Постанова

від 09.11.2023 по справі 464/5007/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/5007/23 Головуючий у 1 інстанції: Сабара Л.В.

Провадження № 22-ц/811/2475/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року м.Львів

Справа № 464/5007/23

Провадження № 22ц/811/2475/23

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

прокурора Рогожнікової Н.Б., Жуган І.О.

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Сихівського районногосудум.Львова, постановлену у м. Львові 2 серпня 2023 року у складі судді Сабари Л.В., у справі за заявою заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про забезпечення позову до подання позовної заяви,-

встановив:

1 серпня 2023 року заступник керівникаЛьвівської обласноїпрокуратури вінтересах державив особіФонду державногомайна Українизвернувся до суду із заявою, у якій просив вжити заходи забезпечення позову у виді арешту та заборони суб`єктам владних повноважень, відповідачам, іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії (шляхом поділу, об`єднання, виділу часток, реєстрації права власності, відчуження на користь третіх осіб) щодо нежитлового приміщення-галереї на АДРЕСА_1 площею 189,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2016996846101. Заява обґрунтована тим, що заявник готує позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ПрАТ «Львівський іподром», ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, про скасування державної реєстрації права приватної власності ПрАТ «Львівський іподром» на нежитлове приміщення-галерею на АДРЕСА_1 , площею 189,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2016996846101; визнання недійсним договору купівлі-продажу №769 від 5 червня 2023 року цього приміщення; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на таке приміщення, з припиненням речового права та з закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зазначено, що 3 липня 2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області та ЗАТ «Львівський іподром» укладено договір №56 про оренду цілісного майнового комплексу ДП «Львівський іподром» за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно, власником якого залишається держава. Зазначає, що ДП «Львівський іподром» припинило діяльність шляхом реорганізації через приєднання до ЗАТ «Львівський іподром», яке визначено правонаступником його майнових прав та обов`язків, а 8 липня 2011 року ДП «Львівський іподром» ліквідовано, ЗАТ «Львівський іподром» перейменовано на ПрАТ «Львівський іподром». ПрАТ «Львівський іподром» на даний час використовує об`єкти на АДРЕСА_1 , які є державною власністю, на підставі оренди. 27 січня 2020 року ПрАТ «Львівський іподром» зареєструвало право власності на галерею площею 189,6 кв.м на АДРЕСА_1 , однак вказаний об`єкт не перебуває в переліку майна, яке передано відповідно до договору №56 від 3 липня 2009 року. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях надано дозвіл на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, в тому числі на здійснення капітального ремонту сідловочної, адмінбудинку «А-2», проте вказано, що невід`ємні поліпшення є державною власністю. Вважає, що ПрАТ «Львівській іподром» здійснило безпідставну реєстрацію права власності на частину приміщень - галерею загальною площею 189,6 кв.м, що є складовою частиною будівлі сідловочної, адмінбудівлі «А-2» загальною площею 871,3 кв.м. У зв`язку з вказаними діями Львівська обласна прокуратура звернулася з позовом до Господарського суду Львівської області про скасування незаконної державної реєстрації права власності на спірне державне майно. Однак при розгляді справи, ПрАТ «Львівський іподром» укладено з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу цього нежитлового приміщення, що свідчить про недобросовісну поведінку товариства, що також свідчить про можливість вчинення щодо спірного майна незаконних дій, його відчуження, розпорядження, тощо. Зазначає, що вжиття вказаних у заяві видів забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та не створить відповідачу перешкод у користуванні спірним майном. Таким чином, з метою недопущення реєстрації та подальшого відчуження спірного майна, що унеможливить виконання можливого рішення у справі, для належного захисту інтересів держави, просить заяву задовольнити.

Ухвалою Сихівського районногосудум.Львовавід2серпня 2023року заявузадоволено частково.Вжито наступні заходи забезпечення позову: накладено арешт на нежитлове приміщення-галерею на АДРЕСА_1 площею 189,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2016996846101; заборонено ПрАТ «Львівський іподром», ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо поділу, об`єднання, виділу часток, реєстрації права власності, відчуження на користь третіх осіб щодо об`єкта нежитлового приміщення-галереї на АДРЕСА_1 площею 189,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2016996846101. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_3 .Вважаєухвалу судунезаконною танеобґрунтованою,постановленою зпорушенням нормпроцесуального права. Проситьскасувати ухвалу суду. Вказує, що рішенням Господарськогосуду Львівськоїобласті від24липня 2007року визнаноправо державноївласності зправом повногогосподарського віданняДП «ЛьвівськийІподром» нанаступні будівліта споруди,що знаходятьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,зокрема,на сідловочну,адмінбудинок.Відповідно доумов договоруоренди цілісногомайнового комплексуДП «ЛьвівськийІподром» №56від 3липня 2009року,укладеного міжРегіональним відділеннямФонду державногомайна Українипо Львівськійобласті (орендодавець)за ЗАТ «Львівський Іподром»(Орендар),орендодавець передав,а орендарприйняв устрокове платнекористування цілісниймайновий комплексДП «ЛьвівськийІподром»,що знаходитьсяза адресою:м.Львів,вулиця Стрийська,133.Передача підприємствав орендуне тягнеза собоювиникнення уорендаря прававласності намайно.Власником підприємствазалишається держава,а орендаркористується нимпротягом строкуоренди (п.2.2договору).Вказує,що 5червня 2023року міжПрАТ «ЛьвівськийІподром» таним ( ОСОБА_3 )укладено договіркупівлі-продажугалереї.Відповідно доінформаційної довідки№335043071від 8червня 2023року зДержавного реєструречових правна нерухомемайно,вказане нерухомемайно належить на праві власності йому ( ОСОБА_3 ) на підставі договору купівлі-продажу від 5 червня 2023 року. Стверджує, що він (заявник) є власником спірного майна на даний та має право володіти, користуватись та розпоряджатись цією власністю на свій розсуд. Зазначає, що, набуваючи право власності на об`єкт нерухомості - галерею, загальною площею 189, 6 кв. м він ( ОСОБА_3 ) перевірив інформацію щодо зазначеного об`єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

13жовтня 2023 року заступник керівника Львівської обласної прокуратури, 20 жовтня 2023 року і Фонд державного майна України подали відзиви на апеляційну скаргу, у яких посилаються на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Оскаржувана ухвала мотивована наступним.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб. Позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

Інститут забезпечення позову в цивільному процесі сприяє дійсному і ефективному виконанню судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 25 травня 2016 року забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно із постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729 цс 19) співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

Відповідно до постанов Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18 та від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Встановлено, що у цій справі позивач має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року (справа №914/120/19).

Встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 24 липня 2007 року визнано право державної власності з правом повного господарського відання ДП «Львівський іподром» на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, на сідловочну, адмінбудинок (у технічному паспорті під літ. А-2).

Відповідно до умов договору оренди цілісного майнового комплексу ДП «Львівський іподром» №56 від 3 липня 2009 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та ЗАТ «Львівський іподром» (орендар), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс ДП «Львівський іподром», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.5 договору орендар виступає правонаступником всіх прав та обов`язків реорганізованого підприємства.

Передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на майно. Власником підприємства залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 договору).

5 червня 2023 року між ПАТ «Львівський іподром» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу галереї, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати та передати нежитлове приміщення-галерею загальною площею 189,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2016996846101, а покупець зобов`язується прийняти приміщення і сплатити за нього визначену договором грошову суму.

З інформаційної довідки №335043071 від 8 червня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що вказане нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 5 червня 2023 року.\

Власником спірного майна на даний час є ОСОБА_3 , який має право володіти, користуватись та розпоряджатися власністю на власний розсуд.

На підставі встановленого суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду. Види забезпечення позову, які просить застосувати заявник, у виді арешту та заборони суб`єктам владних повноважень, відповідачам, іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо спірного майна, відповідає заявленим вимогам та положенням ЦПК України.

З урахуваннямнаведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають вимогам закону та не спростовані доводами апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування ухвали суду про застосування заходів забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівськогорайонногосудум.Львовавід 2серпня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 14 листопада 2023 року.

Головуючий-

---

Т.І.Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк