Ухвала

від 14.11.2023 по справі 454/4859/23

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/4859/23

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

14.11.2023 року суддя Сокальського районного суду Львівської області Адамович М. Я. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з Держави Україна в його користь 1000000грн. на відшкодування моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій колегії судді Шевченківського районного суду міста Києва, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації.

Свої вимоги мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва відмовлено у задоволенні його скарги на бездіяльність Державного бюро розслідувань, яка надалі була скасована судом апеляційної інстанції.

Дослідивши позовну заяву та додатки, вважаю, що така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в частині вимог щодо відповідача Шевченківського районного суду міста Києва з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Офіційне тлумачення наведених положень здійснено у Рішенні Конституційного суду України №19-рп/2004 від 01.12.2004 року, зокрема, положення ч.1 ст.126 Конституції України "незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України" у взаємозв`язку з іншими положеннями розділу VIII Основного Закону України треба розуміти так, що незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Крім цього, положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв`язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

Також, згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Скарги на дії чи бездіяльність судів при розгляді ними судових справ у порядку передбачених законом випадках розглядаються також органами і посадовими особами, які мають право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність.

Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади», оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.

Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади.

Відповідно до ст.62 Конституції України матеріальна і моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й в цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава.

Таким чином, зазначеними положеннями ст.ст.62, 126, 129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування матеріальної і моральної шкоди одночасно із оскарженням таких дій) до іншого суду, так як це буде порушувати принцип незалежності судів і заборону втручання в її вирішення незалежним судом.

У зв`язку з викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання) нормами ЦПК України чи іншими законами України - не передбачено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищенаведене, приходить до висновку, що спір в частині вимог щодо суду не носить цивільно-правового характеру, що виключає можливість вирішення його у порядку цивільного судочинства, а тому, відповідно до ст.186 ЦПК України, слід відмовити у відкритті провадження в цій частині вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.186 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва про відшкодування моральної шкоди.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі, якщо ухвала не була вручена в день ї проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Суддя: М. Я. Адамович