Ухвала

від 22.11.2023 по справі 482/674/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22"листопада 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

представника потерпілого ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12022152280000111

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 лютого 2023 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

-обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 лютого 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши в цей строк час його тримання під вартою, починаючи з дня затримання 03.06.2022 і до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь:

- держави в особі КНП ММР «Міської лікарні швидкої медичної допомоги» витрати на лікування потерпілого в розмірі 17419 грн 51 коп.;

- потерпілого ОСОБА_10 в рахунок відшкодування майнової шкоди в розмірі 31506 грн 50 коп. та моральної шкоди - 50 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

Обвинувачений ОСОБА_6 просить пом`якшити покарання.

Захисник просить вирок змінити в частині правової кваліфікації з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України та призначити покарання, не пов`язане з реальним позбавленням волі.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.

Обвинувачений ОСОБА_6 вважає вирок занадто суворим. Зазначив, що раніше не судимий, має молодших братів та сестер, хворих батьків (матір потребує догляду та лікування), вину визнав.

Також вказав, що працював та частково виплатив потерпілому кошти за лікування та готовий надалі виплатити компенсацію потерпілому у повному обсязі

Захисник ОСОБА_9 вважає, що вирок суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам, тому підлягає зміні. В апеляційній скарзі апелянт виклав обставини справи, з яких вважав, що показання потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Крім того, їх показання, на думку апелянта, суперечать показанням інших свідків, допитаних в суді щодо того, що автомобіля взагалі не було в момент бійки і ОСОБА_13 не міг взяти знаряддя злочину.

Також апелянт зазначив, що суд першої інстанції не вказав, в чому саме показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 викликають сумнів, та чому взяв за основу показання потерпілого та свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Апелянт вказує, що свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 вказували на те, що ніхто не завдавав тілесних ушкоджень металевим предметом потерпілому ОСОБА_18 .

Також захисник зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 шкоду не відшкодовував, оскільки спочатку домовився про суму в 31000 грн, але в подальшому, потерпілий розмір шкоди збільшив до 50 000 грн.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

02 червня 2022 року близько 15.00 год., більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_10 приїхав на ставок, який розташований на території Новоодеської об`єднаної територіальної громади, між населеними пунктами с. Димівське та с. Дільниче, Миколаївського району Миколаївської області. У цей час у вказаному місці перебував ОСОБА_6 , у якого з ОСОБА_10 були раніше неприязні відносини.

02 червня 2022 року близько 15.30 год, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_6 помітив ОСОБА_10 , після чого у ОСОБА_6 на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, виник злочинний умисел, направлений на умисне спричинення ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень.

Далі, 02 червня 2022 року близько 15.30 год., більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_6 знаходячись на ставку, який розташований на території Новоодеської об`єднаної територіальної громади, між населеними пунктами с. Димівське та с. Дільниче, Миколаївського району Миколаївської області з географічними координатами - 47.4630809, 31.8953212, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , підійшов до автомобіля ВАЗ 2101 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , де з багажного відділення вказаного транспортного засобу ОСОБА_6 дістав металеву арматуру, довжиною близько 1 м, яку порахував зручним знаряддям вчинення злочину та такою, що володіє достатніми властивостями для досягнення мети злочину. Після чого, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, підійшов до останнього, тримаючи у руках металеву арматуру, якою наніс один удар в область голови ОСОБА_10 зліва, спричинивши ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді вдавленого перелому лівої тьмяної кістки, крововиливу під тверду оболонку головного мозку в області лівої тім`яної ділянки голови, рани голови.

По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Судом першої інстанції ОСОБА_6 визнаний винним у заподіянні умисних тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечні для життя в момент заподіяння. Його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України.

Позиції учасників судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали власні апеляційні скарги та просили задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_10 повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду. Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_8 , заперечував проти задоволення апеляційних скарг.

Прокурор ОСОБА_5 просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок - без змін.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджені дослідженими судом першої інстанції доказами, які правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку.

В поданій апеляційній скарзі захисник висловив незгоду із кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_6 , зазначивши, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ст. 128 КК України, тобто як необережне тяжке тілесне ушкодження, а також поставив під сумнів показання потерпілого ОСОБА_19 , свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Однак, ці доводи спростовуються доказами, на які послався суд першої інстанції в обґрунтування вироку.

Так, в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_16 визнав свою вину тільки в тому, під час бійки яка відбулася 02.06.2022 біля ставка неподалік с. Димівське, між ним та ОСОБА_10 . Стверджував, що він звалив потерпілого з ніг і вони впали, при цьому ОСОБА_10 при падінні розбив голову.

Однак, доводи обвинуваченого та аналогічні доводи захисника спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які в суді першої інстанції зазначили, що конфлікт відбувався саме між потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , де між ними почалась бійка, в подальшому їх розтягували.

У своїх поясненнях в суді, які детально наведені у вироку, потерпілий ОСОБА_10 , свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 почалася обопільна бійка.

В ході бійки, обвинувачений ОСОБА_6 та ОСОБА_10 впали, і їх розтягнули. ОСОБА_6 відтягнув ОСОБА_20 , а ОСОБА_10 відтягнув ОСОБА_21 . При падінні ОСОБА_10 головою ні об які предмети не вдарявся, крупного каміння чи інших предметів на землі у місці, де відбувалася бійка, не було. У подальшому ОСОБА_6 пішов до багажника автомобіля, взяв звідти лом. ОСОБА_6 наказав і сказав ОСОБА_10 , щоб той ішов до нього, ОСОБА_10 пішов, але його почав відтягувати брат ОСОБА_6 - ОСОБА_21 . У цей час ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_10 по голові ломиком. Предмет, яким ОСОБА_6 наніс йому удар по голові, був металевим довжиною близько одного метра, схожим на лом. Безпосередньо перед нанесенням удару ОСОБА_10 нахилив голову, ухиляючись від удару, і удар прийшовся йому в ліву частину голови. Після нанесення вказаного удару у ОСОБА_10 з голови текла кров.

Як слідує з протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.06.2022, свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 на фотознімку, на якому зображений ОСОБА_6 , впізнали його як особу, яку вони знають як ОСОБА_22 , зазначивши, що на початку червня 2022 року саме він металевою арматурою наніс удар ОСОБА_23 в область голови.

Показання потерпілого, а також свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які надані суду, повністю узгоджуються з даними протоколів слідчих експериментів із відеозаписом, в яких зазначено, що потерпілий, свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 показали місце, де відбулася бійка, розповіли про обставини, вказали місце розташування автомобілю, з якого ОСОБА_6 дістав металевий предмет схожий на арматуру, та цим металевим предметом наніс удар по голові потерпілого.

Дані докази обґрунтовано визнані судом першої інстанції належними і допустимими. Судом першої інстанції встановлено, що потерпілий та і свідки під час їх допиту та під час слідчих експериментів по різному називали предмет, яким ОСОБА_6 завдав удар по голові потерпілого ОСОБА_10 , називаючи його - лом, ломик, арматура, прут та труба. Разом з тим, у своїх показаннях всі вони сходяться на тому, що це був металевий предмет довжиною близько одного метра, який зовні схожий на ломик або арматуру.

Показання потерпілого та свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про те, що потерпілому ОСОБА_10 заподіяно удар саме ОСОБА_6 , який в процесе бійки відійшов до автомобілю, взяв в автомобілі металевий предмет, а потім, підійшовши до потерпілого, наніс йому удар в голову, вказують на те, що дії ОСОБА_6 носили умисний характер. Зазначені показання спростовують доводи захисника про вчинення злочину з необережності.

В свою чергу, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 в суді про те, що тілесні ушкодження у потерпілого утворилися внаслідок падіння на землю, спростовані показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які окрім того, що бачили, як ОСОБА_6 наніс удар в голову потерпілого металевим предметом, також пояснили, що на місці події при падінні ОСОБА_10 головою не вдарявся, крупного каміння чи інших предметів на землі не було.

В цій частині показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 підтверджуються даними протоколу огляду місця події від 03.06.2022, з якого слідує, що місцем події є відкрита ділянка місцевості, що розташована на відстані близько 2,5 км у східному напрямку від вул. Садової с. Димівське Миколаївського району Миколаївської області, поруч з якою розташоване озеро, з правого та лівого боку, стоячи обличчям до озера, розміщені дерева та ґрунтова дорога. У ході огляду вказаної ділянки місцевості нічого виявлено не було.

Показання потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 є послідовними, узгоджуються з іншими доказами, і відсутні будь-які підстави не довіряти цим показанням, про що стверджує в поданій скарзі захисник.

Пояснення потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , а також дані протоколів слідчих експериментів, проведених за їх участю, щодо механізму заподіяння обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому, узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи щодо характеру та локалізації спричинених потерпілому тілесних ушкоджень.

Так, згідно висновку судово-медичної експертизи, у ОСОБА_10 виявлено тілесні пошкодження у вигляді вдавленого перелому лівої тьмяної кістки, крововиливу під тверду оболонку головного мозку в лівій тім`яній ділянці голови, рани голови. Дані тілесні ушкодження утворилися від однієї ударної дії тупим твердим предметом, яким могло бути каміння, металевий прут, бита та інші. По ступеню тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень за ознакою небезпеки для життя. Утворення даних тілесних пошкоджень при падіння тіла з положення стоячи на площину, як з приданням тілу прискорення так і без нього, виключається.

Зазначені висновки судово-медичної експертизи в суді підтвердила експерт ОСОБА_24 , яка пояснила, що тілесне ушкодження не могло утворитися при падінні потерпілого з прискоренням або без такого на площину, тобто цими поясненнями спростовані відповідні доводи апелянтів.

Проаналізувавши і оцінивши вищевказані докази, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що надані стороною обвинувачення докази є належними, допустимими та достатніми і у своїй сукупності і такими, що підтверджують вину ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.121 КК України, а саме заподіянні умисних тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечні для життя в момент заподіяння.

Що стосується доводів захисника про ненадання судом першої інстанції належної оцінки показанням свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які були допитані за клопотанням сторони захисту, то ці доводи не відповідають дійсності.

Допитавши цих свідків, суд детально навів їх показання у вироку, та мотивував, чому поставив під сумнів правдивість наданих ними показань зазначених свідків, у частині стосунків які склалися між ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та обвинуваченим, у частині обставин перебування ОСОБА_14 та автомобіля на місці події, участі ОСОБА_14 у події, та у частині обставин, що стосуються бійки між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 після їх падіння на землю.

Наведені судом першої інстанції мотиви не прийняття показань зазначених свідків є переконливими. Встановлено, що показання цих свідків містять суперечності у частині обставин того, хто і яким чином розбороняв бійку ОСОБА_10 та ОСОБА_6 . Крім того, під час одночасного допиту свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , та допиту свідка ОСОБА_16 , свідки неодноразово змінювали свої показання щодо обставин, які входять до предмету доказування.

Зокрема, свідок ОСОБА_14 вказував, що він нікого не розбороняв, вказав що коли він прихав то був на відстані близько 30 м від ОСОБА_10 .

В свою чергу, свідок ОСОБА_15 пояснила, що ОСОБА_14 приїхав, коли бійку розборонили, однак у подальшому свідок змінила показання та стверджувала в суді, що саме ОСОБА_14 розбороняв ОСОБА_10 і ОСОБА_6 , коли почалася бійка, і що ОСОБА_14 відтягував ОСОБА_6 , а ОСОБА_16 відтягував ОСОБА_10 .

Після цих пояснень, свідок ОСОБА_14 також змінив показання, вказавши, що відтягував ОСОБА_6 в автомобіль, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_10 «кидалися один на одного словами».

Вищевказане викликає обґрунтовані сумніви у достовірності наданих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 показань щодо того, що ОСОБА_14 приїхав на місце після бійки і після приїзду на місце події знаходився на відстані 30 м від ОСОБА_10 , та інших їх показань щодо обставин бійки.

Також показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 містять розбіжності щодо обставин і підстав користування ними автомобілем, а під час одночасного допиту свідки також почали змінювати свої показання у цій частині.

Є розбіжності у показаннях свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 щодо обставин вживання учасниками їх компанії алкогольних напоїв. Зокрема, ОСОБА_14 вказував, що сів за кермо автомобіля саме тому, що у ОСОБА_6 був день народження і він з рідними збирався вживати алкогольні напої, а ОСОБА_15 заперечувала ту обставину, що вони вживали алкогольні напої .

Показання свідка ОСОБА_16 також містять розбіжності з показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . Так, свідок ОСОБА_16 пояснив, що ОСОБА_10 і ОСОБА_6 розбороняв він сам та ОСОБА_15 , а у подальшому - ОСОБА_14 , коли приїхав.

Суд першої інстанції зауважив, що обставина участі свідка ОСОБА_15 у припиненні бійки під час допиту ОСОБА_15 та ОСОБА_14 свого відображення не знайшла, хоча питання про те, хто, коли і яким чином розбороняв учасників бійки ставилося неодноразово, усім свідкам.

Свідок ОСОБА_16 , надаючи пояснення про те, хто і яким чином розбороняв бійку, вказав, що він відтягнув ОСОБА_10 , а ОСОБА_6 забрав ОСОБА_25 . Далі свідок ОСОБА_16 змінив свої показання і вказував що ОСОБА_14 розбороняв бійку і забирав ОСОБА_6 .

Окрім того, показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_16 містять розбіжності щодо обставини несправності замка багажника автомобіля, який зі слів ОСОБА_14 був поламаний і майже не відкривався, а зі слів ОСОБА_16 - відкривався легко.

Дослідивши довідки Новоодеської міської ради про склад сім`ї свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_26 , суд першої інстанції встановив, що свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 проживають за однією адресою, що підтверджує неправдиве повідомлення ними щодо обставин родинних зв`язків свідка ОСОБА_15 і обвинуваченого, інших обставин, що мають значення для оцінки наданих свідками показань.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не можуть бути враховані в частині, що суперечить зібраним у справі доказам, які судом визнано належними та допустимими, які повністю узгоджуються між собою і свідчать на користь обвинувачення.

З огляду на наведене, оцінивши докази в ії сукупності, на які послався суд першої інстанції, є доведеною поза розумним сумнівом вина ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

За такого, апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Що стосується призначеного обвинуваченому покарання, то відсутні підстави вважати його занадто суворим, як вважають апелянти.

Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції достатньо врахував ступінь тяжкості злочину, який відноситься до тяжких злочинів, конкретні обставини провадження, спосіб вчинення злочину.

Достатньо враховані дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується задовільно, його молодий вік, він є раніше не судимий, не працює та не навчається, не одружений, утриманців не має, військовозобов`язаний, на наркологічному та психіатричному обліку не перебуває.

Обставини, які пом`якшують покарання, та обтяжують покарання не встановлені.

Наведені обвинуваченим в апеляційній скарзі відомості про його особу не є достатньою підставою для пом`якшення призначеного йому покарання, яке визначено судом першої інстанції у наближеному до мінімального розміру, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.

Призначене обвинуваченому покарання є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

З огляду на наведене, апеляційні скарги обвинуваченого та захисника не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 424, 425, 532 КПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3