Рішення

від 21.11.2023 по справі 687/1/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2023 р. Справа № 687/1/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши справу у залі судового засідання № 305

за позовом першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури (Кам`янець-Подільської окружної прокуратури) Хмельницької області в інтересах держави

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький;

2. ОСОБА_1 , м. Хмельницький;

3. Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004", с. Попівці Волочиського району Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні позивача - Закупненська селищна рада, смт. Закупне Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

про витребування земельної ділянки,

Представники сторін:

прокуратури: Ткачук Н.С.

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: не з`явився

відповідача 3: Лозюк С.Ф. - представник за довіреністю від 02.01.2023 р.

третя особа: не з`явився

У судовому засіданні 21.11.2023р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

02.08.2023р. ухвалою Верховного Суду матеріали справи № 687/1/20 в частині позовних вимог першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави про витребування земельної ділянки, передано для продовження розгляду до господарського суду Хмельницької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023р. справу № 687/1/20 передано для розгляду судді Заверусі С.В.

23.08.2023р. ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 17.10.2023р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 687/1/20 на 30 днів, відкладено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 31.10.2023р. прийнято заяву прокурора про зміну предмета позову, закрито підготовче провадження у справі № 687/1/20, призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Перший заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури (Кам`янець-Подільської окружної прокуратури) Хмельницької області в інтересах держави звернувся з позовом до суду, у якому просить суд (із врахуванням заяви про зміну предмета позову від 18.10.2023р.) витребувати в приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на користь держави в особі Закупненської селищної ради земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6825284200:02:004:0362) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Закупненської селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

В обґрунтування поданого позову прокурором зазначено, зокрема, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Віньковецької селищної ради від 04.06.2015р.№ 3-35/2015 ОСОБА_1 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 1,8 га (кадастровий номер 6820655100:01:001:0617) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Віньковецької селищної ради. Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ від 29.12.2018р. № 22-10668-СГ) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Таким чином, всупереч вимог Земельного кодексу України при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою ОСОБА_1 приховав той факт, що раніше ним отримано рішення від 04.06.2015р. № 3-35/2015 та фактично використано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та не повідомив про це орган Держгеокадастру. Земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6825284200:02:004:0362 вибула із державної власності внаслідок незаконного використання відповідачем 2 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. При цьому, відповідач 3 придбав вказану земельну ділянку в особи, яка з огляду на зазначені обставини не мала права її отримувати та в подальшому відчужувати.

У відповіді на відзив від 05.10.2023р. прокурором вказано, що у відповіді Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 01.09.2020р. не вказано, до якої категорії земель колективної власності відноситься спірна земельна ділянка (землі запасу, резерву, не розпайовані землі, не витребувані земельні паї тощо), а тому неможливо зробити однозначний та переконливий висновок щодо питання, що земельна ділянка відноситься до земель колективної власності. Разом з тим, як вважає прокурор, укладений між ОСОБА_1 та приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" 12.02.2019р. договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6825284200:02:004:0362 є нікчемним в силу вимог ст. 228 ЦК України, оскільки відповідач 2 незаконно приватизував земельну ділянку та в подальшому відчужив її за договором купівлі-продажу.

Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області 06.09.2023р. подано до суду відзив, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що відповідач 2 звертався до відповідача 1 із заявами, в яких повідомляв, що правом на безоплатну приватизацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства не скористався. На підставі зареєстрованих заяв ОСОБА_1 були прийняті накази Головного управління "Про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою", а згодом і "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність". При цьому, згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місяця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Крім того, як зазначено відповідачем 1, з дня набрання чинності п. 24 Розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. Таким чином, позовна вимога про витребування земельної ділянки на користь держави саме в особі відповідача 1 не підлягає задоволенню. Проте, так як Верховним Судом не винесено ухвалу про зупинення виконання рішення суду про витребування земельної ділянки, відповідач 1 звернувся до органів реєстраційної служби та 08.02.2022р. зареєстровано право власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі рішення № 687/1/20 Чемеровецького районного суду Хмельницької області.

