Ухвала

від 30.04.2024 по справі 922/2407/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2407/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ємця А. А. (головуючий), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - адвоката Пац Є. О.,

відповідача-1 - адвоката Радченка Є. В.,

відповідача-2 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024

у справі № 922/2407/23

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"

до 1) Фермерського господарства "7'Я", 2) ОСОБА_1

про стягнення 2 633 914,82 грн,

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У червні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", Банк, позивач) звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства "7'Я" (далі - ФГ "7'Я", відповідач-1), ОСОБА_1 (далі -відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості, яка виникла за кредитним договором від 25.09.2020 № 42120047-КД-1 (далі - кредитний договір), а саме: заборгованості за тілом кредиту та процентами.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що порушуючи відповідні умови кредитного договору та приписи законодавства відповідач-1 не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, передбачені графіком платежів, та добровільно не сплатив наявної заборгованості, що є підставою для дострокового припинення кредитного зобов`язання. Водночас між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 (відповідач-2) укладено договір поруки від 25.09.2020 № 42120047-ДП-1/1 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Харківської області рішенням від 13.11.2023 (суддя Буракова А. М.) у цій справі позов задовольнив повністю. Стягнув солідарно з ФГ "7'Я" та ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 633 914,82 грн (2 2983 79,07 грн - заборгованість за тілом кредиту; 335 535,75 грн - заборгованість за процентами) та 39 508,72 грн судового збору. В задоволенні заяви ФГ "7'Я" про відстрочення виконання рішення відмовив.

4. Судове рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю заявлених позовних вимог. При цьому суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачами зазначеної у позові заборгованості.

5. Східний апеляційний господарський суд постановою від 21.02.2024 (головуючий суддя Радіонова О. О., судді Істоміна О. А., Медуниця О. Є.) у цій справі рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у Банку відсутнє право звернутися з вимогою до суду про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, без направлення боржнику відповідного повідомлення, визначеного умовами кредитного договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. АТ КБ "Приватбанк", не погоджуючись із судовим рішенням, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024, а рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у цій справі залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 756/2996/17, від 16.05.2018 у справі № 541/2246/16-ц, у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 і, як наслідок, не застосовував до спірних правовідносин положень статей 629, 638, 651, 653, 654, 1050 Цивільного кодексу України.

Позиція інших учасників справи

9. ФГ "7'Я" надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

1. Як встановили суди попередніх інстанцій, АТ КБ "Приватбанк" та ФГ "7'Я" 25.09.2020 уклали кредитний договір.

2. Вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія (пункт А.1 кредитного договору).

3. Ліміт цього Договору: 3 536 624,00 грн (три мільйона п`ятсот тридцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні 00 копійок), у тому числі на такі цілі:

- у розмірі 3 400 600,00 грн (три мільйона чотириста тисяч шістсот гривень 00 копійок), на придбання сільськогосподарської техніки та обладнання;

- у розмірі 136 024,00 грн (сто тридцять шість тисяч двадцять чотири гривні 00 копійок) на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених підпунктами 2.1.5, 2.2.12 цього Договору (пункт А.2 кредитного договору).

4. У пункті А.3 кредитного договору визначено термін повернення кредиту 01.09.2025.

5. За користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 13,11 % (тринадцять цілих одинадцять сотих відсотків) річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункт А.6 кредитного договору).

6. Відсотки, встановлені підпунктами А.6, А.6.1 Договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати відсотків є 1-ше число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього Договору, якщо інше не передбачене пунктом 7.3 цього Договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього Договору згідно з підпунктом 2.3.2 цього Договору). Платежі за кредитом сплачуються відповідно до графіка, який є невід`ємною частиною договору (пункт А.8 кредитного договору).

7. Банк зобов`язується: надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Постачальника для придбання Постачальником сільськогосподарської техніки та/або обладнання у межах суми, обумовленої пунктом 1.1 цього Договору, а також за умови виконання Позичальником зобов`язань, передбачених підпунктами 2.2.1, 2.2.12 цього Договору (підпункт 2.1.2 Кредитного договору).

8. Позичальник зобов`язується: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому пункт 1.1 цього Договору (підпункт 2.2.1. кредитного договору); сплатити проценти за користування кредитом відповідно до пунктів 4.1, 4.3 цього договору (підпункт 2.2.2. кредитного договору); повернути кредит у терміни, встановлені підпунктами 1.2, 2.2.16., 2.3.2. цього Договору (підпункт 2.2.3. кредитного договору).

9. При настанні будь-якої з таких подій:…порушенні Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору…Банк, на свій розсуд має право: а) змінити умови цього договору, зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену в повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором…(підпункт 2.3.2 кредитного договору).

10. Банк незалежно від настання термінів виконання зобов`язань Позичальником за цим договором має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород при настанні умов, передбачених підпунктом 2.3.2 цього Договору (підпункт 2.3.8 кредитного договору).

11. За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з підпунктами 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у підпунктах А.6, А.6.1 цього Договору…(пункт 4.1 кредитного договору). В разі порушення строків повернення кредиту Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі, встановленому у пункті А.7 цього Договору (пункт 4.2 кредитного договору).

12. Сплата процентів за користування кредитом, передбачених підпунктами 4.1, 4.2 цього Договору, здійснюється у дату списання процентів. Дата сплати процентів зазначена у пункті А.8 цього Договору (пункт 4.3 кредитного договору).

13. Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом (пункт 4.7 кредитного договору).

14. У пункті 5.9 кредитного договору сторони погодили, що в разі неповернення Позичальником кредиту в строк, зазначений в пункті А.3, пункті 2.3.2, Позичальник зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін в розмірі подвійної ставки користування кредитом, базовий розмір яких передбачений у пункті А.7 цього Договору. При цьому проценти за користування Банк не нараховує та вони не підлягають сплаті Позичальником.

15. У пункті 6.1 кредитного договору визначено, що цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

16. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань (пункт 6.2. кредитного договору).

17. Кредитний договір підписано з обох сторін кваліфікованими електронними підписами без заперечень.

18. 28.09.2020 на поточний рахунок відповідача-1 № 20630052170276 перераховано кредитні кошти у розмірі 3 400 600,00 грн, що підтверджується копією витягу з рахунку 20630052170276.

19. АТ КБ "Приватбанк" та ФГ "7'Я" 25.09.2020 уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в пункті А.3 кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї додаткової угоди позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

20. У пункті 2.1 додаткової угоди № 1 до кредитного договору було передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 13,11 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 5 %; де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного банку України. Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі Інтернет на офіційному сайті Міністерства фінансів України.

21. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-е число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки Банк за 15 календарних днів повідомляє Позичальника / Поручителя / Заставодавця та інших зобов`язаних за Договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон Клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка Viber; ОТР-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК ПРиват 24, зокрема його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером "Чат Sender", а також за допомогою інших мобільних додатків Банка та інших засобів комунікації.

22. Відповідно до пункту 2.2 додаткової угоди № 1 у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань з погашення кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в пункті 2.3, 2.7 цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість, до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою, розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно пункту 2.1 цієї додаткової угоди + 5 % річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість, - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

23. У пункті 2.7 додаткової угоди № 1 визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами у строки і розмірах, що зазначені в додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди.

24. Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за кредитним договором відповідачу було відкрито рахунок № 29095025901449 (пункту А.4 кредитного договору).

25. Згідно із пунктом 2.10 додаткової угоди № 1 у випадку порушення Позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в пункті А.3 кредитного договору, Позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної станки з урахуванням її зміни згідно пункту 2.1 цієї додаткової угоди + 5 % річних.

26. АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 (відповідач-2) 25.09.2020 уклали договір поруки, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору (пункт 1.1 договору поруки).

27. У пункті А.3 договору поруки сторони погодили, що термін повернення кредиту - 01.09.2025.

28. Згідно із пунктом А.6 за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13.11 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

29. У пункті А.6.1 договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником зобов`язань, передбачених у підпункті 2.2.13 цього Договору, Банк за користування кредитом встановлює Позичальнику проценти у розмірі 18,11 % річних. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави порушення зобов`язань, передбачених підпунктом 2.2.13 цього Договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього Договору. За умови відновлення виконання Позичальником зобов`язань, передбачених підпунктом 2.2.13 цього Договору, Позичальник за користування кредитом сплачує проценти в розмірі, зазначеному в пункті А.6 цього Договору. При цьому Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в пункті А.6 цього Договору, та дати початку її нарахування.

30. У пункті А.6.2 сторони узгодили, що після закінчення кожних 12 місяців з дня укладання цього договору розмір процентів за користування кредитом, що зазначений в пунктах А.6, А.6.1, А.7 цього Договору, може бути переглянуто за ініціативою однієї зі Сторін, про що Сторони надають договори про внесення змін до цього Договору. У випадку відмови Позичальника від розміру процентної ставки, переглянутої за ініціативи Банку, Сторони узгодили, що за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі облікової ставки НБУ на дату перегляду, помноженої на 1,5, про що Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням дати початку їх нарахування без внесення змін до цього Договору.

31. Згідно із пунктом А.7 встановлено, що у випадку порушення позичальником грошового зобов`язання зі сплати грошового зобов`язання за кредитом Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 26,22 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

32. За твердженнями позивача, відповідач порушив свої зобов`язання за кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів, що є підставою для дострокового припинення кредитного зобов`язання. Заборгованість відповідача-1 перед позивачем за кредитним договором станом на 13.04.2023 становить 2 633 914,82 грн, з яких: 2 298 379,07 грн - заборгованість за тілом кредиту та 335 535,75 грн заборгованість за процентами, що підтверджується копіями витягів з рахунків № 20630052170276, № 20688052188414, № 29095025901449, № 80323025900311 та розрахунком заборгованості.

33. Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором стало підставою для дострокового припинення кредитного зобов`язання у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

34. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів і висновків суду апеляційної інстанцій

35. Згідно з частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Касаційне провадження за касаційною скаргою Управління у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

37. При цьому самим скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1 та частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначає саме скаржник), покладається на скаржника.

38. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

39. Щодо застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, Верховний Суд виходить з того, що наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд у постанові зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

40. Підставою для касаційного оскарження є саме неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

41. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

42. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

43. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

44. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

45. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

46. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором, за виконання умов якого відповідачем-1 поручився відповідач-2 згідно з договором поруки.

47. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що за умовами укладеного між сторонами кредитного договору сторони погодили, що термін повернення кредиту - 01.09.2025.

48. Водночас зміна умови договору щодо повернення позичених клієнтом у Банку коштів у повному обсязі у цьому випадку має відбуватися, по-перше, відповідно до чинного законодавства, а по-друге, у порядку, встановленому в договорі.

49. Так, згідно з умовами підпункту 2.3.2 кредитного договору, сторони погодили, що при настанні будь-яких з таких подій, зокрема порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, Банк на свій розсуд має право, серед іншого: а) змінити умови цього Договору, зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування, виконання інших зобов`язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену в повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором.

50. При цьому Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов`язань позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених підпунктом 2.3.2 цього Договору (підпункт 2.3.8 кредитного договору).

51. Суд апеляційної інстанції вказав, що, зважаючи на вказані, погоджені між позичальником та Банком умови, сторони за кредитним договором знову ж таки, погодили між собою умови настання підстав та умов для дострокового виконання відповідачем господарських зобов`язань.

52. Отже, аналізуючи підстави позову в контексті кредитного договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони узгодили між собою порядок зміни істотної умови договору - строку повернення позичальником кредитних коштів, який фактично регламентує, по-перше, право Банку вимагати дострокового погашення кредитних зобов`язань, а по-друге, передумови для такої зміни строку погашення, пов`язані з обов`язком Банку направити позичальнику відповідне повідомлення.

53. Суд апеляційної інстанції вказав, що "сторони договору не визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а визнали обов`язковою умовою для дострокового виконання зобов`язань направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, з огляду на що така зміна умов договору не надає Банку права звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, без направлення боржнику відповідного повідомлення".

54. Оскільки Банк на адресу позичальника не надсилав жодного повідомлення з вимогою дострокового погашення кредиту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у позичальника не настав строк на дострокове погашення кредиту у повному обсязі за період, визначений у Графіку погашення заборгованості, який ще не настав, а тому позовні вимоги Банку про солідарне стягнення з відповідачів у цій справі зазначеної вище суми заборгованості є передчасними.

55. Водночас скаржник посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 756/2996/17, предметом позову в якій є вимоги щодо визнання неправомірними дії банку щодо неповідомлення про зміну адреси відділення банку, зобов`язання відповідача повідомити письмово позивача про нову адресу відділення банку та визнання неправомірними дії банку щодо вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту кредитним договором згідно претензії. Разом з тим, у справі № 756/2996/17 досліджувалося питання відсутності або наявності письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов`язання, а не вимоги про дострокове повернення кредиту та сплати процентів за його користування.

56. Крім того, у справі № 756/2996/17 Верховний Суд досліджував обставини та вимоги сторін вже після ухвалення рішення суду про стягнення із позичальника суми боргу. У справі № 756/2996/17 позивач вважав неправомірними дії банку щодо вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту, однак суди відмовили у задоволенні позову у зв`язку з тим, що заявлені у цій справі вимоги є похідними від предмета розгляду цивільної справи, за результатом розгляду якої постановлені судове рішення. За наявності судового рішення, яке набрало законної сили, про стягнення боргу з позичальника і поручителя не можна вважати дії банку неправомірними.

57. Предметом спору у справі № 541/2246/16-ц є вимога про стягнення суми боргу з орендної плати, пені та 3 % річних. Суди зазначили, що сторони не внесли зміни до договору оренди земельної ділянки в належній формі, що передбачена пунктом 36 договору, оскільки додаток до договору оренди землі підписаний тільки орендарем, права та інтереси позивача (орендодавця) порушені не були.

58. Тобто у справі № 922/2407/23 та у справах № 541/2246/16-ц, № 756/2996/17 різні обставини справи та предмет спору.

59. У справі № 310/11534/13-ц предметом позову є вимога про стягнення солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк ПАТ "Сведбанк", правонаступником якого є позивач, використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ "Сведбанк". Отже, обставини справи, яка розглядається, та у справі № 310/11534/13-ц відрізняються.

60. Предметом судового розгляду у справі № 910/4518/16 є позовні вимоги про визнання грошових вимог до боржника в межах справи про банкрутство. Суд апеляційної інстанції досліджував умови договорів на предмет визначення цими договорами строку кредитування.

61. У справі № 355/385/17, предметом розгляду в якій є вимоги про визнання страхового випадку, стягнення страхового відшкодування та компенсації моральної шкоди, правовідносини в яких є очевидно неподібними до правовідносин у справі № 922/2407/23.

62. Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладених у справах № 310/11534/13-ц, № 910/4518/16 та № 355/385/17, оскільки суть, зміст, фактичні обставини, матеріально-правове регулювання порівнюваних справ істотно відрізняються.

63. Проаналізувавши зміст наведених скаржником постанов, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у вказаних скаржником справах і у справі, яка переглядається, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, тобто дійшли певних конкретних висновків з урахуванням наданих сторонами усіх доказів, що виключає подібність правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм. При цьому з`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

64. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги у цій частині фактично зводяться до незгоди скаржника з висновком суду апеляційної інстанції, до необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судом, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та не отримали підтвердження під час касаційного провадження.

65. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

66. Так, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 922/2407/23 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

67. У зв`язку з тим що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі № 922/2407/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова