Постанова

від 11.09.2024 по справі 459/3790/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 459/3790/21

провадження № 61-17419св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Львіввугілля»,

треті особи: тимчасово виконуючий обов`язки генерального директора Державного підприємства «Львіввугілля» ОСОБА_3, відокремлений підрозділ «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля», виконуючий обов`язки директора відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» ОСОБА_4, Первинна профспілкова організація відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» Львівської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» на постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Львіввугілля» (далі - ДП «Львіввугілля»), у якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Львіввугілля» від 26 жовтня 2021 року № 540-к про звільнення його з посади головного інженера ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» з 06 вересня 2021 року за прогул згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України та наказ ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» № 169-к від 26 жовтня 2021 року про його звільнення на підставі наказу № 540-к від 26 жовтня 2021 року; поновити його на посаді головного інженера ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» з 06 вересня 2021 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 вересня 2021 року по день ухвалення рішення у справі, без утримання податків та інших обов`язкових платежів; та стягнути з відповідача 60 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 01 серпня 2002 року працював у ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» на різних посадах.

Наказом ДП «Львіввугілля» від 26 жовтня 2021 року № 540-к дні відсутності його на робочому місці з 06 по 09 вересня 2021 року включно, з 11 по 12 жовтня 2021 року включно та з 23 по 26 жовтня 2021 року включно визнано прогулом та звільнено його, головного інженера ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля», з роботи 06 вересня 2021 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Вважав звільнення незаконним.

З 06 по 9 вересня 2021 року його невихід на роботу пов`язаний з погіршенням стану здоров`я, зверненням за медичною допомогою до лікаря і відкриттям листка непрацездатності з 06 вересня 2021 року.

Крім того, у цей період він 06 та 07 вересня 2021 року перебував у ІНФОРМАЦІЯ_1. 08 та 09 вересня 2021 року перебував у Червоноградському РВП ГУ НП Львівської області з 08 години кожного дня у зв`язку з кримінальним провадженням № 12021141150000554.

11 жовтня 2021 року здавав кров як донор, а відтак, у цей день та 12 жовтня 2021 року міг на роботу не виходити згідно зі статтею 20 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові».

У період з 23 по 26 жовтня 2021 року перебував на лікарняному.

Тому відповідач безпідставно визнав ці дні прогулом.

Також зазначав, що відповідач пропустив строк для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Перед застосуванням дисциплінарного стягнення не вимагав у нього пояснень щодо відсутності на роботі за всі періоди, які визнав прогулом, та не отримав згоди профспілкової організації на його звільнення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 04 серпня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 540-к від 26 жовтня 2021 року, виданий т.в.о. генерального директора ДП «Львіввугілля» ОСОБА_3., та наказ № 169-к від 26 жовтня 2021 року, виданий в. о. директора ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львівугілля» ОСОБА_4, про звільнення ОСОБА_1 з посади головного інженера ВП «Шахти Лісова» ДП «Львіввугілля» у частині визначення днів прогулу з 06 по 07 вересня 2021 року та з 23 по 26 жовтня 2021 року.

Змінено дату звільнення з роботи ОСОБА_1 з посади головного інженера з 06 вересня 2021 року на 30 жовтня 2021 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що в період з 06 по 07 вересня 2021 року та з 23 по 26 жовтня 2021 року позивач був відсутній на роботі з поважних причин у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, тому ці дні безпідставно визнані відповідачем прогулами.

Водночас належних та допустимих доказів поважності причин відсутності на роботі в період з 08 по 09 вересня 2021 року та з 11 по 12 жовтня 2021 року позивач не довів, у зв`язку з чим відповідач обґрунтовано визнав ці дні прогулами без поважних причин та відповідно законно звільнив його на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Разом з тим, оскільки звільнення позивача відбулось в період його тимчасової непрацездатності, наявні підстави для зміни дати звільнення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04 серпня 2022 року в частині відмови в задоволенні вимог про визнання незаконними та скасування наказів щодо визначення днів відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 08 по 09 вересня 2021 року, а також з 11 по 12 жовтня 2021 року, що роботодавець вважає прогулом, звільнення за прогул без поважних причин; поновлення на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди; а також у частині зміни дати звільнення скасувати та в цій частині прийняти нове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Визнано незаконними та скасовано наказ т.в.о генерального директора ДП «Львіввугілля» ОСОБА_3 № 540-к від 26 жовтня 2021 року та наказ в.о. директора ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львівугілля» ОСОБА_4. у частині визначення днів відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 08 по 09 вересня 2021 року, а також з 11 по 12 жовтня 2021 року, що роботодавець вважає прогулом; звільнення з роботи ОСОБА_1 06 вересня 2021 року за прогул без поважних причин.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного інженера ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» з 07 вересня 2021 року.

Стягнуто з ДП «Львіввугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 803 236,41 грн з вирахуванням із цієї суми податків та обов`язкових платежів та 10 000,00 грн моральної шкоди.

У решті зазначеної частини вимог відмовлено.Змінено розподіл судових витрат у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 08 та 09 вересня 2021 року позивач виконував свої процесуальні обов`язки щодо явки на виклик до слідчого поліції для допиту в якості свідка в кримінальному провадженні, що не можна розцінювати як прогул без поважних причин.

11 та 12 жовтня 2021 року позивач також був відсутній на роботі з поважних причин, пов`язаних із донацією крові, та використав передбачений законом день відпочинку після давання крові.

Оскільки ОСОБА_1 не допустив порушення трудової дисципліни, підстав для його звільнення за прогул не було.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог про визнання незаконними та скасування наказів від 26 жовтня 2021 року № 540-к та № 169-к від 26 жовтня 2021 року в частині визначення днів прогулу з 06 по 07 вересня 2021 року та з 23 по 26 жовтня 2021 року в апеляційному порядку не оскаржувалося та в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядалося.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2023 року ДП «Львіввугілля» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якійпросить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року й залишити в силі рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04 серпня 2022 року.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 644/7222/16-ц, від 22 травня 2020 року в справі № 761/33628/16, від 09 листопада 2021 року в справі № 235/5659/20.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, не врахував, що позивач не повідомляв ДП «Львіввугілля» про намір здавати кров 11 жовтня 2021 року, відповідний наказ про надання йому дня відпочинку не видавався, тому його відсутність на роботі 12 жовтня 2021 року є прогулом.

Також позивач не обґрунтував та не довів неможливість 08 та 09 вересня 2021 року, після відвідування відділу поліції, з`явитися на робоче місце, зокрема використавши черговий автомобіль, який здійснює перевезення працівників поза графіком руху автобусів, та який перебував у його користуванні. Відповідно ці дні теж є прогулами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Зупинити виконання постанови Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку, за виключенням поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 30 184, 54 грн.

06 лютого 2024 року справа № 459/3790/21 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає про законність оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

З 01 серпня 2002 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «Львіввугілля» та з березня 2007 року працював на посаді головного інженера ВП «Шахта «Лісова».

26 жовтня 2021 року наказом № 540-к т.в.о генерального директора ДП «Львіввугілля» ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , головного інженера ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля», звільнено з роботи з 06 вересня 2021 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України - за прогул без поважних причин.

Цей наказ був продубльований наказом № 169-к від 26 жовтня 2021 року, виданим в.о. директора ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» ОСОБА_4 .

Згідно з цими наказами, ОСОБА_1 з 06 вересня 2021 року був відсутній на роботі. Дні його відсутності на роботі з 06 по 09 вересня 2021 року, з 11 по 12 жовтня 2021 року та з 23 по 26 жовтня 2021 року визнано прогулами.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 19 жовтня 2021 року, він не був на роботі в період 06 по 09 вересня 2021 року, оскільки 06 та 07 вересня 2021 року перебував у військкоматі, 08 і 09 вересня 2021 року був у поліції. Окрім цього, повідомив, що не був не роботі 11 і 12 жовтня 2021 року, оскільки 11 жовтня 2021 року здавав кров, а 12 жовтня 2021 року погано себе почував після здачі крові і використав передбачений законом додатковий день відпочинку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Частиною третьою статті 149 КЗпП України визначено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

За приписами пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі в трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі надається виходячи з конкретних обставин.

Згідно зі статтею 12, частиною першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди встановили, що з 06 вересня 2021 року позивач був відсутній на роботі.

Дні його відсутності на роботі з 06 по 09 вересня 2021 року, з 11 по 12 жовтня 2021 року та з 23 по 26 жовтня 2021 року відповідач вважав прогулами.

Рішенням суду першої інстанції визнано незаконним наказ ДП «Львіввугілля» участині визначення днів прогулу з 06 по 07 вересня 2021 року та з 23 по 26 жовтня 2021 року. Рішення суду в цій частині в апеляційному порядку не переглядалося та відповідно не є предметом касаційного перегляду.

Водночас оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції визнано незаконним наказ ДП «Львіввугілля» у частині визначення днів прогулу з 08 по 09 вересня 2021 року та з 11 по 12 жовтня 2021 року та поновлено позивача на роботі.

З такими висновками апеляційного суду Верховний Суд погодитись не може, з огляду на таке.

Як на поважність причин відсутності на роботі 08 та 09 вересня 2021 року позивач посилався на те, що він виконував свої процесуальні обов`язки щодо явки на виклик до слідчого поліції для допиту в якості свідка в кримінальному провадженні.

На підтвердження цих обставин надав повістки про виклик його до СВ Червоноградського ВП на 08 вересня 2021 року, де він перебував з 08:00 год до 12:00 год, та на 09 вересня 2021 року, де він перебував з 09:00 год до 13:00 год.

Зазначені докази можуть свідчити про поважність причин відсутності позивача на роботі протягом трьох годин 08 вересня 2021 року та протягом трьох годин 09 вересня 2021 року, проте не підтверджують поважність причин його відсутності на роботі протягом усього робочого дня, який, як установили суди, тривав вісім годин.

Водночас належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості позивача прибути на робоче місце після відвідування відділу поліції матеріали справи не містять, як і не містять жодних доказів, які б свідчили, що позивач попередив відповідача про невихід на роботу в ці дні, що також не може бути залишене без уваги.

Отже, 08 та 09 вересня 2021 року позивач допустив прогул, оскільки був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Щодо невиходу на роботу 11 та 12 жовтня 2021 року, позивач зазначав, що його відсутність на роботі в ці дні викликана поважними причинами, пов`язаними із донацією крові, та використанням передбаченого законом дня відпочинку після давання крові. На підтвердження цих обставин надав довідку відділення трансфузіології заготівлі та переробки крові КП «ЦМР ЧМР» від 11 жовтня 2021 року.

Донорство крові та компонентів крові - добровільний акт людини, що полягає у донації крові та/або компонентів крові для подальшого використання їх для трансфузії, виготовлення лікарських засобів, медичних виробів або використання у наукових дослідженнях (стаття 1 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»).

Стаття 12 цього Закону передбачає, що керівники підприємств, установ, закладів, організацій, командири (начальники) військових частин зобов`язані безперешкодно відпускати з місця роботи, служби або навчання осіб, які є або виявили бажання стати донорами крові та/або компонентів крові, у дні відповідного медичного обстеження і донації крові або компонентів крові (крім випадків, якщо відсутність донора на його робочому місці або місці служби в ці дні може призвести до загрози життю чи здоров`ю людей, до невиконання завдань, пов`язаних із забезпеченням оборони, безпеки держави та громадського порядку, до значної матеріальної шкоди або інших тяжких наслідків) на підставі відповідних заяв, поданих керівництву не пізніш як за один робочий день до дня донації крові та/або компонентів крові.

Дійсно зазначена норма права зобов`язує роботодавця безперешкодно відпускати з місця роботи працівника, який виявив бажання здійснити донацію крові. Водночас такий обов`язок у роботодавця виникає в разі, якщо працівник завчасно (не пізніше як за один робочий день) повідомив його про виявлене ним бажання шляхом подання відповідної заяви.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення позивачем відповідача про свій намір здійснити 11 жовтня 2021 року донацію крові. Обставин неможливості вчинити такі дії позивач не довів.

Тому невихід ОСОБА_1 на роботу в цей день, а також наступного дня після донації, який він самостійно використав як день відпочинку, не може вважатися відсутністю на роботі з поважних причин.

З огляду на викладене, встановивши, що позивач допустив прогул без поважних причин, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України здійснено відповідачем з дотриманням вимог закону та правильно відмовив у задоволенні його вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині визнання незаконними та скасування наказів відповідача щодо визначення днів відсутності позивача на робочому місці з 08 по 09 вересня 2021 року та з 11 по 12 жовтня 2021 року прогулами, поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з залишенням в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів Державного підприємства «Львіввугілля» щодо визначення днів відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 08 по 09 вересня 2021 року та з 11 по 12 жовтня 2021 року прогулами, поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04 серпня 2022 року в цій частині залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов