Рішення

від 03.09.2010 по справі 2-1473-10

ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

  ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  

Запорізької області  

Справа № 2-1473/10  

2010 рік  

Р І Ш Е Н Н Я  

і м е н е м     У К Р А Ї Н И  

03 вересня  2010 року  

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:  

Головуючого судді               Плечищева О.В.  

При секретарі                 Лазько В.Ю.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Оріхівського районного суду Запорізької області по вулиці Першотравнева, 23 в місті Оріхові Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області про зобов’язання вчинити певні дії та визнання бездіяльності неправомірними, -  

  В С Т А Н О В И В :  

09 червня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначає, що вона має статус дитини війни, який їй наданий згідно ст. 1 Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   » від 18.11.2004 року № 2195-ІV, який набув чинності з 01.01.2006 року.  

Згідно ст. 6 цього Закону (   в редакції до 28.12.2007 року   ) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Від 01.01.2006 року по теперішній час пенсія їй не підвищувалась на 30% мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості і в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.  

Органи державної влади, суди та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та Законами України (   ч. 2 ст. 19 Конституції України   ).  

Невиплата підвищення дітям війни пенсії на 30% суперечить вимогам ч. 2 ст. 3, ч. 2 ст. 8, ч. 3 ст. 22, ч. 1, 3, 4 ст. 41, ст.ст. 46, 68 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України та ст. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «   Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя   », де вказано, що оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції України в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію України як акт прямої дії.  

Згідно ч. 3 ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.  

Як вказується вище, пенсія дітям війни повинна підвищуватися з 01.01.2006 року на 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону № 2195.  

Дія ст. 6 Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   » була призупинена п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «   Про Державний бюджет України на 2007 рік   ».  

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року (   справа про соціальні гарантії громадян   ) визначено такими, що не відповідають конституції (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «   Про Державний бюджет України на 2007 рік   ».  

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.07.2007 року дійшов висновку, що зупинення Законом України «   Про Державний бюджет України на 2007 рік   » дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (   додаткового   ) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.  

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   » (   в редакції від 28.12.2007 року   ), яка була прийнята на підставі п. 41 розділу 11 «   Внесення змін до деяких законодавчих актів України   » Закону України «   Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України   » дітям війни (   крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»   ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнане такими, що не відповідають Конституції України (   є неконституційними   ) положення п. 41 розділу 11 «   Внесення змін до деяких законодавчих актів України   » Закону України «   Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України   ».  

Таким чином, у відповідності зі ст. 152 Конституції України з 22 травня 2008 року втратили чинність у зв’язку з неконституційністю положення ст. 6 Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   » в редакції від 28 грудня 2007 року. На підставі цього була відновлена дія положень ст. 6 Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   » в попередній редакції, що передбачає підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Законом України «   Про Державний бюджет на 2009 рік   » дія ст. 6 Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   » не зупинялася, тому у 2009 році відповідач повинен сплачувати їй щомісячне довічне грошове утримання чи державну соціальну допомогу у розмірі встановленому Законом України «   Про соціальний захист дітей війни   », але він порушує вимоги законодавства та не сплачує цю суму у встановленому державою розмірі.  

Щодо застосування розміру мінімальної пенсії за віком при обчисленні підвищення пенсії.  

Положення частини 3 статті 28 Закону України «   Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування   » щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленою частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Тому вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсій «   дітям війни   » має бути мінімальний розмір пенсії за віком і яка розраховується відповідно до статті 28 Закону України «   Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування   » та Законів про Державний бюджет України на відповідний рік.  

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (   Case 41/74 van Duyn v. Home Office   ) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

Але відповідач за 2007 рік виплати не проводив, а тільки з 01.01.2008 року почав виплачувати 10%, що не відповідає вимогам вказаних законів. Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.  

Хочу звернути увагу суду на те, що реалізація особою права, що пов’язане з отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не повинно прийматися до уваги. Так, наприклад, у справі «   Кечко проти України   » Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.  

Стаття 15 Цивільного кодексу України надає право громадянам України на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, для чого, у відповідності з вимогами ст. 16 цього ж Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.  

Відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.  

В судове засідання Позивач не з’явилася, до суду надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, прохає суд їх задовольнити.  

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, до суду надав свої заперечення, в яких заперечив проти позову, зазначивши що нарахування позивачу пенсії здійснюється у відповідності до діючого законодавства.  

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне, що Позивач має статус «   Дитини війни   », що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААА № 0038643 виданого 14.12.1999 року.  

Враховуючи зазначений статус позивача, вона  відповідно до ст. 6     Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   » має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень УПФУ у Оріхівському районі Запорізької області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (   мінімальної пенсії за віком   ) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.  

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   », дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Згідно ст. 7 Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   », фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 р. № 4-зп (   справа про набуття чинності Конституцією   ) зазначив: «   Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше   ».  

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «   Про Державний бюджет на 2007 рік   », дію статті 6 Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   », з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (   конституційності   ) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 73, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «   Про Державний бюджет України на 2007 рік   » (   справа про соціальні гарантії громадян   ), визнано таким, що не відповідає Конституції України (   є неконституційним   ) положення    п. 12 ст. 71 Закону України «   Про Державний бюджет на 2007 рік   », яким зупинено дію ст. 6 Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   », з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, УПФУ у Оріхівському районі Запорізької області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   » з 09.07.2007 р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «   Про Державний бюджет України   », ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 р. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6     Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   », нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.  

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому з 22 травня 2008 році по час постановлення рішення щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги часткою обґрунтованими, виходячи з наступного.  

Відповідно до п. п. 41 розділу 2 Закону України «   Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України   » текст статті 6 Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   » викладено в наступній редакції. Дітям війни (   крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»   ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки. встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «   Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту   » дане підвищення провадиться за їх     вибором згідно з одним із законів.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за № 10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (   конституційності   ) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу 3 Закону України «   Про Державний бюджет України на 2008 рік та. про внесення змін до деяких законодавчих актів України   » і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (   конституційності   ) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 14, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «   Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України   » (   справа щодо предмета та Змісту закону про Державний бюджет України   ), визнано таким, що не відповідає Конституції України (   є неконституційним   ) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України «   Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України   ».  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ у Оріхівському районі Запорізької області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до     пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   » в редакції; яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп. 41 розділу 2 Закону України «   Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України   », ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   », нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   » в  редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п. п. 41 розділу 2 Закону України «   Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України   », діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги, щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 рок у по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.  

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

Відповідно до Закону України «   Про Державний бюджет на 2009 рік   » та Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», дію статті 6 Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   » не було зупинено. Отже, відповідач з 01.01.2009 р. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6     Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   », нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.  

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «   Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування   », суд зазначає наступне.  

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6     Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   » має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «   Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування   », іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії; встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   ».  

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як     на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.  

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «   Про Пенсійний фонд України   » і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «   Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування   » рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   » покладено на УПФУ у Оріхівському районі Запорізької області, за місцем проживання позивача.  

Обов’язок по виплаті позивачу пенсію з урахуванням підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком як дитині війни, у відповідності до Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   » та Закону України «   Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування   », покладено на Управління Пенсійного фонду України в районах і суд не може зобов’язувати виконувати обов’язки наперед, які і так покладені на УПФУ законодавчо.  

При таких обставинах, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.  

Керуючись ст.ст. 11, 27, 31, 74, 76, 167, 169, 199, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 11, 14, 267, 509, 526 ЦК України, ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «   Про соціальний захист дітей війни   », суд, -  

  В И Р І Ш И В :  

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області про зобов’язання вчинити певні дії та визнання бездіяльності неправомірними задовольнити частково.  

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Оріхівському району Запорізької області.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Оріхівському районі Запорізької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «   Про загальнообов'язкове пенсійне страхування   » та провести відповідні виплати за 2007 рік - з 09.07.07 р. по 31.12.07 р., за 2008 рік - з 22.05.08 р. по 31.12.2008 р., за 2009 рік - з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., за 2010 рік - з 01.01.2010 р. по час постановлення рішення.  

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.  

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.  

  Суддя:                 О.В. Плечищева