Постанова

від 09.11.2023 по справі 459/3790/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 459/3790/21 Головуючий у 1 інстанції: Мельникович М. В.

Провадження № 22-ц/811/2510/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року м.Львів

Справа № 459/3790/21

Провадження № 22-ц/811/2510/23

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представникавідповідача ОСОБА_3 ,

представника третьоїособи Золочівського В.П.

розглянув апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області, ухвалене у м.Червонограді 4серпня 2022року ускладі судді Мельникович М. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства (ДП) «Львіввугілля», з участю третіх осіб: т.в.о. генерального директора ДП «Львівугілля» Акімова О.А., Відокремленого підрозділу (ВП) «Шахта «Лісова» ДП «Львівугілля», в.о. директора ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львівугілля» Корнила Сергія Васильовича, первинної профспілкової організації ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» Львівської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

24 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування наказу ДП «Львіввугілля» від 26 жовтня 2021 року № 540-к про звільнення його з посади головного інженера ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» з 6 вересня 2021 року за прогул згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України та наказу ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» № 169-к від 26 жовтня 2021 року про його звільнення на підставі наказу № 540-к від 26 жовтня 2021 року; поновлення його на посаді головного інженера ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» з 6 вересня 2021 року; стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 6 вересня 2021 року по день ухвалення рішення у цій справі, без утримання податків та інших обов`язкових платежів; стягнення з відповідача 60 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що з 1 серпня 2002 року він (позивач) працював у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» (далі - ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля») на різних посадах.

З 15 червня 2021 року по 5 вересня 2021 року згідно з наказом Міністерства енергетики України від 11 червня 2021 року № 32-к/к на час відпустки та лікарняних т. в. о. генерального директора ДП «Львіввугілля» Акімова О. А. він виконував обов`язки генерального директора ДП «Львіввугілля».

Згідно з наказом ДП «Львіввугілля» від 26 жовтня 2021 року № 540-к дні відсутності його ( ОСОБА_1 ) на робочому місці з 6 вересня 2021 року по 9 вересня 2021 року включно, з 11 жовтня 2021 року по 12 жовтня 2021 року включно та з 23 жовтня 2021 року по 26 жовтня 2021 року включно вважаються прогулом. ОСОБА_1 головного інженера ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» звільнено з роботи 6 вересня 2021 року по пункту 4 статті 40 КЗпП України - за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Позивач вважає своє звільнення незаконним.

З 6 вересня 2021 року по 9 вересня 2021 року його невихід на роботу пов`язаний з погіршенням стану здоров`я, зверненням за медичною допомогою до лікаря і відкриттям листка непрацездатності з 6 вересня 2021 року.

Крім того, в цей період він 6 та 7 вересня 2021 року перебував у Червоноградському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (військкоматі). 8 та 9 вересня 2021 року він перебував у Червоноградському РВП ГУ НП Львівської області з 8 години кожного дня у зв`язку з кримінальним провадженням № 12021141150000554.

11 жовтня 2021 року він здавав кров як донор, а відтак, у цей день та 12 жовтня 2021 року міг на роботу не виходити згідно зі статтею 20 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові». За ці дні неявки на роботі позивачу була нарахована середня зарплата, як це передбачено законом.

В період з 23 по 26 жовтня 2021 року він перебував на лікарняному.

Зі змісту листа Міністерства соціальної політики України від 22 квітня 2019 року № 82/0/22-19/133 «Щодо визначення дня звільнення за прогул» вбачається, що у випадку звільнення працівника за прогул, днем звільнення має бути останній день роботи працівника перед днем, коли він вчинив прогул, за умови, що після його вчинення працівник більше не виходив на роботу.

Позивач вважає, що відповідач пропустив місячний строк для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Всупереч вимогам статті 149 КЗпП України, перед застосування до нього (позивача) дисциплінарного стягнення у виді звільнення, роботодавець не вимагав у нього пояснень щодо відсутності за всі періоди, які відповідачем визнанні як прогул.

Позивач вважає, що його незаконно звільнили саме з 6 вересня 2021 року, тим більше, що інші періоди його неявки на роботу з 10 вересня 2021 року по 10 жовтня 2021 року, з 13 жовтня 2021 року по 22 жовтня 2021року прогулами не визнані і йому була нарахована відповідна оплата.

Звільнення проведено без згоди профспілкового органу, тоді як він був і є членом первинної профспілкової організації ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля».

Внаслідок незаконного звільнення йому (позивачу) завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 60000 грн.

Просить позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Львіввугілля» від 26 жовтня 2021 року № 540-к про звільнення його з посади головного інженера ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» з 6 вересня 2021 року за прогул згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України та наказ ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» № 169-к від 26 жовтня 2021 року про його звільнення на підставі наказу № 540-к від 26 жовтня 2021 року; поновити його на посаді головного інженера ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» з 6 вересня 2021 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 6 вересня 2021 року по день ухвалення рішення у цій справі, без утримання податків та інших обов`язкових платежів; стягнути з відповідача 60 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 4 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Ухвалено визнати незаконним та скасувати наказ № 540-к від 26 жовтня 2021 року, виданий т. в. о. генерального директора ДП «Львіввугілля» Акімовим О.А., та наказ № 169-к від 26 жовтня 2021 року, виданий в. о. директора ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» Корнилом С.В., про звільнення ОСОБА_1 з посади головного інженера ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» в частині визначення днів прогулу з 6 по 7 вересня 2021 року та 23 по 26 жовтня 2021 року; змінити дату звільнення з роботи ОСОБА_1 з посади головного інженера з 6 вересня 2021 року на 30 жовтня 2021 року; стягнути з ДП «Львіввугілля» 908,20 грн. судового збору на користь держави; стягнути з ДП «Львіввугілля» на користь ОСОБА_1 6000 грн. витрат на правову допомогу.

В решті позову відмовлено.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 4 серпня 2022 року, в якій просив скасувати рішення в частині, у якій у задоволенні його позову відмовлено.

У зазначеній частині позивач вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що його позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Позивач зазначає, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Дисциплінарним проступком є винне чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків і саме на роботодавця покладено обов`язок надання фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Судом визнано прогулами без поважних причин дні невиходу його (позивача) на роботу з 8 по 9 вересня 2021 року, незважаючи на те, що у ці дні він не виходив на роботу у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, що підтверджується медичним висновком та електронним листком непрацездатності на період з 6 по 10 вересня 2021 року включно. При цьому, під час перебування на амбулаторному лікуванні, він з`являвся згідно повісток у військкомат та у місцеву поліцію. Стверджує, що скасування медичного висновку про тимчасову непрацездатність було визнано незаконним Департаментом охорони здоров`я Львівської ОДА та на період з 6 по 7 вересня 2021 року був виданий паперовий листок непрацездатності, який підтверджує поважність причин його не виходу на роботу у відповідні дні. Вказує, що йому (позивачу) не було відомо про скасування медичного висновку та листка непрацездатності, сформованого на період з 6 по 10 вересня 2021 року. Погіршення стану здоров`я у відповідний період підтверджує його ( ОСОБА_1 ) госпіталізація 10 вересня 2021 року у Сокальську ЦРЛ. Вказує, що його невихід на роботу 11 та 12 жовтня 2021 року пов`язаний із здачею донорської крові. Зазначає, що після цього він продовжив лікування. Стверджує, що він (позивач) не був керівником підприємства, згідно наказу від 2 березня 2007 року призначений на посаду головного інженера шахти і у такому наказі не йдеться про посаду першого заступника, як і не зазначається про таке у будь-якому іншому наказі. Він не був заступником керівника підприємства, для звільнення якого не потрібна згода профкому. При притягненні до дисциплінарної відповідальності також не враховано ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, обставини, за яких вчинено проступок і попередньої роботи працівника. Вважає, що змінивши дату звільнення з 6 вересня 2021 року на 30 жовтня 2021 року, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні підтвердив його не виходи на роботу з поважних причин. Просить скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 4 серпня 2022 року в частині відмови в позові та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову.

31 жовтня 2022 року та 2 листопада 2022 року на адресу апеляційного суду надійшли відзиви ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» та ДП «Львіввугілля» на апеляційну скаргу, у яких заперечуються доводи скарги з посиланням на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року (справа № 338/180/17) та від 30 січня 2019 року (справа №569/17272/15-ц).

Згідно із Статутом ДП «Львіввугілля» це підприємство засноване на державній власності відповідно до наказу Мінпаливенерго України № 751 від 24 грудня 2002 року «Про реорганізацію ВАТ ДХК «Львіввугілля»», із змінами, внесеними наказами Мінпаливенерго України № 54 від 6 лютого 2003 року «Про внесення змін до наказу Мінпаливенерго України від 24.12.2002 №751 «Про реорганізацію ВАТ ДХК «Львіввугілля»» та № 149 від 27 березня 2003 року «Про внесення змін до наказу Мінпаливенерго України від 24.12.2002 №751 «Про реорганізацію ВАТ ДХК «Львіввугілля»» та належить до сфери управління Міністерства енергетики України.

З Положення про ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» вбачається, що ВП «Шахта «Лісова» (Підрозділ) діє на підставі цього Положення та Статуту підприємства (ДП «Львіввугілля»). Підрозділ не є юридичною особою, проте представляє інтереси і реалізує свої цілі та задачі в межах цього Положення та Статуту підприємства. Також в Положенні зазначено, що підрозділ має право здійснювати операції за поточними рахунками в установах банків; він здійснює оплату праці працівників згідно з положенням про оплату праці працівникам підрозділу; встановлює показники, умови та розміри преміювання для робітників, керівників та професіоналів, фахівців і службовців; встановлює порядок та умови виплати винагороди працівникам за вислугу років; вживає заходів щодо заохочення і накладає стягнення на працівників підрозділу.

Встановлено,що ОСОБА_1 з 1 серпня 2002 року перебував у трудових відносинах з ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля».

ОСОБА_1 був переведений на посаду головного інженера ВП «Шахта «Лісова», що підтверджується наказом ДП «Львіввугілля» №42-к від 2 березня 2007 року та копією його трудової книжки, де здійснено наступний запис: «Переведений головним інженером шахти з повним робочим днем на підземних роботах» наказ № 34-к від 16.03.2007 (запис №28).

Відповідно до посадової інструкції головного інженера, затвердженої директором ВП «Шахта «Лісова» 25 березня 2021 року головний інженер- перший заступник директора шахти призначається та звільняється з посади керівництвом виробничого об`єднання. Головний інженер організовує інженерну, науково-технічну, технологічну і виробничу діяльність на шахті із забезпеченням вимог безпеки, керує виробничою діяльністю з дотриманням вимог нормативних та інших документів з охорони праці, контролює безпеку ведення робіт, дотримання всіма працівниками правил і норм охорони праці та виконує інші, покладені на нього, обов`язки.

ОСОБА_1 був членом первинної профспілкової організації ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» Львівської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості, що підтверджується листом №16 від 9 березня 2022 року, та не заперечується учасниками справи.

