Постанова

від 25.10.2023 по справі 369/7610/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 369/7610/22

провадження № 61-12157св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

відповідач- ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скрицька Надія Анатоліївна, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року у складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Немировської О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Вишневий ВДВС, виконавча служба) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визначення частки боржника у майні, яким він спільно володіє з іншою особою.

Позовну заяву мотивовано тим, що на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист, виданий Києво-Святошинським районним судом щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 18 000 доларів США та судового збору в розмірі 5 059,81 грн.

При виконанні судового рішення виконавцем встановлена наявність земельної ділянки, яка була зареєстрована за боржником, але продана ним. Єдиним доходом боржника - була заробітна плата, але на даний час боржник звільнений з займаної посади. Останнє надходження коштів від боржника відбулось 11 березня 2022 року. Всього на виконання було стягнуто 18 291,42 грн.Вчиненими заходами, направленим на реальне виконання судового рішення, встановити майно, грошові кошти саме боржника ОСОБА_2 не виявилось можливим.

Натомість з реєстру речових прав вбачається, що за ОСОБА_1 , яка є дружиною боржника, зареєстровано на праві власності земельна ділянка, площею 0,0345, та розміщений на ній житловий будинок, які розташовані на АДРЕСА_1 .

Дане майно було придбано у період перебування боржника та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі на підставі договору купівлі-продажу, тобто вважається спільним майном подружжя.

Оскільки боржник у добровільному порядку судові рішення не виконує, борг не погашає, іншого майна, належного лише йому, за ним не зареєстровано, позивач просив суд:

- визнати житловий будинокАДРЕСА_2 , який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481601:01:054:5447, площею 0,0345 га, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- визначити частку в праві власності на вказанийжитловий будинок та земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, позов Вишневого відділу держаної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено.

Визнаножитловий будинок АДРЕСА_2 , який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481601:01:054:5447, площею 0,0345 га, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визначено частку в праві власності на вказаний житловий будинок та частку в праві власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Судові рішення мотивовані тим, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, земельна ділянка та приватний будинок були набуті відповідачем та боржником за час шлюбу і є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, 1/2 частка яких належить боржникові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що під час розгляду справи не було з`ясовано джерело походження коштів для набуття у власність спірного нерухомого майна ОСОБА_1 , а визнавши житловий будинок спільною сумісною власністю подружждя, суди порушили право відповідача мирно володіти майном, яке набуте нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто. Зазначала, що в першу чергу підлягає звернення стягнення на кошти боржника та рухоме майно, а вже потім на обєкти нерухомості, однак суди не звернули на це уваги, не перевірили залишок заборгованості боржника перед стягувачем.

Відзив на касаційну скаргу

У вересні 2023 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених судових рішень. Зазначає, що боржник ухиляється від виконання судового рішення про стягнення заборгованості, іншого майна, окрім спірної земельної ділянки та будинку, не має, а тому наявні підстави для задоволення позову виконавчої служби.

У вересні 2023 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, однак в якому останній підтримав вимоги касаційної скарги.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2021 року у справі № 369/14892/20 задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів (авансу) в розмірі 18 000 доларів США та судового збору в розмірі 5 059,81 грн.

На виконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, 19 листопада 2021 року видано виконавчий лист.

25 листопада 2021 року Вишневим ВДВС відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_2 18 000,00 доларів США.

25 липня 2022 року Вишневим ВДВС відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_2 судового збору у розмірі 5 059,81 грн.

Вказані вище два виконавчі провадження об`єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_3.

На час примусового виконання рішення суду єдиним джерелом доходу боржника була заробітна плата, яку він отримував в ТОВ «ІКЕА».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що єдине майно, яким володів боржник, була земельна ділянка з кадастровим номером 3222481601:01:012:5022, яка стала предметом судового розгляду справи № 369/14892/20 між сторонами виконавчого провадження, однак ще до набрання рішенням суду законної сили, 08 грудня 2020 року була продана боржником третій особі.

Згідно відповіді МВС України транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

Відповідно до отриманих відповідей з банківських установ інші грошові кошти/вклади/заощадження у боржника відсутні.

В процесі виконання АСВП № НОМЕР_1 із заробітної плати боржника було стягнуто 18 291,42 грн., з яких 16 237,73 грн. перераховано на користь стягувача ( ОСОБА_3 ) та 369,00 грн. - стягнуто на витрати виконавчого провадження, а 1 684,69 грн. перераховано в рахунок погашення виконавчого збору. Останнє надходження коштів відбулося 11 березня 2022 року.

Також судами встановлено, що з 05 грудня 2009 року боржник ОСОБА_2 перебуває з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта дружини Боржника, ОСОБА_1 на праві власності належать: житловий будинок, загальною площею 142,5 кв. м,(реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23474193332224), який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481601:01:054:5447, площею 0.0345 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1968736432224) за адресою: АДРЕСА_1 .

Вище вказана земельна ділянка набута на підставі договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2020 року, посвідченому приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Герасимів Ю. В.

Право власності на житловий будинок зареєстровано 23 квітня 2021 року на підставі поданої декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Тобто вищевказане майно було набуто відповідачем у власність за час перебування з боржникомв зареєстрованому шлюбі.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною шостою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом,з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 зроблено висновок, що виконавець звертається з поданням до суду про виділ частки майна боржника саме в позовному провадженні.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов`язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).

Установивши, що земельна ділянка, площею 0,0345, та розміщений на ній житловий будинок, які розташовані на АДРЕСА_1 , набуто боржником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі, суди попередніх інстанцій правильно вважали, що це майно є обєктами спільної сумісної власності подружжя, 1/2 частка якого належить боржнику, у звязку із чим дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що спірне майно придбано в період шлюбу, але за особисті кошти відповідача є безпідставними, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.

Оскільки відповідач не спростувала презумпцію спільної сумісної власності сторін на спірне майно та не надала доказів, які б підтверджували придбання майна за рахунок особистих коштів, то суди правильно вважали таке майно об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Доводи касаційної скарги про те, що у першу чергу звертається стягнення на грошові кошти боржника та рухоме майно, а вже потім на об'єкти нерухомості, не можуть бути підставою для скасування судових рішень.

У відповідності до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

При вирішенні позову судами враховано, що 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15березня 2022 року № 2129-IX, відповідно до якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). Таким чином неможливо звернути стягнення на заробітну плату та інший дохід боржника. Також судами враховано, що транспортні засоби за боржником не зареєстровані, інші грошові кошти/вклади/заощадження у боржника відсутні.

За наведених обставин, наявні підстави для ініціювання питання визначення чатки боржника у спільній сумісній власності та звернення стягнення на нерухоме майно боржника.

При цьому визначення частки майна боржника у праві спільної сумісної власності не означає автоматичне звернення стягнення на цю частку, оскільки вказане залежить від подальших дій боржника, який наділений правом запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу (частина п`ята статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»),а тому доводи касаційної скарги про порушення судами положення статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» є помилковими.

При цьому доводи касаційної скарги та матеріали справи не містять відомостей про те, що на час розгляду справи судами попередніх інстанцій у боржника є інше майно, на яке може бути звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості, яка виникла у зв`язку із неналежним виконанням боргових зобов`язань перед кредитором.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скрицька Надія Анатоліївна, залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня

2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня

2023 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара