Постанова

від 01.11.2023 по справі 487/5524/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

01.11.23

22-ц/812/1010/23

Єдиний унікальний номер судової справи: 487/5524/18

Номер провадження № 22-ц/812/20/23

Номерпровадження №22-ц/812/1010/23 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2023 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Темнікової В.І., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_1

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2021 року та додаткове рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2023 року, ухвалені під головуванням судді - Кузьменка В.В. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Парма» (надалі - АГК «Парма») та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Парма» (надалі - ТОВ Фірма «Парма») про визнання недійсним рішення правління Автогаражного кооперативу «Парма» від 31 серпня 2015 року, правочину про передачу в користування (оренду) гаражу № НОМЕР_1 та зобов`язання припинити певні незаконні дії

в с т а н о в и л а:

22 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АГК «Парма» та ТОВ Фірма «Парма», в якому просив визнати недійсним (незаконним) рішення правління АГК «Парма» від 31 серпня 2015року про опечатування гаражу № НОМЕР_1 та навішування на гараж додаткового замку та правочин про передачу АГК «Парма» в користування (оренду) гаражу № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також зобов`язати ТОВ Фірма «Парма» та АГК «Парма» припинити незаконні самоправні дії, які перешкоджають йому користуватися гаражем № НОМЕР_1 та особистими речами, що знаходяться в цьому гаражі.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у 2007 року йому було виділено місце під гараж № НОМЕР_1 на території автостоянки і з цього часу він як і інші члени кооперативу використовує це місце для розміщення на ньому металевого гаражу, що належить йому на праві власності. Усі інші гаражі на автостоянці належать на праві власності членам автостоянки, а не знаходяться в колективній власності АГК «Парма». Металевий гараж № НОМЕР_1 він у відповідачів не отримував ні у власність ні в користування. Зазначає, що членські внески сплачував своєчасно, натомість в серпні 2015 року правління АГК «Парма» без будь-яких повідомлень вирішило позбавити його права користування гаражем № НОМЕР_1 , опечатавши його та навісивши свій додатковий замок. Вважає рішення АГК «Парма» від 31 серпня 2015 року щодо опечатування та навішування додаткового замку недійсним, а дії відповідачів щодо обмеження користування гаражем № НОМЕР_1 незаконними, оскільки рішення прийнято не щодо гаражу № НОМЕР_1 , яким він володіє з 2007 року.

У відзиві на позов представник АГК «Парма» вважав позовні вимоги ОСОБА_1 незаконними, безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2021 року в позовних вимогах ОСОБА_1 до АГК «Парма» ТОВ Фірма «Парма» про визнання недійсним рішення правління Автогаражного кооперативу «Парма» від 31 серпня 2015 року та правочину про передачу в користування (оренду) гаражу № НОМЕР_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач до членів кооперативу в установленому Статутом порядку не приймався, металевий бокс № 90 був переданий ОСОБА_1 у користування безпосередньо попереднім головою правління кооперативу без прийняття відповідного рішення уповноваженим органом. Позивач мав заборгованість перед кооперативом у зв`язку з користуванням гаражем. За такого, рішення правління АГК «Парма» прийняте правлінням, обраним відповідно до статуту АГК «Парма», повноважним на день прийняття оспорюваного рішення в межах компетенції передбаченої Статутом, а тому відсутні підстави для задоволення позову з підстав визначених в позовній заяві. Суд першої інстанції вважав, що позовна заява ОСОБА_1 є безпідставною, необґрунтованою, а викладені в ній обставини не знайшли свого підтвердження під час слухання справи.

Не погодившись з рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2021 року, ОСОБА_1 01 листопада 2021 року подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просив його скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд в порушенням норм, всупереч визнаних сторонами та встановлених судом обставин визнав встановленим факт вчинення правочину між фізичною та юридичною особою в усній формі та факт передачі майна в оренду (користування) на підставі лише пояснень особи, які надані поза межами судового засідання, які взагалі не є засобами доказування в розумінні ст. 76 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 22 червня 2022 року апеляційне провадження у справі було зупинене до розгляду Заводським районним судом м. Миколаєва заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, яке поновлено ухвалою від 05 вересня 2023 року.

Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2023 року у задоволенні вимог ОСОБА_1 до АГК «Парма» та ТОВ «Парма» про зобов`язання припинити незаконні самоуправні дії, які перешкоджають користуватися гаражем № НОМЕР_1 та особистими речами, що знаходяться у ньому та визнання недійсним рішення правління АГК «Парма» від 31 серпня 2015 року в частині опечатування гаражу № НОМЕР_1 та навішування на гараж додаткового замку відмолено.

Додаткове рішення мотивовано тим, що оскільки позовні вимоги в частині законності рішення правління АГК «Парма» від 31 червня 2015 року щодо «опечатування гаражу №90 та навішування на гараж додаткового замку» та про зобов`язання ТОВ Фірма «Парма» та АГК «Парма» припинити незаконні самоправні дії, які перешкоджають ОСОБА_1 користуватися гаражем № НОМЕР_1 та його особистими речами, що знаходяться в гаражі є похідними від розглянутих вимог, то в їх задоволенні слід відмовити.

Не погодившись із додатковим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись його незаконність просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання сторони не з`явилися про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином. Представники відповідачів про причини неявки суду не повідомили. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи відмовлено.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.3ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Згідно зіст. 5 ЦПК Українисуд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змістустатті 367 ЦПК Українивбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положеньст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що на підставі протоколу №1 від 30 вересня 1999 року загальних зборів членів кооперативної стоянки автотранспортних засобів громадян було затверджено Статут Автогаражного кооперативу «Парма» (надалі - АГК «Парма») для розміщення металевих гаражів, який зареєстровано Заводським районним виконавчим комітетом Миколаївського міськвиконкому 12 листопада 1999 року №25 (т.1 а.с.13-20).

Відповідно до п.1.1., 1.2. розділу 1 Статуту АГК «Парма» цей кооператив - є кооперативною автостоянкою для зберігання особистих транспортних засобів громадян, в тому числі металевих гаражів.

Земельна ділянка кооперативній автостоянці надається із земельної ділянки, що перебуває у користуванні підприємства «Парма», місце знаходження кооперативної автостоянки - м. Миколаїв, вул. Індустріальна,10.

Кооперативна автостоянка комплектується із громадян, які внесли внески на відшкодування витрат підприємства «Парма» на підготовку та замощення території, будівництво будівель та споруд, підведення інженерних комунікацій( п.1.5 Статуту).

Члени кооперативу мають право встановити на відведеній, відповідно до схеми розміщення, ділянці металевий гараж - бокс певного розміру (п.1.6 Статуту 1999).

Контроль за будівництвом та експлуатацією гаражів (боксів) здійснює правління кооперативної стоянки та уповноважений орган ( п.1.8 Статуту). Аналогічні положення викладені і п.4.2 нової редакції Статуту АГК «Парма», зареєстрованого 10вересня 2012 року.

Майном кооперативу є рухоме та нерухоме майно (п.2.1 розділу 2 Статуту 1999).

Нерухоме майно кооперативної автостоянки викупається у підприємства «Парма» та представляє собою комплекс із замощення території, будівель та споруд, інженерних мереж. Рухоме майно це майно, необхідне в процесі його експлуатації, а також для ремонту автотранспортних засобів членів кооперативної стоянки (п.2.4 Статуту 1999).

12 грудня 2001 року на підставі рішення Миколаївської міської ради від 11 травня 2000 року №18/26 АГК «Парма» було видано державний акт на право постійного користування землею у розмірі 1,5822 га (т. 1 а.с.21-22).

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81ЦПКУкраїни року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12ЦПК України).

За змістом статті 13ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77ЦПКУкраїни предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89ЦПКУкраїни встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Як на підставу задоволення своїх вимог позивач посилається на те, що у 2007 року йому було виділено місце під гараж № НОМЕР_1 на території автостоянки «Парма» і з цього часу він як і інші члени кооперативу використовує це місце для розміщення на ньому металевого гаражу № НОМЕР_1 , що належить йому на праві власності. Зазначає, що членські внески сплачував своєчасно, натомість в серпні 2015 року правління АГК «Парма» без будь-яких повідомлень вирішило позбавити його права користування гаражем № НОМЕР_1 , опечатавши його та навісивши свій додатковий замок. Вважає рішення АГК «Парма» від 31 серпня 2015 року щодо опечатування та навішування додаткового замку недійсним, а дії відповідачів щодо обмеження користування гаражем № НОМЕР_1 незаконними, оскільки рішення прийнято не щодо гаражу № НОМЕР_1 , яким він володіє з 2007 року.

Так,згідно п.5.1 розділу 5 Статуту, членом кооперативної автостоянки може бути кожний, хто погоджується виконувати цей Статут і повністю зробив вступні внески і внесок в рахунок викупу майна у підприємства «Парма» у розмірі 1/200 частки вартості. Для вступу в члени кооперативної автостоянки до правління подається відповідна заява, визначеної форми. Такі ж вимоги до кандидата в члени кооперативу викладено у п.5.1 Статуту 2012.

Питання щодо прийняття в члени АГК чи виключення із кооперативної автостоянки вирішують загальні збори кооперативу ( п.7.2 Статуту 1999).

При виключені із членів кооперативної стоянки власник металевого боксу повинен у місячний термін звільнити займану ним площадку, або здійснити відчуження особі, яка бажає стати членом кооперативної автостоянки, сплативши вступний внесок і внесок в рахунок викупу нерухомого майна у підприємства «Парма»( п.5.2).

Крім того, член кооперативної автостоянки має право реалізувати право власності на встановлений бокс при погоджені покупця стати членом кооперативної автостоянки і оформити вступний договір з кооперативною автостоянкою (п.6.2 Статуту).

Члени кооперативу мають право встановити на відведеній, відповідно до схеми розміщення, ділянці металевий гараж - бокс певного розміру (п.1.6 Статуту 1999).

Контроль за будівництвом та експлуатацією гаражів(боксів) здійснює правління КАС і уповноважений орган ( п.1.7 Статуту).

Аналогічні положення викладені і у новій редакції Статуту АГК «Парма», зареєстрованого 10вересня 2012 року (т.1 а.с.85-91).

Відповідно до п. 12.2. Статуту АГК «Парма» (у редакції 2012 року) правління кооперативу обирається зборами в кількості не менше трьох членів строком на 3 роки. Правління кооперативу є його виконавчим органом, підзвітним загальним зборам або конференції, яке уповноваження на здійснення діяльності, передбаченої Статутом.

Правління кооперативу забезпечує фінансово-господарську діяльність кооперативу, зокрема, отримання внесків від членів кооперативу, оформлення договорів із членами кооперативу та їх розірвання, а також інших заходів, що відповідають інтересам кооперативу.

Голова кооперативу згідно з положеннями п. 13.1.-31.2 Статуту очолює правління і обирається загальними зборами на термін, що не перевищує трьох років. Також виконує рішення правління, обов`язки виконавчого директора, представляє кооператив перед третіми особами та в судових органах, несе відповідальність за недоліки в роботі, які допущені при виконані покладених на нього обов`язкові.

Відповідно до протоколу засідання правління АГК «Парма» від 11 березня 2008 року вирішено виключити із кооперативу, у зв`язку з перенесенням і демонтажем металевого гаражу, належного ОСОБА_2 замість його гаражу встановити господарський гараж кооперативу АГК «Парма» (відповідно до договору від 22 серпня 1993 року) та присвоїти йому порядковий номер №90 (т.1 а.с.63).

Рішенням засідання правління АГК «Парма» від 31 серпня 2015 року було вирішено опечатати гараж № 90 печаткою АГК та навісити додатковий замок. Запросити ОСОБА_1 на наступне засідання правління для роз`яснення норм Уставу АГК (т.1 а.с.37).

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом зазначав, що у 2007 року йому було виділено місце під гараж № НОМЕР_1 на території автостоянки «Парма» і з цього часу він як і інші члени кооперативу використовує це місце для розміщення на ньому металевого гаражу № НОМЕР_1 , що належить йому на праві власності.

Підстави звільнення від доказування визначені ст.82 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2016 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області та постановою Верховного Суду від 15 березня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 приблизно в 2007-2009 роках було передано металевий гараж № НОМЕР_1 у користування в АГК «Парма». Договір оренди гаражу між сторонами в письмовій формі не укладався. До членів вказаного кооперативу ОСОБА_1 в установленому Статутом порядку не приймався. Металевий бокс №90 був переданий головою правління кооперативу ОСОБА_3 , без прийняття відповідного рішення уповноваженими органами.

Належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності користування та набуття гаражу № НОМЕР_1 ОСОБА_1 в АГК «Парма» матеріали справи не містять.

Також не надано доказів й на підтвердження наявності іншого металевого гаражу № НОМЕР_1 в АГК «Парма», а ніж той, яким користується ОСОБА_1 .

Отже, наведе свідчить про те, що правління АГК «Парма» приймаючи рішення 31 серпня 2015 року щодо опечатування гаражу № НОМЕР_1 , яким неправомірно користується ОСОБА_1 діяло в межах своєї компетенції, а відтак правильним є висновок суду про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання вказаного рішення недійсним.

До того ж, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року, залишене без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року задоволено позов АГК «Парма» до ОСОБА_1 , яким витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 розташований на території АГК «Парма» за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 10. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути АГК «Парма» металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 розташований на території АГК «Парма» за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 10.

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 було надано саме гаражний бокс № НОМЕР_1 , а не місце під таку споруду, АГК «Парма» є власником спірного гаражного боксу № НОМЕР_1 та відсутність у ОСОБА_1 правових підстав для володіння цим майном.

Також вірним є висновок суду про відсутність підстав для задоволення вимог й про визнання недійсним правочину про передачу АГК «Парма» в користування (оренду) ОСОБА_1 гаражу №90 з огляду на наступне.

Так, за змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатостороннім (договором). Дво-чи багатостороннім правочином є погодження дія двох або більше сторін.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.1,4,5 ст. 203 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст. 205 ЦК України).

Згідно положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних) у листах, телеграмах, якими обмінилися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма (п.2,4 ч.1 ст. 208 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ч.1, 2 ст. 759 ЦК України).

Як на підставу визнання недійсним правочину про передачу АГК «Парма» в користування (оренду) ОСОБА_1 металевого гаражу № НОМЕР_1 , позивач посилається на не вчинення з його боку дій спрямованих на набуття у АГК «Парма» в оренду чи будь-яке інше користування будь-яких металевих гаражів, а відтак відсутність волевиявлення з його сторони на укладення правочину в будь-якій формі.

Разом з тим, як встановлено договір оренди гаражу між сторонами в письмовій формі не укладався.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного суду України від 22 квітня 2015 року у справі №6-48цс15, зазначаючи, що «правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

Отже, наведене свідчить про те, що договір оренди спірного гаражу між сторонами не укладено, а відтак не може бути визнаний судом недійсним.

Суд першої інстанції вирішуючи вимоги про визнання правочину про передачу у користування (оренду) спірного гаражу недійсним у рішенні зазначав і про не укладення між сторонами договору оренди так і бажання АГК «Парма» відповідно до положень ч.2 ст. 763 ЦК України відмовитися від договору оренди гаражу з позивачем, між тим вказане не вплинуло на остаточний висновок суду про відмову у задоволенні цієї вимоги, який колегія суддів вважає вірним.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження передачі ОСОБА_1 у користування (оренду) спірного гаражу, а відтак і не доведеність факту вчинення правочину між сторонами не заслуговують на увагу, оскільки рішеннями суду, які набрали законної сили встановлено неправомірне користування позивачем спірним гаражем.

За вказаних обставин є також безпідставні й посилання в апеляційній скарзі на відсутність в матеріалах справи доказів правомірної належності металевого гаражу№ НОМЕР_1 саме АГК «Парма».

Що стосується вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ТОВ Фірму «Парма» та АГК «Парма» припинити незаконні самоправні дії, які перешкоджають користуватися гаражем № НОМЕР_1 та його особистими речами то колегія погоджується з висновком суду першої інстанції у додатковому рішенні суду від 09 червня 2023 року з огляду на те, що вказані вимоги є безпідставними з огляду на встановлені обставини справи.

Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення суду про те, що у судових рішеннях Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2016 року та від 31 жовтня 2019 року відсутні посилання на докази на підстави яких встановлені обставини щодо належності металевого гаражу № НОМЕР_1 АГК «Парма» та передачі його у користування ОСОБА_1 не заслуговують на увагу з огляду на викладене вище.

Заявлені ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду клопотання щодо встановлення на предмет правомірності набуття та належності металевого гаражу № НОМЕР_1 АГК «Парма» та передачі його у користування не можуть бути задоволенні з підстав того, що вказані обставини, встановлені у рішенні суду, яке набрало законної сили та мають преюдиційне значення при вирішенні даного спору.

Інші доводиапеляційної скаргизводяться допідстав позову та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст.367,374,375,382 ЦПК Україниколегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2021 року та додаткове рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст.389ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: В.І. Темнікова

Н.О. Тищук

Повний текст постанови складено 06 листопада 2023 року.