Ухвала

від 19.10.2023 по справі 909/992/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/992/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВА УХВАЛА

19.10.2023 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька М.М. про ухвалення додаткового рішення вих.№25/09-23 від 12.09.2023 (вх.№10875/23 від 18.09.2023) у справі

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька"

про стягнення страхового відшкодування в сумі 4844 грн 19 коп.

представники сторін не з`явилися,

встановив: у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонернена страхова компанія "ІНГО Україна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в сумі 4844 грн 19 коп.

18.11.2019 суд ухвалив рішення, яким позов задовольнив.

10.12.2019 на виконання вказаного рішення суд видав наказ.

14.08.2023 до суду від Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" надійшла скарга вих. 143 від 08.08.2023 (вх.№9586/23) про визнання дій приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича незаконними та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича, повернути невикористані кошти авансового внеску в сумі 3754,50 грн відповідно до платіжної інструкції № 16808 від 21.10.2020.

Ухвалою суду від 25.08.2023 у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" вих. № 143 від 08.08.2023 (вх.№9586/23 від 14.08.2023) на дії та бездіяльність приватного виконавця відмовлено.

18.09.2023 від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька М.М. до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення вих.№25/09-23 від 12.09.2023 (вх.№10875/23 від 18.09.2023), в якій просить суд поновити приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Солоньку М.М. строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення по справі щодо вирішення питання про розподіл судових витрат та стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька М.М. судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн.

Ухвалою суду від 21.09.2023 заяву приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Солонька М.М. про ухвалення додаткового рішення вих.№25/09-23 від 12.09.2023 (вх.№10875/23 від 18.09.2023) призначено до розгляду.

02.10.2023 від Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" до суду надійшов відзив на заяву вих.№1390 від 27.09.2023 (вх.№ 14231/23).

19.10.2023 від представника приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Солонька М.М. до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника вих.№ 43/10-23 від 19.10.2023 (вх.№ 19/15181/23).

В судове засідання 19.10.2023 представники стягувача, боржника та приватного виконавця не з`явилися.

Розглянувши заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька М.М. про ухвалення додаткового рішення у справі, суд зазначає наступне.

Приписи пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України надають право суду, що ухвалив рішення, за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно ст. 344 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Щодо заявленого приватним виконавцем поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення по справі щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає про те, що такий строк не є пропущеним, оскільки приватним виконавцем дотримано п`ятиденний строк подання доказів після постановлення ухвали від 25.08.2023, з урахуванням дати отримання даної ухвали.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Солоньком М.М. заявлено до стягнення 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно приписів частини 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано:

- договір про надання професійної правничої допомоги №101-ПД від 21.08.2023;

- акт про надані послуги №47 від 08.09.2023.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 21.08.2023 між Приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Солонько М.М. та Адвокатським бюро "Ростислава Коваля" укладено договір про надання професійної правничої допомоги №101-ПД.

У відповідності до п. 1.1. договору укладеного згідно зі ст.ст. 14, 26, 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", довіритель доручає бюро, а бюро зобов`язується здійснювати представництво інтересів довірителя: у судовому процесі по справі №909/992/19 за скаргою АТ "Страхова компанія "ІНГО" на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М.

Згідно п. 1.2. договору, зі сторони бюро представництво інтересів довірителя здійснюватиме: адвокат Коваль Ростислав Олександрович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001154, видане на підставі рішення Ради адвокатів Черкаської області від 03.06.2019 №387, посвідчення адвоката №1135 від 03.06.2019.

Згідно п. 4.1. договору, вартість послуг за надання правничої допомоги довірителю (гонорар) складає: інстанція - перша: вивчення матеріалів справи та попередня консультація щодо скарги АТ "Страхова компанія "ІНГО" на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. по справі №909/992/19 - вартість: 5000 грн; підготовка та подання до Господарського суду Івано-Франківської області заперечень на скаргу АТ "Страхова компанія "ІНГО" - вартість: 15000 грн.

У відповідності до п. 4.3. договору, сторони дійшли згоди, що після прийняття судом рішення в інстанції, в якій розглядалася справа, протягом трьох днів з моменту, коли сторонам стало відомо про відповідне судове рішення бюро надає довірителю на підпис акт про надані послуги згідно умов цього договору.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що підписаний довірителем акт про надані послуги згідно умов цього договору є підставою для оплати вартості послуг на користь бюро та подання представником до суду заяви про вирішення судом питання про розподіл судових витрат довірителя.

Згідно підписаного сторонами акту про надані послуги №47 від 08.09.2023, бюро надало послуги з професійної правничої допомоги довірителю в суді першої інстанції по справі №909/992/19, а саме: вивчення матеріалів справи та попередня консультація щодо скарги АТ "Страхова компанія "ІНГО" на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. по справі №909/992/19; підготовка та подання до Господарського суду Івано-Франківської області заперечень на скаргу АТ "Страхова компанія "ІНГО". Сумарна вартість послуг по наданню професійної правничої допомоги довірителю в суді першої інстанції склала: 20000 грн. Вказані послуги надані довірителю в повному обсязі, якісно та своєчасно. Жодних претензій та зауважень сторони одна до одної не мають.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно вимог ч. 8 ст. 129 ГПК розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Акціонерним товариством "Страхова компанія "ІНГО" подано відзив на заяву вих.№1390 від 27.09.2023 (вх.№ 14231/23 від 02.10.2023), в якому просить суд відмовити в ухваленні додаткового рішення, в якому зазначає про те, що позивач жодним чином не обґрунтував вартість витрат на правову допомогу, не надав розрахунку розміру правової допомоги, не зазначив детальний опис робіт (наданих послуг), відповідно не довів належним чином розмір вартості наданої правової допомоги. Також, ціна позову та розмір витрат на правову допомогу є неспіврозмірними, даний спір не є складним, має сформовану судову практику, матеріали справи не є об`ємними, фактично всі обставини справи встановлені, тому підстав для стягнення витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розміру немає. Під час розгляду справи в суді першої інстанції особа дії якої оскаржувались не зробив відповідну заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, чим порушив строк встановлений ч.8 ст. 129 ГПК України.

Згідно зі ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Таким чином, даною нормою передбачено право суду відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, а не обов`язок.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи, такі витрати на правову допомогу були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, враховуючи наведену практику Верховного Суду, суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20000 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Судом встановлено, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, а також вартістю заявлених до повернення невикористаних коштів авансового внеску (в сумі 3754,50 грн), наданим адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Відповідно до вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, з урахуванням вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, та критеріїв "необхідності і обґрунтованості", а також з огляду на недотримання вимог стосовно співмірності заявлених до стягнення витрат із складністю справи у частині розгляду скарги, розумності їхнього розміру, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, застосувавши критерії ч. 4 ст. 126 та на підставі ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до 5000 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 126, 129, 233, 236, 244, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька М.М. про ухвалення додаткового рішення вих.№25/09-23 від 12.09.2023 (вх.№10875/23 від 18.09.2023) - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", вул.Бульварно-Кудрявська, буд.33, м.Київ, 01054 (ідентифікаційний код 16285602) на користь Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича, вул. Шаповалова Генерала, 2, прим. 401 м. Київ, 03035 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 5000 (п`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.

В решті вимог заяви - відмовити.

Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 256-259 Господарським процесуальним кодексом України.

Додаткова ухвала підписана 03.11.2023.

Суддя Неверовська Л.М.