Ухвала

від 01.11.2023 по справі 2-218/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/8017/23

Справа № 2-218/11

Головуючий у першій інстанції Кравчук Т.С.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

01.11.2023 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

розглянувши питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суд ум. Одеси від 20 грудня 2012 року у справі позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Дачно-будівельного кооперативу «Металург», ОСОБА_1 , Одеської міської ради (третя особа - Головне управління Держземагенства в Одеській області) про визнання частково недійсним протоколу загальних зборів, визнання недійсними державних актів на землю, скасування рішення Одеської міської ради, витребування земельної ділянки у добросовісного набувача,-

встановила:

У червні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ДБК «Металург», ОСОБА_1 , ОМР (третя особа Головне управління Держземагенства в Одеській області) про визнання частково недійсним протоколу загальних зорів, визнання недійсними державних актів на землю, скасування рішення Одеської міської ради, витребування земельної ділянки у добросовісного набувача.

Рішенням Приморськогорайонного судум.Одеси від20грудня 2012року позов ОСОБА_2 було задоволено.Визнано незаконнимидії щодовнесення виправленьдо рішеннязагальних зборівчленів ДБК«Металург»,оформленого протоколом№ 1від 14серпня 1994року.Визнано частковонедійсним протокол№ 1від 14серпня 1994року загальнихзборів членівДБК «Металург»в частиніпередачі паю ОСОБА_6 ОСОБА_4 .Зобов`язано ДБК«Металург» поновитичленство ОСОБА_2 в ДБК«Металург» з14серпня 1994року,визнавши їїправо напай врозмірі 5млн.карб.,сплачений за41\100частину домоволодіння АДРЕСА_1 ,якарозташованана земельноїділянціплощею0,0515га.РішенняОдеської міськоїради №3245-IVвід11.10.2004року вчастині затвердженняпроектуземлеустрою щодовідведенняземельної ділянкита передачуу власність ОСОБА_4 земельної ділянкиплощею 0,0515газаадресою: АДРЕСА_1 скасовано.Визнанонедійсним державнийактнаправо власностіназемельнуділянку по АДРЕСА_1 СеріяОД №046738від 16грудня 2004року,виданий ОСОБА_4 .Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку,яка розташованазаадресою: АДРЕСА_1 .Скасовано державнийакт направо власностіна земельнуділянку по АДРЕСА_1 ,виданийнаім`я ОСОБА_1 .

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 212 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 12 вересня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2013 року задоволено заяву ДБК «Металург» про роз`яснення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ДБК «Металург», ОСОБА_1 , ОМР (за участю третьої особи - Головного управління Держземагентства в Одеській області) про визнання частково недійсним протоколу загальних зборів, визнання недійсними державних актів на землю, скасування рішення Одеської міської ради, витребування земельної ділянки у добросовісного набувача в частині зобов`язання ДБК «Металург» поновлення членства ОСОБА_2 в ДБК «Металург», наступним чином: зобов`язано ДБК «Металург» поновити членство ОСОБА_2 в ДБК «Металург» з 14 серпня 1994 року, визнавши її право на пай в розмірі 5 млн. карб., сплачений за 41/1000 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , яка розташована на земельної ділянці площею 0,0515 га., шляхом видачі ОСОБА_2 довідки про членство ОСОБА_2 в ДБК «Металург» та про сплату ОСОБА_2 пайового внеску в повному обсязі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2013 року заяву ОСОБА_2 було задоволено. Роз`яснено рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року, зазначено, що виконання виконавчого документу № 2-218/11 від 16 грудня 2013 року в частині витребування у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , повинно бути виконано шляхом виселення ОСОБА_1 з земельної ділянки по АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 267-268).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06 червня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2013 року скасовано, в заяві ОСОБА_2 про роз`яснення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2014 року провадження з розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року зупинено до вступу в спадщину правонаступників після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2015 року провадження у справі відновлено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2015 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2015 року залишено без змін

У вересні 2016 року ОСОБА_7 оскаржила у апеляційному порядку рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 ,якадієв своїхінтересахтаінтересах малолітніхдітей: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,заучастюВідділу опікита піклуванняПриморської районноїадміністраціїОдеськоїміської ради у справі закрито.

Не погоджуючись з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року, 04 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду з тих підстав, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року ним отримано лише 04 жовтня 2023 року, що підтверджується розпискою на його заяві, яка зберігається в матеріалах справи. Інших заяв про отримання оскаржуваного рішення суду та доказів його отримання матеріали справи не містять. З цих підстав просить поновити строк.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову у поновленні строку та відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.

Як встановлено ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Як вбачається із матеріалів справи, у червні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із вищезазначеним позовом, який в подальшому було уточнено.

ОСОБА_1 судом першої інстанції були направлені судові повістки на адресу його реєстрації, яка була зазначена в копії його паспорту (т. 1 а.с. 131 оборот), а саме: АДРЕСА_2 , про слухання справи. Повідомлення повернулися без вручення із зазначенням причин невручення: «адресат за зазначеною адресою не проживає» (т. 1 а.с. 164, 173 ).

Приморський районний суд м. Одеси сповіщав ОСОБА_1 про розгляд справи на 12.05.2011 року на 15:40 год., поштове повідомлення повернулось із зазначенням причини невручення: «за відмовою адресата від одержання» (т. 2 а.с. 13).

ОСОБА_1 сповіщався про розгляд справи на 14.06.2011 року на 14:30 год., поштове повідомлення повернулось із зазначенням причини невручення: «адресат за зазначеною адресою не проживає» (т. 2 а.с. 50).

У зв`язку із неналежним сповіщенням ОСОБА_1 , суд першої інстанції зробив запит до адресно-довідкового бюро ГУМВС в Одеській області. Згідно відповіді наданої адресно-довідкового бюро ГУМВС в Одеській області вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд першої інстанції сповіщав ОСОБА_1 про подальший розгляд справи, однак поштові повідомлення поверталися із зазначенням причини невручення: «адресат за зазначеною адресою не проживає» (т. 2 а.с. 77, 94, 102, 125, 137, 159, 201).

Приморський районний суд м. Одеси сповіщав ОСОБА_1 про розгляд справи на 31.01.2022 року, кур`єрською службою доставки, однак повідомлення повернулося із зазначенням причини невручення: «адресат від отримання повістки відмовився» (т. 2 а.с. 119).

В матеріалах справи також наявна повернута судова повістка із зазначенням причин неповідомлення: «Відмовився від вручення судової повістки» (т. 2 а.с. 196).

Отже, суд першої інстанції вжив всіх можливих заходів для належного сповіщення ОСОБА_1 про слухання справи.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 19.04.2013 року про надання можливості ознайомлення із матеріалами справи, а також розписка про ознайомлення із матеріалами справи від 23.04.2013 року, а також отримання копії справи (т. 2 а.с. 372).

Згідно до п. 1 ст. 294 ЦПК України (в редакції чинній на момент винесення рішення), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

27 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (т. 4 а.с. 2-5).

В судових засіданнях суду першої інстанції від імені ОСОБА_1 приймав його представник ОСОБА_11 на підставі довіреності від 14.05.2012 року (т. 4 а.с. 28).

21 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду Одеської області із апеляційною скаргою на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2013 року про роз`яснення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року (т. 4 а.с. 138).

В суді апеляційної інстанції участь у справі приймав представник ОСОБА_1 ОСОБА_11 .

Крім того, представник ОСОБА_1 звертався 18 лютого 2015 року до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на ухвалу від 01 грудня 2014 року про зупинення провадження у справі (т. 5 а.с. 31).

27 серпня 2015 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2015 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року за нововиявленими обставинами (т. 5 а.с. 88-90).

В суді апеляційної інстанції його інтереси представляв його представник ОСОБА_12 на підставі ордеру серії ОД №023467 від 25.11.2015 року (а.с. 138).

23 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2013 року про роз`яснення рішення (т. 5 а.с. 149-152).

В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про ознайомлення із матеріалами справи від 14.01.2016 року (т. 5а.с. 161-162).

Також наявний довідковий лист ОСОБА_1 про ознайомлення із І, ІІ. ІІІ, IV, V томами (т. 5 а.с. 160).

25 січня 2016 року ОСОБА_1 звертався до апеляційного суду Одеської області із апеляційною скаргою на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2013 року про роз`яснення рішення (т. 5 а.с. 165-169). В суді апеляційної інстанції в інтересах ОСОБА_1 діяв його представник ОСОБА_13 на підставі ордеру серії ОД № 047778 від 08.02.2016 року (т. 5 а.с. 173).

В подальшому участь у справі приймав ОСОБА_14 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі ордеру серії ОД № 136469 від 02.02.2017 року, а також угоди про надання правової допомоги від 13.07.2016 року (т. 6 а.с. 182-183).

Отже, ОСОБА_1 був обізнаний про існування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року, звертався до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд даного рішення за нововиявленими обставинами. Про обізнаність існування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року свідчать також розписки про ознайомлення із матеріалами справи, а також вироблення відповідних копій.

Враховуючи наведене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для висновку про існування випадків передбачених пунктами 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України (неповідомлення особи про розгляд справи або не залучення особи до участі в справі; пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок непереборної сили), що перешкоджають відмові у відкритті апеляційного провадження у зв`язку зі спливом строку (один рік з дня складення повного тексту судового рішення) в порядку частини 2 статті 358 ЦПК України.

При таких обставинах, підлягає застосуванню частина 2 статті 358 ЦПК України в якості підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з спливом строку на апеляційне оскарження одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (рішення у справі «Делкурт проти Бельгії», від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А N 11; п. 27 рішення Суду у справі «Пелевін проти України», no. 24402/02, від 20 травня 2010 року).

Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, пункти 37-38 рішення у справі «Мушта проти України» від 18 листопада 2010 року) .

У справі «Устименко проти України» Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці постійно підкреслює, що строки давності, які характерні для національних правових систем держав-учасників, виконують декілька цілей, в числі яких, забезпечення правової визначеності та остаточності, попередження порушення прав осіб, які могли би бути зменшені, якщо б суди розглядали їх справи на основі доказів, що могли би бути неповними за спливом часу (див. п.570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Принцип правової визначеності в процесуальному праві обмежує можливість перегляду рішення суду, що набрало законної сили, для запобігання зловживання правом особами, які беруть участь у справі (як правило, стороною, що програла), а також встановлює неможливість ініціювання перегляду рішення, що набрало законної сили, органами державної влади, а також особами, чиї права не були порушені судовим розглядом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Керуючись ст. 358 ч. 2 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалила:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суд ум. Одеси від 20 грудня 2012 року у справі позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Дачно-будівельного кооперативу «Металург», ОСОБА_1 , Одеської міської ради, третя особа: Головне управління Держземагенства в Одеській області) про визнання частково недійсним протоколу загальних зборів, визнання недійсними державних актів на землю, скасування рішення Одеської міської ради, витребування земельної ділянки у добросовісного набувача.

Копію цієї ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі, для відома.

Скаржнику надіслати копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Головуючий суддя: С.О. Погорєлова

Судді: А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе