Постанова

від 08.12.2023 по справі 909/992/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2023 р. Справа №909/992/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Гриців В.М.

Зварич О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Акціонерного

товариства "Страхова компанія "Інго"(вх. № ЗАГС 01-05/3001/23 від

25.09.2023) та (вх. № ЗАГС 01-05/3487/23 від 14.11.2023)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 (суддя

Неверовська Л.М.) про відмову у задоволенні скарги Акціонерного

товариства "Страхова компанія "Інго" на дії та бездіяльність приватного

виконавця та

на додаткову ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2023 (суддя Неверовська Л.М.) про ухвалення додаткового рішення

у справі № 909/992/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго Україна"

(назву змінено на Акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГО")

(надалі АТ "СК "ІНГО "), м. Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (надалі ПрАТ "СК "Галицька"), м. Івано-Франківськ

про стягнення страхового відшкодування в сумі 4 844, 19 грн.

ВСТАНОВИВ:

13.09.2019 ПрАТ "СК "ІНГО Україна" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПрАТ "СК "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в сумі 4 844, 19 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.11.2019 року у справі № 909/992/19 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» 4 844,19 грн. страхового відшкодування та 1 921,00 грн. судового збору.

10.12.2019 Господарський суд Івано-Франківської області видав відповідний наказ на виконання зазначеного судового рішення.

14.08.2023 Акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГО" надіслало до місцевого господарського суду скаргу вих. 143 від 08.08.2023 (вх.№9586/23 від 14.08.2023) на дії та бездіяльність приватного виконавця, в якій просило визнати дії приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича (посвідчення № 0112 виконавчого округу міста Києва) незаконними та зобов`язати останнього повернути невикористані кошти авансового внеску в сумі 3 754,50 грн. відповідно до платіжної інструкції № 16808 від 21.10.2020.

Скарга мотивована тим, що виконавчий документ (наказ) у даній справі було пред`явлено на примусове виконання до приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича та на рахунок приватного виконавця сплачено авансовий внесок в сумі 3 754,50 грн. відповідно до платіжної інструкції № 16808 від 21.10.2020. 23.11.2020 приватний виконавець Солонько Микола Миколайович повернув наказ від 10.12.2019 у справі 909/992/19 стягувачу без прийняття до виконання відповідно до п.10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження". Заявник зазначає, що згідно з вимогами абзацу 13 частини 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" при поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання, стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок. Однак, приватний виконавець Солонько Микола Миколайович кошти авансового внеску до цього часу не повернув, письмову відповідь на звернення про повернення авансового внеску не надав.

25.08.2023 від приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича до суду першої інстанції подано заперечення на скаргу на дії приватного виконавця вих.№47/08-23 від 24.08.2023 (вх.№12374/23 від 25.08.2023), в яких приватний виконавець зазначав про те, що 04.05.2020 між приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солонько Миколою Миколайовичем та Акціонерним товариством "Страхова Компанія "ІНГО" було укладено договір про додаткову винагороду приватного виконавця б/н. На виконання умов вказаного договору про додаткову винагороду приватного виконавця б/н від 04.05.2020 приватним виконавцем Солонько М.М. було виставлено рахунок-фактуру №21-10/2020-1 від 21.10.2020 на суму 3 754,50 грн. АТ "СК "ІНГО" було сплачено на рахунок приватного виконавця Солонька М.М., в якості додаткової винагороди приватного виконавця згідно вказаних рахунків-фактур. Окрім того, платежі АТ "СК "ІНГО" було проведено на рахунок приватного виконавця Солонька М.М. 21.10.12020 за один місяць до пред`явлення виконавчого документа. Також вказує, що скаргу на дії приватного виконавця Солонька М.М. подано майже через три роки після повернення стягувачу виконавчого документа та майже через рік після подання стягувачем заяви приватному виконавцеві про повернення коштів, відтак, пропущено строки на оскарження дій приватного виконавця.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 року у справі №909/992/19 (суддя Л.М. Неверовська) у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" вих. № 143 від 08.08.2023 (вх.№9586/23 від 14.08.2023) на дії та бездіяльність приватного виконавця - відмовлено.

При прийнятті ухвали суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах скарги відсутні будь-які документи на підставі яких скаржник повинен був сплатити авансовий внесок приватному виконавцю для забезпечення примусового виконання рішення у даній справі. Суд встановив, що між приватним виконавцем та скаржником наявні цивільно-правові відносини, що виникли на підставі договору про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020. Даним договором передбачено умови та порядок оплати вартості додаткової винагороди приватному виконавцю. Отже, наявність вказаного договору, а також виставленого приватним виконавцем ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" рахунку-фактури №21-10/2020-1 від 21.10.2020 на оплату додаткової винагороди, та його оплата Товариством свідчать про те, що сплачені 3 754,50 грн. згідно платіжної інструкції №16808 від 21.10.2020 грошові кошти не є авансовим внеском в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", а є оплатою додаткової винагороди за договором про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020. Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що сплачені кошти не є авансовим внеском. Водночас, скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця з пропуском встановленого чинним законодавством України строку на оскарження дій приватного виконавця.

18.09.2023 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Солонько М.М. звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про ухвалення додаткового рішення вих.№25/09-23 від 12.09.2023 (вх.№10875/23), в якій просив стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонько М.М. судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Додатковою ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2023 року у справі №909/992/19 (суддя Л.М. Неверовська) заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька М.М. про ухвалення додаткового рішення вих.№25/09-23 від 12.09.2023 (вх.№10875/23 від 18.09.2023) - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на користь Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонько Миколи Миколайовича 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

При прийнятті додаткової ухвали суд першої інстанції, врахувавши практику Верховного Суду, виходив з того, що надані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Суд встановив, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, а також вартістю заявлених до повернення невикористаних коштів авансового внеску (в сумі 3 754,50 грн.), наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, АТ "Страхова компанія "Інго" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023. Визнати дії приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича незаконними. Зобов`язати Солонька Миколу Миколайовича повернути невикористані кошти авансового внеску в сумі 3 754,50 грн. відповідно до платіжної інструкції № 16808 від 21.10.2020 на рахунок стягувача - Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО». Скаржник вважає оскаржувану ухвалу прийнятою внаслідок неповного встановлення всіх обставин справи, з порушенням норм процесуального права. Зокрема зазначає, що для оплати додаткової винагороди, відповідно до Законів України «Про виконавче провадження», «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено укладення угоди між приватним виконавцем та стягувачем. AT СК «ІНГО», як стягувач та сторона виконавчого провадження, не уповноважувало Бута М.А. підписувати з приватним виконавцем договір про додаткову винагороду приватного виконавця, та будь яких інших договорів від імені компанії AT СК «ІНГО». Звертає увагу суду, що даний документ під назвою договір про додаткову винагороду приватного виконавця, взагалі не містить посилання на виконання виконавчого листа № 909/992/19 та не містить підтверджень, які саме послуги було надано приватним виконавцем Солонько М.М., відсутні істотні умови договору відповідно до законодавства. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували повноваження Бута М.А. на підписання від імені AT СК «ІНГО» подібного договору. Скаржник стверджує, що ніяких усних чи письмових угод про оплату додаткових винагород з приватним виконавцем Солонько М.М. не укладалось. Крім того, враховуючи те, що предметом скарги є оскарження бездіяльності приватного виконавця щодо не повернення авансового внеску стягувачу, а не рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у поверненні авансового внеску, скаржник вважає помилковими висновки приватного виконавця про те, що AT СК «Інго» звернулося із зазначеною скаргою поза межами процесуального строку, передбаченого ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

ПрАТ «СК «Галицька» та приватний виконавець Солонько М.М. не надали суду письмових відзивів на апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 справу № 909/992/23 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Скрипчук О.С. та Зварич О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 у справі №909/992/19 залишено без руху та зобов`язано скаржника усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом подання (надсилання) суду належних доказів самопредставництва Нестерець Ю.П.

Скаржник вимоги ухвали суду від 16.10.2023 виконав, на адресу суду надіслав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги вих. № 1492 (зареєстрований в канцелярії суду за вх. № ЗАГС 01-04/7023/23 від 26.10.2023).

Голувуючий суддя Кравчук Н.М. перебувала у відпустці з 23.10.2023 по 27.10.2023 включно.

У зв`язку із перебуванням члена колегії-судді Скрипчук О.С. у відпустці з 23.10.2023 по 02.11.2023 включно проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023 справу № 909/992/23 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Гриців В.М. та Зварич О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 909/992/19 та ухвалено здійснити перегляд ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Акціонерне товариство "Страхова компанія "Інго" також подало апеляційну скаргу на додаткову ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2023 року у справі №909/992/19, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду, ухвалити нове рішення, яким заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонько М.М. про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду. Скаржник вважає оскаржувану додаткову ухвалу прийнятою внаслідок неповного встановлення всіх обставин справи, з порушенням норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що при прийняті даної ухвали суд першої інстанції не взяв до уваги, що приватний виконавець Солонько М.М. до закінчення судових дебатів не подав відповідної заяви, що передбачено ч. 8 ст. 129 ГПК України. Також, на думку скаржника, місцевий господарський суд не звернув увагу, що ціна позову та розмір витрат на правову допомогу є неспіврозмірними, даний спір не є складним, матеріали справи не є об`ємними, фактично всі обставини справи встановлені, відтак, підстав для стягнення витрат на правову допомогу у заявленому розмірі немає.

ПрАТ «СК «Галицька» та приватний виконавець Солонько М.М. не надали суду письмових відзивів на апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.11.2023 справу № 909/992/23 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Зварич О.В. та Гриців В.М.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 909/992/19 та ухвалено здійснити перегляд ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2023 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Об`єднано розгляд апеляційних скарг АТ "Страхова компанія "Інго" на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 та на додаткову ухвалу від 19.10.2023 у справі № 909/992/19 в одне провадження.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Сторони у справі обізнані з порядком розгляду даної справи шляхом надсилання на їх адреси ухвали Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 року у справі № 909/992/19 рекомендованими поштовими відправленнями.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 ст. 341 ГПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

З матеріалів справи вбачається, що між Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солонько Миколою Миколайовичем (Виконавець) та Акціонерним товариством "Страхова Компанія "ІНГО" (Стягувач) укладено договір про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020.

Згідно з п. 1.1 договору Стягувач доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про органи та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства Юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, іншими нормативно-правовими актами, за заявами Стягувача зобов`язаний здійснити заходи (надалі - послуги), спрямовані на примусове виконання виконавчих документів, за додаткову винагороду приватного виконавця.

Стягувач зобов`язується прийняти надані приватним виконавцем послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору оплата належної Виконавцю додаткової винагороди здійснюється Стягувачем шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця для зарахування винагороди.

Пунктами 3.3, 3.4 договору сторони домовилися, що Стягувач сплачує додаткову винагороду Виконавця на підставі рахунку-фактури, який є актом виконаних робіт та наданих послуг. Кошти, які надійшли на рахунок Виконавця для зарахування винагороди, поверненню Виконавцем не підлягають. Після сплати додаткової винагороди Виконавцю на рахунок для зарахування винагороди, Стягувач претензій щодо виконаних робіт та обсягу наданих послуг Виконавцем немає.

Витрати (авансування витрат, додаткове авансування витрат), які можуть виникнути в рамках даного договору і які безпосередньо пов`язані з предметом договору, не відносяться до складу додаткової винагороди Виконавця і оплачуються Стягувачем окремо і самостійно (п. 3.5 договору).

На виконання умов вказаного договору про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020, приватним виконавцем Солонько М.М. було виставлено АТ "СК "ІНГО" рахунок-фактуру №21-10/2020-1 від 21.10.2020 на суму 3 754,50 грн., з найменуванням (товари, роботи, послуги) - додаткова винагорода за виконання наказу №909/992/19 від 10.12.2019 Господарського суду Івано-Франківської області про стягнення з ПрАТ "СК "Галицька" на користь стягувача боргу.

Акціонерним товариством "Страхова Компанія "ІНГО" згідно платіжної інструкції №16808 від 21.10.2020 сплачено 3 754,50 грн. В рядку призначення платежу в даній платіжній інструкції зазначено: за виконання наказу №909/992/19 від 10.12.2019 Господарського суду про стягнення з СК "Галицька" на користь СК "Інго" боргу.

23.11.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солонько Миколою Миколайовичем повернуто судовий наказ № 909/992/19 від 10.12.2019 Господарського суду Івано-Франківської області стягувачу на підставі п.10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" (виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю), про що винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Як зазначалося вище, 28.11.2022 скаржником направлено заяву про повернення авансового внеску на підставі абзацу 13 частини 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", приватному виконавцю Солонько М.М. Однак, кошти авансового внеску не повернуто, письмової відповіді на звернення про повернення авансового внеску приватним виконавцем не надано.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

За приписами ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

У відповідності до абз.2 п. 1 розділу 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮ України №512/5 від 02.04.2012 зі змінами (в редакції на момент винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу), авансові внески стягувачів перераховуються на окремий небюджетний рахунок, відкритий Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування та державних банках, приватним виконавцем в банках (далі - рахунок авансових внесків).

Відтак, первинним документом, який би підтверджував сплату авансового внеску чи надходження коштів на відповідний авансовий рахунок приватного виконавця була б саме виписка по рахунку для обліку авансових внесків приватного виконавця Солонько М.М. за період здійснення відповідного платежу.

Водночас, як вбачається з наявної в матеріалах справи заключної виписки за період з 21.10.2020 по 23.10.2020 по рахунку приватного виконавця, призначеного для зарахування авансових внесків, відсутніми є надходження коштів від АТ "СК "ІНГО".

Крім того, положення частини 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду №2-р(II)/2019 від 15.05.2019. Вказаною нормою передбачено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з ч. 4 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (ч.3 ст.45 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до п. 2 р. 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮ України №512/5 від 02.04.2012 зі змінами, виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Як слушно зауважив суд першої інстанції, в матеріалах скарги відсутні будь-які документи на підставі яких скаржник повинен був сплатити авансовий внесок приватному виконавцю для забезпечення примусового виконання рішення у даній справі.

Абзацом 1, 2 ч. 8 ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження та додаткова винагорода приватного виконавця. За погодженням із стягувачем додаткова винагорода приватного виконавця може бути сплачена протягом усього строку здійснення виконавчого провадження повністю або частково.

Матеріалами справи підтверджено, що між приватним виконавцем та АТ «СК «ІНГО» (скаржником) наявні цивільно-правові відносини, що виникли на підставі договору про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020. Пунктами 3.1-3.5 даного договору передбачено умови та порядок оплати вартості додаткової винагороди приватному виконавцю.

Отже, наявність вказаного договору, а також виставленого приватним виконавцем АТ "СК "ІНГО" рахунку-фактури №21-10/2020-1 від 21.10.2020 на оплату додаткової винагороди, та його оплата Товариством свідчать про те, що сплачені 3 754,50 грн. згідно платіжної інструкції №16808 від 21.10.2020 грошові кошти не є авансовими внесками в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", а є оплатою додаткової винагороди за договором про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020.

Наведеним спростовуються доводи скаржника, що ніяких усних чи письмових угод про оплату додаткових винагород з приватним виконавцем Солонько М.М. не укладалось.

Не заслуговують на увагу суду також твердження апелянта про те, що АТ «СК «ІНГО» не уповноважувало Буту М.А. на підписання вищевказаного договору про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020, зазначаючи при тому, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи..

Проте, скаржник в апеляційній скарзі жодним чином не спростував дійсності вищевказаного договору про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020 в судовому порядку та не довів, що в провадженні приватного виконавця Солонька М.М. були інші виконавчі провадження АТ «СК «ІНГО».

З огляду на все вищенаведене, колегія суддів вважає підставним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що вимоги скаржника випливають з цивільно-правових відносин, що виникли між сторонами на підставі договору про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020 і сплачені кошти не є авансовим внеском.

В даному випадку, скаржником заявляються вимоги про повернення безпідставно отриманих приватним виконавцем коштів, що не може бути предметом скарги на дії виконавця, адже не стосується оскарження дій, бездіяльності чи рішення приватного виконавця, як суб`єкта владних повноважень по безпосередньому виконанню рішення за виконавчим документом в межах виконавчого провадження.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді спорів в подібних правовідносинах наголошувала, що такі справи щодо стягнення коштів з приватних виконавців не розглядаються у порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності приватних виконавців, а мають розглядатись судами в порядку позовного провадження в цивільному судочинстві (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 справа № 229/1026/21).

Доводи скаржника зводяться до довільного тлумачення процесуальних норм у зв`язку з чим відхиляються судом апеляційної інстанції.

Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 у справі № 909/992/19 прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яку необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Щодо додаткової ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2023 у даній справі, якою заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька М.М. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на користь Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонько Миколи Миколайовича 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує таке.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В силу частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесення приватним виконавцем Солонько М.М. витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правничої допомоги №101-ПД від 21.08.2023; акт про надані послуги №47 від 08.09.2023.

21.08.2023 між Приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Солонько М.М. (Довіритель) та Адвокатським бюро "Ростислава Коваля" (Бюро) укладено договір про надання правничої допомоги №101-ПД.

Згідно із п. 1.1 договору укладеного згідно зі ст.ст. 14, 26, 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Довіритель доручає Бюро, а Бюро зобов`язується здійснювати представництво інтересів Довірителя: у судовому процесі по справі №909/992/19 за скаргою АТ "Страхова компанія "ІНГО" на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М.

Зі сторони Бюро представництво інтересів Довірителя здійснюватиме: адвокат Коваль Ростислав Олександрович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001154, видане на підставі рішення Ради адвокатів Черкаської області від 03.06.2019 №387, посвідчення адвоката №1135 від 03.06.2019 (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору вартість послуг за надання правничої допомоги Довірителю (гонорар) складає: інстанція - перша: вивчення матеріалів справи та попередня консультація щодо скарги АТ "Страхова компанія "ІНГО" на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. по справі №909/992/19 - вартість: 5 000,00 грн.; підготовка та подання до Господарського суду Івано-Франківської області заперечень на скаргу АТ "Страхова компанія "ІНГО" - вартість: 15 000,00 грн.

У відповідності до п. 4.3 договору сторони дійшли згоди, що після прийняття судом рішення першої інстанції, в якій розглядалася справа, протягом трьох днів з моменту, коли сторонам стало відомо про відповідне судове рішення Бюро надає Довірителю на підпис акт про надані послуги згідно умов цього договору.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що підписаний Довірителем акт про надані послуги згідно умов цього договору є підставою для оплати вартості послуг на користь Бюро та подання представником до суду заяви про вирішення судом питання про розподіл судових витрат Довірителя.

Згідно підписаного сторонами акта про надані послуги №47 від 08.09.2023, Бюро надало послуги з професійної правничої допомоги Довірителю в суді першої інстанції по справі №909/992/19, а саме: вивчення матеріалів справи та попередня консультація щодо скарги АТ "Страхова компанія "ІНГО" на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. по справі №909/992/19; підготовка та подання до Господарського суду Івано-Франківської області заперечень на скаргу АТ "Страхова компанія "ІНГО". Сумарна вартість послуг по наданню професійної правничої допомоги Довірителю в суді першої інстанції склала: 20 000 грн. Вказані послуги надані Довірителю в повному обсязі, якісно та своєчасно. Жодних претензій та зауважень сторони одна до одної не мають.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Колегія суддів зауважує, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Водночас, вважається неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір таких витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як вбачається з оскарженої додаткової ухвали, суд першої інстанції врахував обґрунтованість та розумність визначення розміру витрат на правничу допомогу у контексті обсягу наданих юридичних послуг та встановив, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, а також вартістю заявлених до повернення невикористаних коштів авансового внеску (в сумі 3 754,50 грн.), наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг.

Підсумовуючи вищенаведене та зважаючи на характер спору, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений ним на виконання робіт, колегія суддів констатує наявність правових підстав для часткового задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонько М.М. № 25/09-23 від 12.09.2023 та покладення на АТ «СК «ІНГО» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі про те, що приватним виконавцем ні до закінчення судових дебатів у справі, ні протягом п`яти днів після винесення постанови не було подано відповідної заяви про ухвалення додаткового рішення про правову допомогу, суд апеляційної вважає необгрунтованими та зазначає таке.

Як вбачається із заяви адвоката Коваля Р.О. про ухвалення додаткового рішення( а.с.174) останній зазначає, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 на електронну адресу приватного виконавця Солонько М.М. надійшла 07.09.2023. Подана до Господарського суду Івано-Франківського області 18.09.2023. Тобто, пропущено на кілька днів ( з врахуванням вихідних днів), проте представник приватного виконавця звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, про що судом було таке клопотання було задоволено.

Відтак, доводи, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні процесуальних норм і не спростовують висновків, покладених в основу оскарженої ухвали місцевого господарського суду.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Додаткова ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2023 року у справі №909/992/19 прийнята у відповідності до норм процесуального права, яку необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 126, 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго»(вх. № ЗАГС 01-05/3001/23 від 25.09.2023) та (вх. № 01-05/3487/23 від 14.11.2023) залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 року та додаткову ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2023 у справі №909/992/19 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 у справі № 909/992/19 залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддя Н.М. Кравчук

Судді В.М. Гриців

О.В. Зварич