Постанова

від 27.05.2024 по справі 2-218/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/3464/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 2-218/11

27 травня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарях - Смолко А.В., Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» адвоката Федоренка Євгенія Миколайовича на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Сирбул О.Ф., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2009 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом, та пені.

В обґрунтування заявлених вимог зазначало, що 26 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11278221000, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 190 000,00 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше 26 грудня 2022 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,4 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 у цей самий день, 26 грудня 2007 року, було укладено договір поруки № 170166, згідно з яким останній зобов`яувався перед кредитором нести солідарну відповідальність за повне та своєчасне виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором.

Зазначало, що за період користування кредитним коштами позичальником ОСОБА_1 здійснені часткові платежі на погашення основної суми заборгованості, узв`язку зцим станом на 14 липня 2009 року утворився борг у розмірі 204 658,79 доларів США, з яких: 186 632,14 доларів США - заборгованість за тілом кредиту (залишок боргу за тілом кредиту); 16 430,60 доларів США - заборгованість за процентами; 365,41 доларів США - пеня за прострочення сплати кредиту; 1 230,64 доларів США - пеня за простроченнч сплати процентів.

Ураховуючи зазначене, позивач Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором №11278221000 від 26 грудня 2007 року у загальному розмірі 204 658,79 доларів США, а також судові витрати.

Протокольною ухвалою від 06 липня 2001 року судом першої інстанції залучено до участі у справі правонаступника позивача - ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (а.с. 211 том 1).

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухваленим заочним рішенням суду першої інстанції, представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» адвокат Федоренко Євгеній Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є необгрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуваням норм матеріального права, без повного з`ясування обставин справи та наведених сторонами доказів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при вирішення спору судом першої інстанції не враховано, що згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора.

Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц та у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.

Крім того, пунктом 10.12. кредитного договору визначено: «уклавши цей договір позичальник надає банку згоду: передавати права та обов`язки банку за цим договором третій особі без отримання на це додаткової згоди позичальника.

Щодо підтвердження наявності та розміру заборгованості зазначає, що на підтвердження укладеного кредитного договору, видачі позичальнику кредитних коштів та наявної суми заборгованості позивач надав суду письмові документи: копію договору кредиту від 26.12, 2007 року, копію додаткової угоди від 26.12.007 року, договору поруки від 26.12.2007 року, розрахунок вимог банку у зв`язку з неповерненням Позичальником кредитної заборгованості за кредитним договором.

Вважає, що надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують факт виникнення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 26.12.2007 року, а також наявність у неї заборгованості у загальному розмірі 204 658,79 доларів США 79 центів.

На переконання сторони позивача, суд першої інстанції здійснив розгляд справи поверхнево та упереджено, не спрямував розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача - ОСОБА_3 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засіданні не з?явились. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

З урахуванням неодноразового призначення справи до розгляду, що відбувався у відкритому судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, вжитих судом апеляційної інстанції заходів щодо належного повідомлення відповідачів про розгляд справи, колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 26 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (після зміни типу суб?єкта ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11278221000, за умовами якого банк надав, а позичальник ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 190 000,00 доларів СШАта зобов`язувалась повернути кредиту повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 2 до договору, не пізніше 26 грудня 2022 року зі сплатою 11,4 % річних за користування кредитом, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору та\або умов відповідної угоди сторін (а.с. 9-17 том 1).

Сторони договору визначили, що позичальник зобов`язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти кожного календарного місяця шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 2 210,00 доларів США.

За порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за користування кредитом, та/або комісії банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючиденьпогашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування - пункт 8.1. розділу 8 договору.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 у цей самий день, 26 грудня 2007 року, було укладено договір поруки № 170166, згідно з яким останній зобов`яувався перед кредитором нести солідарну відповідальність за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором (а.с 18-19 том 1).

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу №1, за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» зобов`язується передати у власність, а ТОВ «Кей-Колект» прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження ПАТ «УкрСиббанк» за плату та на умовах, визначених цим договором. Одночасно з відступленням прав вимоги до ТОВ «Кей-Колект» переходять усі права ПАТ «УкрСиббанк» за усіма договорами забезпечення.

Відступлення прав вимоги засвідчується складанням сторонами акта приймання-передачі прав вимоги - пункт 3.2. договору факторингу № 1.

Відповідно до виписки з додатку № 1 до договору факторингу №1 ПАТ «УкрСиббанк» передав ТОВ «Кей-Колект» права вимоги за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 11278221000, укладений з ОСОБА_1 (а.с. 178-188 том 1).

У зв`язку з укладенням між Цедентом та Цесіонарієм договору факторингку № 1 від 12 грудня 2011 року сторонами ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» 12 грудня 2011 року укладено та нотаріально посвідчено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки (а.с. 189-193 том 1).

Відповідно до виписки з додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги за договорами іпотекиПАТ «УкрСиббанк» передав ТОВ «Кей-Колект» права вимоги за договором іпотеки (житлова нерухомість) від 26 грудня 2007 року, заставодацець ОСОБА_1 (а.с. 194 том 1).

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Протокольною ухвалою від 06 липня 2001 року судом першої інстанції залучено до участі у справі правонаступника позивача - ТОВ «Кей-Колект» (а.с. 211 том 1).

Посилаючись на порушення позичальником ОСОБА_1 виконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк, новий кредитор ТОВ «Кей-Колект» просив суд стягнути достроково (стаття 1050 ЦК України) з ОСОБА_1 солідарно із ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 204 658,79 доларів США, що складається із: 186 632,14 доларів США залишку заборгованості за тілом кредиту, 16 430,60 доларів США - заборгованість за річними процентами, що виникла за період з 28 січня 2008 року по 30 червня 2009 року, 365,41 доларів США - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, нараховану кредитором за період з 28 жовтня 2008 року по 14 липня 2009 року, 1 230,64 доларів США - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом, нараховану кредитором за період з 29 жовтня 2008 року по 14 липня 2009 року (а.с. 20-24 том 1).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що, в порушення обов`язку, передбаченого статями 12, 81 ЦПК України, позивачем не доведено підстави свого позову. У матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження наявності та розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Також матеріали позову не містять будь-яких належних доказів на підтвердження того, що сторони договору ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» повідомили відповідачів щодо відступлення прав вимоги особисто або через сайт, у встановленому законом порядку.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справах про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави, кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У справі, яка переглядається, фактичні обставини справи вказують на те, що банк довів належними і допустимими доказами факт укладення між ним та ОСОБА_1 кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів, тобто виконання належним чином своїх обов`язків.

Розрахунок заборгованості за договором свідчить про те, що під час дії договору мало місце прострочення сплати позичальником чергових платежів по кредиту та процентів за користування кредитом в рамках укладеного кредитного договору. Останній платіж на виконання кредитного зобов?язання внесено позичальником ОСОБА_1 17 листопада 2008 року (а.с. 20-24 том 1).

Відповідач ОСОБА_1 , яка безпосередньо брала участь в суді першої інстанції, а також за участю її представників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , адвоката Ледіна В.Д., не надала власного розрахунку, та доказів, які підтверджують повернення кредиту у розмірі та строки, передбачені кредитним договором (а.с. 67, 68, 70-71, 76, 77, 83, 85 том 1).

Встановивши факт існування між сторонами кредитних зобов`язань, суд першої інстанції не врахував, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наданої позивачем довідки - розрахунку заборгованість за кредитним договором вбачається, що у вказаній довідці зазначені обов`язкові реквізити, у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові позичальника ОСОБА_1 , номер та дата кредитного договору, відображені як сума виданого кредиту, так і сплачені позичальником платежі на виконання кредитного зобов`язання, періоди та суми виникнення заборгованості, на основі аналізу яких позивач визначив розмір заборгованості позичальника.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Таким чином, суд першої інстанції, у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень, не був позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погодився з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

При цьому, посилаючись у рішенні суду на відсутність належних доказів на підтвердження того, що сторони договору ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» повідомили відповідачів провідступлення прав вимоги особисто або через сайт, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що нормою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ «Кей-Колект» (нового кредитора) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, визначаючи юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, колегія суддів, виходить з такого.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що позивачем доведено належними та допустими доказами факт укладення 26 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (після зміни типу суб?єкта ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту № 11278221000, отримання позичальником грошових коштів в сумі 190 000,00 доларів США та часткового виконання основного зобов`язання.

