Ухвала

від 28.11.2023 по справі 750/3192/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 750/3192/14

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.

розглянувши заяву ОСОБА_1

про відвід суддів Студенця В.І. та Погребняка В.Я.

у справі № 750/3192/14

за позовом ОСОБА_1

до Адвокатського об`єднання "Чернігівська обласна колегія адвокатів"

про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, стягнення відшкодування завданої шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У цій справі скаржником у касаційному порядку оскаржувалися постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023, ухвалені за результатами перегляду ухвали Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2022 у справі №750/3192/14 про відмову у задоволенні заяви про встановлення порядку, способу та строку виконання виконавчого документа та ухвали Господарського суду Чернігівської області від 15.09.2022 у справі №750/3192/14 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, які відповідно до вимог статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному скарженню, адже ухвали зазначені у пунктах 23, 24 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України не входять до переліку ухвал, визначений пунктом 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Від ОСОБА_1 10.08.2023 до Верховного Суду надійшла заява про ухвалення додаткових рішень, ухвал до ухвал Верховного Суду від 10.07.2023 та про відвід судді Студенця В.І. від розгляду даної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2023 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Студенця В.І. від розгляду справи №750/3192/14 визнано необґрунтованою. Передано матеріали заяви про ухвалення додаткових рішень, ухвал до ухвал Верховного Суду від 10.07.2023 ОСОБА_1 та про відвід на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід судді Студенця В.І. від розгляду справи №750/3192/14

Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Студенця В.І. у справі №750/3192/14.

Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткових рішень, ухвал у справі №750/3192/14 відмовлено.

Від ОСОБА_1 23.08.2023 до Верховного Суду надійшла заява про ухвалення додаткових рішень, ухвал до ухвал Верховного Суду від 10.07.2023 та про відвід судді Студенця В.І. від розгляду даної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 24.08.2023 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Студенця В.І. від розгляду справи №750/3192/14 визнано необґрунтованою. Передано матеріали заяви про ухвалення додаткових рішень, ухвал до ухвал Верховного Суду від 10.07.2023 ОСОБА_1 та про відвід на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід судді Студенця В.І. від розгляду справи №750/3192/14

Ухвалою Верховного Суду від 28.08.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Студенця В.І. у справі №750/3192/14.

Ухвалою Верховного Суду від 29.08.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткових рішень, ухвал у справі №750/3192/14 відмовлено.

Від ОСОБА_1 до Верховного Суду 25.09.2023 надійшла заява про прийняття додаткових ухвал до ухвали судді Погребняка В.Я. від 28.08.2023 і окремо до ухвал судді Студенця В.І. у справі №750/3192/14 від 29.08, 07, 15, 21.08, 2023 року. Крім того у наведеній заяві просив відвести суддів касаційного суду Студенця В.І. та Погребняка В.Я. від розгляду даної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 09.10.2023 заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Студенця В.І. та Погребняка В.Я. від розгляду справи №750/3192/14 визнано необґрунтованою. Передано матеріали заяви про прийняття додаткових ухвал ОСОБА_1 та про відвід на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід суддів Студенця В.І. та Погребняка В.Я. від розгляду справи №750/3192/14.

Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Студенця В.І. та Погребняка В.Я. у справі №750/3192/14.

Ухвалою від 13.10.2023 відмовлено у задоволенні заяви про самовідвід судді Студенця В.І. від розгляду заяви про прийняття додаткових ухвал у справі №750/3192/14.

Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 25.09.2023 про прийняття додаткових ухвал у справі №750/3192/14 відмовлено.

Від ОСОБА_1 до Верховного Суду 17.11.2023 надійшла заява, в якій просить відвести суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Студенця В.І. та Погребняка В.Я. від розгляду цієї заяви і від повторного розгляду названої та нерозглянутої попередньої заяви 25, 14.09.2023 та від справи в цілому за мотивами особистої заінтересованості, вигоди, особистого захисту, особистих зловживань по справі, за мотивом упередженості, за мотивом недовіри заявника, за мотивом прийняття ухвал та вчинення дій злочинної схожості.

Подана заява мотивована тим, що:

- приховуючи поіменовані і інші невирішені, але належні до вирішення мої вимоги, Студенець В.І. силоміць фразою: «Ухвала оскарженню не підлягає» позбавив мене права на оскарження обох названих своїх ухвал, права наданого мені за ст. 244 ч. 5 і ст. 331 ч. 7 ГПК України, та повністю залишив без оцінки і без розгляду мої вимоги, додані мною докази до них на 372 аркушах. Знищив їх;

- на порушення положення про автоматизовану систему документообігу суду, ст. 315 ч. 1 п. «в» ГПК України Студенець названу мою заяву від 25.09.2023 року, а фактично 14.09.2023 року, як і попередні вніс до реєстру і прийняв 13.10.2023 року за нею ухвалу не за назвою відповідача мого позову до фіктивного і юридично не чинного АО «ЧОКА» з 51 члена, а за назвою відповідача, якого взагалі не існує, за назвою яка не має відношення до моєї заяви від 25.09.2023 року, до мого позову, до справи в цілому. Тому названа моя заява, інші заяви і справа взагалі не розглянуті;

- в своїх ухвалах від 13 і 11.10.2023 року Студенець В.І. не зважив і на вимоги ст. 255 ч. 1 п. п. 2, 3, 7, 17, 24, 25; ст. 287 ч. 2 п. 3; ст. 310 ч. 3 ГПК України щодо вище названих і інших складових моєї заяви від 25.09.2023, 14.09.2023;

- за наведених і інших підтверджених доказами справи порушень кримінальної схожості, які узгоджуються з реальним вже здійсненим присвоєнням власності фактичного АО «ЧОКА» і моєї 1/103 статутної частки в ній, Студенець В.І. і Погребняк В.Я. належать до відведення за цією моєю заявою з розподілом її і перерозподілом за мотивами особистої заінтересованості, моєї недовіри, їхньої упередженості.

Зазначені обставини, на думку ОСОБА_1 , свідчать про особисту заінтересованість, упередженість та необ`єктивність суддів Студенця В. І. та Погребняка В. Я. при розгляді справи № 750/3192/14.

В ухвалі від 27.11.2023 у справі № 750/3192/14 Верховний Суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 в частині відводу судді Погребняка В.Я. від розгляду справи №750/3192/14, необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу судді Студенця В. І. від розгляду справи № 750/3192/14, матеріали заяви передав на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Студенця В. І. від розгляду справи № 750/3192/14.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви про відвід у справі №750/3192/14 визначено суддю Верховного Суду Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2023.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Студенця В.І. та Погребняка В.Я. у справі №750/3192/14, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частин 2 та 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтями 35, 36 ГПК України.

Зокрема, відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Водночас особиста безсторонність суду презюмується, поки не доведено протилежне. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими" (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність" в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому особиста безсторонність суду як суб`єктивний критерій презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При оцінці об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджені належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом цієї чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для його відводу, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу під час об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Щодо заяви ОСОБА_1 про відвід судді Погребняка В. Я. у справі № 750/3192/14 слід зазначити, що суддя Погребняк В. Я. не є членом колегії суддів, яка розглядає справу №750/3192/14. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2023 визначено такий склад колегії суддів у цій справі: Студенець В. І. - головуючий, Кібенко О. Р., Кондратова І.Д.

Суддя Погребняк В. Я. розглядав заяву про відвід судді Студенця В. І. у справі № 750/3192/14, передану йому згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023 відповідно до вимог статей 32, 39 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

З урахуванням наведеного судді Погребняку В. Я. не може бути заявлений відвід відповідно до частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України, про що ухвалою Верховного Суду від 27.11.2023 у цій справі залишено без розгляду заяву в частині заявленого відводу судді Погребняка В.Я.

Щодо посилань заявника на численні порушення судді Студенця В. І. при розгляді цієї справи слід зазначити таке.

ОСОБА_1 4 рази звертався з касаційними скаргами на судові рішення у справі №750/3192/14. Верховним Судом було відмовлено скаржнику у відкритті касаційних проваджень щодо кожної з 4-х касаційних скарг.

Ухвалами Верховного Суду від 28.11.2023 та 07.12.2022 було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами на судові рішення (ухвали), що не були предметом перегляду в апеляційному порядку на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України та зазначено, що оскаржувані ухвали відсутні у переліку ухвал, який міститься у пункті 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У кожній з цих 2-х ухвал Верховним Судом було зазначено, що оскаржувані ухвали відсутні у переліку ухвал, який міститься у пункті 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте заявник все ж звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами на ті ж ухвали суду першої інстанції після їх апеляційного перегляду.

Ухвалами Верховного Суду від 10.07.2023 було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 та за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.09.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі №750/3192/14 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційні скарги було подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

У цій справі скаржником у касаційному порядку оскаржувалися постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023, ухвалені за результатами перегляду ухвали Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2022 у справі № 750/3192/14 про відмову у задоволенні заяви про встановлення порядку, способу та строку виконання виконавчого документа та ухвали Господарського суду Чернігівської області від 15.09.2022 у справі № 750/3192/14 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, які відповідно до вимог статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному скарженню, адже ухвали зазначені у пунктах 23, 24 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України не входять до переліку ухвал, визначений пунктом 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому колегією суддів було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

Наявність вичерпного переліку ухвал суду першої інстанції, які після їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечити сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду", що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Крім того, ухвалами Верховного Суду від 21.08.2023, 29.08.2023, 23.10.2023 було відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 про ухвалення додаткових рішень, ухвал у справі № 750/3192/14.

При цьому колегія суддів врахувала, що відповідно до частин 1, 2 статті 244 Господарського процесуального кодексу України Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Оскільки Судом було відмовлено у відкритті касаційних проваджень, а не прийнято постанову за результатами розгляду справи, тому правові підстави для ухвалення додаткових рішень, ухвал у порядку, передбаченому статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, були відсутні.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що суддя Верховного Суду Студенець В.І. має особисту заінтересованість у результаті розгляду цієї справи та про те, що ним було розглянуто його скарги та заяви з численними порушеннями, є необґрунтованими і такими, що зводяться до оцінки процесуальних дій та рішень судді.

При цьому відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони із процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Студенця В.І. від розгляду справи №750/3192/14 суд дійшов висновку, що доводи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, ґрунтуються на припущеннях, не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності або неупередженості судді та могли б бути підставою для відводу у розумінні статей 35, 36 ГПК України.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Студенця В. І. у справі № 750/3192/14 слід відмовити.

Одночасно Верховний Суд звертає увагу скаржника, що згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Верховний Суд також звертає увагу скаржника на те, що подальше звернення із завідомо безпідставними скаргами/заявами, враховуючи статтю 43 Господарського процесуального кодексу України, може бути розцінено як зловживання процесуальними правами.

На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Студенця В. І. у справі № 750/3192/14 відмовити.

Суддя О.В. Васьковський