є основою забезпечення безпеки громадян.

Враховуючи посилання прокурора на те, що спірне нерухоме майно є захисною спорудою цивільного захисту та в силу закону належить до об`єктів загальнодержавного значення з обмеженою оборотоздатністю, де розпорядником та власником якого є держава особі Фонду державного майна України, порушення прав держави в особі останнього, який є невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.

З огляду на те, що як зазначає прокурор в обґрунтування позовних вимог, порушення інтересів держави відбулося внаслідок оформлення та реєстрації за ВАТ "Укртелеком" права власності на майно за адресою: Житомирська область, смт Хорошів, вул. Незалежності, 1, в яке входить захисна споруда - протирадіаційне укриття №21840, суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до господарського суду. Прокурором доведена наявність підстав для участі прокурора у даній справі в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, судом взято до уваги, що згідно письмової інформації Фонду державного майна України №10-24-15487 від 26.10.2022 (а.с. 36-37, т.1), наданої на запит прокуратури №53-80-1982вих-22 від 20.09.2022 (а.с. 33-35, т.1), заходи щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом щодо повернення захисної споруди цивільного захисту по вул. Незалежності, 1, в смт Хорошів Житомирського району Житомирської області, - протирадіаційного укриття №21840, площею 52м.кв., не вживались. Окрім того, у даному листі позивач звертався до прокурора з проханням щодо вжиття ним відповідних заходів прокурорського реагування стосовно вказаного нерухомого майна згідно вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 326 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Під час розгляду справи встановлено, що між сторонами наявний спір щодо об`єкту нерухомого майна - частини приміщення, що знаходиться за адресою: Житомирська область, смт Хорошів, вул. Незалежності, 1, площею 52м.кв., набутого у власність 1-им відповідачем у 2004 році.

Варто зазначити, що для з`ясування правомірності володіння спірним приміщенням, суд вважає за необхідне, перш за все, з`ясувати правовий статус даного приміщення, як об`єкта цивільно-правових відносин та дослідити функціональне призначення приміщення станом на дату набуття його у власність 1-им відповідачем.

Як судом зазначалося вище, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №310206128 від 19.09.2022 приміщення по вул. Незалежності, буд. 1 в смт Хорошів Житомирського району, загальною площею 402,5м.кв., належить на праві власності ВАТ "Укртелеком (а.с. 29-32, т.1).

Водночас відповідно до рішення Володарсько-Волинської селищної ради №894 від 04.09.2015 вулицю Володарського у смт Володарськ-Волинському перейменовано на вулицю Незалежності (а.с. 143, т.1).

Крім того, постановою Верховної Ради України №984-VIII від 04.02.2016 "Про перейменування окремих населених пунктів та районів" селище міського типу Володарськ-Волинський Володарсько-Волинського району в Житомирській області перейменовано на селище міського типу Хорошів.

У складі вищевказаного нерухомого майна є нежитлове приміщення площею 52м.кв. Відповідно до інформації з інвентаризаційної справи №1707 на будівлю №1 по вул. Володарського у смт Володарськ-Волинський (а.с. 123-138, т.2) зазначене приміщення знаходиться у підвалі даної будівлі, та значиться на експлікації підвальних приміщень під номерами 8, 9, 10 (а.с. 127, 135, т.2).

При цьому, необхідно звернути увагу на те, що в матеріалах справи міститься облікова картка протирадіаційного укриття №21840 (а.с. 141, т.1, 238, т.2), згідно якої останнє знаходиться по вул. Володарського, 1, у смт Володарськ-Волинський, Житомирської області, та належить ЦТП №21 (Укртелеком). У Технічній характеристиці (паспорті) вказано, зокрема, що укриття є вбудованим, показник захисту - Кз 120, загальна площа - 52м.кв., наповнюваність становить 85 чоловік, рік здачі в експлуатацію - 1980.

Окрім того, як вбачається з письмових пояснень Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області (1-ша третя особа) №5101-3004/5117 від 16.06.2023, об`єкт цивільного захисту протирадіаційне укриття №21840 включене до електронного обліку захисних споруд цивільного захисту області (а.с. 218-219, т.2).

Факт перебування спірного нерухомого майна на обліку захисних споруд області підтверджує також Департамент з питань цивільного захисту населення та оборонної роботи Житомирської обласної державної адміністрації (2-га третя особа) у письмових поясненнях письмовими поясненнями у даній справі №859/2-11 від 28.03.2023 (а.с. 25-26, т.2).

Як судом зазначалося вище, в матеріалах справи міститься Акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №21840 від 28.04.2022, згідно якого підвальне приміщення площею 52м.кв., розташоване за адресою: Житомирська область, смт Хорошів, вул. Незалежності, 1, є протирадіаційним укриттям №21840, групи А, Кз=120, вбудоване, місткістю 85 осіб, власником (балансоутримувачем) якого є Житомирська філія АТ "Укртелеком" ДМД №321/8 (а.с. 27-28, т.1).

Крім того, суд враховує, що у листах №13/78 від 06.09.2012 (адресованому голові Володарсько-Волинської державної адміністрації) (а.с. 36, т.2), №13/121 від 24.10.2018 (адресованому Хорошівській районній державній адміністрації) (а.с. 34, т.2) 1-им відповідачем викладено клопотання про виключення спірного майна з реєстру захисних споруд, а також, у листі №13/21 від 17.05.2012 (адресованому Комунальному підприємству "Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради) зазначено прохання визначити вартість проведення технічної інвентаризації ряду захисних споруд, у тому числі, й захисної споруди №21840 (а.с. 139, т.2), що, у свою чергу, свідчить про факт обізнаності 1-го відповідача щодо перебування даного приміщення на обліку захисних споруд цивільного захисту області.

Таким чином, правовий статус підвального приміщення площею 52м.кв., розташованого за адресою: Житомирська область, смт Хорошів, вул. Незалежності, 1, як захисної споруди (протирадіаційного укриття) підтверджено матеріалами даної справи.

Судом критично оцінюється посилання 1-го відповідача, в якості заперечень проти позову, на недоведеність факту належності спірного нерухомого майна до об`єктів цивільного захисту з підстав відсутності акту державної технічної приймальної комісії щодо готовності захисної споруди цивільного захисту та технічного паспорту на це приміщення як на захисну споруду, враховуючи наступне.

Відповідно до п.2.35 Державних будівельних норм А.3.1-9-2000 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони та їх утримання", затверджених Наказом Держбуду України від 2000-10-13 № 229 (чинних станом на час виникнення спірних правовідносин), прийняття закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони оформлюється актом державної приймальної комісії. У звітність про введення в дію захисних споруд (постановка на облік) включаються тільки ті об`єкти, по яким затверджено акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію та за наявності гарантійного паспорта - сертифіката на об`єкт, який видається генеральним підрядником. На підставі цих документів оформляється о б л і к о в а к а р т к а і п а с п о р т з а х и с н о ї с п о р у д и.

Тобто, наявність, зокрема, облікової картки свідчить про введення в дію захисної споруди (постановку на облік). Як судом зазначалося вище, в матеріалах справи міститься облікова картка протирадіаційного укриття №21840 (а.с. 141, т.1), згідно якої останнє знаходиться по вул. Володарського, 1, у смт Володарськ-Волинський, Житомирської області, та належить ЦТП №21 (Укртелеком), а також Технічна характеристика (паспорт).

Крім того, відповідно до п.21 Розділу І Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 24.05.2001, складовими частинами технічного паспорта на захисну споруду цивільного захисту з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами є: 1) схема розташування будівель та споруд; 2) експлікація до схеми розташування будівель та споруд; 3) план захисної споруди цивільного захисту; 4) експлікація приміщень захисної споруди цивільного захисту; 5) основні технічні характеристики захисної споруди цивільного захисту; 6) технічна характеристика конструктивних елементів; 7) санітарно-технічні системи та спеціальне інженерне обладнання; 8) технічний опис конструктивних елементів та інженерного обладнання захисної споруди цивільного захисту.