Позивач мав заохочення у зв`язку з трудовою діяльністю. Зокрема, він нагороджений відзнакою ДП «Львіввугілля» «ШАХТАРСЬКА ГВАРДІЯ ГАЛИЧИНИ», Почесним знаком Федерації роботодавців паливно-енергетичного комплексу України «Свята Варвара», Нагрудними знаками Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «ЗА ДОБЛЕСНУ ШАХТАРСЬКУ ПРАЦЮ» та «ШАХТАРСЬКА СЛАВА» Ш і П ступенів; Указом Президента України від 29 серпня 2020 року ОСОБА_1 присвоєно Почесне звання «Заслужений шахтар України».

11 червня 2021 року наказом Міністерства енергетики України № 32-к/к покладено тимчасово виконання обов`язків генерального директора ДП «Львіввугілля» на ОСОБА_1 , головного інженера ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля», з 15 червня 2021 року по 12 липня 2021 року включно, за його згодою, на період відпустки ОСОБА_4 - тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора ДП «Львіввугілля».

15 червня 2021 року наказом ДП «Львіввугілля» № 252-к «Про кадрові питання» на виконання наказу Міністерства енергетики України № 32-к/к від 11 червня 2021 року ОСОБА_1 приступив до тимчасового виконання обов`язків генерального директора ДП «Львіввугілля» з 15 червня 2021 року по 12 липня 2021 року.

6 вересня 2021 року ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» службовою запискою №23к/444 було повідомлено генерального директора ДП «Львіввугілля» Акімова О.А., що в зв`язку з хворобою ОСОБА_1 виконання обов`язків головного інженера ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» покладається на заступника головного інженера з виробництва ОСОБА_5

7 вересня 2021 року ВП «Шахта «Лісова» на електронну адресу відділу кадрів надіслала електронний листок непрацездатності №2000207775-1, виданий КП «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» з датою відкриття 6 вересня 2021 та датою закриття 10 вересня 2021 року (статус ЛН «закритий»).

8 вересня 2021 року начальником відділу кадрів ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» Мусницькою Н.Ф. в телефонному режимі повідомлено відділ кадрів ДП «Львіввугілля» про те, що в даних електронного реєстру листків непрацездатності у відкритому сервісі Веб-порталу Пенсійного фонду України відсутній вищевказаний листок непрацездатності ОСОБА_1 . При зверненні в телефонному режимі до спеціаліста Пенсійного фонду їй було повідомлено, що статус листка непрацездатності ОСОБА_1 змінено на «скасований».

14 вересня 2021 року в.о. директора з кадрів і соціальних питань Романів Г.Н., начальником відділу служби охорони праці Вандзьо В.В. та начальником відділу кадрів ВП «Шахта «Лісова» Мусницькою Н.Ф. складено акт про те, що в їхній присутності в телефонному режимі ОСОБА_1 повідомив, що з 6 вересня 2021 року він хворіє і йому відкрито паперовий листок непрацездатності. Цю ж інформацію підтвердила старший інспектор з контролю за виконанням доручень ВП «Шахта «Лісова» Вавринчук А. В., яка веде облік робочого часу ОСОБА_1 , що відображає в табелі. У цей день зроблено скриншот з комп`ютера відомостей з електронного реєстру страхувальника ВП «Шахта «Лісова», де зафіксовано відсутність листка непрацездатності ОСОБА_1

29 вересня 2021 року на адресу ДП «Львіввугілля» надійшли повістки про виклик ОСОБА_1 з пропозицією прибути йому до Червоноградського РТЦК та СП на 9 годину 6 вересня 2021року та на 9 годину 7 вересня 2021 року. На звороті цих повісток містяться відмітки про прибуття та вибуття із Червоноградського РТЦК. Окрім цього, надіслано повістки про виклик ОСОБА_1 до СВ Червоноградського ВП 8 вересня 2021року, куди він з`явився і перебував з 8 до 12 години 8 вересня 2021 року та з 9 до 13 години 9 вересня 2021 року, про що свідчать відповідні відмітки.

Разом з повістками на адресу ДП «Львіввугілля» також було надіслано: паперовий листок непрацездатності AЛБ №865872, виданий КНП «Сокальська районна лікарня», з періодом непрацездатності ОСОБА_1 з 10 по 21 вересня 2021 року включно та електронний листок непрацездатності №2000530307-1, виданий КНП «Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня», з датою відкриття 22 вересня 2021 року та датою закриття 28 вересня 2021 року (статус ЛН «закритий»), а також довідку №520, що у вищевказаний період непрацездатності ОСОБА_1 він знаходився у відділенні профпатології вказаного медичного закладу.

30 вересня 2021 року на адресу ДП «Львіввугілля» надійшов електронний листок непрацездатності №2000696871-1, виданий КНП «Сокальська районна лікарня», з датою відкриття 29 вересня 2021 року та датою закриття 9 жовтня 2021 року (статус ЛН «закритий»).

12 жовтня 2021 року на адресу ДП «Львіввугілля» надійшла довідка відділення трансфузіології заготівлі та переробки крові КП «ЦМЛ ЧМР» №1114 про те, що ОСОБА_1 11 жовтня 2021 року здав кров як донор у цьому закладі.

19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення, де вказав, що не був на роботі у період 6 по 9 вересня 2021 року, оскільки 6 та 7 вересня 2021 року перебував у військкоматі, 8 і 9 вересня 2021 року був у поліції. Окрім цього, повідомив, що не був не роботі 11 і 12 жовтня 2021 року, оскільки 11 жовтня 2021 року здавав кров, а 12 жовтня 2021 року погано себе почував після здачі крові і використав передбачений законом додатковий день відпочинку.

