Рішення

від 29.11.2023 по справі 128/2535/21

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2535/21

РІШЕННЯ

Іменем України

29 листопада 2023 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Ганкіної І.А.

секретаря судового засідання Савченко Я.С.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт», Чечельницької селищної ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ПП «АГРОТАЛ» про скасування рішення про державну реєстрацію речового права, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт», Чечельницької селищної ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ПП «АГРОТАЛ» про скасування рішення про державну реєстрацію речового права, який обґрунтовує тим, що він є власником земельної ділянки площею 3,4875 га з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області. Пізніше з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що право оренди на належну йому земельну ділянку було зареєстровано спочатку за ПП «АГРОТАЛ.» на підставі договору оренди землі б/н від 10.05.2016 р., укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Агротал.», а згодом за ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» на підставі додаткової угоди до договору оренди землі, серія та номер: 1 від 01.05.2018 р., укладеної між ОСОБА_1 , ПП «Агротал.» та ТОВ «Поділля Агропродукт». Державна реєстрація права оренди за відповідачем-2 була проведена державним реєстратором Чечельницької селищної ради Фаренюком Сергієм Анатолійовичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31075157 від 24.08.2016 р.

За договором оренди землі від 10.05.2016 р. з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 01.05.2018 р. до цього договору позивач надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Об`єктом оренди за даним договором є земельна ділянка площею 3,4875 га, розташована на території Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області, за кадастровим номером: 0520684200:04:001:0107. Відповідно до п.п. 14.1, 14.3 Договору оренди землі цей договір набирає чинності після підписання сторонами. Право оренди за цим договором виникає з моменту державної реєстрації. Підписання сторонами даного договору є підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов. Згідно з п. 7 Додаткової угоди № 1 від 01.05.2018 р. про заміну сторони та внесення змін до договору оренди землі від 10.05.2016 р. дана Угода вступає в силу з дня її підписання сторонами і є невід`ємною частиною Договору оренди. У свою чергу зазначають, що позивач не підписував ані договір оренди землі від 10.05.2016 р. з ПП «Агротал», ані тристоронню додаткову угоду від 01.05.2018 р. з ПП «Агротал» і ТОВ «Поділля Агропродукт», що свідчить про те, що позивач не виразив власного вільного волевиявлення на їх укладення, а тому даний договір та додаткова угода не набрали чинності згідно з п. 14.1 договору і п. 7 додаткової угоди, що є наслідком того, що дані правочини є неукладеними. Водночас, слід зазначити, що підпис, який міститься в графі «Орендодавець» розділу «Реквізити сторін» договору оренди землі від 10.05.2016 р. від імені ОСОБА_1 , так само як і підпис в графі «Орендодавець» розділу «Підписи сторін» додаткової угоди № 1 від 01.05.2018 р. до договору оренди землі виконаний не позивачем, а іншою особою. Однак, при цьому, ТОВ «Поділля Агропродукт», вважаючи себе законним правокористувачем належної позивачеві земельної ділянки відмовляється в добровільному порядку повертати позивачу його земельну ділянку, тому він і змушений звертатись до суду з даним позовом.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чорний С.О. подав суду заяву про завершення судового розгляду у їх відсутність. Змін та доповнень не мають, просять позовні вимоги задовільнити.

Відповідач ТОВ «Поділля Агропродукт» про дату, час та місце судового розгляду поінформовані судом належним чином, в установленому законом порядку.

Відповідач Чечельницьтка селищна рада також про дату, час та місце судового розгляду поінформовані судом належним чином, в установленому законом порядку.

Третя особа ПП «АГРОТАЛ» про дату, час та місце судового розгляду поінформовані судом належним чином, в установленому законом порядку.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається, нез`явлення сторін не перешкоджає вирішенню спору, а відтак судом ухвалено проводити судове засідання у відсутність сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Врахувавши думки учасників справи, викладені у поданих до суду письмовій заяві та клопотанні, вивчивши письмові докази в їх сукупності по справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,4875 га з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НА № 80090 від 23.02.2006 р., земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер: 0520684200:04:001:0107 (а.с.10).

Пізніше з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 стало відомо, що право оренди на належну йому земельну ділянку було зареєстровано спочатку за Приватним підприємством «АГРОТАЛ.» на підставі договору оренди землі б/н від 10.05.2016 р., укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Агротал.», а згодом за ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» на підставі додаткової угоди до договору оренди землі, серія та номер: 1 від 01.05.2018 р., укладеної між ОСОБА_1 , ПП «Агротал.» та ТОВ «Поділля Агропродукт». Державна реєстрація права оренди за відповідачем-2 була проведена державним реєстратором Чечельницької селищної ради Фаренюком Сергієм Анатолійовичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31075157 від 24.08.2016 року (а.с.11,12).

За договороморенди землівід 10.05.2016р.з урахуваннямзмін внесенихдодатковою угодоювід 01.05.2018р.до цьогодоговору позивач ОСОБА_1 надає,а ТОВ«Поділля Агропродукт»приймає встрокове платневолодіння ікористування земельнуділянку дляведення товарногосільськогосподарського виробництва.Об`єктом орендиза данимдоговором єземельна ділянкаплощею 3,4875га,розташована натериторії Некрасовськоїсільської радиВінницького районуВінницької області,за кадастровимномером:0520684200:04:001:0107.Відповідно доп.п.14.1,14.3Договору орендиземлі цейдоговір набираєчинності післяпідписання сторонами.Право орендиза цимдоговором виникаєз моментудержавної реєстрації.Підписання сторонамиданого договорує підтвердженнямдосягнення згодиз усіхістотних умов.Згідно зп.7Додаткової угоди№ 1від 01.05.2018р.про замінусторони тавнесення зміндо договоруоренди землівід 10.05.2016р.дана Угодавступає всилу здня їїпідписання сторонамиі єневід`ємною частиноюДоговору оренди(а.с.15-16).

Відповідно до висновку судових експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/102-22/18891-ПЧ від 20.02.2023 року виконаної Вінницьким НДЕКЦ МВС України, встановлено, що підпис в графі «Орендодавець» у договорі оренди землі від 10.05.2016 року, що укладений між ОСОБА_1 та ПП «АГРОТАЛ», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 ; підпис в графі «Орендодавець» у додатковій угоді № 1 від 01.05.2018 року (про зміну сторони та внесення змін до договору оренди землі від 10.05.2016 року, що укладений між ОСОБА_1 та ПП «АГРОТАЛ», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с. 177-187).

Ст. 102 ЦПК Українивизначає, що висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Пленум Верховного Суду України, у своїйПостанові від 12.06.2009 р. № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду»роз`яснив, що висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленимЗаконом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Відповідно достатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України), допустимим є доказ, який одержаний з дотриманням порядку, встановленого законом.

Згідно ізстаттею 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною п`ятоюстатті 106 ЦПК Українивизначено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлений для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Із висновку експертів СЕ-19/102-22/18891-ПЧ від 20.02.2023 року, виконаного Вінницьким НДЕКЦ МВС України в рамках даної цивільної справи, встановлено, що експерти були попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями384,385 КК України.

Відтак, висновок експертів містить інформацію щодо предмета доказування, підстав уважати, що висновок отриманий з порушенням порядку у суду немає, тому такий доказ суд вважає належним та допустимим.

Викладене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) та правовим висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №389/501/18 (провадження №61-12169св19).

Відтак почеркознавча експертиза була проведена на підставі ухвали суду та висновок експертів є мотивованим, містить відповіді на поставлені питання.

Експерти попереджені про відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від виконання покладених обов`язків за ст.ст.384,385 Кримінального кодексу України.

Із положеньстатті 1 Закону України «Про оренду землі»вбачається, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зстаттею 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 14 Закону України «Про оренду землі» визначає, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землізатверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про оренду землі» визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Частинами 1, 2 статті 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленомузаконом.

Вищевказане кореспондується з частиною першоюстатті 93 ЗК України- право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини третьоїстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК Українивстановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності дост. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно дост. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16 у подібній справі зазначено, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміннявизнання правочинунедійсним якспособу захистує усталениму судовійпрактиці. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Однак, у разі виявлення підстав, які свідчать про нікчемність правочину, його невідповідність вимогам ст.203 ЦК України порушене право підлягає захисту, шляхом повернення майна власнику у його володіння.

Тобто, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)(ст.215 ЦК України). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України).

В п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Положеннями ч. 1ст. 319 ЦК Українивстановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно з ч. 2ст.90ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Таким чином, відповідно дост. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 2ст. 152 ЗК Українивстановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Щодо скасування записів про державну реєстрацію, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Верховний Суд України неодноразово висловлювали правову позицію про те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов`язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації, і що факт чинності попередніх договорів оренди землі унеможливлює державну реєстрацію прав оренди згідно договорів оренди землі, укладених пізніше (постанови ВС України від 29 вересня 2015 року у справі № 802/37191, від 30 березня 2016 року у справі № 21-1434а15, від 15 листопада 2016 року у справі № 825/1287/15-а).

Рішення державного реєстратора підлягає скасуванню не лише із підстав недійсності оспорюваного договору оренди, але й з підстав порушення державним реєстратором норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно під час вчинення відповідних реєстраційних дій. Протиправні дії і рішення державного реєстратора призводять до виникнення ситуації з подвійною реєстрацією права користування землею на одну і ту саму земельну ділянку за різними особами.

Велика Палата Верховного Суду у п. 74 постанови від 29 травня 2019 року №367/2022/15-ц (14-376цс18) звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі №915/127/18).

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Верховний Суд у постанові від 03 вересня 2020 року, справа № 914/1201/19, зазначив, що за змістом статей 3,15,16 ЦК правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України №1952 було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України №1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України №1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1)про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України №1952.

Тому в цій частині позову, щодо скасування записів про державну реєстрацію речових прав, щодо права оренди земельних ділянок позивачу слід відмовити.

Згідно з ч. 1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягають кошти в сумі 3073,60 грн.

Керуючись ст. ст. 202-204,215, 626,627 ЦК України, ст. ст. 1,13,16 ЗУ «Про оренду землі» ст. ст. 4, 10, 15, 16, 76, 133, 141, 212, 259, 264, 265, 268, 273 274 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задоволити частково.

Припинити право оренди земельної ділянки загальною площею 3,4815 га кадастровий номер 0520684200:04:001:0107, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданого 10.05.2016 р., укладеного між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Агротал.» та додаткової угоди до договору оренди землі, серія та номер: 1, виданої 01.05.2018 р., укладеної між ОСОБА_1 , Приватним підприємством «Агротал.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт». Зобов`язати відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою загальною площею 3,4815 га, кадастровий номер 0520684200:04:001:0107, що розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Некрасовська сільська рада шляхом повернення даної земельної ділянки ОСОБА_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ «Поділля Агропродукт» на

користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1816,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ірина ГАНКІНА