Ухвала

від 29.04.2024 по справі 909/992/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.04.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/992/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О.В.,

секретар судового засідання Поп`юк Я. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу АТ "Страхова компанія "ІНГО" від 08.08.2023 № 143 (вх. №9586/23 від 14.08.2023) на бездіяльність приватного виконавця Солонька М. М. щодо неповернення стягувачу невикористаних коштів авансового внеску в сумі 3 754, 50 грн,

у справі, у якій

позивач - Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГО УКРАЇНА",

відповідач - Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАЛИЦЬКА",

про стягнення страхового відшкодування в розмірі 4 844, 19 грн,

представники учасників справи в судове засідання не з`явились,

постановив таку ухвалу.

1. Історія справи.

1.1. ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" звернулось з позовом до ПАТ "Страхова компанія "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 4 844, 19 грн. Згідно з рішенням суду від 18.11.2019 позов задоволено - стягнуто з відповідача на користь позивача 4 844, 19 грн страхового відшкодування та 1 921 грн судового збору. На виконання вказаного рішення 10.12.2019 видано наказ.

1.2. АТ "Страхова компанія "ІНГО" (далі - Стягувач) звернулось до суду зі скаргою від 08.08.2023 № 143 (вх. №9586/23 від 14.08.2023), далі Скарга, на бездіяльність приватного виконавця Солонька М. М. (далі Приватний виконавець) щодо неповернення Стягувачу невикористаних коштів авансового внеску в сумі 3 754, 50 грн.

1.3. Господарський суд Івано-Франківської області згідно з ухвалою від 25.08.2023 у задоволенні скарги відмовив. Ухвала мотивована тим, що між Приватним виконавцем та Стягувачем наявні цивільно-правові відносини, що виникли на підставі договору про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020. Наявність вказаного договору, а також виставленого Приватним виконавцем рахунку-фактури на оплату додаткової винагороди та його оплата Стягувачем свідчать про те, що сплачені згідно з платіжною інструкцією № 16808 від 21.10.2020 грошові кошти в розмірі 3 754, 50 грн не є авансовими внесками в розумінні ЗУ "Про виконавче провадження", а є оплатою додаткової винагороди за договором цивільно-правового характеру.

Також згідно з додатковою ухвалою від 19.10.2023 було частково задоволено заяву Приватного виконавця від 12.09.2023 №25/09-23 (вх. №10875/23 від 18.09.2023) про ухвалення додаткового рішення - стягнуто зі Стягувача на користь Приватного виконавця 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

1.4. Ухвалу від 25.08.2023 було залишено без змін відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2023.

1.5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасував вказані ухвали та постанову, направив справу на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області (постанова від 19.03.2024).

Верховний Суд вказав, що господарський суд першої інстанції не надав оцінку доводам приватного виконавця про пропуск стягувачем строку для подання скарги. Зокрема, суд не встановлював ні початок перебігу строку звернення до суду зі скаргою, закріплений у ч. 1 ст. 341 ГПК України, ні дату звернення стягувача з відповідною скаргою з дослідженням поведінки скаржника, чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав. При цьому господарський суд розглянув по суті подану скаргу і дійшов висновку про її безпідставність.

Водночас Верховний Суд зазначив, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений ч. 1 ст. 341 ГПК України, або наявність відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин.

2. Вирішення процесуальних питань.

2.1. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 для нового розгляду вказаної скарги визначено суддю Малєєву О. В.

2.2. Суд згідно з ухвалою від 17.04.2024 призначив розгляд вказаної скарги на 29.04.2024 о 14:00.

2.3. Представники учасників справи в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Стягувач подав заяву від 25.04.2024 (вх. №7036/24) про розгляд скарги без участі його представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

3. Зміст поданої скарги, позиція учасників справи.

3.1. Зміст Скарги.

Скарга мотивована тим, що виконавчий документ (наказ від 10.12.2019) був пред`явлений для примусового виконання Приватному виконавцю. Стягувач на його рахунок сплатив авансовий внесок в сумі 3 754, 50 грн відповідно до платіжної інструкції № 16808 від 21.10.2020. Приватний виконавець 23.11.2020 повернув Стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження". Проте відповідно до вимог абз. 13 ч. 4 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження" при поверненні Стягувачу виконавчого документа сплачений ним авансовий внесок не повернув. На заяву Стягувача від 28.11.2022 з вимогою про повернення вказаних коштів відповіді не надав.

3.2. Заперечення Приватного виконавця від 24.08.2023 №47/08-23 (вх. №12374/23 від 25.08.2023).

Пояснює, що вказані кошти надійшли до нього відповідно до умов укладеного зі Стягувачем договору про додаткову винагороду приватного виконавця б/н від 04.05.2020 і платежі було проведено 21.10.2020, тобто за один місяць до пред`явлення виконавчого документа. Вказує, що положення ч. 2 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження" щодо обов`язковості авансового внеску стягувача при відкритті виконавчого провадження були визнані неконституційними згідно з рішенням КСУ від 15.05.2019 та з вказаного часу не діють. Вважає, що спірні правовідносини мають приватно-правовий характер і стосуються повернення майна, набутого без достатніх правових підстав.

Також зазначає, що скаргу подано майже через три роки після повернення стягувачу виконавчого документа та майже через рік після подання Стягувачем йому заяви. А тому вважає, що Стягувач безпідставно пропустив встановлені чинним законодавством України строки на оскарження дій Приватного виконавця.

Просить в задоволенні скарги відмовити і вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнути зі Стягувача на його користь 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, яка була йому надана в зв`язку з розглядом скарги (заява від 12.09.2023 № 25/09-23 (вх. №10875/23 від 18.09.2023).

3.3. Пояснення Стягувача від 25.04.2024 (вх. №3814/24).

Звертає увагу на те, що оскаржується бездіяльність Приватного виконавця, а відповідно до ч. 5 ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження" строки оскарження бездіяльності не передбачені. Просить з цього приводу врахувати висновок, викладений в постанові Одеського апеляційного суду від 05.12.2023 у справі №496/683/18.

Зазначає, що оскільки бездіяльність, на відміну від дій, має триваючий характер, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається, то у Стягувача не було необхідності в поданні клопотання про поновлення строків. Водночас, в кінці пояснень зазначає, що подає клопотання про поновлення строку для подання скарги на бездіяльність Приватного виконавця відповідно до ч. 1 ст. 341 ГПК України.

Згадує висновки Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №175/3995/17-ц/, від 22.12.2021 у справі №760/19348/20, від 16.10.2023 у справі №910/1432/21.

Щодо оцінки договору про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020 вважає, що докази, долучені представником Приватного виконавця, є неналежними та недостовірними.

3.4. Боржник письмових пояснень щодо поданої скарги не надав.

4. Обставини справи.

4.1. Відповідно до рішення загальних зборів ПАТ "Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна" від 19.03.2020 змінено назву компанії на Акціонерне товариство "Страхова компанія ІНГО".

4.2. Між Приватним виконавцем та Стягувачем 04.05.2020 був укладений договір про додаткову винагороду приватного виконавця (далі Договір).

За умовами Договору стягувач доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання у межах повноважень і у спосіб, що визначені Конституцією України, ЗУ "Про виконавче провадження", ЗУ "Про органи та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства Юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, іншими нормативно-правовими актами, за заявами стягувача зобов`язаний здійснити заходи (надалі - послуги), спрямовані на примусове виконання виконавчих документів, за додаткову винагороду приватного виконавця (п. 1.1. Договору).

Стягувач зобов`язується прийняти надані приватним виконавцем послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.3. Договору).

Оплата належної виконавцю додаткової винагороди здійснюється стягувачем шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця для зарахування винагороди (п. 3.2. Договору).

Сторони домовилися, що стягувач сплачує додаткову винагороду виконавця на підставі рахунку-фактури, який є актом виконаних робіт та наданих послуг (п. 3.3. Договору).

Кошти, які надійшли на рахунок виконавця для зарахування винагороди, поверненню виконавцем не підлягають. Після сплати додаткової винагороди виконавцю на рахунок для зарахування винагороди, стягувач претензій щодо виконаних робіт та обсягу наданих послуг виконавцем немає (п. 3.4. Договору).

