Ухвала

від 20.10.2023 по справі 291/228/16-ц

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/228/16-ц

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2023 року

Ружинський районний суд Житмоирської області в складі:

головуючого судді Митюк О.В.,

секретаря судового засідання Колесник Р.Ю.,

представника заявника Кувшина І.Р.,

представника ВДВС Мазура О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Ружині матеріали заяви представника ОСОБА_1 адвоката Кувшина Ігора Ростиславовича, стягувач ОСОБА_2 . заінтересована особа Бердичівський відділ державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ)

про відстрочку виконання судового рішення,-

встановив:

11 вересня 2023 року заявник ОСОБА_1 в особі адвоката Кувшина Ігора Ростиславовича звернулася до Ружинського районного суду Житомирської області із заявою про відстрочення виконання рішення Апеляційного суду Житомирської області від 22.12.2016 року у справі №291/228/16-ц про виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення на 12 місяців з дня ухвалення судового рішення. В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 22.12.2016 року у справі №291/228/16-ц скасовано рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 16.09.2016 та вирішено висилити ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (малолітня) із квартири АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення. На виконання зазначеного вище судового рішення Бердичівським відділом державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження за №60208172. Рішенням виконавчого комітету Ружинської селищної ради Житомирської області за №16 від 22.01.2022 на виконання рішення суду було вирішено надати ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інше жиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . На переконання сторони боржника, на теперішній час існують суттєві обставини, які унеможливлюють виконання рішення суду у справі № 291/228/16-ц., оскільки приміщення по АДРЕСА_2 не відповідає всім житловим нормам Житлового кодексу України і не може взагалі рахуватися як жиле. Зазначене приміщення зайнято релігійною громадою села та використовується як господарське приміщення для зберігання інвентарю різного призначення та трун. Такі обставини підтверджується не лише позицією боржника, а і актом від 24.06.2023, де представниками органу місцевого самоврядування чітко зазначено, що останнє не може використовуватись як житло (відсутність газо - та водопостачання, ознаки суттєвого руйнування, тріщини в стінах), У зв`язку із об`єктивною неможливістю проживання у вказаному вище приміщенні боржником подано до Ружинського районного суду Житомирської області позов до Ружинської селищної ради Житомирської області щодо визнання нечинним рішення виконавчого комітету Ружинської селищної ради Житомирської області № 16 від 22.01.2022 року. Більше того, на теперішній час боржник та члени його сім`ї взагалі на мають будь - якого доступу до приміщення, яке розташоване в с. Карабчиїв. Зазначена обставина підтверджується актом від 14.07.2023, до складання якого залучалися представники органів місцевого самоврядування. При цьому, незважаючи на те, що боржник та її сім`я фактично не мають іншого житла для проживання, державна виконавча служба, вживає практичних заходів щодо виселення боржника і членів її сім`ї з квартири, що розташована в с. Ягня тин.

Таким чином, є очевидним той факт, що виконання державною виконавчою службою рішення Апеляційного суду Житомирської області від 22.12.2016 лише в частині виселення боржника і членів його сім`ї, один із яких є малолітнім, із квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення призведе до грубого порушення прав ОСОБА_1 та членів її сім`ї, які закріплені в Конституції України, Житловому кодексі України та Законі України «Про охорону дитинства».

Представник заявника адвокат Кувшин І.Р. в судовому засіданні просив задовольнити заяву з підстав викладених в заяві.

Представник стягувача адвокат Сероветник О.А. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення даної заяви про відстрочення виконання рішення суду за безпідставністю. В судове засідання 20.10.2023 року не з`явився, направив до суду клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку з перебуванням в іншому судовому процесі. Суд визнав його неявку в судове засідання з неповажної причини, оскільки доказів на підтвердження перебування в іншому судовому процесі, представником стягувача суду не надано.

Представник заінтересованої особи Мазур О.М. в судовому засіданні щодо вирішення даної заяви покладався на розсуд суду. Додатково пояснив, що на даний час вищевказане рішення суду частково виконано, майно описано, передано на зберігання стягувану, двері в квартирі замінено.

Розглянувши заяву, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 22.12.2016 року у справі №291/228/16-ц скасовано рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 16.09.2016 та вирішено висилити ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (малолітня) із квартири АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення.

На виконання зазначеного вище судового рішення Бердичівським відділом державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження за №60208172.

Рішенням виконавчого комітету Ружинської селищної ради Житомирської області за №16 від 22.01.2022 на виконання рішення суду було вирішено надати ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інше жиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до положень статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом частини 2 статті 435 ЦПК України, заява про розстрочення виконання рішення має бути розглянута судом у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, при цьому явка учасників справи не є обов`язковою.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Як вбачається з досліджуваного судом рішення Апеляційного суду Житомирської області у справі №291/228/16-ц, яке просить відстрочити заявник, то воно ухвалене судом 22.12.2016 року.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Саме такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 2-54/08.

Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

Тобто, перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки виконання остаточного рішення у законі відсутнє.

Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

Відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення.

Так заява відповідача містить посилання на неможливість виконання державною виконавчою службою рішення Апеляційного суду Житомирської області від 22.12.2016 лише в частині виселення боржника і членів його сім`ї, один із яких є малолітнім, із квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення призведе до грубого порушення прав ОСОБА_1 та членів її сім`ї, оскільки виділене рішенням сесії Ружинської селищної ради житлове приміщення по АДРЕСА_2 не відповідає всім житловим нормам Житлового кодексу України і не може взагалі рахуватися як жиле.

Відповідно достатті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання рішення суду, є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ч. 8 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Європейський суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy»). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» («Sika v. Slovaki») пп. 24-27 № 2132/02 від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» № 11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невіддільною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» («Sokur v. Ukraine») № 29439/02 від 26.04.2005 та у справі «Крищук проти України» («Kryshchuk v. Ukraine») № 1811/06 від 19.02.2009).

Конституція України, проголосивши Україну соціальною і правовою державою, визначила обов`язок держави щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини.

Складовою цього обов`язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (статті 13, 43 Конституції України).

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Крім того суд вважає, що мотиви викладені в заяві заявника, є саме підставою та предметом цивільної справи поданої ОСОБА_6 до Ружинської селищної ради Житомирської області щодо визнання нечинним рішення виконавчого комітету Ружинської селищної ради Житомирської області № 16 від 22.01.2022 року.

Враховуючи викладене відсутні підстави для відстрочення виконання судового рішення, а тому суд керуючись ст. 435 ЦПК України відмовляє у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ..

Керуючись ст.ст. 260, 435 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Кувшина Ігора Ростиславовича, стягувач ОСОБА_2 , заінтересована особа Бердичівський відділ державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ), про відстрочку виконання судового рішення у цивільній справі №291/228/16-ц - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали виготовлено 25.10.2023 року.

Суддя О. В. Митюк.