За змістом п.30 Розділу І зазначеної Інструкції замовники технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна забезпечують доступ виконавця з технічної інвентаризації на об`єкт під час виконання робіт із технічної інвентаризації та створення для цього безпечних умов праці; надання виконавцю з технічної інвентаризації інформації та документів, необхідних для здійснення технічної інвентаризації; супроводження виконавця на об`єкті або надання виконавцю представника, який супроводжуватиме його. Замовники технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна забезпечують повноту і достовірність надання відомостей і документів, необхідних для здійснення технічної інвентаризації.

Тобто, саме на 1-го відповідача було покладено обов`язок із забезпечення повноти і достовірності відомостей щодо спірного об`єкту нерухомого майна, а також їх надання як замовником до відповідних органів з технічної інвентаризації.

Так, у листі №13/21 від 17.05.2012, адресованому 1-им відповідачем Комунальному підприємству "Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, зазначено прохання визначити вартість проведення технічної інвентаризації ряду захисних споруд, у тому числі, й захисної споруди №21840 (а.с. 139, т.2).

Разом з тим, визнаючи факт наявності захисної споруди №21840 за адресою: Житомирська область, смт Володарськ-Волинський, вул. Володарського, 1, 1-ий відповідач не здійснив реальних дій щодо замовлення та виготовлення необхідних документів з технічної інвентаризації щодо зазначеного об`єкту нерухомого майна.

При цьому, вказане не свідчить про відсутність даної захисної споруди загалом, так як, технічний паспорт - це лише документ, який не підтверджує право власності на об`єкт нерухомості, а лише фіксує технічні дані об`єкта (подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09.02.2022 у справі №752/9104/18).

Таким чином, відсутність акту державної технічної приймальної комісії щодо готовності спірної захисної споруди цивільного захисту та технічного паспорту на це приміщення як на захисну споруду не свідчать про її відсутність. Натомість, доказом наявності захисної споруди №21840 за адресою: Житомирська область, смт Володарськ-Волинський, вул. Володарського, 1, є облікова картка протирадіаційного укриття №21840 (а.с. 141, т.1), а також Технічна характеристика (паспорт).

Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

За змістом ст.5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) захисні споруди цивільної оборони не підлягали приватизації.

Відповідно до п.17 Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України №26-92 від 31.12.1992 також включено і захисні споруди.

Згідно зі ст.86 Господарського кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом

Відповідно до п.13 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017, у разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисної споруди проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд.

Внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вкладу до статутного (складеного) капіталу, забороняється.

Окрім того, за висновками Верховного Суду проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися, як підстава для зміни форми власності на державне майно; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №920/1077/16, від 28.03.2018 у справі №925/792/17, від 08.05.2018 у справі №925/875/17, від 22.05.2018 у справі №915/1021/16, від 30.05.2018 у справі №915/825/16, від 05.07.2018 у справі №915/826/16, від 11.10.2018 у справі №906/916/16, від 06.11.2018 у справі №925/473/17, від 20.03.2019 у справі №927/735/16, від 13.11.2019 у справі №916/665/18, від 10.09.2020 у справах №923/197/18 і №923/576/18, від 01.10.2020 у справах №924/647/18, №912/1672/18, від 18.03.2021 у справі №924/592/20, від 12.10.2021 у справі №924/1431/20).

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення.

Загальнодержавне значення мають об`єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема, протирадіаційні споруди.

Враховуючи викладене, що судом встановлено, що спірне майно - захисна споруда цивільного захисту №21840 належить до об`єктів загальнодержавного значення, приватизація яких заборонена законом.

Отже, оскільки уповноваженим органом держави, а саме Фондом державного майна України (позивач) або його регіональним відділенням рішення щодо приватизації чи іншого відчуження нерухомого державного майна - захисної споруди цивільного захисту №21840, не приймалось, суд приходить до висновку, що спірне майно на час приватизації маючи статус державного, перебувало у володінні, користуванні та розпорядженні держави, від імені якої реалізацію функцій здійснював Фонд державного майна України.

Так, відповідно до Постанови Верховної Ради України №2558-XII від 07.07.1992 затверджено Тимчасове положення про Фонд державного майна України (у редакції станом на час приватизації спірного приміщення) (Фонд). Як визначено у пункті 1 Тимчасового положення Фонд є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Основними завданнями Фонду, серед іншого, визначено здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств; здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності (пункт 4 Тимчасового положення).

Відповідно до пункту 6 Тимчасового положення Фонд має право: одержувати інформацію від органів державної виконавчої влади, необхідну для виконання передбачених цим Положенням завдань і функцій; проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, що відповідно до Державної програми приватизації підлягає приватизації, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції станом на час приватизації спірного майна) визначено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць. Фонд та його регіональні відділення і представництва на місцях діють на підставі цього Закону та Положення про Фонд, що затверджується Верховною Радою України. Фонд у процесі приватизації здійснює такі основні повноваження (серед іншого): продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об`єктів незавершеного будівництва; створює комісії по приватизації; затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності.

Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є (серед інших): Фонд, його регіональні відділення та представництва.

Отже, з огляду на зазначене, саме Фонд державного майна України та його представництва мали на час приватизації спірного об`єкта самостійні функції у процесі приватизації та здійснювали повноваження з урядування від імені держави у даній сфері.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи державної влади та місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено форму актів, які приймаються виконавчим комітетом ради, порядок прийняття ним актів, а також встановлено презумпцію правомірності актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування через вказівку, що такі акти з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України можуть бути визнанні незаконними в судовому порядку. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідач - 2 позовні вимоги визнав (а.с. 53, т.2).

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Володарсько-Волинської селищної ради №113 від 19.05.2004 щодо оформлення права власності за ВАТ "Укртелеком" та видачі свідоцтва на право власності на частину нежитлового приміщення (протирадіаційного укриття №21840), розташованого в смт Володарськ-Волинський Житомирської області, по вул. Володарського, 1, площею 52м.кв.

Як судом зазначалося вище, 02.06.2004 Виконавчим комітетом Володарсько-Волинської селищної ради видано ВАТ "Укртелеком" свідоцтво про право власності серія САА №507254 на об`єкти нерухомого майна, а саме: приміщення електрокотельні, гаражу-дизельної, приміщення РУЗ та гаражу згідно інвентарної справи №1707 (а.с. 22-23, т.1).

Враховуючи те, що визнання свідоцтва про право власності недійсним є похідним від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке є правовою підставою набуття самого права власності, вимога щодо визнання недійсним зазначеного вище свідоцтва в частині, що стосується приміщення протирадіаційного укриття №21840 площею 52м.кв., підлягає задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори, правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, до яких належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч.1 ст.181 ЦК України), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абз.2 та 3 ч.3 ст.26 України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

За п.9 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

За ч.1, 3 ст.14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів.

У разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно в разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав (ч.7 ст.14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За ч.1-2 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

Державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1 121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.

Окрім того, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно (п.4.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17).

З огляду на відсутність згоди держави в особі Фонду державного майна України на передачу спірного приміщення в приватну власність 1-му відповідачеві, державна реєстрація права приватної власності на таке майно за останнім є незаконною, чим спростовується презумпція його права власності на дане нерухоме майно.

З огляду на вищевикладене, вимога про скасування державної реєстрації права власності на частину виробничих приміщень по вул. Володарського, 1, смт Володарськ- Волинський Житомирського району Житомирської області, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 6107999, номер запису про право власності: 10401) у частині, що стосується приміщення протирадіаційного укриття №21840 площею 52м.кв., припинивши право приватної власності Акціонерного товариства "Укртелеком" на вказане нерухоме майно, підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 325 ЦК України передбачено, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до ч.1 ст.167 ЦК України визначено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч.1 ст.170 ЦК України).

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч.2 ст.326 ЦК України).

За приписами ст.317 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Саме Фонд державного майна України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати право власності держави на спірну захисну споруду цивільного захисту та здійснювати захист інтересів держави у даних правовідносинах.

Згідно ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).

Варто зауважити, що у статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У 2012 році законодавцем було прийнято Кодекс цивільного захисту України (далі - Кодекс) який регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

У статті 7 Кодексу визначено основні принципи здійснення цивільного захисту, серед яких зокрема вказано: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності, а також виконання у воєнний час норм міжнародного гуманітарного права; пріоритетність завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров`я громадян; максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій; відповідальність посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Кодексу громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Частиною 1 статті 32 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що до захисних споруд цивільного захисту серед іншого належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.

Отже, з огляду на наведені норми, суд зауважує, що інтереси громади і суспільства щодо забезпечення цивільного захисту населення, зокрема, в період воєнного часу, поза сумнівом, є переважаючими та пріоритетними у порівнянні з приватними інтересами власника нерухомого майна.

Суд зазначає, що цивільний обіг спірного об`єкта нерухомості є обмеженим, та регулюється відповідними правилами, особливим обліком таких об`єктів та контролем з боку державних органів, що здійснюють функції держави у сфері цивільного захисту населення. Виведення зі складу об`єктів цивільного захисту даної захисної споруди можливе лише за участю компетентних органів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимога про повернення 1-им відповідачем державі в особі Фонду державного майна України захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №21840, площею 52м.кв., що розташоване в будівлі вузла зв`язку, площею 402,5м.кв., по вул. Незалежності, 1, в смт Хорошів Житомирського району Житомирської області, підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково, а саме щодо: визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Володарсько-Волинської селищної ради №113 від 19.05.2004 щодо оформлення права власності за ВАТ "Укртелеком" та видачі свідоцтва на право власності на частину нежитлового приміщення (протирадіаційного укриття №21840), розташованого в смт Володарськ-Волинський Житомирської області, по вул. Володарського, 1, площею 52м.кв.; визнання недійсним свідоцтва про право власності серії САА №507254 від 02.06.2004, видане ВАТ "Укртелеком" на об`єкт нерухомого майна, що розташований по вул. Володарського, 1 у смт Володарськ-Волинський Житомирської області, в частині, що стосується приміщення протирадіаційного укриття №21840 площею 52м.кв.; скасування державної реєстрації права власності на частину виробничих приміщень по вул. Володарського, 1, смт Володарськ-Волинський Житомирського району Житомирської області, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 6107999, номер запису про право власності: 10401) у частині, що стосується приміщення протирадіаційного укриття №21840 площею 52м.кв., припинивши право приватної власності Акціонерного товариства "Укртелеком" на вказане нерухоме майно; зобов`язання АТ "Укртелеком" повернути державі в особі Фонду державного майна України захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №21840, площею 52м.кв., що розташоване в будівлі вузла зв`язку, площею 402,5м.кв., по вул. Незалежності, 1, в смт Хорошів Житомирського району Житомирської області. Решту позовних вимог суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Варто зазначити, що 1-им відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с. 118-126, т.1) викладено клопотання про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції з прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Судом вище встановлено, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Володарсько-Волинської селищної ради №113 від 19.05.2004 щодо оформлення права власності за ВАТ "Укртелеком" та видачі свідоцтва на право власності на частину нежитлового приміщення (протирадіаційного укриття №21840), розташованого в смт Володарськ-Волинський Житомирської області, по вул. Володарського, 1, площею 52м.кв.; визнання недійсним свідоцтва про право власності серії САА №507254 від 02.06.2004, видане ВАТ "Укртелеком" на об`єкт нерухомого майна, що розташований по вул. Володарського, 1 у смт Володарськ-Волинський Житомирської області, в частині, що стосується приміщення протирадіаційного укриття №21840 площею 52м.кв.; скасування державної реєстрації права власності на частину виробничих приміщень по вул. Володарського, 1, смт Володарськ-Волинський Житомирського району Житомирської області, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 6107999, номер запису про право власності: 10401) у частині, що стосується приміщення протирадіаційного укриття №21840 площею 52м.кв., припинивши право приватної власності Акціонерного товариства "Укртелеком" на вказане нерухоме майно; зобов`язання АТ "Укртелеком" повернути державі в особі Фонду державного майна України захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №21840, площею 52м.кв., що розташоване в будівлі вузла зв`язку, площею 402,5м.кв., по вул. Незалежності, 1, в смт Хорошів Житомирського району Житомирської області, є законним та обґрунтованими. Проте, у відзиві на позовну заяву представником 1-го відповідача викладено клопотання про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

У даному випадку, має місце звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.

Варто зазначити, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція відображена, зокрема, і постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №357/9328/15-ц (провадження №14-460цс18).

Як судом зазначалося вище, згідно письмової інформації Фонду державного майна України №10-24-15487 від 26.10.2022 (а.с. 36-37, т.1), наданої на запит прокуратури №53-80-1982вих-22 від 20.09.2022 (а.с. 33-35, т.1), заходи щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом щодо повернення захисної споруди цивільного захисту по вул. Незалежності, 1, в смт Хорошів Житомирського району Житомирської області, - протирадіаційного укриття №21840, площею 52м.кв., не вживались. Окрім того, у даному листі позивач звертався до прокурора з проханням щодо вжиття ним відповідних заходів прокурорського реагування стосовно вказаного нерухомого майна згідно вимог чинного законодавства.

Тобто, як свідчать матеріали справи, Фонд державного майна України про протиправне вибуття із державної власності спірного нерухомого майна поза волею самого позивача, останньому стало відомо у вересні-жовтні 2022 року.

При цьому, керівник Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до суду 17.11.2022 за вх.№1112, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції Господарського суду Житомирської області.

З огляду на викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення викладеного у відзиві на позовну заяву клопотання 1-го відповідача про застосування позовної давності, оскільки прокурором не пропущено такий строк.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Отже, враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Володарсько-Волинської селищної ради №113 від 19.05.2004 щодо оформлення права власності за ВАТ "Укртелеком" та видачі свідоцтва на право власності на частину нежитлового приміщення (протирадіаційного укриття №21840), розташованого в смт Володарськ-Волинський Житомирської області, по вул. Володарського, 1, площею 52м.кв.

3. Визнати недійсним свідоцтво про право власності серії САА №507254 від 02.06.2004, видане ВАТ "Укртелеком" на об`єкт нерухомого майна, що розташований по вул. Володарського, 1 у смт Володарськ-Волинський Житомирської області, в частині, що стосується приміщення протирадіаційного укриття №21840 площею 52м.кв.

4. Скасувати державну реєстрацію права власності на частину виробничих приміщень по вул. Володарського, 1, смт Володарськ- Волинський Житомирського району Житомирської області, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 6107999, номер запису про право власності: 10401) у частині, що стосується приміщення протирадіаційного укриття №21840 площею 52м.кв., припинивши право приватної власності Акціонерного товариства "Укртелеком" на вказане нерухоме майно.

5. Акціонерному товариству "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Шевченка, буд.18; ідентифікаційний код 21560766) повернути державі в особі Фонду державного майна України (01133, м.Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9; ідентифікаційний код 00032945) захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №21840, площею 52м.кв., що розташоване в будівлі вузла зв`язку, площею 402,5м.кв., по вул. Незалежності, 1, в смт Хорошів Житомирського району Житомирської області.

6. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.10.23

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - Коростишівській місцевій прокуратурі на електронну пошту krpzpost@ukr.net

3 - Житомирській обласній прокуратурі на електронну пошту prokzt@zhit.gp.gov.ua;

4 - ФДМУ (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9) (рек.) та на електронну пошту: info@spfu.gov.ua (через електронний кабінет)

5 - АТ "Укртелеком" (наручно) та на електронну пошту: marudenko@ukrtelecom.ua;

6 - Виконавчому комітету Хорошівської селищної ради ( 12100, Житомирська обл., Житомирський р-н, смт Хорошів, вул.Героїв України, буд. 13) (рек.) та електронну пошту: 04344587@mail.gov.ua, v-vselrada@ukr.net

7 - Департаменту з питань цивільного захисту населення та оборонної роботи Житомирської ОДА

10014, м.Житомир, вул.Театральна,17/20) - (рек.) та електронну пошту: ns@dczn.zt.gov.ua cznor@czndep.zht.gov.ua;

8 - ГУ ДСНС України у Житомирській області (10006, м. Житомир, вул. Героїв Пожежних, буд. 67-Б)- (рек.) та на електронну пошту: zhytomyr@dsns.gov.ua