Витрати (авансування витрат, додаткове авансування витрат), які можуть виникнути в рамках даного договору і які безпосередньо пов`язані з предметом договору, не відносяться до складу додаткової винагороди виконавця і оплачують стягувачем окремо і самостійно (п. 3.4. Договору).

4.3. На виконання умов Договору Приватний виконавець виставив Стягувачу рахунок-фактуру №21-10/2020-1 від 21.10.2020 на суму 3 754,50 грн з найменуванням (товари, роботи, послуги) Додаткова винагорода на виконання наказу №909/992/19 від 10.12.2019 Господарського суду Івано-Франківської області про стягнення з ПрАТ "СК "Галицька" на користь стягувача боргу.

4.4. Стягувач згідно з платіжною інструкцією № 16808 від 21.10.2020 сплатив Приватному виконавцю 3 754, 50 грн. В рядку призначення платежу зазначено на виконання наказу №909/992/19 від 10.12.2019 Господарського суду про стягнення з СК Галицька на користь СК Інго боргу.

4.5. 23.11.2020 Приватний виконавець повернув Стягувачу наказ від 10.12.2019 на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження" (виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю). Про це винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке направлене Стягувачу листом № 2377 від 23.11.2020.

4.6. Стягувач направляв Приватному виконавцю лист від 28.11.2022 з вимогою про повернення авансового внеску.

4.7. Приватний виконавець вказані кошти Стягувачу не повернув, відповідь на звернення не надав.

4.8. Стягувач направив Скаргу до суду 09.08.2023, про що свідчить відповідна відмітка на поштовому конверті 01054 9462501 2.

5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при постановленні ухвали.

5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що бездіяльністю приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 341 ГПК України відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч. 2 ст. 341 ГПК України).

Суд відхиляє посилання Стягувача на положення ч. 5 ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки вказана норма є загальною відносно приписів ч. 1 ст. 341 ГПК України. В постанові ВП ВС від 13.03.2019 у справі № 920/149/18 вказано, що ГПК України є основним нормативним актом, який регулює здійснення судочинства господарськими судами і відповідно визначає процесуальний порядок звернення з такими скаргами та розгляду їх судом. Норма, яка міститься у ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження", є загальною по відношенню до статей 339 341 ГПК України, адже застосовується до: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на викладене, суд не враховує вказані Стягувачем висновки Одеського апеляційного суду від 05.12.2023 у справі №496/683/18, а також висновки Верховного Суду, які стосуються розгляду цивільних та адміністративних справ та застосування інших норм процесуального права.

5.2. Верховний Суд неодноразово зазначав, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений ч. 1 ст. 341 ГПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин.

Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень".

Відсутність в оскаржуваних судових рішеннях встановлення істотних обставин щодо початку та закінчення перебігу процесуального строку для звернення із скаргою до суду, факту дотримання стягувачем цього строку, може свідчити про передчасність висновків судів про прийняття до розгляду скарги та можливість господарського суду щодо розгляду такої скарги по суті в порядку ст. 343 ГПК України, оскільки нормами ГПК України імперативно визначено, що пропущений процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлено за відповідних обставин судом виключно за клопотанням особи, що подає скаргу.

Протилежні дії суду порушуватимуть права інших учасників спору (зокрема виконавця, дії якого оскаржуються) та загальні засади господарського судочинства, а саме його диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №904/3734/20 та від 15.02.2024 у справі №909/524/19.

Наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду у цій справі від 19.03.2024 (п. 45 - 49).

Як передбачено в ч.1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Належить зауважити, що суд погоджується з твердженнями Стягувача про те, що оскаржується бездіяльність Приватного виконавця і що має місце триваюче правовопорушенння. Водночас, вказані обставини не виключають застосування приписів ч. 1 ст. 341 ГПК щодо строків подання скарги на бездіяльність Приватного виконавця.

5.3. Як було передбачено в п. 11 ч. 4 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження" (станом на 23.11.2020), при поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

Хоч строк повернення авансового внеску чітко не встановлений, суд вважає, що зміст вказаної норми свідчить про те, що такий обов`язок виникає негайно після повернення стягувачу виконавчого документа. Саме так розуміє вказані приписи закону і Стягувач.

Тому початок перебігу строку на оскарження бездіяльності Приватного виконавця щодо неповернення коштів, які Стягувач вважає авансовим внеском, належить обчислювати з часу, коли Стягувач дізнався чи повинен був дізнатись про повернення без виконання виконавчого документа.

Суд встановив, що Приватний виконавець повернув Стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання 23.11.2020. Стягувачу про це було відомо, про що свідчить зміст його листа від 28.11.2022. Крім того, у скарзі Стягувач вказав, що повідомлення від 23.11.2020 як процесуальний документ не оскаржує. Водночас, точна дата, коли Стягувачу стало відомо про цю обставину, не встановлена.

Попри те, факт звернення Стягувача до Приватного виконавця з листом від 28.11.2022 з вимогою про повернення коштів беззаперечно свідчить про те, що 28.11.2022 Стягувачу про вказані обставини було відомо.

Зі скаргою Стягувач звернувся до суду 09.08.2023, тобто з пропуском десятиденного строку, встановленого п. "а" ч. 1 ст. 341 ГПК України.

5.4. Зі змісту скаргу та пояснень Стягувача слідує, що він не вбачає необхідності в поданні клопотання про поновлення строків. Проте в поясненнях фактично таке клопотання відображено. Тому суд виходить з того, що Стягувач вказане клопотання заявив і його необхідно розглянути.

Оскільки Стягувач не навів і не довів поважних причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою, відповідно до ч. 2 ст. 341 ГПК України в поновленні вказаного строку належить відмовити.

5.5. Як передбачено в ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 118 ГПК України).

А тому Скаргу належить залишити без розгляду.

5.6. Щодо заяви Приватного виконавця про стягнення зі Стягувача на його користь 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, яка була йому надана в зв`язку з розглядом скарги, суд виходить з того, що розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги, здійснюється з особливостями, визначеними у ст. 344 ГПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Приписи вказаної норми свідчать про те, що виконавець як учасник виконавчого провадження має право на відшкодування витрат, зокрема на професійну правничу допомогу, у разі відмови в задоволенні скарги на його рішення, дії чи бездіяльність. Оскільки виконавець не є стороною, на користь якої ухвалене судове рішення у справі, то при відсутності розгляду скарги по суті, як передумови для покладення витрат, пов`язаних з розглядом скарги, на заявника відповідно до ст. 344 ГПК України, відсутні підстави для застосування інших норм ГПК України щодо розподілу судових витрат, зокрема ст. 130 ГПК України щодо розподілу витрат у разі залишення позову без розгляду

Така правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 09.11.2023 у справі №921/357/20. Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступити від правового висновку щодо застосування ст. 130 ГПК України, викладеного у постанові КГС ВС від 27.07.2023 у справі № 921/171/17-г/16, шляхом його (висновку) конкретизації (уточнення). Відповідно до ухвали ОП КГС ВС від 01.12.2023 справу № 921/357/20 прийнято до розгляду.

6. Висновки суду.

6.1. Суд висновує про відмову у поновленні пропущеного строку на подання Скарги і залишення Скарги без розгляду.

6.2. У задоволенні заяви Приватного виконавця про стягнення зі Стягувача на його користь 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу належить відмовити.

Керуючись ст. 3, 4, 118, 232-235, 253-257, 316, 339 - 344 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити АТ "Страхова компанія "ІНГО" в поновлення строку на подання скарги від 08.08.2023 № 143 (вх. №9586/23 від 14.08.2023) .

2. Залишити без розгляду скаргу АТ "Страхова компанія "ІНГО" від 08.08.2023 № 143 (вх. №9586/23 від 14.08.2023) на бездіяльність приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича щодо неповернення стягувачу невикористаних коштів авансового внеску в сумі 3 754, 50 грн.

3. Відмовити в задоволенні заяви приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича від 12.09.2023 № 25/09-23 (вх. №10875/23 від 18.09.2023) про стягнення з АТ "Страхова компанія "ІНГО" на його користь 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання і може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено і підписано 29.04.2024.

Суддя О. В. Малєєва