Досліджуючи розрахунок заборгованості в межах строку кредитування, колегією суддів встановлено, що на виконання умов кредитного договору позичальником за період з 26 грудня2007 року по 30 червня 2009року в рахунок погашення тіла кредиту сплачено та зараховано банком 3 367,86 доларів США. Залишок суми боргу за тілом кредиту станом на 14 липня 2009 року року становив розмір 186 632,14 доларів США.

В частині процентів за користування кредитом в межах строку кредитування за період з 26 грудня 2007 року по 30 червня 2009року загальна сума нарахованих банком чергови платежів складає розмір 32 060,87 доларів США, які за вказаний період сплачені позичальником частково в розмірі 15 630,27 доларів США. Борг за складовою заборгованості процентів за користування кредитом станом на 14 липня 2009року становив розмір 16 430,60 доларів США.

Заборгованість в частині залишку кредиту у розмірі 186 632,14 доларів США та в частині процентів за користування кредитом у розмірі 16 430,60 доларів США, період її виникнення, що обліковується за позичальником ОСОБА_1 , підтверджується зібраними та дослідженими доказами у справі. Доказів погашення заборгованості за цією складовоювідповідачами не надано та матеріали справи не містять.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним боргом у розмірі 203 062,74 доларів США (186 632,14 доларів США + 16 430,60 доларів США) є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.

Правовий аналіз зазначених норм права вказує на те, що у разі порушення позичальником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор, відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, протягом всього часу - до закінчення строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені щомісячні платежі, прострочення яких мало місце під час дії договору.

У справі, яка переглядається, доведеними є обставини прострочення виконання грошового зобов`язання позичальником ОСОБА_1 , що є підставою для стягнення на користь позивача неустойки (пені) за порушення термінів погашення грошового зобов`язання, розмір якої обраховано позивачем в межах строку кредитування, а саме: у розмірі 365,41 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 28 жовтня 2008 року по 14 липня 2009 року; 1 230,64 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 29 жовтня 2008 року по 14 липня 2009 року.

Отже, в межах заявлених позивачем вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11278221000 від 26 грудня 2007 року у розмірі 204 658,79 доларів США, що складається із заборгованості за основним боргом (залишок тіла кредиту) - 186 632,14 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 16 430,60 доларів США, пені за прострочення сплати кредиту - 365,41 доларів США, пені за прострочення сплати процентів - 1 230,64 доларів США.

Визначений розмір заборгованості підлягає стягненню солідарно з поручителем ОСОБА_2 , так як поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ТОВ «Кей-Колект»без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення по суті заявлених вимог ТОВ «Кей-Колект», які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають задоволенню.

Отже, доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги ТОВ «Кей-Колект»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі, а тому понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати, що складються із судового збору за подання позовної заяви, за подання апеляційної скарги, витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що становить 4 400,00 грн слід покласти на відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 2 200,00 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 512, 514, 526, 530, 549-551, 554, 610, 612, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 55, 76, 81, 89, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» адвоката Федоренка Євгенія Миколайовичазадовольнити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11278221000 від 26 грудня 2007 року у розмірі 204 658,79 доларів США, що складається із заборгованості за основним боргом - 186 632,14 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 16 430,60 доларів США, пені за прострочення сплати кредиту - 365,41 доларів США, пені за прострочення сплати процентів - 1 230,64 доларіс США.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, за подання апеляційної скарги, витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 2 200,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, за подання апеляційної скарги, витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 2 200,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий Судді: