Постанова

від 07.11.2023 по справі 493/1020/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6610/23

Справа № 493/1020/20

Головуючий у першій інстанції Ільніцька О. М.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Карташов О.Ю., Коновалова В.А.

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2

представник позивачів - ОСОБА_3

відповідач - Приватне підприємство «Левчик»

розглянув в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу адвоката Осокіна Сергія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 10 травня 2023 року , ухвалене у складі судді Ільніцької О.М., у приміщенні того ж суду,

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Левчик» про стягнення матеріальної та моральної шкоди ,-

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи.

22.07.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ПП «Левчик» про стягнення матеріальної та моральної шкоди (т.1 а.с.1-2).

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5120682200:01:001:0334 площею 0,9499 га, а ОСОБА_2 земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5120682200:01:001:0335 площею 0,9501 га, що розташовані на території Кармалюківської сільської ради Балтського району Одеської області. Відповідач з 25.04.2015 року незаконно на підставі сфальсифікованих договорів оренди використовував земельні ділянки, належні позивачам. Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 12.10.2018 вказані договори оренди визнані недійсними, відповідача зобов`язано повернути позивачам належні їм земельні ділянки. На виконання судового рішення 07.08.2019 відповідач повернув позивачам їхні земельні ділянки. Однак за період незаконного використання земельних ділянок відповідач завдав позивачам матеріальної шкоди, яка полягає в неотриманні ними доходів, які б вони могли отримати за звичайних обставин (упущена вигода), а також моральну шкоду, яка полягає в позбавленні можливості позивачів отримувати прибуток від використання своєї землі, необхідності захищати свої права в суді, відволіканні від вирішення звичайних життєвих завдань, необхідності пошуку грошей для організації участі в судових засіданнях, що призвело до виникнення пригніченого стану, розладу стосунків у сім`ї. Тому з урахуванням уточнених вимог позивачі просять стягнути з відповідача матеріальну шкоду на користь ОСОБА_1 в сумі 28536,46 грн., на користь ОСОБА_2 28543,78 грн, а також моральну шкоду в розмірі по 30000 грн на користь кожного з позивачів та понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Балтського районногосуду Одеськоїобласті від10травня 2023узадоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доПриватного підприємства«Левчик» простягнення матеріальноїта моральноїшкоди відмовлено.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що об`єктивних доказів, які б підтвердили, що позивачі реально могли б отримати дохід у більшому розмірі, ніж той, який вони отримали у формі орендної плати, у випадку невикористання в період з 25.04.2015 року до 07.08.2019 року належних їм земельних ділянок відповідачем, тим більше в тому розмірі, в якому отримало дохід ПП «Левчик», ними не надано. Також позивачами не доведено, в чому саме полягає завдана їм моральна шкода, та не обґрунтовано розмір такої шкоди.

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з таким рішення суду, представник позивачів звернувся з апеляційною скаргою та просив її задовольнити. Постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначали, що судом не забезпечена об`єктивність та всебічність, оскільки висновку судової економічної експертизи не була надана належна правова оцінка. Вважаємо, що зазначені в позові доводи, обставини та обґрунтування вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. В судовому засіданні було встановлено, що відповідач в зазначений вище період протиправно користувався належними позивачам земельними ділянками, тривалий період часу позивачі в судовому порядку намагалися повернути свої земельні ділянки; керівництву відповідача достеменно було відомо про те, що позивачі не укладали та не підписували договори оренди земельних ділянок, однак, попри незгоди позивачів керівництво відповідача продовжувало протиправно та безпідставно утримувати земельні ділянки, порушуючи таким чином права позивачів як власників землі. Таким чином, судовим рішенням констатовано протиправний характер використання відповідачем належних позивачам земельних ділянок. Оскільки відповідач в зазначений період часу протиправно користувався належними позивачам земельними ділянками та протиправно одержав від цієї неправомірної діяльності прибуток, то цей прибуток, за врахуванням виплачених позивачам сум, належало стягнути на користь позивачів, - ОСОБА_2 , - 28543,78 грн. (34786,08 грн. - 6242,3 грн.), ОСОБА_1 - 28536,46 грн. (34778,76 грн. - 6242,3 грн.). Тобто, зазначений прибуток, який отримав відповідач, має також протиправний характер. Вважали твердження суду про те, що ті гроші, які позивачі змушені були отримати від відповідача за протиправне використання їх землі є орендною платою, - є неправильним, оскільки, як було відомо суду, дійсних договорів оренди землі не існувало .Заподіяна позивачам моральна шкода доводиться: - рішенням Балтського районного суду Одеської області від 12.10.2018 ( цивільна справа № 493/1538/16-ц; позовна заява подана до суду 18.10.2016 року), яке набрало чинності лише 05.06.2019 року, тобто без малого 3 роки позивачі намагалися відсудити у відповідача та повернути належні їм на праві власності земельні ділянки; та обставина, що участь особи в судовому розгляді справи, щонайменше, не додає цій особі здоров`я та радощів - є загальновідомий та встановлений звичайним життям факт, який не потребує доказування; - показами свідка ОСОБА_1 , який пояснив суду про ті моральні страждання та негативний вплив, які зазнав він, його дружина, - позивач ОСОБА_2 та вся його родина. Вважали, що цих доказів для суду першої інстанції виявилося замало, але вважали, що і цим доказам не надана належна правова оцінка, а тому судом порушені вимоги ст. ст. 23, 1167 ЦК України .

Щодо явки сторін.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 117 080,24 грн. і є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ОСОБА_2 належить на праві приватної власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120682200:01:001:0335, площею 0,9501 га, яка розташована на території Кармалюківської сільської ради Балтського району Одеської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний номер 19382217 від 21.03.2014 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 19382412 від 21.03.2014 (т.1 а.с.5, 6-7).

ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120682200:01:001:0334, площею 0,9499 га, яка розташована на території Кармалюківської сільської ради Балтського району Одеської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний номер 19376591 від 21.03.2014 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 19376940 від 21.03.2014 (т.1 а.с.7, 8-9).

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 12.10.2018, яке набрало законної сили 05.06.2019, визнані недійсними договори оренди вказаних земельних ділянок від 25.04.2015 між позивачами та ПП «Левчик», визнана недійсною та скасована державна реєстрація вказаних договорів, зобов`язано ПП «Левчик» повернутии позивачам належні їм земельні ділянки. (т.1 а.с.14-19).

Додатковим рішенням Балтського районного суду від 17.10.2018 з ПП «Левчик» на користь ОСОБА_2 стягнуті витрати на правову допомогу в сумі 15886,68 грн ( т.1 а.с.20-21).

Згідно актів приймання-передачі земельних ділянки від 07.08.2019 на виконання рішення суду ПП «Левчик» передало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належні їм земельні ділянки (т.1 а.с.12, 13).

Як вбачається з відомостей на видачу орендної плати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали від ПП «Левчик» орендну плату за 2016, 2017 роки (т.1 а.с.87).

Згідно відомості на виплату готівки №6 від 24.10.2018 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали грошові кошти від ПП «Левчик» (т.1 а.с.88).

30.09.2018 позивачі звернулися з письмовими заявами до ПП «Левчик» про видачу їм орендної плати за 2018 рік у грошовій формі та отримали компенсацію за використання землі 30.09.2018 (т.1 а.с.89).

Згідно висновку №21-2354/2355 судово-економічної експертизи від 29.10.2021 за проведеним дослідженням документів за матеріалами справи при умові, що було використано з пропорційним розподілом усередненого показника із загального прибутку та витрат, зазначених в даних, наданих на дослідження, податкової звітності з податку на додану вартість та Державної статистичної звітності, за період з серпня 2015 по червень 2019, належної ОСОБА_1 на праві приватної власності земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,9499 га, кадастровий номер: 5120682200:01:001:0334, розташованої на території Кармалюківської сільської ради Балтського району Одеської області, та належної ОСОБА_2 на праві приватної власності земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,9501 га, кадастровий номер 5120682200:01:001:0335, розташованої на території Кармалюківської сільської ради Балтського району Одеської області, визначається сума прибутку приватного підприємства «Левчик» в розмірі 69564,83 гривень, у тому числі ОСОБА_2 в сумі 34786,08 грн та ОСОБА_1 в сумі 34778,76 гривень. Провести дослідження в частині документального підтвердження одержання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за період з 25.04.2015 року по 07.08.2019 року можливого прибутку, що належить оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, від використання належних їм на праві приватної власності земельних ділянок, в розмірі, визначеним за дослідженням за використання даних земельних ділянок ПП «Левчик» не надається за можливе у зв`язку з тим, що надані на дослідження документи, за матеріалами справи, не визначають вхідні дані умов, пов`язаних з цільовим використанням земельних ділянок та здійснення витрат на забезпечення дії з використання земельних ділянок, належних до приватної власності окремо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за цільовим їх призначенням за період з 25.04.2015 року по 07.08.2019 року, з урахуванням витрат, зазначених як в даних, наданих на дослідження, податкової звітності з продатку на додану вартість та Державної статистичної звітності ПП «Левчик», відповідних до витрат на посівний матеріал, технологічне оброблення земельних ділянок та дотримання технологічного процессу зрошування посівного матеріалу з використанням добрив та засобів захисту рослин, витрат на оплату праці, витрат на обслуговування машин і механізмів, основних засобів, задіянних в данному господарському процесі, та їх амортизація, та інші прямі виробничі витрати, пов`язані з вирощуванням сільськогосподарських культур. Даними наданих на дослідження «Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» у 2016, 2017 та 2018 роках Приватним підприємством «Левчик» здійснено нарахування доходу та його виплата ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в сумі 12484,6 гривень, у тому числі ОСОБА_2 в сумі 6242,3 гривень та ОСОБА_1 в сумі 6242,3 гривень (т.3 а.с.29-40).

Допитом в суді першої інстанції в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 встановлено, що у зв`язку з розглядом справи про визнання недійсним договорів оренди землі він та члени його сім`ї переживали постійні хвилювання, він був змушений неодноразово приїжджати до суду, іноді судові засідання відкладалися через неявку відповідача, це створювало певні незручності. В судових засіданнях його інтереси представляв адвокат, витрати, понесені ним на правову допомогу, йому відшкодовані. Він підприємницькою діяльністю не займається, самостійно земельну ділянку не обробляв, техніки для її обробки, насіннєвого матеріалу, добрив не закуповував. Від ПП «Левчик» деякі роки він отримував плату за користування землею.

Відповідно дост.22ЦК Україниособа,якій завданозбитків урезультаті порушенняїї цивільногоправа,має правона їхвідшкодування. Збиткамиє,зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст.23ЦК Україниособа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральнашкода полягає: 1)у фізичномуболю тастражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я; 2)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`їчи близькихродичів; 3)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуіз знищеннямчи пошкодженнямїї майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Сукупність вищевказаних доказів дає суду підстави вважати встановленим, що ПП «Левчик» в період з 25.04.2015 до 07.08.2019 без належної правової підстави використовувало належні позивачам земельні ділянки. Разом з тим за користування земельними ділянками позивачам сплачена орендна плата, що підтверджується відомостями на видачу орендної плати за 2016, 2017 роки, відомістю на виплату готівки №6 від 24.10.2018, висновком №21-2354/2355 судово-економічної експертизи від 29.10.2021, показами свідка ОСОБА_1 .

Позивачі просять стягнути з відповідача матеріальні збитки в розмірі прибутку, який би вони могли отримати в разі самостійного обробітку належних їм земельних ділянок., якби їхнє право не було порушене.

Як вбачається зі змісту ч.2 ст.22 ЦК України упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Тобто, такі доходи мають бути не абстрактними, а дійсно могли б бути отриманими позивачами в разі належного виконання відповідачем своїх обов`язків.

Висновком №21-2354/2355 судово-економічної експертизи від 29.10.2021 визначена сума прибутку ПП «Левчик», отриманого від використання земельних ділянок, належних позивачам, в розмірі 69564,83 гривень, у тому числі ОСОБА_2 в сумі 34786,08 грн та ОСОБА_1 в сумі 34778,76 гривень.

Як вбачається з цього ж висновку експертизи провести дослідження в частині документального підтвердження одержання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за період з 25.04.2015 року до 07.08.2019 року можливого прибутку, що належить оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, від використання належних їм на праві приватної власності земельних ділянок, в розмірі, визначеним за дослідженням за використання даних земельних ділянок ПП «Левчик» не надається за можливе у зв`язку з тим, що надані на дослідження документи, за матеріалами справи, не визначають вхідні дані умов, пов`язаних з цільовим використанням земельних ділянок та здійснення витрат на забезпечення дії з використання земельних ділянок, належних до приватної власності окремо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за цільовим їх призначенням за період з 25.04.2015 року до 07.08.2019 року, з урахуванням витрат, зазначених як в даних, наданих на дослідження, податкової звітності з продатку на додану вартість та Державної статистичної звітності ПП «Левчик», відповідних до витрат на посівний матеріал, технологічне оброблення земельних ділянок та дотримання технологічного процесу зрошування посівного матеріалу з використанням добрив та засобів захисту рослин, витрат на оплату праці, витрат на обслуговування машин і механізмів, основних засобів, задіянних в данному господарському процесі, та їх амортизація, та інші прямі виробничі витрати, пов`язані з вирощуванням сільськогосподарських культур.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі N 922/3412/17 (провадження N 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі N 320/5877/17 (провадження N 14-32цс19).

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Необхідно виходити з того, що правова підстава отримання (набуття) майна відсутня у тому разі, коли відбувся перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується безпосередньо на вимозі закону, або суперечить меті існування правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальне правило частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах: отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності отримання такого виконання.

Під правовою підставою збагачення повинна розумітися певна економічна мета надання майна, легітимізована відповідним юридичним фактом, або така, що ґрунтується безпосередньо на законові. Одночасна наявність цих двох елементів: відповідність збагачення економічній меті надання майна, юридичного факту (норми закону), що легітимізує цю мету,- є необхідною для того, щоб збагачення однієї особи за рахунок іншої вважалося підставним та правомірним.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Подібні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, провадження №14-175цс21.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Вирішуючи питання про застосування/незастосування статей 1212, 1213 ЦК України, суд має встановити, зокрема, наявність/відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за результатами дослідження на підставі належних та допустимих доказів у справі, та встановити безпосередньо сам факт набуття або збереження майна відповідачем за рахунок позивача.

Відповідно до сталої судової практики, практики Великої Палати Верховного Суду, визначає принцип «jura novit curia» у наступному: суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору.

Так, з`ясувавши що учасник судового процесу послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд має самостійно здійснити їх правильну правову кваліфікацію та застосувати ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 р. у справі № 662/397/15-ц), що судом першої інстанції не взято до уваги, у зв`язку з чим прийнято помилкове рішення.

Велика Палата при розгляді окремих справ робить висновок, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (постанови від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17 та від 25.06.2019 р. у справі № 924/1473/15).

У той же час відмову в задоволенні позову через помилкове правове обґрунтування позовних вимог судовою колегією розцінюється як перешкоду в доступі до правосуддя, а відтак порушення ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та ст. ст. 55, 124 Конституції України.

Враховуючи вищевикладене судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували той факт, що позивачі у вказаний період часу мали намір та можливість самостійно обробляти належні їм земельні ділянки та отримати прибуток в сумі, яку вони просять стягнути з відповідача, ними не надано, адже такі висновки суду першої інстанції є припущенням, що немає належного обґрунтування достовірними та допустимими доказами.

Судова колегія вважає, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Левчик» про стягнення матеріальної шкоди слід вважати вірним, як про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави у зв`язку з чим такий позов в цій частині підлягає задоволенню.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Що узгоджується з правовою позицією Об`єднаної Палати КЦС ВС у постанові від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20 .

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Що узгоджується з правовою позицією Об`єднаної Палати КЦС ВС у постанові від 05.12.2022 в справі № 214/7462/2.

Судова колегія виходячи з вищевикладеного, дослідивши матеріали справи приходить висновку, що позовна вимога, щодо стягнення моральної шкоди необґрунтована належним чином та допустимими доказами з огляду на вищевикладені правові позиції.

Враховуючи наведенесудова колегіявважає заналежне рішенняБалтського районногосуду Одеськоїобласті від10травня 2023рокузмінити,скасувавши вчастині відмовив задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Левчик» про стягнення матеріальної шкоди. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Левчик» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , 66123,с. Саражинка, Балтський район, Одеська область) з Приватного підприємства Левчик (ЄДРПОУ 39248813, 66143, с. Оленівка, Балтський район, Одеська область) матеріальне відшкодування у розмірі 34778 грн. 76 коп за відрахуванням отриманої орендної плати в суммі 6242 грн.3коп. в суммі 28536 гривень 46 копійок. Стягнути на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) матеріальне відшкодування у розмірі 34 786 грн., 08 коп. за відрахуванням отриманої орендної плати в суммі 6242 грн.3коп. в суммі 28543гривень 78 копійок.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі ст.1212, 1213 ЦК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Осокіна Сергія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Балтськогорайонного судуОдеської областівід 10травня 2023рокузмінити,скасувавши вчастині відмовив задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Левчик» про стягнення матеріальної шкоди.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Левчик» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , 66123,с. Саражинка, Балтський район, Одеська область) з Приватного підприємства Левчик (ЄДРПОУ 39248813, 66143, с. Оленівка, Балтський район, Одеська область) суму матеріального відшкодування у розмірі в суммі 28536 гривень 46 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) суму матеріального відшкодування у розмірі 28543 гривень 78 копійок.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2023 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді О.Ю. Карташов

В.А. Коновалова