Постанова

від 25.12.2023 по справі 291/228/16-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №291/228/16-ц Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.

Категорія 64 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Кузьменко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу №291/228/16-ц за заявою ОСОБА_1 про відстрочкувиконаннясудовогорішення уцивільнійсправіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Ягнятинської сільської ради Ружинського району Житомирської області про визнання ордеру на жиле приміщення недійсним, виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Ягнятинської сільської ради Ружинського району Житомирської області, приватного підприємства «Ягнятинське», ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання недійсними рішення, ордеру на жиле приміщення та визнання особи такою, що не вселилася в дане приміщення

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 ,інтересиякоїпредставляє адвокатКувшинІгорРостиславович

на ухвалу Ружинського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2023 року, постановлену під головуванням судді Митюк О.В.

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року боржник ОСОБА_1 через свого представника подала до суду заяву, в якій просить відстрочити виконання рішення Апеляційного суду Житомирської області від 22.12.2016 року №291/228/16-ц про виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1 з наданням жилого приміщення на 12 місяців з дня ухвалення судового рішення.

На обґрунтування заяви представник боржника зазначав, що рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 22.12.2016 року у справі №291/228/16-ц скасовано рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 16.09.2016 року та вирішено виселити ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (малолітня) із квартири АДРЕСА_2 з наданням іншого жилого приміщення.

З метою виконання зазначеного вище судового рішення Бердичівським відділом виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження за №60208172.

Рішенням виконавчого комітету Ружинської селищної ради Житомирської області за №16 від 22.01.2022 року на виконання рішення суду було вирішено надати ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інше жиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

На переконання сторони боржника, на теперішній час існують суттєві обставини, які унеможливлюють виконання рішення суду у справі №291/228/16-ц. Зокрема, боржник впевнено переконана у тому, що приміщення по АДРЕСА_3 не відповідає всім житловим нормам Житлового кодексу України і не може взагалі рахуватися як жиле. Зазначене приміщення зайнято релігійною громадою села та використовується як господарське приміщення для зберігання інвентарю різного призначення та трун. Такі обставини підтверджується не лише позицією боржника, а і актом від 24.06.2023 року, де представниками органу місцевого самоврядування чітко зазначено, що останнє не може використовуватись як житло через відсутність газо- та водопостачання, ознаки суттєвого руйнування, тріщини в стінах.

У зв`язку із об`єктивною неможливістю проживання у вказаному вище приміщенні боржником подано до Ружинського районного суду Житомирської області позов до Ружинської селищної ради Житомирської області щодо визнання нечинним рішення виконавчого комітету Ружинської селищної ради Житомирської області №16 від 22.01.2022 року.

Більше того, на теперішній час боржник та члени його сім`ї взагалі не мають будь-якого доступу до приміщення, яке розташоване в с. Карабчиїв. При цьому, незважаючи на те, що боржник та її сім`я фактично не мають іншого житла для проживання, державна виконавча служба, вживає практичних заходів щодо виселення боржника і членів її сім`ї з квартири, що розташована в с. Ягнятин.

Таким чином, є очевидним той факт, що виконання державною виконавчою службою рішення Апеляційного суду Житомирської області від 22.12.2016 року лише в частині виселення боржника і членів його сім`ї, один із яких є малолітнім із квартири АДРЕСА_2 , без надання іншого жилого приміщення призведе до грубого порушення прав ОСОБА_1 та членів її сім`ї, які закріплені в Конституції України, Житловому кодексі України та Законі України «Про охорону дитинства».

За таких обставин, сторона боржника переконана в тому, що лише відстрочення виконання рішення Апеляційного суду Житомирської області від 22.12.2016 у справі №291/228/16-ц у повному обсязі забезпечить дотримання прав боржника та членів його сім`ї. При цьому, у разі такого відстрочення інтереси стягувача у жодному випадку не будуть порушені з огляду на те, що рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 22.12.2016 не передбачено у разі виселення боржника негайне вселення у відповідну квартиру ОСОБА_2 і при цьому, взагалі питання щодо правомірності володіння стягувачем зазначеним житлом у цій судовій справі не розглядалося.

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2023 року у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, боржник ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву та відстрочити виконання рішення Апеляційного суду Житомирської області від 22.12.2016 року №291/228/16-ц.

На обґрунтуваннядоводів апеляційноїскарги зазначає,щозвертаючись до суду першої інстанції із заявою про відстрочення виконання рішення у справі №291/228/16-ц заявником було чітко зазначено конкретні об`єктивно існуючі та підтверджені належними та допустимими доказами виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання та роблять неможливим. Зокрема, що приміщення по АДРЕСА_3 не відповідає всім житловим нормам Житлового кодексу України і не може взагалі рахуватися як жиле, зазначене приміщення зайнято релігійною громадою села та використовується як господарське приміщення для зберігання інвентарю різного призначення та трун, на теперішній час боржник та члени його сім`ї взагалі на мають будь-якого доступу до приміщення, яке розташоване в с. Карабчиїв.

Проте, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви жодних доводів на спростування наведених боржником виняткових обставин, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання та роблять неможливим не навів, а лише зазначив, що мотиви викладені в заяві заявника, є саме підставою та предметом цивільної справи поданої ОСОБА_1 до Ружинської селищної ради Житомирської області щодо визнання нечинним рішення виконавчого комітету Ружинської селищної ради Житомирської області №16 від 22.01.2022 року.

Інші учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

Представник боржника адвокат Кувшин І.Р. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву та відстрочити виконання рішення Апеляційного суду Житомирської області від 22.12.2016 року №291/228/16-ц.

Стягувач та представник Бердичівського відділу ДВС у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За приписами ст.372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала відповідає.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що мотиви викладені в заяві не є виключними обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, тому підстав для задоволення заяви судом не встановлено.

Такий висновок суду є вірним, виходячи із наступного.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною 1статті 18ЦПК Українипередбачено,що судовірішення,що набрализаконної сили,є обов`язковимидо виконаннявсіма органамидержавної влади,органами місцевогосамоврядування,їх посадовимита службовимиособами,фізичними іюридичними особамита їхоб`єднаннямина всійтериторії України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ( пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012).

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно із ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Як передбачено ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У відповідності до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Системне тлумачення ст. 435 ЦПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави дійти висновку, що у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, з заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення, при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим та на строк не більше один рік.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Як вбачається з п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» задоволення заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що доказів існування виняткових обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість виконання судового рішення на теперішній час, які мають перестати існувати після відстрочення виконання рішення суду, заявник суду не надав, тобто не довів обставин, на які посилався у своїй заяві.

Окремо колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що заявник, звертаючись до суду із заявою у вересні 2023 року, просить суд відстрочити виконання рішення Апеляційного суду Житомирської області від 22 грудня 2016 року №291/228/16-ц.

Частиною п`ятою статті 435 ЦПК України визначено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Тобто, станом на час вирішення заяви, річний строк на який може бути відстрочено виконання рішення суду, що передбачений ч. 5 ст. 435 ЦПК України, сплив.

Отже, по суті, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав до задоволення заяви про відстрочку виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кувшин Ігор Ростиславович, залишити без задоволення, а ухвалу Ружинського районногосудуЖитомирськоїобласті від20жовтня2023року без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняттяі може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2023 року.

Головуючий Судді