28.09.2023р. представником відповідача 3 подано до суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач 3 стверджує, що спірна земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, що підтверджується Державним актом на землю. Додатковим підтвердженням цього є рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.12.2020р. у справі № 560/2663/20, яким підтверджено чинність даного Державного акту до 01.01.2019р. При цьому, як зазначає відповідача 3, колективну власність необхідно розглядати як різновид приватної власності фізичних осіб. Також відповідач 3 просить суду залишити позовну заяву без розгляду, оскільки прокурором не обґрунтовано наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Крім того, приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" зазначає, що останнє є добросовісним набувачем нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу.

Прокурор та представники відповідачів 1, 3 в судовому засіданні підтримали свої доводи, викладені у заявах по суті справи.

Відповідач 2 в підготовчому засіданні 31.10.2023 р. просив суд проводити розгляд справи за відсутності останнього, при цьому даною заявою позов визнав.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

Відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю Серія ХМ № 035 від 27.05.1996р. колгоспу ім. Тімірязєва с. Івахнівці Чемеровецького району Хмельницької області передано у колективну власність 1483,2 га землі в межах згідно плану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно витягу з рішення Віньковецької селищної ради № 3-35/2015 від 04.06.2015р. радою вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , встановивши остаточний її розмір за цільовим призначенням та передати безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства розміром 1,8 га, яка розташована смт. Віньківці, кадастровий номер земельної ділянки 6820655100:01:001:0617.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6802432302015 від 22.10.2015р. власником земельної ділянки з кадастровим номером 6820655100:01:001:0617 площею 1,8 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, з 30.04.2015р. був ОСОБА_1

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою від 06.09.2018р., у якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Івахновецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області.

Відповідно до наказу № 22-6929-СГ від 09.10.2018р. Головним управлінням Держгеокадстру у Хмельницькій області надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою від 22.12.2018р., у якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Івахновецької сільської ради та передати її безоплатно для ведення особистого селянського господарства.

Згідно наказу від 29.12.2018р. № 22-10668-СГ Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу зборів власників приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" № 203 від 12.02.2019р. вирішено, зокрема: придбати у власність підприємства земельну ділянку, а саме: земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, кадастровий номер - 6825284200:02:004:0362, що розташована на території Івахновецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області за ціною 47400,00 грн; з метою виконання усіх необхідних правочинів уповноважити ОСОБА_2 на укладання, підпис договору купівлі-продажу земельної ділянки та інших документів.

12.02.2019р. між Киндюк О.А. , яка діє від імені ОСОБА_1 (продавець) та приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_1 продає, а приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" купує земельну ділянку площею 2 га, надану для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Хмельницька обл., Чемеровецький район, Івахновецька сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 6825284200:02:004:0362.

Продаж земельної ділянки проводиться за 47400,00 грн, які продавець отримав від покупця в повному обсязі до підписання цього договору (п. 4 договору). Ринкова вартість вказаної земельної ділянки становить 47400,00 грн відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного товариством з обмеженою відповідальністю ЕКФ "Власна справа" 28.01.2019р.

Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 05.03.2019р. у справі № 687/236/19 накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 6825284200:02:004:0362, площею 2 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Івахновецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області, із забороню на відчуження та розпорядження її власнику приватному підприємству "Аграрна компанія 2004", а також будь-яким особам, в тому числі на підставі довіреності.

Відповідно до інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності від 20.12.2019р. № 194040408 за ОСОБА_1 18.01.2019р. було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825284200:02:004:0362 площею 2 га на підставі наказу № 22-10668-СГ від 29.12.2018р. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, а 12.02.2019р. внесено запис про припинення права власності - повне відчуження. Крім того, за даними Реєстру за ОСОБА_1 01.10.2015р. було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6820655100:01:001:0617 площею 1,8 га на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6801938872015 від 30.04.2015р.; рішення Віньковецької селищної ради № 3-35/2015 від 04.06.2015р., а 04.11.2015р. внесено запис про припинення права власності - повне відчуження.

Аналогічна інформація відображена у довідках з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності від 20.12.2019р. № 194038826, № 194039632.

Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 08.01.2020р. у справі № 687/1/20 заяву першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області про забезпечення позову задоволено. 1.Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6825284200:02:004:0362, яка належить ПП «Аграрна компанія 2004», та заборонено вчинення реєстраційних дій щодо перетворення, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками. 2.Заборонено ПП «Аграрна компанія 2004» розпоряджатись, змінювати цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6825284200:02:004:0362, здійснювати її перетворення, поділ, об`єднання з іншими земельними ділянками. 3.Заборонено земельним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (ЄДРПОУ 39411771, вул. Народного Ополчення, 3, м. Київ, 03151) та її територіальних органів, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 6825284200:02:004:0362, окрім внесення записів про поновлення у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6825284200:02:004:0362 за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 39767479) та скасування у Поземельних книгах записів про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825284200:02:004:0362 (в частині реєстрації цієї земельної ділянки за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 195970842 від 11.01.2020р. на підставі ухвали Чемеровецького районного суду від 08.01.2020р. у справі № 687/1/20 накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6825284200:02:004:0362.

Згідно висновку експерта від 12.03.2020р. № 1.1-0041:20 експертом встановлено, що підпис в графі "Підпис" в оригіналі нотаріальної довіреності від 31.05.2018р. виконаний ОСОБА_1. Підписи над графами "Підпис" в наступних оригінальних документах: заяві від 06.09.2018р.; заяві від 22.12.2018р. виконані не ОСОБА_1 .

Листом від 31.08.2020р. Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомлено адвоката С. Лозюка, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825284200:02:004:0362 (станом на 29.12.2018р.) відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" відносилась до земель державної власності сільськогосподарського призначення. При цьому, земельна ділянка з кадастровим номером 6825284200:02:004:0362 відповідно до Державного акту на право колективної власності (дія Державного акту на право колективної власності не припинялась) на землю перебувала у колективній власності колишніх колективних сільськогосподарських підприємств (КСП).

Листом від 01.09.2020р. Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомлено адвоката С. Лозюка, що відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю по Івахновецькій сільській раді Чемеровецького району Хмельницької області серія ХМ № 035, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 35 від 27.05.1996р., земельна ділянка за кадастровим номером 6825284200:02:004:0362, яка розташована за межами Івахновецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області відноситься до земель колективної власності. Державний акт на право колективної власності на землю по Івахновецькій сільській раді на сьогоднішній день є чинним.

Відповідно до архівної довідки від 13.11.2020р. № 04-06/90 архівного відділу Чемеровецької районної державної адміністрації за постановою загальних зборів членів господарства від 08.04.1997р. колективне сільське господарство (КСП) ім. Тімірязєва було реформовано в колективне господарство пайовиків (КГП) ім. Тімірязєва. Відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999р. про реформування аграрного сектора економіки України та за постановою загальних зборів пайовиків від 18.02.2000р. КГП ім. Тімірязєва реформовано в товариство з обмеженою відповідальністю ім. Савчука.

Листом від 08.04.2021р. Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області надано інформацію, що відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю по Івахновецькій сільській раді Чемеровецького району Хмельницької області серія ХМ № 035 земельна ділянка за кадастровим номером 6825284200:02:004:0362, яка розташована за межами Івахновецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області відноситься до земель колективної власності. Земельна ділянка за кадастровим номером 6825284200:02:004:0362 належить до категорії земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до ст. 2 п. 2 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Відповідно до заданої норми цільове призначення вищевказаної земельної ділянки до відведення - землі запасу, після відведення - для ведення особистого селянського господарства.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.04.2021р. сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ім. Савчука" припинено.

Листом від 15.02.2022р. Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомлено Кам`янець-Подільську окружну прокуратуру, що на земельну ділянку з кадастровим номером 6825284200:02:004:0362 зареєстровано право власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 08.02.2022р.

Постановою від 25.05.2022р. ВП № 68987849 головним державним виконавцем закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 687/1/20 від 26.01.2022р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури 640,33 грн судового збору, оскільки, як встановлено, борг, виконавчий збір та витрати надійшли на рахунок відділу.

Постановою від 26.05.2022р. ВП № 68873316 старшим державним виконавцем закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 687/1/20 від 26.01.2022р. про стягнення з приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на користь Хмельницької обласної прокуратури 640,33 грн судового збору, оскільки, як встановлено, судовий збір сплачено та перераховано № 5512 від 12.05.2021р.

Ухвалою суду від 22.12.2022р. у справі № 687/60/22 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України на підставі ст. 49 КК України. Кримінальне провадження № 42019241120000014 від 22.02.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України - закрито. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 05 березня 2019 року на земельну ділянку кадастровий номер-6825284200:02:004:0362 - скасовано.

Постановою Верховного Суду від 28.06.2023р. у справі № 687/1/20 рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року в частині позовних вимог першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави про витребування земельної ділянки та стягнення з Приватного підприємства «Аграрна компанія 2004» на користь прокуратури Хмельницької області судового збору, додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 січня 2022 року в частині стягнення судового збору з Приватного підприємства «Аграрна компанія 2004» на користь Хмельницької обласної прокуратури скасовано. Провадження у справі № 687/1/20 в частині позовних вимог першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави про витребування земельної ділянки закрито.

Відповідно до інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності від 23.08.2023р. № 343839654 за Головним управлінням Держгеокадстру у Хмельницькій області 08.02.2022р. зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825284200:02:004:0362 площею 2 га на підставі рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02.06.2021р. у справі № 687/1/20.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави, суд враховує наступне.

За змістом частини другої статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 6 липня 2021 року у справі №911/2169/20 (пункт 8.5), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 80) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі №761/3884/18 (пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 27)).

Згідно із частинами другою та третьою статті 4 ГПК України державні органи та органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 37)).

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

При цьому склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

У рішенні від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

З позовної заяви вбачається, що даний позов подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги ґрунтуються на прийнятті відповідачем 1, Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області, рішення щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, що суперечить вимогам закону, порушує інтереси держави. При цьому, визначений у законодавстві орган, уповноважений державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель (органи Держгеокадастру), немає повноважень звертатись до суду з вимогами, які заявлено прокуратурою у даній справі. Відтак керівник місцевої прокуратури звернувся до суду з вказаною позовною заявою самостійно в інтересах держави.

Крім того, у спірних правовідносинах вимоги статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України при передачі спірної земельної ділянки у власність відповідачу 2, а відтак і інтереси держави, порушені саме Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області. Оскільки саме ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області є відповідачем, тому вказана юридична особа не може бути позивачем, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача (правова позиція Верховного Суду України, ухвала від 02.03.2011р. у справі № 6-58303св10).

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Належне (законне) розпорядження земельними ділянками державної власності, які відповідно до ст. 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, а право власності на які набувається виключно відповідно до закону, безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу.

Повернення у власність держави незаконно приватизованої земельної ділянки сприятиме реалізації зазначених конституційних положень, є умовою позбавлення безпідставних переваг відповідача 2 та відновлення можливості справедливого (законного) розподілу такого обмеженого державного ресурсу, що становить державний інтерес (вказане цілком узгоджується із правовою позицією ЄСПЛ, п.п. 70-71 рішення від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», п. 54 рішення від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України»).

Таким чином, враховуючи в сукупності вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокурор у позовній заяві навів належні підстави для представництва інтересів держави, підтвердив право звернутися до суду як самостійний позивач в інтересах держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів та обґрунтовано визначив відповідачем (процесуальна співучасть) у справі Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Отже, суд вважає помилковими твердження відповідача 3 про те, що прокурором необґрунтовано наявність підстав для здійснення представництва в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо суті позовних вимог.

Згідно приписів ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. При цьому, відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно із ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Зі змісту вказаних норм убачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем - має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Судом встановлено, що згідно витягу з рішення Віньковецької селищної ради № 3-35/2015 від 04.06.2015р. радою вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , встановивши остаточний її розмір за цільовим призначенням та передати безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства розміром 1,8 га, яка розташована смт. Віньківці, кадастровий номер земельної ділянки 6820655100:01:001:0617.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6802432302015 від 22.10.2015р. власником земельної ділянки з кадастровим номером 6820655100:01:001:0617 площею 1,8 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, з 30.04.2015р. був ОСОБА_1 .

Крім того, як встановлено судом, згідно наказу від 29.12.2018р. № 22-10668-СГ Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 . Надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825284200:02:004:0362) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Івахновецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області.

З матеріалів справи, а саме інформаційних довідок з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності від 20.12.2019р. № 194040408, від 20.12.2019р. № 194038826, № 194039632 слідує, що за ОСОБА_1 18.01.2019р. було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825284200:02:004:0362 площею 2 га на підставі наказу № 22-10668-СГ від 29.12.2018р. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

З даного приводу щодо реєстрації на праві власності за ОСОБА_1 двох земельних ділянок з кадастровими номерами 6820655100:01:001:0617, 6825284200:02:004:0362 на підставі рішення Віньковецької селищної ради № 3-35/2015 від 04.06.2015р. та наказу № 22-10668-СГ від 29.12.2018р. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області судом зазначається наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою та четвертою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з приписом ч. 4 ст. 116 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі - не більше 2 гектара (п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті передає у власність або у користування для всіх потреб центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019р. у справі № 525/1225/15-ц вказала, що з урахуванням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин може отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 вже реалізував своє право на безоплатне отримання земельної ділянки (поза конкурсом) з кадастровим номером 6820655100:01:001:0617 площею 1,8 га для ведення особистого селянського господарства.

У зв`язку з тим, що до моменту відведення Головним управлінням Держгеокадастру в Хмельницькій області у власність відповідачу 2 земельної ділянки, що є предметом спору в даній справі, безоплатно у власності ОСОБА_1 вже відводилась земельна ділянка сільськогосподарського призначення, отримана останнім на позаконкурсній основі, додатково земельна ділянка могла бути отримані відповідачем 2 виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин може отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц та у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19 та від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, 17.09.2020 у справі №917/1416/19.

При цьому офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів є публічними та загальнодоступними, у зв`язку з чим набувач землі не мав перешкод у доступі до законодавства, міг і повинен був знати про те, що громадянин може набути земельну ділянку державної форми власності для ведення особистого селянського господарства без проведення земельних торгів лише один раз, а тому вона вибуває з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність поведінки зазначеної особи під час набуття у власність спірної земельної ділянки під обґрунтований сумнів.

Таким чином, набувач спірної земельної ділянки не міг законно набути право власності на неї. Натомість він набув зазначене право в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного, однак юридичне оформлення права власності землею стало можливим у результаті прийняття органом державної влади низки рішень, які не є такими.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2020р. у справі № 917/1416/19.

Зазначені обставини Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області не були враховані. Останнє, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому у власність для ведення особистого селянського господарства спірної земельної ділянки, не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, проігнорувало обставини попереднього отримання відповідачем 2 на позаконкурсній основі земельної ділянки державної власності, що дозволило останньому повторно на пільгових умовах отримати у власність земельну ділянку державної власності за відсутності належних правових підстав.

Згідно ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України (чинної на час виникнення спірних правовідносин) підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, перевіривши та встановивши вже реалізоване право особи на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідно до вимог ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України, мало б не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити особі у передачі спірної земельної ділянки у власність. Натомість, відповідачем 1 незаконно прийнято наказ від 29.12.2018р. № 22-10668-СГ, яким надано спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Порушення вказаним державним органом, уповноваженим на здійснення відчуження спірної земельної ділянки, вимог закону і стало підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з цим позовом.

Таким чином, враховуючи, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не було дотримано обов`язкових умов при передачі відповідачу 2 у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, суд дійшов висновку, що отримання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності за спрощеною процедурою без проведення земельних торгів здійснене з порушенням норм земельного законодавства.

Із наведеного судом критично оцінюються доводи відповідача 1 про те, що останнім прийнято накази про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою та про затвердження такої документації та надання земельної ділянки у власність у зв`язку із повідомленням ОСОБА_1 . Головного управління Держгеокадасту у Хмельницькій області, що правом на безоплатну приватизацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства він не скористався, а також посилання відповідача 1 на приписи ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Стосовно укладеного між ОСОБА_1 та приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" 12.02.2019р. договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6825284200:02:004:0362 судом зазначається, що для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825284200:02:004:0362 незаконно вибула з володіння власника - держави поза його волею, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування зазначеної земельної ділянки від добросовісного набувача у порядку статті 388 ЦК України.

Окремо судом також зауважується, що матеріали справи не місять доказів (платіжних інструкцій, квитанцій, тощо) на підтвердження передачі відповідачем 2 у власність відповідачу 3 за договором купівлі-продажу спірної земельної ділянки (що також підтверджено самим ОСОБА_1 в судовому засіданні).

Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Щодо втручання у право на мирне володіння особою майном судом зазначається наступне.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі "The former king of Greece and others v. Greece" (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі № 488/5027/14-ц та постанові Верховного Суду від 10.12.2021р. у справі № 924/454/20.

На думку суду, з огляду на характер спірних правовідносин та на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави, право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, становить пропорційне втручання у право власності приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Доводи відповідача 3 про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, оскільки знаходиться в межах Державного акту на право колективної власності на землю по Івахновецькій сільській раді Чемеровецького району Хмельницької області серія ХМ № 035, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №35 від 27.05.1996 року судом відхиляють з огляду на наступне.

Згідно п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності з 01.01.2013 року, з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Згідно з п.п. «г» п. 4 вказаного Закону у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

При цьому, вказані доводи відповідача 3 щодо перебування спірної земельної ділянки в колективній власності не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підтверджені належними доказами.

Посилання відповідача 3 на відповідь Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 01.09.2020р., що відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю по Івахновецькій сільській раді Чемеровецького району Хмельницької області земельна ділянка за кадастровим номером 6825284200:02:004:0362, яка розташована за межами населених пунктів Івахновецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області, відноситься до земель колективної власності не є достатнім та переконливим доказом вказаних обставин.

В даній відповіді не наведено обґрунтування цих відомостей з посиланням на відповідні певні письмові чи інші документи, не вказано до якої категорії земель колективної власності відноситься спірна земельна ділянка (землі запасу, резерву, нерозпайовані землі, невитребувані земельні паї тощо), а тому неможливо зробити однозначний та переконливий висновок щодо вказаного питання за таких доказів.

До того ж, як свідчать матеріали справи, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області згідно наказів від 09.10.2018р. № 22-6929-СГ, від 29.12.2018р. № 22-10668-СГ надавало дозвіл ОСОБА_1. на розроблення проекту землеустрою та затверджувало проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність останнього саме із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Разом з тим, судом враховується, що з 27.05.2021р. набули чинності зміни до Земельного кодексу України, а саме п. 24 розділу Х Перехідних положень, відповідно до яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

До повноважень селищних рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст.ст. 83, 122 ЗК України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Селищні ради на їхній території передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності, є Закупненська селищна рада, тому спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6825284200:02:004:0362 площею 2 га підлягає витребуванню на користь держави в особі саме цього органу місцевого самоврядування.

Крім того, як встановлено судом та слідує з інформаційної довідки з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності від 23.08.2023р. № 343839654, за Головним управлінням Держгеокадстру у Хмельницькій області 08.02.2022р. зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825284200:02:004:0362 площею 2 га на підставі рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02.06.2021р. у справі № 687/1/20.

Постановою Верховного Суду від 28.06.2023р. у справі № 687/1/20 рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року в частині позовних вимог першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави про витребування земельної ділянки скасовано.

Таким чином, враховуючи, що рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року, що було підставою для реєстрації за відповідачем 1 права власності на спірну земельну ділянку скасовано, то на час розгляду даної справи земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6825284200:02:004:0362 продовжує незаконно перебувати у приватній власності відповідача 3, як останнього набувача.

Отже, оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо витребування земельної ділянки у відповідача 3 на користь держави в особі Закупненської селищної ради підлягає задоволенню.

Судом враховується, що з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права. Зокрема, у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо застосування строку позовної давності.

Представником приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" подано заяву від 22.11.2023р. про застосування строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові. В обґрунтування даної заяви вказано, що з моменту коли прокурору стало відомо про порушене право держави і до відкриття провадження у господарському суді Хмельницької області пройшло понад 3 роки.

Суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача 3 щодо застосування строку позовної давності з огляду на те, що заявником не пропущено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, зважаючи на наступне.

У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 цього Кодексу). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається.

Водночас у правовому висновку Верховного Суду України у справі № 6-895цс15 вказано, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Перебіг позовної давності не переривається, якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто.

При цьому, як встановлено вбачається з матеріалів справи, ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13.01.2020р. у справі № 687/1/20 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області, в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки. В подальшому, рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02.06.2021р. позов було задоволено, а постановою Хмельницького апеляційного суду від 09.12.2021р. рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним наказу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову від позову. За результатами касаційного перегляду Верховним Судом ухвалою від 28.06.2023р. у справі № 687/1/20 рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року в частині позовних вимог першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави про витребування земельної ділянки та стягнення з Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на користь прокуратури Хмельницької області судового збору, додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 січня 2022 року в частині стягнення судового збору з Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на користь Хмельницької обласної прокуратури скасовано. Провадження у справі № 687/1/20 в частині позовних вимог першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави про витребування земельної ділянки закрито.

Верховним Судом у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині витребування майна та звернення прокурора до Верховного Суду із заявою про направлення справи до суду господарської юрисдикції, було направлено матеріали справи № 687/1/20 до господарського суду Хмельницької області.

Із наведеного, суд зазначає, що закриття провадження у справі не є процесуальною дією суду, тотожною поверненню позовної заяви та відмові у прийнятті позовної заяви, питання про які вирішуються на стадії прийняття позовної заяви, а не під час розгляду справи по суті (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №908/828/17).

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо переривання перебігу позовної давності у даній справі з 29.12.2019р. (згідно відбитку поштового штемпеля на конверті (а.с. 37, том 1)), тобто з дня звернення прокурора до суду, та яка не сплила, оскільки розгляд даної справи із вимогою про витребування земельної ділянки продовжувався як у судах загальної юрисдикції, так і у суді господарської юрисдикції. Відтак, ні закриття провадження у справі Верховним Судом, ні відкриття провадження господарським судом Хмельницької області не переривало строк позовної давності.

Також судом враховано приписи п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину; у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 за заявою №23890/02 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Водночас, правила переривання позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 668/8830/15-ц, від 11.09.2018 року у справі 904/191/18).

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України за розгляд справи в суді першої інстанції судові витрати зі сплати судового збору за подання позову з вимогою про витребування земельної ділянки покладаються на відповідачів в рівних частках по 640,33 грн (1921,00 / 3).

Керуючись статтями 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури (Кам`янець-Подільської окружної прокуратури) Хмельницької області в інтересах держави до 1. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький; 2. ОСОБА_1 , м. Хмельницький; 3. Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004", с. Попівці Волочиського району Хмельницької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні позивача - Закупненська селищна рада, смт. Закупне Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про витребування земельної ділянки, задовольнити.

Витребувати в приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (Хмельницька область, Волочиський район, с. Попівці, вул. Шкільна, 34 А, ідентифікаційний код 33007579) на користь держави в особі Закупненської селищної ради (Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, смт. Закупне, вул. Центральна, 9а, ідентифікаційний код 04402540) земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6825284200:02:004:0362) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Закупненської селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1, ідентифікаційний код 39767479) на користь Хмельницької обласної прокуратури (Хмельницька область, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, ідентифікаційний код 02911102, р/р UA188201720343120002000002814, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) 640,33 грн (шістсот сорок гривень 33 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Хмельницької обласної прокуратури (Хмельницька область, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, ідентифікаційний код 02911102, р/р UA188201720343120002000002814, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) 640,33 грн (шістсот сорок гривень 33 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (Хмельницька область, Волочиський район, с. Попівці, вул. Шкільна, 34 А, ідентифікаційний код 33007579) на користь Хмельницької обласної прокуратури (Хмельницька область, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, ідентифікаційний код 02911102, р/р UA188201720343120002000002814, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) 640,33 грн (шістсот сорок гривень 33 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Хмельницької області подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.11.2023р.

Суддя С.В. Заверуха

Відрук. 6 примірн.:

1 - до справи;

2, 3 - відповідачу 2 (АДРЕСА_3, в/ч; АДРЕСА_2 );

4, 5 - відповідачу 3 (31222, вул. Шкільна, 34 а, с. Повівці, Волочиський р-н, Хмельницька обл.; 47842, вул. Краків, с. Хмелиськ, Підволочиський р-н, Тернопільська обл.);

6 - третій особі (31614, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський район, селище Закупне, вул. Центральна, 9а).

Всім рек. з повід.

Електронні адреси:

прокуратура - kampod_oprok@khmel.gp.gov.ua

відповідач 1 - khmelnytskyi@land.gov.ua

третя особа - zakupnerada@ukr.net