Ухвала

від 28.11.2023 по справі 173/2322/17

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 173/2322/17

н/п 1-кп/174/3/2023

У Х В А Л А

28 листопада 2023 року м.Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальнепровадження № 12015040430000808 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який народився в смт Лихівка П`ятихатського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Захисник ОСОБА_4 заявив клопотання про визнання висновку судової товарознавчої експертизи № ГО-2347 від 31.05.2016 недопустимим та неналежним доказом, мотивуючи тим, що з висновку даної експертизи вбачається, що органом досудового розслідування на вирішення експерта ставилось питання щодо спричинення збитків, вказану експертизу проводила судовий експерт ОСОБА_6 за спеціальністю 12.1. «визначення вартості машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання», тоді як визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, відповідно до Порядку № 116 відносилось до компетенції експертів економістів. Розмір збитків визначається шляхом належної оцінки відповідно до національних стандартів. Також, у вказаному висновку судової товарознавчої експертизи відсутні відомості щодо класу судового експерта, даних про те, ким видано свідоцтво про присвоєння їй кваліфікації судового експерта, які передбачені вимогами п.4.12 Наказу Міністерства Юстиції України № 53/5 від 08.10.1998. Також, експертом не надані відповіді на поставлені питання слідчого в їх послідовності та щодо можливості або неможливості надання відповіді на певне питання.

Вислухавши обвинуваченого, який підтримав клопотання, прокурора, який заперечує проти клопотання, мотивуючи тим, що воно підлягає вирішенню під час постановлення остаточного рішення у даній справі, суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню по наступним підставам.

Так, відповідно до ст.94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з ч.1ст.87 КПК України,недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до вимог ст.89 КПК України,суд вирішуєпитання допустимостідоказів підчас їхоцінки внарадчій кімнатіпід часухвалення судовогорішення.У разівстановлення очевидноїнедопустимості доказупід чассудового розглядусуд визнаєцей доказнедопустимим,що тягнеза собоюнеможливість дослідженнятакого доказуабо припиненняйого дослідженняв судовомузасіданні,якщо такедослідження булорозпочате.Сторони кримінальногопровадження,потерпілий маютьправо підчас судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

З аналізу приписів ст.ст.87, 89 КПК України слідує, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі №223-1446/0/4-12 від 05 жовтня 2012 року «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», зазначав, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч.2 ст.89 КПК України тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст.87 КПК України) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п.8).

Разом з тим, ознак які б свідчили про очевидну недопустимість висновку судової товарознавчої експертизи № ГО-2347 від 31.05.2016 стороною захисту не наведено, тому доводи, викладенні захисником, підлягають оцінці при здійсненні судом аналізу доказів під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду даного кримінального провадження, а на даній стадії судового розгляду клопотання подано передчасно і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.87,89,ч.2ст.349КПК України,суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про визнання висновку судової товарознавчої експертизи № ГО-2347 від 31.05.2016 недопустимим та неналежним доказом відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя: підпис ОСОБА_1