Ухвала

від 13.11.2023 по справі 917/1429/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 917/1429/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробіт"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Гетьман Р.А, Склярук О.І., Терещенко О.І.

від 06.06.2023

у справі за позовом Полтавської обласної ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробіт"

2) Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства "Полтавапаливо"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2023 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробіт" (надалі - Скаржник) на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 917/1429/21.

20 жовтня 2023 року Скаржник, через засоби поштового зв`язку, направив до Верховного Суду повторно касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 917/1429/21.

Також, Скаржник 20.10.2023, електронною поштою з використанням електронного цифрового підпису, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 917/1429/21.

Подані Скаржником касаційні скарги за формою, змістом та вимогами, що викладені в їх прохальних частинах стосовно предмету оскарження, є ідентичними, тобто по суті є однією касаційною скаргою.

Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог ст. ст. 288, 290 Господарського процесуального кодексу України.

Оскаржувана постанова Східного апеляційного господарського суду ухвалена 06.06.2023, повний текст виготовлений 14.06.2023, тому днем закінчення строку для подання касаційної скарги є 04.07.2023.

Скаржник повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 917/1429/21- 20.10.2023, тобто з пропуском строку, встановленого для подання касаційної скарги.

Звертаючись повторно із касаційною скаргою Скаржником заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, оскільки при першому касаційному оскарженні Скаржником наводилась підстава передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, однак остання не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржником не було зазначено.

Також Скаржник зазначає, що копію Ухвали Верховного Суду від 14.09.2023 отримав 28.09.2023 та відповідно до наказу від 24.02.2022 № 37 директор ТОВ "Євробіт" Білик О.М. мобілізований та по теперішній час проходить військову службу у складі ЗСУ, у зв`язку з чим у період, зокрема з 28.09.2023 по 20.10.2023, не мав можливості здійснити представництво інтересів товариства для звернення з цією касаційною скаргою, а також забезпечити її складання, формування та підписання у більш стислі строки.

Однак, враховуючи, що Верховний Суд ухвалою від 14.09.2023 закрив касаційне провадження у зв`язку з тим, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався Скаржник у касаційній скарзі, стосувалися правовідносин, які не є подібними, а Скаржником інших підстав касаційного оскарження судових рішень наведено не було, тому зазначені Скаржником причини подання повторної касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження та недотримання загального порядку подання касаційної скарги не можуть бути поважною причиною для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки залежали лише від суб`єктивної волі скаржника, а не від об`єктивно непереборних обставин.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що доводи, наведені в касаційній скарзі щодо поновлення строку на касаційне оскарження, є необґрунтованими.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладе-ного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на Скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі Скаржник зазначає, що касаційна скарга подається на підставі п.3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах але не зазначає норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що з 18.10.2023 введено в дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 № 3200-IX.

Одночасно з введенням в дію Закону від 29.06.2023 № 3200 внесені зміни до ГПК України (в тому числі до частин шостої-восьмої статті 6, статті 242, пункту 2 частини другої статті 290, статті 291 ГПК України).

Зокрема, імперативним змістом частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX) визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України (у редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX) у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 174 ГПК України (у редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX), суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Відповідно до відповіді № 201793 Скаржник не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Таким чином, з урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі Господарським процесуальним кодексом України.

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга Скаржника залишається без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням Скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків, шляхом:

- необхідно зазначати норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

- надати докази реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС Скаржника відповідно до статті 6 цього Кодексу.

- надати суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 917/1429/21, у якому навести інші підстави для поновлення строку

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 288, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Причини пропуску строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 917/1429/21 наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробіт", визнати неповажними.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробіт" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 917/1429/21 залишити без руху.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Євробіт" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Євробіт", що якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова