Постанова

від 21.02.2024 по справі 922/2407/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/2407/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Левицька А.В., адвокат

від відповідача 1) Радченко Є.В., адвокат

від відповідача 2) не з`явився

розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "7Я" (вх. №2704 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2407/23 (повний текст складено та підписано 20.11.2023, м. Харкові) суддя Буракова А.М.

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк",

м. Київ

до

1. Фермерського господарства 7Я, м. Балаклія, Харківська область

2. ОСОБА_1 , м. Балаклія, Харківська область

про

стягнення 2633914,82 грн

ВСТАНОВИВ:

06.06.2023 позивач, Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою б/н від 23.05.2023 до Фермерського господарства "7Я" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості, яка виникла за кредитним договором №42120047-КД-1 від 25.09.2020, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2 298 379,07 грн, заборгованість за процентами 335 535,75 грн, а разом 2 633 914,82 грн.

В обґрунтування позову позивач вказував, щов порушення відповідних умов кредитного договору та приписів законодавства відповідач-1 не виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком платежів та добровільно не сплатив наявну заборгованість. Між АТ Комерційний Банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 (відповідач 2) було укладено договір поруки №42120047-ДП-1/1, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2407/23 позов задоволено повністю (т.1, а.с.30-38).

Стягнуто солідарно з Фермерського господарства 7Я та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № 42120047-КД-1 від 25.09.2020 в розмірі 2 633 914,82 грн (2 2983 79,07 грн - заборгованість за тілом кредиту; 335 535,75 грн - заборгованість за процентами) та 3 9508,72 грн судового збору.

В задоволенні заяви Фермерського господарства 7Я про відстрочення виконання рішення відмовлено.

Рішення мотивовано доведеністю та обгрунтованістю заявлених позовних вимог. При цьому суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачами зазначеної у позові заборгованості.

Суд зазначив, що відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов`язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав (постанова Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 756/2996/17). За таких обставин суд відхилив посилання відповідача 1 на те, що вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та за процентами є передчасною.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач-1, Фермерське господарство 7Я звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу Фермерського господарства 7Я задовольнити, рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2407/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АТ КБ Приватбанк до Фермерського господарства 7Я та ОСОБА_1 про стягнення 2 633 914,82 грн відмовити (т.2, а.с.66-80).

Фермерське господарство « 7Я» вважає, що рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2407/23 не відповідає приписам ст.236 ГПК України.

Господарський суд Харківської області визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не були доведені позивачем; висновки суду не відповідають обставинам справи та є нелогічними; судом порушені норми процесуального права, а також неправильно застосовані норми матеріального права.

Підставами скасування рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 апелянт вважає наступні обставини:

- з матеріалів справи та оскаржуваного рішення не вбачається, що ПриватБанк на виконання п. 2.3.2 Кредитного договору направляв повідомлення Позичальнику, з урахуванням чого строк виконання обов`язку позичальника достроково повернути кредит у повному обсязі не настав. Таким чином, якщо позивач вирішив скористатися своїм правом на заявлення вимоги про дострокове повернення відповідачем 1 кредиту, то він повинен був виконати визначений в п. 2.3.2 Кредитного договору обов`язок та направити відповідачу 1 відповідне повідомлення з такою вимогою. І тільки в такому випадку у Позичальника настає обов`язок дострокового повернення всієї суми кредиту, зважаючи на ту обставину, що п. А.3. Кредитного договору встановлено термін привернення кредиту 01.09.2025 року;

- апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на суперечливість позиції банку в рамках даної справи, адже до стягнення заявляються одночасно тіло кредиту, в т.ч. та його частина, строк повернення якої за графіком платежів ще не настав та базові проценти за користування кредитом, нараховані на поточну та прострочену заборгованості за тілом кредиту. Однак, у разі, якщо банк вважає таким, що настав строк дострокового повернення кредиту, він не повинен був нараховувати базові проценти на прострочену заборгованість за тілом кредиту згідно п. 2.1 додаткової угоди №1 до Кредитного договору, адже вправі притягати Позичальника лише до відповідальності за неправомірне користування коштами відповідно до ст.625 ЦК України. Нарахувавши базові проценти (а не проценти відповідно до ст. 625 ЦК України) та не направивши повідомлення за правилами п. 2.3.2 Кредитного договору, Банк непрямо підтвердив той факт, що розірвання з його ініціативи кредитної угоди не відбулось;

- апелянт не погоджується з відмовою господарського суду в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення;

- наявність форс-мажорних обставин, які виникли внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, знищення майна господарства, яке є предметом забезпечення кредиту за договором застави сільськогосподарської техніки №42120047-ДЗ-1/1 від 25.09.2020, які впливають на неможливість виконання ним грошового зобов`язання в порядку, передбаченому кредитним договором.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А, суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "7Я" на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2407/23. Встановлено учасникам справи строк до 11.01.2024 року включно для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим учасникам справи. Запропоновано учасникам справи в строк до 11.01.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначено справу до розгляду на "21" лютого 2024 р. о 09:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131.

26.12.2023 за вх. №16115 з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/2407/23 (два томи).

11.01.2024 через «Електронний суд», в межах строку, встановленого судом, від Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого позивач просить суд:

- відмовити в задоволенні апеляційної скарги Фермерського господарства "7Я" на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2407/23;

- оскаржуване рішення залишити без змін (т.2, а.с.108-111).

В обґрунтування своєї правової позиції позивач акцентує увагу колегії суддів апеляційної інстанції на суперечливу поведінку відповідача-1, який у відзиві на позов та в процесі розгляду справи в суді першої інстанції визнавав позов частково. В апеляційній скарзі відповідач вже просить відмовити в позовних вимогах повністю, що призводить до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Щодо наявності форс-мажорних обставин, позивач, зокрема зазначив, що судом першої інстанції правомірно враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання. Такі обставини, як введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами, які позбавляють відповідача виконати свої грошові зобов`язання.

Крім того, заявлені Банком та задоволені місцевим судом позовні вимоги полягали у стягненні заборгованості за кредитом та нарахованими процентами, в данному випадку мова не йде про застосування заходів відповідальності, а про виконання самого обов`язку, оскільки форс-мажорні обставини в принципі за існуючого і застосованого до спірних правовідносин правового регулювання не можуть мати наслідком відхилення заявлених позовних вимог.

Щодо необов`язковості досудової вимоги позивач зазначив, що місцевий суд вказав, що відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов`язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав (постанова Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №756/2996/17) і відхилив посилання відповідача 1 на те, що вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та за процентами є передчасною.

За даною справою позичальником було порушено зобов`язання по оплаті кредиту згідно установленого сторонами графіку та процентів за користування кредитом, а тому належним волевиявленням позивача є пред`явлення вимоги у судовому порядку у вигляді подання цього позову. Отже, саме з такого часу у відповідача виникає грошове зобов`язання з повернення суми кредиту в повному обсязі.

Щодо нарахування процентів згідно ст. 625 ЦК України позивач зазначив, що з наданого Банком розрахунку заборгованості (а також виписок) вбачається, що проценти на прострочену заборгованість нараховані по тій же ставці, що і на поточну заборгованість, а не по підвищеній згідно п. 2.10 Додаткової угоди. У випадку порушення Позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п.А3 Договору Позичальник зобов`язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни

згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних. Отже, банком ні проценти за підвищеною ставкою згідно п.2.10 Додаткової угоди, ні штрафні санкції за порушення умов договору не нараховувались (на виконання пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування).

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Апелянт у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2407/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд залишити без змін оскаржуване рішення.

Відповідач 2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та приймаючи до уваги, що явка сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача 2.

Відповідно до вимог статей 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.09.2020 між Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" та Фермерським господарством "7 Я" було укладено кредитний договір №42120047-КД-1 (надалі кредитний договір) (т.1, а.с.18-23).

Вид кредиту невідновлювальна кредитна лінія (п.А.1 Кредитного договору).

Ліміт цього Договору: 3 536 624,00 грн (три мільйона п`ятсот тридцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні 00 копійок), у тому числі на наступні цілі:

- у розмір 3 400 600,00 грн (три мільйона чотириста тисяч шістсот гривень 00 копійок), на придбання сільськогосподарської техніки та обладнання;

- у розмірі 136 024,00 грн (сто тридцять шість тисяч двадцять чотири гривні 00 копійок), на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору (п.А.2 Кредитного Договору).

Термін повернення кредиту 01.09.2025 року (перше вересня дві тисячі двадцять п`ятого року) п. А.3 Кредитного договору.

За користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 13,11% (тринадцять цілих одинадцять сотих відсотків) річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.А.6 Кредитного договору).

Відсотки, встановлені п.п. А.6, А.6.1. Договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати відсотків є 1-ше число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього Договору, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього Договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього Договору згідно з п.2.3.2 цього Договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору (п. А.8 Кредитного договору).

Банк зобов`язується: надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Постачальника для придбання Постачальником сільськогосподарської техніки та/або обладнання, у межах суми, обумовленої п.1.1 цього Договору, а також за умови виконання Позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.1, 2.2.12 цього Договору (п.2.1.2 Кредитного договору).

Позичальник зобов`язується: використувавати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п.1.1 цього Договору (п.2.2.1 Кредитного договору); сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1, 4.3 цього договору (п.2.2.2 Кредитного договору); повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.16, 2.3.2 цього Договору (п. 2.2.3 Кредитного договору).

При настанні будь-якої з наступних подій:…порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору…Банк, на свій розсуд має право: а) змінити умови цього договору зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст.212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором…(п.2.3.2 Кредитного договору).

Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов`язань Позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2 цього договору (п.2.3.8 Кредитного договору).

За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п.А.6, А.6.1 цього договору…(п.4.1 Кредитного договору). В разі порушення строків повернення кредиту Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі, встановленому у п. А.7. цього Договору (п.4.2 Кредитного договору).

Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п.4.1, 4.2 цього Договору, здійснюється у дату списання процентів. Дата сплати процентів зазначена у п.А.8 цього Договору (п. 4.3 Кредитного договору).

Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту (п.4.7 Кредитного договору).

Пунктом 5.9 Договору сторони погодили, що в разі неповернення Позичальником кредиту в строк, зазначений в п.А.3, п. 2.3.2 Позичальник зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін в розмірі подвійної ставки користування кредитом, базовий розмір яких передбачений пунктом А.7 цього договору. При цьому проценти за користування Банком не нараховуються та не підлягають сплаті Позичальником.

Пунктом 6.1. Кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань (п. 6.2 договору).

Даний договір підписано з обох сторін кваліфікованими електронними підписами без заперечень.

28.09.2020 на поточний рахунок відповідача 1 № НОМЕР_1 було перераховано кредитні кошти у розмірі 3 400 600,00 грн, що підтверджується копією виписки по рахунку НОМЕР_1 .

25.09.2020 між Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" та Фермерським господарством "7 Я" була укладена Додаткова угода №1 до кредитного договору, відповідно до підпункту а пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки (т.1, а.с.28).

Пунктом 2.1. Додаткової угоди №1 до кредитного договору було передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 13,11 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 5%; де Індекс UIRD - український індекс ставок за дспознтамн фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України. Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі Інтернет на офіційному сайті Міністерства фінансів України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-е число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки Банк за 15 календарних днів повідомляє Позичальника/Поруччителя/Заставодавця та інших зобов`язаних за Договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомленнь на мобільний телефон Клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка Viber; ОТР-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК ПРиват 24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером «Чат Sender», а також за допомогою інших мобільних додатків Банка та інших засобів комунікації.

В додатку №2 «Графік платежів до Кредитного договору та додаткової угоди наведено графік погашення суми кредиту, згідно якого Позичальник щороку до першого січня, першого лютого та першого вересня повинен повертати 226 706,67 грн кредиту; а у вересні 2025 року повинен повернути 226 706,62 грн кредиту (т.1, а.с.28).

Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди, у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п.2.3., 2.7. цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою, розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7. додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами із строки і розмірах, що зазначені в додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди.

Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за кредитним договором відповідачу було відкрито рахунок №29095025901449 (п. А.4. кредитного договору).

Згідно із п. 2.10. Додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору, позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної станки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних.

25.09.2020 між Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 (відповідач 2) було укладено договір поруки №42120047-ДП-1/1 (надалі - договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов`язань відповідача 1, які випливають з кредитного договору (п. 1.1. договору поруки) (т.1, а.с.30-32).

Пунктом А.3. договору поруки сторони погодили, що термін повернення кредиту 01.09.2025.

Пунктом А.6. встановлено що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13.11 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Пунктом А.6.1. договору сторони унормували, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.13 цього Договору, Банк за користування кредитом встановлює Позичальнику проценти у розмірі 18,11% річних. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього Договору. За умови відновлення виконання Позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, Позичальник за користування кредитом сплачує проценти в розмірі зазначеному в п. А.6. цього договору. При цьому Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмір, зазначеному в п. А.6 цього договору та дати початку її нарахування.

Пунктом А.6.2 Сторони узгодили, що по закінченню кожних 12 місяців з дня укладання цього договору розмір процентів за користування кредитом, що зазначений в п.п. А.6, А.6.1, А.7 цього Договору, може бути переглянуто за ініціативою однієї із Сторін, про що Сторони надають Договори про внесення змін до цього Договору. У випадку відмови Позичальника від розміру процентної ставки, переглянутої за ініціативи Банку, Сторони узгодили, що за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі облікової ставки НБУ на дату перегляду, помноженої на 1,5, про що Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням дати початку їх нарахування без внесення змін до цього Договору.

Пунктом А.7. встановлено, що у випадку порушення позичальником грошового зобов`язання по сплаті грошового зобов`язання по сплаті кредиту Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 26,22 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

За твердженнями позивача, відповідач порушив свої зобов`язання за кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів. Заборгованість відповідача 1 перед позивачем за кредитним договором станом на 13.04.2023 становить 2 633 914,82 грн., з яких: 2 298 379,07 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 335 535,75 грн заборгованість за процентами, що підтверджується копіями виписки по рахунку № НОМЕР_1 , виписки по рахунку № НОМЕР_2 , виписки по рахунку № НОМЕР_3 , виписки по рахунку № НОМЕР_4 та розрахунком заборгованості.

Докази погашення відповідачами зазначеної у позові заборгованості відсутні.

Вищевикладені обставини стали підставою звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості, яка виникла за кредитним договором №42120047-КД 1 від 25.09.2020, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2 298 379,07 грн, заборгованість за процентами 335 535,75 грн, а разом 2 633 914,82 грн.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Як встановлено статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень частин 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (стаття 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Частинами 3, 4 статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Враховуючи, що електронний підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки), подані до суду паперові копії електронних доказів свідчать про укладення між сторонами кредитного договору та договору поруки у письмовій формі.

Підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

За змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Як передбачено статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Положеннями статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Як убачається зі змісту ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджується, що 25.09.2020 між Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 (відповідач 2) було укладено договір поруки № 42120047-ДП-1/1 (надалі - договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов`язань відповідача 1, які випливають з кредитного договору (п. 1.1. договору поруки).

Пунктом А.3. договору поруки сторони погодили, що термін повернення кредиту 01.09.2025.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що у випадку невиконання Боржником зобов`язань за кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

За твердженнями позивача, в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачами зазначеної у позові заборгованості.

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач стверджує, що відповідач 1 порушив свої зобов`язання за кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів. Заборгованість відповідача 1 перед позивачем за кредитним договором станом на 13.04.2023 становить 2 633 914,82 грн., з яких: 2 298 379,07 грн - заборгованість за тілом кредиту та 335 535,75 грн - заборгованість за процентами, що підтверджується копіями виписки по рахунку № НОМЕР_1 , виписки по рахунку № НОМЕР_2 , виписки по рахунку № НОМЕР_3 , виписки по рахунку № НОМЕР_4 та розрахунком заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання досягнутих домовленостей Банком видано Позичальнику кредит у розмірі 3 400 600,00 грн.

Разом з тим, Клієнтом повернуто Банку 1 133 533,35 грн кредиту, а саме:

04.01.2021 року згідно платіжного доручення №422 від 04.01.2021 повернуто 226 706,67грн;

01.02.2021 року згідно платіжного доручення №446 від 01.02.2021 повернуто 226 706,67 грн;

01.09.2021 року згідно платіжного доручення №603 від 01.09.2021 повернуто 226 706,67 грн;

31.12.2021 року згідно платіжного доручення №682 від 31.12.2021 повернуто 226 706,67 грн;

01.02.2022 року згідно платіжного доручення №696 від 01.02.2022 повернуто 226 706,67 грн.(т.1, а.с.225-230)

Зі змісту позовної заяви не вбачається про часткову оплату вищевказаних платежів. Позивач стверджує, що відповідач 1 припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком платежів та добровільно не сплатив наявну заборгованість. Однак в розрахунку заборгованості часткове повернення кредиту не значиться.

Проте, суд першої інстанції визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не були доведені позивачем.

В рішенні відображено, що відповідач 1 - 25.08.2023 за вх.№ 22766 надав відзив на позовну заяву, згідно якого визнав позов в частині стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором у сумі 680 120,01 грн. тіла кредиту та в частині стягнення 197 428,90 грн процентів за користування кредитом (т.1, а.с.218-224).

Відповідач 1, звертаючись з відзивом на позовну заяву вказував, що співставляючи суми, користуючись електроним кабінетом Приват24, сума простроченої заборгованості за тілом кредиту становить 711 432,43 грн. В свою чергу, в розрахунку позивача зазначено, що залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом становить 711 432,43 грн. Тому, є незрозумілим природа виникнення даної суми у розмірі 711 432,43 грн замість 680 120,01 грн, які підлягали сплаті згідно графіку платежів.

Однак, навіть розмір цієї суми в електронному кабінеті Приват24 Позичальника (711 432,43 грн, а не 2 298 379,07 грн, заявлених позивачем до стягнення) та зазначення позивачем вказаної суми як простроченої заборгованості в розрахунку ціни позову, свідчить про те, що ПриватБанк не вчиняв жодних дій щодо розірвання Кредитного договору та не надсилав вимоги щодо дострокового погашення боргу.

Натомість, Банк вимагає від Позичальника повернення в розмірі 2 298 379,07 грн тіло кредиту, 335 535,75 грн - заборгованості за процентами.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає позовні вимоги Банку недоведеними умовами укладеного кредитного договору та такими, що не підлягають задоволенню, приймаючи до уваги наступне.

Із суті кредитного договору випливає, що на підставі ч.1 ст.530 ЦК Украни сторони визначили строк (термін) виконання зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту з вказівкою на подію, яка неминуче має настати, а саме з направленням повідомлення, де міститься дата, в яку Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У даному випадку колегія суддів звертається до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16 (пункти 80-87), за змістом яких "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

При цьому, надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.05.2023 року у справі № 911/3728/20.

Так, за умовами укладеного між сторонами кредитного договору сторони, погодили, що термін повернення кредиту - 01.09.2025 року.

Водночас зміна умови договору щодо повернення позичених клієнтом у Банку коштів у повному обсязі у даному випадку має відбуватися по - перше, у відповідності до чинного законодавства, а по - друге, у порядку, встановленому договором.

Так, умовами п. 2.3.2 кредитного договору, сторони погодили, зокрема «При настанні будь-яких з наступних подій: а) змінити умови цього Договору зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за користування, виконання інших зобов`язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст.212, 611,651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором.

При цьому, Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов`язань позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п.2.3.2 цього договору (п.2.3.8 кредитного договору).

Тобто, зважаючи на вказані, погоджені між позичальником та Банком умови, сторони за кредитним договором знову ж таки, погодили між собою умови настання підстав та умов для дострокового виконання відповідачем господарських зобов`язань.

Так, за правовою позицією Верховного Суду повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яке направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов`язання й встановлює обов`язок кредитора пред`явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (ст. 257, 259 Цивільного кодексу України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, недотримання яких може нести ризик лише для кредитора про втрату в майбутньому права на задоволення своїх вимог у примусовому порядку через суд.

Проте, ст.ст. 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін. Саме така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі № 909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Тобто Господарський кодекс України також передбачає широку свободу сторін при укладенні господарських договорів, з урахуванням того, що суб`єкти господарювання є рівними за своїм правовим статусом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов`язань.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

А тому, аналізуючи умови спірного кредитного договору, судова колегія дійшла висновку про те, що сторони узгодили між собою порядок зміни істотної умови договору - строку повернення позичальником кредитних коштів, який фактично регламентує по - перше, право Банку вимагати дострокового погашення кредитних зобов`язань, а по - друге, передумови для такої зміни строку погашення, пов`язані з обов`язком Банку направити позичальнику відповідне повідомлення.

Іншими словами, сторони договору не визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а визнали обов`язковою умовою для дострокового виконання зобов`язань направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, з огляду на що, така зміна умов договору не надає Банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному Цивільним кодексом України без направлення боржнику відповідного повідомлення.

За таких обставин, враховуючи, що відповідні умови включено до договору позивачем, колегія суддів вважає за можливе застосувати у цьому випадку принцип сontra (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), за яким особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

За матеріалами господарської справи вбачається, що Банком на адресу позичальника не надсилалося жодного повідомлення з вимогою дострокового погашення кредиту, а отже, у позичальника не настав строк на дострокове погашення кредиту у повному обсязі за той період, визначений у Графіку погашення заборгованості, який ще не настав, а тому, позовні вимоги Банку про солідарне стягнення з відповідачів у даній справі зазначеної вище суми заборгованості є передчасними.

Відтак, зважаючи на те, що термін повернення кредиту не закінчився, а Банк не позбавлений можливості неодноразового направлення відповідного повідомлення щодо дострокового погашення кредитної заборгованості відповідачу - 1 з отриманням письмового доказу щодо вкладення у цінний лист (опис рекомендованого вкладення), судова колегія вважає, що в даному випадку вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитом є не просто звичайними заходами досудового врегулювання спору, додержання яких є необов`язковими для сторін до звернення до суду, а є умовами укладеного договору між позивачем та відповідачем -1, відповідно до яких у сторін виникають інші зобов`язання з іншими строками виконання та наслідками.

Відтак, недоведеність позивачем дотримання ним вищевказаних умов договору є підставою для відмови у його позовних вимогах.

Також колегія суддів дійшла висновку, що посилання позивача та відображення у рішенні суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду у справі №756/2996/17 є необґрунтованими. Адже, в даному випадку вказана правова позиція не підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами у даному спорі, оскільки у справі №756/2996/17 досліджувалося питання відсутності або наявності письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов`язання, а не вимога про дострокове повернення кредиту та сплати процентів за його користування. Тобто, у даній справі №922/2407/23 та у справі №756/2996/17 різні обставини справи.

Отже, дотримання Банком умови, закріпленої в п. 2.3.2 Кредитного договору, є необхідною передумовою не тільки для настання строку виконання обов`язку Позичальника повернути кредит у сумах, строк платежів по яким згідно графіку ще не настав, але й в контексті того, що Позичальник (у даному випадку суб`єкт господарювання, який знаходиться в м. Балаклія, що перебуває в зоні активних бойових дій) повинен бути обізнаним про те, що Банк не вважає за потрібне продовжувати співпрацю в межах даного Кредитного договору, в зв`язку з чим у Позичальника виникають зобов`язання: повернення кредитних коштів в повному обсязі, та сплати з дати вказаної у повідомленні процентів відповідно до ст.625 ЦК України, а не як вказує позивач, проценти за правомірне користування кредитом.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції звертає увагу на суперечливу поведінку Банку в рамках даної справи, оскільки до стягнення заявлено одночасно тіло кредиту, в т.ч. та його частина, строк повернення якої за графіком платежів ще не настав та базові проценти за користування кредитом, нараховані на поточну та прострочену заборгованості за тілом кредиту. Однак, у разі якщо Банк вважає таким, що настав строк дострокового повернення кредиту, він не повинен був нараховувати базові проценти на прострочену заборгованість за тілом кредиту згідно п. 2.1 Додаткової угоди №1 до Кредитного договору, адже вправі притягати Позичальника лише до відповідальності за неправомірне користування коштами відповідно до ст.625 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 20.01.2022 у справі №908/789/21 суд дійшов висновку про те, що відмовляючи у задоволенні зазначених позовних вимог, суди попередніх інстанцій, врахувавши, у тому числі, правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, виходили з того, що 19.10.2020 Банк вручив позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту. Пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому в разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом припиняється. Кредитор втрачає право нараховувати проценти після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.

З урахування наведеного у своїй сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом в межах наданих йому повноважень (стаття 86 ГПК України) не забезпечено дотримання принципу змагальності та найбільш відповідного цьому принципу стандарту доказування - стандарту переваги більш вагомих доказів, не врахувавши того, що оцінка обставин справи здійснюється з урахування усієї сукупності наявних в ній доказів та правил й критеріїв, визначених ГПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Право може вважатися ефективним тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").

Доводи апелянта щодо форс-мажорних обставин у межах спірних правовідносин колегією суддів не приймаються до уваги з наступного.

Сторонами у кредитному договорі не були узгоджені умови форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Одним з доказів настання форс-мажорних обставин є сертифікат ТПП України. Звернення суб`єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Даний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам ст.236 ГПК України, оскільки укладено з нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "7Я" на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2407/23 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2407/23 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АТ КБ Приватбанк до Фермерського господарства 7Я та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 633 914,82 грн та заборгованності за процентами 335 535,75 грн, відмовити.

4. Стягнути з Комерційного Банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь Фермерського господарства « 7Я» (код ЄДРПОУ 42120047, 64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 16) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 59 263,08 грн.

5. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26.02.2024.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця