Ухвала

від 22.02.2024 по справі 482/674/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Київ

Справа № 482/674/22

Провадження № 51-985 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Михайлівка Новоодеського району Миколаївської області, громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 лютого 2023 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 вирішено рахувати з дня набрання вироком законної сили, зараховано в цей строк час його тримання під вартою з 03 червня 2022 року, тобто з моменту його затримання, і до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 31 506 грн 50 коп. матеріальної та 50 000 грн моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь КНП ММР «Міської лікарні швидкої медичної допомоги» витрати в розмірі 17 419 грн 51 коп. на лікування потерпілого ОСОБА_6 .

Згідно з вироком 02 червня 2022 року близько 15.30 год ОСОБА_5 , знаходячись на ставку, який розташований на території Новоодеської об`єднаної територіальної громади між населеними пунктами с. Димівське та с. Дільниче Миколаївського району Миколаївської області, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, маючи злочинний умисел, направлений на умисне спричинення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, підійшов до автомобіля ВАЗ 2101 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , де з багажного відділення вказаного транспортного засобу ОСОБА_5 дістав металеву арматуру довжиною близько 1 м, якою наніс один удар в область голови ОСОБА_6 зліва, спричинивши ОСОБА_6 тілесні пошкодження у вигляді вдавленого перелому лівої тім`яної кістки, крововиливу під тверду оболонку головного мозку в області лівої тім`яної ділянки голови, рани голови, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкодженьяк небезпечні для життя в момент спричинення.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою неповноту судового розгляду, допущену судом першої інстанції; формально розглянув подану на вирок місцевого суду апеляційну скаргу, належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильної кваліфікації дій ОСОБА_5 .

На думку захисника, дії ОСОБА_5 необхідно було кваліфікувати за ст. 128 КК України.

Зазначає, що суд апеляційної інстанцій в порушення вимог статей 22, 23, 94, 95 КПК України не провів судове слідство та безпосередньо не дослідив докази у справі, на чому наполягав захисник ОСОБА_7 . Вважає, що внаслідок цього право обвинуваченого на захист зазнало обмеження.

Стверджує, що показання потерпілого та свідків мають розбіжності й не співпадіння, на що ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції, не звернули належної уваги.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги покази потерпілого та свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , оскільки вони суперечать показам свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які стверджували, що автомобіля не було на місці в момент бійки.

Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Мотиви суду

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів вбачає, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Крім цього, касаційний суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину в цілому.

Тому колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи касаційної скарги захисника щодо неправильної, на її думку, оцінки судами досліджених доказів за відсутності або безпідставності конкретних доводів щодо неналежності, недопустимості чи недостовірності окремих досліджених судом доказів.

Зі змісту ухвали апеляційного суду від 22 листопада 2023 року вбачається, що доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_4 за змістом здебільшого є аналогічними доводам апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах ОСОБА_5 .

Зокрема суд відповідно до вимог положень ст. 419 КПК України проаналізував доводи апеляційної скарги, належним чином їх перевірив, надав змістовні відповіді на них. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Зокрема, апеляційним судом перевірено аргументи захисника щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_5 та обґрунтовано їх відхилено.

Мотивуючи своє рішення суд апеляційної інстанції вказав, що висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, дослідженими й перевіреними в судовому засіданні.

Зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що на обґрунтування доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, суд послався на показання потерпілого, який в судовому засіданні вказав на ОСОБА_5 , як на особу, яка завдала йому удар металевим предметом по голові.

Також суд першої інстанції зазначив, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 почалася обопільна бійка, під час якої, вони впали, і їх розтягнули.

ОСОБА_5 відтягнув ОСОБА_10 , а ОСОБА_6 відтягнув ОСОБА_12 . При падінні ОСОБА_6 головою об предмети не вдарявся, крупного каміння чи інших предметів на землі у місці, де відбувалася бійка, не було.

У подальшому ОСОБА_5 пішов до багажника автомобіля, взяв звідти лом і наказав ОСОБА_6 , щоб той йшов до нього. ОСОБА_6 пішов, але його почав відтягувати брат ОСОБА_5 ОСОБА_12 .

У цей час ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_6 по голові ломиком. Предмет, яким ОСОБА_5 наніс йому удар по голові був металевим, довжиною близько одного метра, схожим на лом. Безпосередньо перед нанесенням удару ОСОБА_6 нахилив голову, ухиляючись від удару, і удар прийшовся йому в ліву частину голови. Після нанесення вказаного удару у ОСОБА_6 з голови текла кров.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданніне заперечував факту бійки, яка відбулася 02червня 2022 року біля ставка неподалік с. Димівське між ним та ОСОБА_6 .

Крім цього, в основу обвинувального вироку судом покладено показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_6 щодо конфлікту, який виник між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , під час якого ОСОБА_5 металевою предметом наніс удар ОСОБА_6 в область голови.

Також під час пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.06.2022 на фотознімку, на якому зображений ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 впізнали його як особу, яку вони знають як ОСОБА_16 , зазначивши, що на початку червня 2022 року саме він металевою предметом наніс удар ОСОБА_6 в область голови.

Також показання потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , які надані суду, повністю узгоджуються з даними протоколів слідчих експериментів із відеозаписом, в яких зазначено, що потерпілий, свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 показали місце, де відбулася бійка, розповіли про обставини, вказали місце розташування автомобіля, з якого ОСОБА_5 дістав металевий предмет, схожий на арматуру, й цим металевим предметом завдав удар по голові потерпілому.

Судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено, що потерпілий і свідки під час їх допиту та під час слідчих експериментів по різному називали предмет, яким ОСОБА_5 завдав удар по голові потерпілого ОСОБА_6 , називаючи його лом, ломик, арматура, прут та труба. Разом з тим, у своїх показаннях всі вони сходяться на тому, що це був металевий предмет, довжиною близько одного метра, який зовні схожий на ломик або арматуру.

Показання потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є послідовними, узгоджуються з іншими доказами, а також даними протоколів слідчих експериментів, проведених за їх участю, щодо механізму заподіяння обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому таузгоджуються з висновками судово-медичної експертизи щодо характеру та локалізації спричинених потерпілому тілесних ушкоджень.

Оцінивши указані вище та інші докази, покладені в основу вироку, з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту щодо неправильного встановлення місцевим судом фактичних обставин кримінального правопорушення, неправильної оцінки доказів, щодо недоведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, апеляційний суд погодився з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, навів в ухвалі докладні мотиви свого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути провадження та дати правильну оцінку вчиненому.

Суд апеляційної інстанції, спростовуючи твердження захисника ОСОБА_7 про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_5 щодо можливого вчинення ним злочину з необережності, обґрунтовано вказав, що показання потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_8 про те, що потерпілому заподіяно удар саме ОСОБА_5 , який в процесі бійки відійшов до автомобіля, взяв в автомобілі металевий предмет, а потім, підійшовши до потерпілого, завдав йому удар в голову, вказують на те, що дії ОСОБА_5 носили умисний характер.

Пояснення ОСОБА_5 про те, що тілесні ушкодження у потерпілого утворилися внаслідок падіння на землю, спростовані висновком судово-медичної експертизи та показаннямиексперта ОСОБА_17 , яка пояснила, що тілесне ушкодження не могло утворитися при падінні потерпілого з прискоренням або без такого на площину, а також показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які пояснили, що на місці події при падінні ОСОБА_6 головою не вдарявся, крупного каміння чи інших предметів на землі не було.

Також суд обґрунтовано вказав, чому поставив під сумнів правдивість наданих показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у частині стосунків, які склалися між ними та обвинуваченим; щодо обставин перебування ОСОБА_10 та автомобіля на місці події; щодо участі ОСОБА_10 у події, а також щодо обставин, які стосуються бійки між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 після їх падіння на землю.

Судом було встановлено, що показання цих свідків містять суперечності щодо тих обставин, хто і яким чином розбороняв бійку між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а тому не можуть бути враховані в частині, які суперечить зібраним у справі доказам, що визнані судом належними і допустимими та повністю узгоджуються між собою.

Посилання захисника на залишення поза увагою апеляційного суду доводів апеляційної скарги є необґрунтованими та спростовуються змістом оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Також не вбачаються обґрунтованими й доводи захисника про порушення апеляційним судом положень ст. 23, ч. 3 ст. 404 КПК України щодо безпосередності дослідження обставин провадження, оскільки повторне дослідження обставин провадження є правом, а не обов`язком апеляційного суду, яке здійснюється за умови переконання суду в тому, що таке дослідження в суді першої інстанції було здійснено неповно або з порушеннями. При цьому іншої оцінки окремим доказам, порівняно з оцінкою цих доказів місцевим судом, суд апеляційної інстанції не надавав.

Миколаївський апеляційний суд, переглянувши вирок в апеляційному порядку, дав належну оцінку доводам апеляційних скарг захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_5 й обґрунтовано залишив її без задоволення.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги захисника ОСОБА_4 та копій судових рішень не убачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3