Рішення

від 13.11.2023 по справі 922/2407/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2023м. ХарківСправа № 922/2407/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", м. Київ до 1. Фермерського господарства "7 Я", м. Балаклія, Харківська область , 2. ОСОБА_1 , м. Балаклія, Харківська область про стягнення 2633914,82 грн. за участю представників:

позивача - Левицька А.В.

відповідача 1 - Радченко Є.В.

відповідача 2 - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1. Фермерського господарства "7 Я", 2. ОСОБА_1 (відповідачі) про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 42120047-КД-1 від 25.09.2020, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2298379,07 грн., заборгованість за процентами 335535,75 грн., а разом 2633914,82 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що між АТ Комерційний Банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 (відповідач 2) було укладено договір поруки № 42120047-ДП-1/1, предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов`язань відповідача 1, які випливають з кредитного договору. В порушення відповідних умов кредитного договору та приписів законодавства відповідач 1 порушив свої зобов`язання за Кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком платежів, та добровільно не сплатив наявну заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.07.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Відповідач 1 03.08.2023 за вх.№ 20604 надав відзив на позовну заяву (неповний), згідно якого просив суд відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог. При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач 1 вказував про наявність форс-мажорних обставин, які виникли внаслідок збройної агресії російської федерації проти України; знищення майна господарства, яке є предметом забезпечення кредиту за договором застави сільськогосподарської техніки № 42120047-ДЗ-1/1 від 25.09.2020; ненадходження відповідачу 1 рішення ТПП України. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач 1 зазначав, що вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та за процентами є передчасною, оскільки позивач не звертався до відповідача 1 з повідомленням про дострокове повернення боргу чи про дострокове розірвання кредитного договору, тоді як положеннями кредитного договору визначено, що кінцевий термін повернення кредитних коштів становить 01.09.2025.

Також, відповідач 1 25.08.2023 за вх.№ 22766 надав відзив на позовну заяву, згідно якого визнав позов в частині стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором, у сумі 680120,01 грн. тіла кредиту та в частині стягнення 197428,90 грн. процентів за користування кредитом.

13.11.2023 відповідач 1 надав до суду заяву про відстрочення виконання рішення у справі, згідно якої просить надати Фермерському господарству "7 Я" відстрочення виконання рішення суду терміном на 1 рік з моменту набрання ним законної сили, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та надзвичайно складну ситуацію в якій опинилося Фермерське господарство "7 Я".

Представник позивача у судовому засіданні 13.11.2023 позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі та стосовно заяви про відстрочення виконання рішення у справі заперечував.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 13.11.2023 просив суд відмовити у задоволенні позову та просив суд задовольнити заяву про відстрочення виконання рішення у справі.

Відповідач 2 про розгляд справи був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.09.2020 між Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" та Фермерським господарством "7 Я" було укладено кредитний договір № 42120047-КД-1 (надалі кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачу 1 було надано кредит у розмірі 3536624,00 грн. (п. А.2. Кредитного договору) із терміном повернення 01.09.2025 (пп. А.3., 1.2., 2.2.3. Кредитного договору).

Пунктом 6.1. Кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

28.09.2020на поточний рахунок відповідача 1 20630052170276 було перераховано кредитні кошти у розмірі 3400600,00 грн., що підтверджується копією виписки по рахунку НОМЕР_1 .

25.09.2020 між Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" та Фермерським господарством "7 Я" була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору, відповідно до підпункту «а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Пунктом 2.1. додаткової угоди №1 до кредитного договору було передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 13,11 % річних. Індекс UIRD (3 місяці) + 5%. Індекс UIRD - український індекс ставок за дспознтамн фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що с останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-е число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди, у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п.2.3., 2.7. цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

-в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

-в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення в розмірі, визначеному за формулою, розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних;

-в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7. додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами із строки і розмірах, що зазначені в додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди.

Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за кредитним договором відповідачу було відкрито рахунок НОМЕР_2 (п. А.4. кредитного договору).

Згідно із п. 2.10. додаткової угоди, у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору, позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної станки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних.

25.09.2020 між Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 (відповідач 2) було укладено договір поруки № 42120047-ДП-1/1 (надалі - договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов`язань відповідача 1, які випливають з кредитного договору (п. 1.1. договору поруки).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив свої зобов`язання за кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів. Заборгованість відповідача 1 перед позивачем за кредитним договором станом на 13.04.2023 становить 2633914,82 грн., з яких: 2298379,07 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 335535,75 грн. заборгованість за процентами, що підтверджується копіями виписки по рахунку НОМЕР_1 , виписки по рахунку НОМЕР_3 , виписки по рахунку НОМЕР_2 , виписки по рахунку НОМЕР_4 та розрахунком заборгованості.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачами зазначеної у позові заборгованості.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 Кодексу, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Під час розгляду справи відповідач 1 посилався на наявність форс-мажорних обставин, які виникли внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, знищення майна господарства, яке є предметом забезпечення кредиту за договором застави сільськогосподарської техніки № 42120047-ДЗ-1/1 від 25.09.2020, які впливають на не можливість виконання ним грошового зобов`язання, в порядку передбаченим кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 2 ст. 226 ГК України, сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Такий самий принцип щодо повідомлення іншої сторони у разі порушення зобов`язання встановлений частиною 4 статті 79 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, відповідно до якої сторона, яка не виконує свого зобов`язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо це повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо не виконуючій свого зобов`язання стороні, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.

Таким чином, можна зробити висновок, що діюче законодавство та звичаї ділового обороту звільняють від відповідальності за порушення зобов`язання лише в тому випадку, коли сторона порушник завчасно, в розумний строк повідомила іншу сторону про обставини, що впливають на не можливість виконання зобов`язання.

Згідно листа Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже, одним з доказів настання форс-мажорних обставин є сертифікат ТПП України. Звернення суб`єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Даний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Проте, наявність сертифікату ТПП не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Тобто сертифікат видається ТПП за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин, яка оплачує послуги ТПП. Водночас інша сторона спірних правовідносин позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17).

Натомість, суд зазначає, що сторонами у кредитному договорі не були узгоджені умови форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Отже, чинне законодавство, договір та звичаї ділового обороту звільняють від відповідальності за порушення зобов`язання лише в тому випадку, коли сторона порушник завчасно, в розумний строк повідомила другу сторону про обставини, що впливають на не можливість виконання зобов`язання, в порядку передбаченим договором.

Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідного сертифікату ТПП про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який підтверджує наявність обставин, які впливають на не можливість виконання відповідачем 1 грошового зобов`язання, в порядку передбаченим кредитним договором, суд дійшов висновку, що відповідач 1 не звільняється від відповідальності за кредитним договором через збройну агресію російської федерації проти України та знищення майна господарства,

Окрім того, суд зазначає, що відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов`язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав (постанова Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 756/2996/17). За таких обставин судом відхиляються посилання відповідача 1 на те, що вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та за процентами є передчасною.

При цьому, суд зазначає, що лист повідомлення про настання форс-мажорних обставин № б/н від 13.03.2022, лист повідомлення про настання страхового випадку № б/н від 13.03.2022, заява № 00517067 про подію, пояснення голови ФГ "7 Я" від 14.06.2022, лист ПрАТ вих.№ 00517067 від 02.09.2022, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022220000002156, протокол огляд місця події від 09.09.2022, заява голови ФГ "7 Я" вих.№ 1 від 27.01.2022, звіт № 10/11/2022Р від 28.11.2022, договір застави від 25.09.2020, заява про засвідчення форс мажорних обставин вих.№ 1 від 20.06.2023, рахунок на оплату №Ю-315/23 від 31.07.2023, платіжна інструкція № 410 від 01.08.2023, платіжна інструкція № 682 від 31.12.2021, платіжне доручення № 696 від 01.02.2022, платіжне доручення № 603 від 01.09.2021, платіжне доручення № 446 від 01.02.2021, платіжне доручення № 422 від 04.01.2021, скрін електронного кабінету Приват24 позичальника та банківська виписка за період з 01.01.2020 по 17.08.2023 не спростовують позовних вимог у справі та відповідних розрахунків позивача.

Таким чином, зважаючи на порушення відповідачем 1 зобов`язань, забезпечених порукою, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів на користь Банку заборгованості за кредитним договором № 42120047-КД-1 від 25.09.2020 в розмірі 2633914,82 грн. (2298379,07 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 335535,75 грн. - заборгованість за процентами).

Разом з цим, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 39508,72 грн. покладається на відповідачів.

Щодо заяви відповідача 1 про відстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити та розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

З наведеного випливає, що при вирішенні питання про надання відстрочки мають значення майновий стан сторін, соціальна значущість підприємства та негативні явища, що можуть з`явитися у разі примусового виконання рішення.

Ураховуючи викладене, враховуючи заперечення позивача щодо заяви про відстрочення виконання рішення, суд приходить до висновку, що зазначені відповідачем обставини не можуть бути підставою для задоволення заяви, оскільки заявник сам несе економічну відповідальність за свої дії та ризики, а відстрочення виконання рішення суду терміном на 1 рік з моменту набрання ним законної сили суттєво зачіпає інтереси позивача. Складне фінансове становище відповідача 1, наявність у відповідача 1 збитків через військову агресію російської федерації, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення, оскільки відстрочення виконання рішення має базуватись на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів сторін.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем 1 не було надано до суду будь-яких доказів на підтвердження його звернення до позивача з метою реструктуризації наявної кредитної заборгованості.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заява відповідача 1 про відстрочення виконання рішення не підлягає задоволенню, у зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Фермерського господарства "7 Я" (64207, Харківська область, м. Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 16, ідентифікаційний код 42120047) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № 42120047-КД-1 від 25.09.2020 в розмірі 2633914,82 грн. (2298379,07 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 335535,75 грн. - заборгованість за процентами) та 39508,72 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні заяви Фермерського господарства "7 Я" про відстрочення виконання рішення - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач 1: Фермерське господарство "7 Я" (64207, Харківська область, м. Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 16, ідентифікаційний код 42120047).

Відповідач 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Повне рішення складено "20" листопада 2023 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/2407/23