КП «Сокальська районна лікарня» було відкрито листок непрацездатності ОСОБА_1 з 13 по 22 жовтня 2021 року, а з 23 жовтня 2021 року продовжено термін його непрацездатності по 29 жовтня 2021 року, що стверджується листком непрацездатності №755538-2001642495-1.

25 жовтня 2021 року до відділу кадрів ДП «Львіввугілля» надійшла службова записка від начальника відділу кадрів ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» Мусницької Н. Ф. про те, що в даних електронного реєстру листків непрацездатності у відкритому сервісі Веб-порталу Пенсійного фонду України відсутній листок непрацездатності ОСОБА_1 №7555382001642495-1. При зверненні в телефонному режимі до спеціаліста Пенсійного фонду їй було повідомлено, що статус листка непрацездатності ОСОБА_1 змінено на «скасований» (том І, а. с. 239).

26 жовтня 2021 року в.о. директора з кадрів і соціальних питань Стеблецькою Л.С., начальником відділу кадрів Романів Г.Н., в.о. заступника генерального директора з охорони праці ОСОБА_6 , в.о. директора ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» Корнилом С.В. та начальником відділу кадрів ВП «Шахта «Лісова» Мусницькою Н.Ф. складено акт про те, що в їхній присутності в телефонному режимі ОСОБА_1 не надав конкретного пояснення з приводу його відсутності на робочому місці з 23 по 26 жовтня 2021 року включно.

26 жовтня 2021 року наказом № 540-к ДП «Львіввугілля» ОСОБА_1 , головного інженера ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля», звільнено з роботи з 6 вересня 2021 року по пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України - за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин).

На підставі вказаного наказу в.о. директора ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» Корнилом С.В. видано наказ аналогічного змісту № 169-к від 26 жовтня 2021 року.

Зі змісту наказу № 540-к від 26 жовтня 2021 року вбачається, що головний інженер ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» Прокопик П.А. з 6 вересня 2021 року був відсутній на роботі.

Дні відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 6 по 9 вересня 2021 року включно, 11 і 12 жовтня 2021 року та з 23 по 26 жовтня 2021року включно визнано прогулом та звільнено його за порушення трудової дисципліни.

Апеляційний суд переглядає оскаржене позивачем рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про: визнання незаконними та скасування наказів № 540-к та № 169-к від 26 жовтня 2021 року щодо визначення днів відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 8 вересня 2021 року по 9 вересня 2021 року, а також з 11 жовтня 2021 року по 12 жовтня 2021 року, що роботодавець вважає прогулом; звільнення з роботи головного інженера ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля Прокопика П.А. 6 вересня 2021 року по ст. 40 КЗпП України - за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; поновлення ОСОБА_1 на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди; а також в частині зміни дати звільнення з роботи ОСОБА_1 з 6 вересня на 30 жовтня 2021 року.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 43 Конституції України та статтею 5-1 КЗпП України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до вимог статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України).

Згідно зі статтею 149 цього Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах від 8 травня 2019 року (справа № 489/1609/17, провадження № 61-37729св18) та від 27 серпня 2020 року (справа № 161/14225/19, провадження № 61-8917св20) Верховний Суд зазначив, що визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення працівника з роботи за пунктом четвертим частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Під час розгляду справ за позовами про поновлення на роботі осіб, звільнених за зазначеною підставою суди повинні виходити з того, що передбаченим цим положенням закону прогулом є відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і протягом більш ніж трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не передбачено, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності працівника на роботі дається виходячи з конкретних обставин.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником.

Відсутність працівника за станом здоров`я може підтверджуватися не тільки листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, показаннями свідків чи іншими доказами (постанова Верховного Суду від 1 квітня 2022 року у справі № 464/5703/17, провадження № 61-15312св20).

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, встановленого законом.

На підтвердженняповажності причинвідсутності на робочому місці з 6 по 9 вересня 2021 року позивач надав електронний листок непрацездатності № 2000207775-1, виданий КП «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» у якому зазначена дата відкриття - 6 вересня 2021 року та дата закриття - 10 вересня 2021 року, а також медичну картку амбулаторного хворого. Медичний висновок про тимчасову непрацездатність (електронний листок непрацездатності) формується в Медичній інформаційній системі і відразу після цього стає доступним для роботодавця.

Із листа Червоноградської міської лікарні № 1009 від 26 листопада 2021 року вбачається, що 6 вересня 2021 року сформовано медичний висновок про непрацездатність ОСОБА_1 , але через неявку пацієнта на повторний огляд 7 вересня 2021 року такий скасовано.

Аналогічний зміст листа № 1236 від 17 березня 2022 року Комунального підприємства «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради».

Також позивач долучив повістки про виклик його до Червоноградського РТЦК та СП для оформлення військово-облікових документів на 9 годину 6 та 7 вересня 2021 року, повістки про його виклик до СВ Червоноградського ВП для допиту в якості свідка у кримінальному провадженні на 8 годину 8 та 9 вересня 2021 року. Наданими довідками та відмітками на повістках стверджується, що ОСОБА_1 перебував у СВ Червоноградського ВП 8 вересня з 8 до 12 години, а 9 вересня 2021 року - з 9 до 13 години. У текстах зазначених повісток зазначено про обов`язковість явки за викликами та передбачену законом відповідальність в разі ухилення від явки.

Наявним в матеріалах справи актом від 14 вересня 2021 року, складеним в.о. директора з кадрів і соціальних питань Романів Г.Н., начальником відділу служби охорони праці Вандзьо В.В. та начальником відділу кадрів ВП «Шахта «Лісова» Мусницькою Н.Ф. стверджується, що зазначені особи провели телефонну розмову з ОСОБА_1 щодо з`ясування причин його відсутності на робочому місці з 6 вересня 2021 року, оскільки у відкритому сервісі Веб-порталу ПФУ відсутні відомості про його непрацездатність. У цій розмові позивач повідомив, що з 6 вересня 2021 року він хворіє і йому відкрито паперовий листок непрацездатності.

З наданої Відділом обслуговування громадян №5 ГУ ПФУ у Львівській області інформації вбачається, що листки непрацездатності № 2000194258-2, № 2000207775-1 з датою відкриття 6 вересня 2021 року і датою закриття 10 вересня 2021 року мають статут «скасовані».

З долученого позивачем паперового листка непрацездатності, виданого 16 червня 2022 року Комунальним підприємством «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що таким підтверджено його непрацездатність з 6 по 7 вересня 2021 року.

Лист слідчого №158 від 9 грудня 2021 року свідчить про те, що ОСОБА_1 прибув за повісткою для дачі показів у кримінальному провадженні та перебував у СВ Червоноградського ВП 8 вересня 2021 року 9 до 13 години та 9 вересня 2021 року - з 9 години 10 хвилин до 12 години 1 хвилини. Після допитів ОСОБА_1 повертався до СВ Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області та долучав до матеріалів кримінального провадження ряд документів, що вбачається із листа слідчого Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області У. Гнідець від 14 липня 2022року, адресованого Червоноградському міському суду Львівської області.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників шахти «Лісова» встановлений такий режим роботи апарату управління: початок роботи: 7.45 год.; перерва: 12 - 12.30 год.; закінчення роботи: 16.15 год.

Є встановленим, що місце праці позивача знаходиться в лісовому масиві, віддаленому від м.Червонограда. Працівникам шахти забезпечується доїзд до місця роботи автобусом, який має визначений графік руху. Зазначену обставину не заперечують учасники справи.

З урахуванням графіка руху автобуса із м.Червонограда до місця знаходження шахти, часу доїзду, а також часу перебування позивача у СВ Червоноградського ВП, належить зробити висновок, що позивач міг прибути до місця праці лише о 14.30 - 15 годині, що до закінчення часу роботи складає менше трьох годин. Відтак, з об`єктивних причин він був позбавлений можливості прибути до місця праці у відрізок часу для виконання трудових обов`язків на протязі трьох або більше години.

З урахуванням встановленого, належить зробити висновок, що 8 та 9 вересня 2021 року позивач виконував свої процесуальні обов`язки щодо явки на виклик до слідчого поліції для допиту у якості свідка у кримінальному провадженні та був відсутній на роботі з поважних причин, що не можна розцінювати як прогул. З наведених причин колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в позові в частині визнання незаконними та скасування наказів № 540-к і № 169-к від 26 жовтня 2021 року щодо визначення відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 8 вересня 2021 року та 9 вересня 2021 року без поважних причин та вчинення прогулів.

Встановлено, що позивач також був відсутній на роботі 11 та 12 жовтня 2021 року. Він пояснив свою відсутність тим, що 11 жовтня 2021 року він здавав кров як донор, а 12 жовтня 2021 року використав як передбачений законом день відпочинку після донації крові.

Гарантії для донорів передбачені статтею 124 КЗпП України, відповідно норм якої у дні медичного обстеження та донації крові та/або компонентів крові особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності, із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів роботодавця відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого органу. Такій особі безпосередньо після кожного дня здійснення донації крові та/або компонентів крові надається день відпочинку із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів роботодавця відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого органу. За бажанням такої особи цей день приєднується до щорічної відпустки.

Законом України«Про безпекута якістьдонорської кровіта компонентівкрові» визначено правові та організаційні засади державної політики щодо організації заготівлі, тестування, переробки, зберігання, розподілу, транспортування та реалізації донорської крові та компонентів крові, функціонування системи крові, визначено стандарти безпеки, якості донорської крові та компонентів крові з метою забезпечення рівного доступу населення України до якісних і безпечних компонентів донорської крові у необхідній кількості, організації обігу донорської крові та компонентів крові, забезпечення безпеки та здоров`я донорів крові та компонентів крові, а також їх реципієнтів, захисту їхніх прав та законних інтересів визначені.

Донорство крові та компонентів крові - добровільний акт людини, що полягає у донації крові та/або компонентів крові для подальшого використання їх для трансфузії, виготовлення лікарських засобів, медичних виробів або використання у наукових дослідженнях (пункт 10 частини першої статті 1 цього Закону).

Відповідно до частини першої статті 20 зазначеного Закону держава сприяє становленню, розвитку та популяризації добровільного безоплатного донорства, заохочує здійснення добровільних безоплатних донацій та забезпечує донорам компенсацію витрат, пов`язаних із донацією крові та/або компонентів крові.

Частиною другою зазначеної правової норми передбачено, що у разі якщо за погодженням із керівництвом підприємства, установи, організації, командуванням військової частини в день безоплатної донації крові та/або компонентів крові донор був залучений до роботи або несення служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку із збереженням середнього заробітку. У разі донації крові та/або компонентів крові у період щорічної відпустки така відпустка продовжується на один день.

Підставою для звільнення від роботи, навчання або служби відповідно до цієї статті є довідка, видана донору за місцем медичного обстеження чи донації крові та/або компонентів крові за формою та в порядку, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Форми довідок затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України № 301 від 7 липня 2003 року «Про затвердження форм медичної облікової документації, що використовується в закладах служби крові» (№ 431/о «Карта активного донора», №435/о «Довідка щодо надання донорам пільг», № 436/о «Довідка щодо обстеження донора», тощо).

Відповідно допункту 2частини другоїстатті 12Закону України«Про безпекута якістьдонорської кровіта компонентівкрові» керівники підприємств, установ, закладів, організацій, командири (начальники) військових частин зобов`язані безперешкодно відпускати з місця роботи, служби або навчання осіб, які є або виявили бажання стати донорами крові та/або компонентів крові, у дні відповідного медичного обстеження і донації крові або компонентів крові (крім випадків, якщо відсутність донора на його робочому місці або місці служби в ці дні може призвести до загрози життю чи здоров`ю людей, до невиконання завдань, пов`язаних із забезпеченням оборони, безпеки держави та громадського порядку, до значної матеріальної шкоди або інших тяжких наслідків) на підставі відповідних заяв, поданих керівництву не пізніш як за один робочий день до дня донації крові та/або компонентів крові. Лише у виняткових випадках роботодавець має право відмовити працівнику та не увільнити від виконання своїх посадових обов`язків.

Будь - яка відмова роботодавця має бути оформлена письмово та бути обґрунтованою, оскільки у протилежному випадку працівник позбавлений можливості як усунути підстави відмови, так і оскаржити останню, неможливість реалізації чого порушувало би баланс інтересів працівника та роботодавця.

Довідкою відділення трансфузіології заготівлі та переробки крові КП «ЦМЛ ЧМР» № 1114 про надання донорам пільг стверджується, що ОСОБА_1 11 жовтня 2021 року здав кров як донор У зазначеній довідці перераховано пільги, які має донор, зокрема, звільнення від роботи у день донації крові та надання додаткового дня відпочинку після кожного дня давання крові.

Листом КП «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» № 7181 від 30 листопада 2021 року підтвердила здачу крові ОСОБА_1 11 жовтня 2021 року та видачу йому довідки про надання донору пільг № 1114 від 11 жовтня 2021 року.

Враховуючи встановлене, належить зробити висновок, що 11 жовтня 2021 року позивач був відсутній на роботі з поважної причини, оскільки здав кров як донор, а 12 жовтня 2021 року він використав передбачений законом день відпочинку після дня давання крові, що не можна вважати прогулом.

Не можна також вважати відсутність ОСОБА_1 на роботі без поважних причин через те, що він заздалегідь не подав роботодавцеві заяву про намір здавати кров і використати день відпочинку, оскільки закон передбачає обов`язок роботодавця безперешкодно відпускати з місця роботи, служби або навчання осіб, які є або виявили бажання стати донорами крові та/або компонентів крові та надавати день відпочинку після дня здійснення донації.

Доводи позивача про неможливість повідомити заздалегідь роботодавця про здійснення ним донації через тимчасову непрацездатність та вихідний день напередодні (9 жовтня 2021 року - субота, 10 жовтня 2021 року - неділя) підтверджені матеріалами справи і не спростовані. З матеріалів справи вбачається, що роботодавцеві було відомо про тимчасову непрацездатність позивача перед донацією крові.

Колегія суддів прийшла до висновку, що 11 та 12 жовтня 2021 року позивач був відсутній на роботі з поважних причин, пов`язаних із донацією крові, та використав передбачений законом день відпочинку після давання крові. У зв`язку з цим законодавством передбачені гарантії для донора, які використав позивач. Тому підстави для визнання зазначених робочих днів прогулом позивача відсутні. Посилання на відсутність позивача на роботі без поважних причин у день донації крові та наступний день з причин, що позивач заздалегідь не надав роботодавцю заяву про намір здавати кров і використати належний йому у зв`язку з цим день відпочинку, з урахуванням того, що будь-які шкідливі наслідки не наступили, а також того, що перед донацією крові позивач був непрацездатним і цьому передував вихідний день, належить вважати надмірним формалізмом.

З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не допустив порушень трудової дисципліни (прогулів) 8 і 9 вересня та 11 і 12 жовтня 2021 року, у зв`язку з чим щодо нього не можуть бути застосовані заходи стягнення. Відтак, позовні вимоги про визнання незаконними та скасування оскаржуваних наказів № 540-к та № 169-к від 26 жовтня 2021 року про звільнення позивача за прогули, є підставними і підлягають до задоволення. У зв`язку із цим апеляційна скарга у цій частині підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Трудовий договір із ОСОБА_1 розірвано з ініціативи роботодавця без згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Суд першої інстанції мотивував у цій частині своє рішення тим, що такий трудовий договір розірвано з дотриманням роботодавцем вимог статті 43-1 КЗпП України, оскільки на час звільнення посада ОСОБА_1 належала до професійної групи «Керівники». При доведеності позовних вимог про незаконність оскаржуваних наказів та незаконності звільнення позивача за прогули, аналіз дотримання процедури звільнення не проводиться.

При доведеності позовних вимог про незаконність оскаржуваних наказів та про звільнення позивача без законних підстав, підставними є його вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У зв`язку з цим рішення суду першої інстанції в частині зміни дати звільнення позивача підлягає скасуванню.

Згідно ізчастиною другоюстатті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію. Тобто, у разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує поновлення його трудових прав через отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100із наступними змінами (далі- Порядок).

Пунктом 2 Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата (дню звільнення працівника з роботи).

Відповідно допункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

За змістомабзацу 2 пункту 8 Порядку після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.

Виплаті підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу працівника з урахуванням податків та обов`язкових платежів, що відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 5 серпня 2020 року (справа № 817/893/17). Верховний Суд зауважив, що відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також повинні відраховуватись податки і збори.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 6 вересня 2021 року по день ухвалення рішення суду у цій справі у розмірі 812014,95 грн.

Середня заробітна плата ОСОБА_1 згідно довідки № 4/1-15/1513 від 29 листопада 2021 року становить 30184, 54 грн.

Відповідач повідомив суд, що 15 червня 2021 року по день звільнення 6 вересня 2021 року нарахування заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалося з урахуванням середньоденного заробітку в розмірі 1 463,09 грн. Розрахунок здійснювався згідно із Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року із заробітної плати: квітня 2021 року (фактично відпрацьовано 16 робочих днів; по графіку 22 робочих дні; листки непрацездатності 8 календарних днів; 22 010,40 грн. - заробітна плата за фактично відпрацьовані дні); травня 2021 року (фактично відпрацьовано 8 робочих днів; по графіку 18 робочих днів, відпустка 13 календарних днів листки непрацездатності 5 календарних днів; 13103,76 грн. - заробітна плата за фактично відпрацьовані дні). До розрахунку червень 2021 року не включався, оскільки згідно із наказом ДП «Львіввугілля» № 252-к від 15 червня 2021 року ОСОБА_1 виконував обов`язки генерального директора ДП «Львіввугілля».

З урахуванням тривалості вимушеного прогулу з 6 вересня 2021 року по 9 листопада 2023 року - 549 робочих днів (67 робочих днів у 2021 році, 258 робочих днів у 2022 році, 224 робочі дні у 2023 році), а також середньоденного заробітку, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 803236,41 грн. (1463,09 грн. х 549 днів). Стягнення середнього заробітку належить провести за весь час вимушеного прогулу, оскільки такий тривав не з вини позивача.

Відповідно до статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Статтею 237-1КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав, зокрема, - незаконне звільнення, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1КЗпП України є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Конституційне право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачене законодавством і є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2021 року у справі № 127/937/17 (провадження № 61-10602св21).

При визначенні розміру моральної шкоди належить виходити із характеру порушення прав чи законних інтересів, обсягу і глибини страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1 вересня 2020 року (справа № 216/3521/16-ц, провадження № 14-714цс19) дійшла висновку, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України, та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.

Суд першої інстанції прийшов до висновку щодо недоведеності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, хоч разом з цим визнав, що у частині позовні вимоги є підставними, тобто встановив порушення прав позивача у трудових правовідносинах.

Колегія суддів вважає, що права позивача порушені і підлягають судовому захисту. У зв`язку з порушенням гарантованих конституційних та конвенційних трудових прав, апеляційний суд вважає доведеною наявність моральної шкоди, завданої позивачу неправомірними діями відповідача, що полягали у незаконному його звільненні та тривалому вимушеному прогулі, хоч за свою працю він неодноразово заохочувався; відомості про порушення ним трудової дисципліни відсутні. Зазначене призвело до моральних страждань, втрати позивачем нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя і побуту.

З урахуванням зазначеного, з урахуванням характеру та обсягу втрат немайнового характеру (їх тривалості, можливості відновлення, стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступеня зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану), з урахуванням засад верховенства права, розумності, виваженості та справедливості, добросовісності, того, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення; колегія суддів вважає, що разом із задоволенням позовних вимог про скасування оскаржуваних наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди в розмірі 10000 грн. відповідатиме встановленим обставинам цієї справи на підставі наявних у ній доказів та буде достатньою сатисфакцією поновлення його втрат немайнового характеру.

У зв`язку із наведеним, рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору щодо стягнення моральної шкоди належить скасувати та у цій частині прийняти нове рішення про часткове задоволення зазначеної вимоги.

На підставі наведеного, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині вимог, у задоволенні яких відмовлено та прийняття у цій частині нового рішення про часткове задоволення таких вимог.

В решті рішення суду першої інстанції не оскаржене і не переглядається.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат визначений статтею 141 ЦПК України.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу які несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (стаття 137 цього Кодексу).

Відповіднодо частин першої і другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частиною другою статті 137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому враховуються: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 59Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1Закону України «Проадвокатуру таадвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Встановлено, що інтереси ОСОБА_1 представляє адвокат Бордюк М.Й. на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 19 листопада 2021 року, ордера про надання такої допомоги Серії ВС № 1104637 від 24 листопада 2021 року та адвокат Савка Р.І. на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 19 листопада 2021 року, ордера Серії ВС № 1105660 від 19 листопада 2021 року.

Згідно квитанції № 35773820 від 25 листопада 2021 року ОСОБА_1 сплатив за надані послуги згідно договорів про надання правничої допомоги 22000 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції позивач подавав детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) по справі № 459/3790/21 від 4 серпня 2022 року, згідно якого для надання правової допомоги адвокатом затрачено 33 години; договір-доручення від 19 листопада 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ «Юридичний центр захисту прав власників». Пунктом 4.1. договору визначено, що за поточну роботу довіритель сплачує кошти у твердій сумі в розмірі 22 000 грн.

До апеляційного суду подано заяву про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу при апеляційному розгляді справи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу, сторона позивача надала суду детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) по справі № 459/3790/21 від 10 лютого 2023 року, згідно якого для надання відповідних послуг адвокатом витрачено 17 годин, також позивач зазначив, що додатково будуть понесені витрати зв`язку з доїздом у судові засідання та участь у таких. Просив стягнути 20 000 грн. витрат на правову допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Позивач ОСОБА_1 29 травня 2023 року подав до Верховного Суду клопотання про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з касаційним розглядом цієї справи у встановленому фіксованому розмірі - 11000 грн.

Згідно із ст. 30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні розміру витрат, понесених у зв`язку з отриманням позивачем професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом цієї справи, необхідно врахувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, необхідність, дійсність та доцільність таких послуг, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг зі складністю справи, витраченим адвокатом часу, об`ємом наданих послуг, ціною позову та значення справи.

Практика Європейського суду з прав людини дотримується принципу, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Верховний Суд у постановах від 10 грудня 2019 року (справа №160/2211/19), від 18 листопада 2021 року (справа № 580/2610/19), Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) зазначили, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Згідно правової позиції Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Заперечення стосовно стягнення витрат на професійну правову допомогу та розміру таких витрат не подані.

Встановлено, що справа перебувала в провадженні судів з 24 листопада 2011 року до 9 листопада 2023 року, зокрема, справа переглядалася в апеляційному порядку, у касаційному порядку та повторно переглянута судом апеляційної інстанції після скасування касаційним судом попереднього рішення суду апеляційної інстанції.

При перегляді справи в касаційному порядку Верховний Суд не вирішував спору по суті, не приймав остаточного рішення та у зв`язку з цим розподіл судових витрат не проводив.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги.

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу апеляційний суд враховує всі вищенаведені критерії розподілу судових витрат, понесених позивачем, зокрема,- на правничу допомогу (характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії необхідності, реальності адвокатських послуг, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та результатів розгляду такої), та прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 та стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 35000 грн.

При визначенні розміру судового збору, зокрема з врахуванням вартості 1% ціни позову, кількості немайнових вимог заявлених позивачем, та їх оскарження в апеляційному порядку, з відповідача в дохід держави належить стягнути 6810 грн.судового збору.

Відповідно до вимог пунктів 2 і 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць, а також поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Керуючись: ст.ст. 137, 141, 367, п.1, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 376, 381-384, 388-391,430 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 4 серпня 2022 року в частині відмови у задоволенні вимог про: визнання незаконним та скасування наказу № 540-к від 26 жовтня 2021 року щодо визначення днів відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 8 вересня 2021 року по 9 вересня 2021 року, а також з 11 жовтня 2021 року по 12 жовтня 2021 року, що роботодавець вважає прогулом; звільнення з роботи головного інженера ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» Прокопика П.А. 6 вересня 2021 року по ст. 40 КЗпП України - за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; визнання незаконним та скасування наказу № 169-к від 26 жовтня 2021 року в частині визначення днів відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 8 вересня 2021 року по 9 вересня 2021 року, а також з 11 жовтня 2021 року по 12 жовтня 2021 року, що роботодавець вважає прогулами, звільнення з роботи головного інженера Відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» Прокопика П.А. з 6 вересня 2021 року за прогули (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) згідно п.4 ст.40 КЗпП України; поновлення ОСОБА_1 на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди; а також в частині зміни дати звільнення з роботи ОСОБА_1 з 6 вересня на 30 жовтня 2021 року, - скасувати та в цій частині прийняти нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 у зазначеній частині задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ т.в.о генерального директора Державного підприємства «Львіввугілля» Акімова О.А. № 540-к від 26 жовтня 2021 року в частині визначення днів відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 8 вересня 2021 року по 9 вересня 2021 року, а також з 11 жовтня 2021 року по 12 жовтня 2021 року, що роботодавець вважає прогулом; звільнення з роботи головного інженера Відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» Прокопика П.А. 6 вересня 2021 року по ст. 40 КЗпП України - за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львівугілля» Корнила С.В. № 169-к від 26 жовтня 2021 року в частині визначення днів відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 8 вересня 2021 року по 9 вересня 2021 року, а також з 11 жовтня 2021 року по 12 жовтня 2021 року, що роботодавець вважає прогулами; звільнення з роботи головного інженера Відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львівугілля» Прокопика П.А. з 6 вересня 2021 року за прогули (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) згідно п.4 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований: за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на посаді головного інженера Відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» (80001, Львівська обл., м.Сокаль, вул. Б.Хмельницького,26, код ЄДРПОУ 32323256) з 7 вересня 2021 року.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» (80001, Львівська обл., м.Сокаль, вул. Б.Хмельницького,26, код ЄДРПОУ 32323256) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований: за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 803236,41 грн. (вісімсот три тисячі двісті тридцять шість грн. 41 коп.) з вирахуванням із цієї суми податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» (80001, Львівська обл., м.Сокаль, вул. Б.Хмельницького,26, код ЄДРПОУ 32323256) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований: за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) 10000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди.

У решті зазначеної частини вимог відмовити.

Змінити розподіл судових витрат у справі.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» (80001, Львівська обл., м.Сокаль, вул. Б.Хмельницького,26, код ЄДРПОУ 32323256) в дохід держави 6810 (шість тисяч вісімсот десять) грн. судового збору.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» (80001, Львівська обл., м.Сокаль, вул. Б.Хмельницького,26, код ЄДРПОУ 32323256) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований: за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) 35000 (тридцять п`ять тисяч) грн. витрат на правничу допомогу.

Допустити негайне виконання цієї постанови в частині стягнення з Державного підприємства «Львіввугілля» (80001, Львівська обл., м.Сокаль, вул. Б.Хмельницького,26, код ЄДРПОУ 32323256) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) виплати заробітної плати за один місяць в розмірі 30184,54 грн. (тридцять тисяч сто вісімдесят чотири грн. 54 коп.) та поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інженера Відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».

В решті рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 4 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 14 листопада 2023 року.

Головуючий

Судді