Рішення

від 16.11.2023 по справі 911/2369/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/2369/20 (911/1698/23)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Харченко О.М. розглянувши у судовому засіданні справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до 1) Акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк», м. Київ

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале впроваджувальне підприємство «Релос», м. Ірпінь Київської області

про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії

у межах справи №911/2369/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале впроваджувальне підприємство «Релос» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 16, ідентифікаційний код 16477069)

У судовому засіданні брали участь учасники справи відповідно до протоколу судового засідання від 16.11.2023.

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 30.05.2023 до Господарського суду Київської області (далі суд) звернувся ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) із позовною заявою від 31.03.2023 (вх. №1474/23 від 06.06.2023) до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк», Банк, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале впроваджувальне підприємство «Релос» (далі ТОВ «МВП «Релос», відповідач-2) про: визнання права власності на предмет лізингу за договором фінансового лізингу №K5CVFLOWWTDEB від 02.03.2018; зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» після повного погашення кредиту за договором фінансового лізингу №K5CVFLOWWTDEB від 02.03.2018 передати поручителю ОСОБА_1 всю згідно чинного законодавства документацію та зобов`язаннями лізингоодержувача ТОВ «МВП «Релос»; зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» перереєструвати предмет лізингу транспортний засіб на ім`я позивача.

В обґрунтування позову зазначає, що: позивачем надавалась ТОВ «МВП «Релос» фінансова допомога на підставі відповідних правочинів, яка спрямована на виконання зобов`язань останнього перед АТ КБ «Приватбанк» за договором фінансового лізингу; позивачем, як поручителем за зобов`язаннями ТОВ «МВП «Релос» за договором фінансового лізингу, вносились лізинзигові платежі, у зв`язку із чим він має право на отримання у власність відповідного транспортного засобу відповідно до умов п. 2.2.1 договору поруки; Банком не визнаються права ОСОБА_1 на предмет лізингу, що зумовило звернення із даним позовом до суду.

1.2. Відповідач-1 скористався правом, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), та надав відзив, в якому заперечив щодо позовної заяви з наступних підстав: оплати в рахунок погашення боргу за договором фінансового лізингу здійснювались ТОВ «МВП «Релос», окрім платежів, які проводились позивачем з кінця березня 2023 року; станом на 01.08.2023 зобов`язання за договором не виконано у повному обсязі, що свідчить про відсутність у Банка обов`язку передачі у власність предмета лізингу будь-якій особі.

1.3. Відповідач-2 скористався правом, передбаченим ст. 178 ГПК України, та у наданому відзиві заперечив щодо позову, зокрема, із підстав зазначених АТ КБ «Приватбанк». Додатково ТОВ «МВП «Релос» зазначив, що договори поворотної фінансової допомоги, укладені між ОСОБА_1 та відповідачем-2, суперечать положенням ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

1.4. Позивач у відповідності до ст. 166 ГПК України подав відповідь на відзиви, в якій вказав на те, що він має право власності на відповідне майно, оскільки зобов`язання за договором фінансового лізингу ним виконувались особисто після визнання ТОВ «МВП «Релос» банкрутом.

1.5. Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило.

2. Процесуальні дії суду та результати вирішення заяв (клопотань) учасників справи з процесуальних питань

2.1. Ухвалою суду від 19.10.2020, зокрема: відкрито провадження у справі №911/2369/20 про банкрутство ТОВ «МВП «Релос»; введено процедуру розпорядження майном ТОВ «МВП «Релос», призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Назаренка С.А. (свідоцтво № 563 від 10.04.2013); вирішено інші процесуальні питання у справі.

Постановою суду від 15.07.2021, серед іншого, визнано ТОВ «МВП «Релос» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Іванкова В.М. (свідоцтво №773 від 15.04.2013).

2.2. Ухвалою суду від 04.07.2023, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема: прийнято позов ОСОБА_1 до розгляду в межах справи №911/2369/20; відкрито провадження у справі №911/2369/20 (911/1698/23) та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання на 07.08.2023; установлено сторонам строк для подачі заяв по суті справи, визначених у ст. 161 ГПК України.

На підставі ст. 216 ГПК України судове засідання відкладалось на 28.08.2023 та у ньому оголошувалась перерва до 11.09.2023 та до 26.10.2023 відповідно (протоколи судових засідань від 07.08.2023, 28.08.2023 та від 11.09.2023).

2.3. Водночас, у період з 25.10.2023 по 27.10.2023 суддя Янюк О.С. перебувала у відпустці, у зв`язку із чим засідання призначене на 26.10.2023 не відбулось, а відтак, після виходу судді із відпустки ухвалою від 31.10.2023 призначено у даній справі судове засідання на 16.11.2023.

2.4. У відповідності до ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 16.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

3.1. Відповідно до п. 1.1 статуту ТОВ «МВП «Релос», затвердженого протоколом загальних зборів учасників №2/2015 від 11.12.2015, учасником даного товариства є ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 13-33).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на: 05.01.2018, єдиним учасником та керівником ТОВ «МВП «Релос» є ОСОБА_1 із часткою у статутному капіталі 200 000,00грн; 10.03.2020, учасниками ТОВ «МВП «Релос» є ОСОБА_1 (розмір частки у статутному капіталі 100 000,00грн) та ОСОБА_2 (розмір частки у статутному капіталі 100 000,00грн), а керівником вказаного товариства ОСОБА_3 .

3.2. 05.01.2018 проведені загальні збори учасників ТОВ «МВП «Релос», що підтверджується протоколом №1/2018, на яких був присутній єдиний учасник та керівник зазначеного товариства ОСОБА_1 та бухгалтер ОСОБА_4 . Так, на вказаних зборах прийнято рішення: у зв`язку із господарською необхідністю придбати авто, шляхом отримання кредиту в АТ КБ «Приватбанк» у формі фінансового лізингу на суму 1 460 016,00грн; визнати ОСОБА_1 фінансовим поручителем за зобов`язаннями ТОВ «МВП «Релос» за кредитом, що запитується; укласти із ОСОБА_1 договір про надання поворотної фінансової допомоги товариству в розмірі авансового платежу, за кредитним договором, що запитується в АТ КБ «Приватбанк». Зазначений протокол підписаний керівником та бухгалтером (т. 1 а.с. 34).

10.03.2020 проведені загальні збори учасників ТОВ «МВП «Релос», що підтверджується протоколом №3/2020, на яких були присутні учасники вказаного товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також директор - ОСОБА_3 та бухгалтер ОСОБА_5 . На указаних зборах вирішено: надати товариству поворотну фінансову допомогу; погашати кредит за рахунок коштів фінансової допомоги за цільовим призначенням. Зазначений протокол підписаний керівником, бухгалтером та усіма присутніми особами (т. 1 а.с. 36).

3.3. 08.01.2018, 05.05.2019, 16.03.2020 ТОВ «МВП «Релос» (позичальник) та ОСОБА_1 (позикодавець) підписали договори про надання поворотної фінансової допомоги за №№08-01/1, МНА-0105/1, №МНА-1603/1 (далі Договір №08-01, Договір № МНА-0105/1 та Договір №МНА-1603/1) відповідно до п. 1.1 яких позикодавець надає позичальнику кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики), а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором (т. 1 а.с. 37-40, 56-57).

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі: 415 000,00грн (п. 2.1 Договору №08-01); 200 000,00грн (п. 2.1 Договору № МНА-0105/1); 1 500 000,00грн (п. 2.1 Договору №МНА-1603/1).

У п. 2.4-2.7 зазначених правочинів сторони домовились про те, що поворотна фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з розрахункового рахунка позикодавця або шляхом внесення грошових коштів до каси підприємства позичальника (за умови, що сума, яку вносять протягом дня, не перевищує 50 тисяч гривень).

Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника або дата відповідного документу про отримання коштів в якості поворотної фінансової допомоги, який видає позичальник виконавцю у випадку отримання грошових коштів через касу підприємства.

Сторони погодили, що поворотна фінансова допомога використовується для потреб позичальника відповідно до статутних цілей його господарської діяльності.

Поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення позикодавцем, але на строк, не менший ніж дванадцять календарних місяців із дати платежу, передбаченої п. 2.5 цього договору.

Зазначені договори набирають чинності з моменту їх підписання та діють: до 08.01.2021 (п. 8.1 Договору №08-01), до 04.05.2021 (п. 8.1 Договору № МНА-0105/1) та до 05.03.2023 (п. 8.1 Договору №МНА-1603/1).

На підтвердження виконання умов даних договорів зі сторони позикодавця суду надані прибуткові касові ордери на суму 2 115 000,00грн (т. 1 а.с. 64-68, 70-85, 87-91, 93-106, 108-109).

3.4. 02.03.2018 між ТОВ «МВП «Релос» (лізингоодержувач) та ПАТ КБ «Приватбанк» (Банк) укладено договір фінансового лізингу №K5CVFLOWWTDEB (із відповідними змінами та доповненнями, далі Договір лізингу), відповідно до п. 1.1 якого Банк здійснює придбання у власність у ТОВ «Автосаміт ЛТД» (продавець), а потім передає у власність лізингоодержувачу, а лізингоодержувач приймає від Банка в платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу майно відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (далі майно) (т. 1 а.с. 44-57).

Загальна вартість майна становить 1 460 016,00грн та складається з суми: авансового платежу 413 971,00грн; загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого лізингоодержувачу майна, 1 046 045,00грн згідно з графіком внесенні лізингових платежів (п. 2.1 Договору лізингу).

Згідно пп. 1.6.3 п. 1.6 Договору лізингу, зокрема, майно повинно бути передане лізингоодержувачу протягом 5ти календарних днів після внесення авансового платежу, зазначеного в п. 1.4 цього договору, на рахунок відкритий згідно п. 1.5 цього договору.

Протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю Банка (п. 4.1 Договору лізингу).

Відповідно до п. 4.5 вказаного Договору, зокрема, у випадках порушення господарським судом справи про банкрутство лізингоодержувача, останній зобов`язується не пізніше трьох днів з моменту отримання ухвали про порушення справи про банкрутство відокремити майно від іншого майна лізингоодержувача та повернути майно Банку, який, в свою чергу, має право розпоряджатись ним на власний розсуд.

Строк дії лізингу з дати підписання цього договору до 28.02.2023 (п. 11.1 Договору лізингу).

Водночас, 02.03.2018 між ОСОБА_1 (поручитель) та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір поруки №PORK5CVFLOWWTDEB (далі Договір поруки), відповідно до п. 1 якого, зокрема, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед Банком за виконання лізингоодержувачем зобов`язань за Договором лізингу по сплаті вартості майна, що становить 1 460 046,00грн (т. 1 а.с. 60-62).

Згідно із абз. 1, 3 п. 1.2 Договору поруки, зокрема, поручитель відповідає перед Банком за виконання зобов`язань за Договором лізингу в тому ж розмірі, що і лізингоодержувач. У випадку банкрутства лізингоодержувача за Договором лізингу поручитель приймає на себе зобов`язання та згодний відповідати за виконання Договору лізингу за лізингоодержувача.

Поручитель має право у випадку виконання зобов`язань лізингоодержувача за Договором лізингу вимагати від Банка передачі всіх прав Банка за Договором лізингу (пп. 2.2.1 п. 2.2 Договору поруки).

У п. 4.1 Договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання лізингоодержувачем та/або поручителем всіх зобов`язань за Договором лізингу, цей договір припиняє свою дію.

12.03.2018 між лізингоодержувачем та Банком підписаний без зауважень акт прийому майна на відповідальне зберігання, згідно якого АТ КБ «Приватбанк» передав, а представник ТОВ «МВП «Релос» Сапак О.В. прийняв майно Toyota LC PRADO 2.8L diesel 6 AT Comfort (т. 1 а.с. 51).

3.5. Із змісту пп. 1.6.3 п. 1.6 Договору лізингу та банківської виписки за період з 01.01.1999 по 20.04.2023 (платником в яких зазначено - ТОВ «МВП «Релос») вбачається, що на виконання умов Договору лізингу на користь АТ КБ «Приватбанк» внесені грошові кошти на загальну суму 1 202 593,75грн (останній платіж здійснений 31.03.2023 об 10:38 год.; т. 1 а.с. 199-257).

Відповідно до довідки про стан позичкової заборгованості, виданої АТ КБ «Приватбанк», станом на: 24.03.2023 ТОВ «МВП «Релос» має заборгованість за Договором лізингу у розмірі 117 574,92грн; 20.04.2023 обліковується заборгованість за Договором лізингу у розмірі 89 274,92грн (т. 1 а.с. 110, 150).

Згідно із наявними у матеріалах справи платіжними документами Сапаком О.В. у рахунок погашення лізингових платежів здійснено наступні оплати: 31.03.2023 на суму 28 300,00грн (платіж здійснений об о 18:03 год.); 26.04.2023 на суму 28300,00грн; 31.05.2023 на суму 15 000,00грн; 03.07.2023 на суму 15 000,00грн; 03.08.2023 на суму 10 000,00грн. Усього 96 600,00грн (т. 1 а.с. 180, 186-188, т. 2 а.с.22).

3.6. Наявний у матеріалах справи платіжний документ від 25.08.2023, в якому зазначено: платник «Сапак О.В.», сума « 21 144,92грн» та призначення платежу «надходження готівки в погашення кредитів», залишений судом без розгляду (протокольна ухвала від 28.08.2023 (т. 2 а.с. 10-11).

Долучений до позовної заяви договір безоплатного користування майном від 13.03.2018 (т. 1 а.с. 41-42) судом до уваги не приймається, оскільки не входить до предмета доказування у даній справі.

4. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано

4.1. Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір лізингу за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов`язковими для виконання сторонами. Доказів протилежного сторонами суду надано не було.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

У свою чергу, загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначає Закон України «Про фінансовий лізинг» (чинний станом на момент укладення Договору лізингу) відповідно до ч. 2 ст. 1 якого, за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець зобов`язаний у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

Із матеріалів заяви вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» виконав свої договірні зобов`язання в частині передачі відповідачу-2 предмета лізингу, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі майна від 13.03.2018.

Пунктом 3 ч. 2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Аналіз змісту пп. 1.6.3 п. 1.6 Договору лізингу та відповідної банківської виписки дають суду підстави для висновку, що ТОВ «МВП «Релос» у рахунок погашення лізингових платежів згідно вказаного правочину сплатив на користь Банку грошові кошти у загальному розмірі 1 202 593,75грн.

У свою чергу, як зазначає ОСОБА_1 грошові кошти, які ним надавались відповідачу-2 на підставі Договорів №№08-01, МНА-0105/1 та МНА-1603/1, спрямовувались на виконання Договору лізингу, що фактично свідчить про те, що саме позивачем виконувались відповідні зобов`язання. Проте, вказане твердження судом не може братися до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, у п. 2.6 Договорів №№08-01, МНА-0105/1 та МНА-1603/1 визначено, що поворотна фінансова допомога використовується для потреб ТОВ «МВП «Релос» відповідно до статутних цілей його господарської діяльності.

У п. 4.1 Статуту ТОВ «МВП «Релос», затвердженого протоколом загальних зборів учасників №2/2015 від 11.12.2015 зазначено, що товариство створюється з метою отримання прибутку шляхом здійснення виробництва, торгівельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, у п. 4.1 вказаного статуту наведений переліків видів господарської діяльності відповідача-2, який складається із більше аніж 40 пунктів.

Отже, із змісту наданих доказів неможливо встановити, що поворотна фінансова допомога використовуватиметься відповідачем-2 саме для здійснення лізингових платежів. Інших доказів, які б підтверджували зазначені позивачем обставини, позивачем суду не надано.

4.2. Водночас, як встановлено судом, ОСОБА_1 з 02.03.2018 є поручителем ТОВ «МВП «Релос» за виконання останнім відповідних зобов`язань перед та АТ КБ «Привабанк» згідно умов Договору поруки, який, у свою чергу, недійсним у судовому порядку не визнавався. Доказів протилежного відповідачами суду не надано.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як установлено судом, у п. 1.2 Договору поруки сторони домовились, що ОСОБА_1 відповідає перед АТ КБ «Приватбанк» за виконання зобов`язань за Договором лізингу в тому ж розмірі, що і ТОВ «МВП «Релос». Проте, ані умовами Договору лізингу ані положеннями Договору поруки не передбачено виконання основного зобов`язання з боку позивача та відповідача-2 у певних частинах та наслідки такого виконання.

Разом із цим, ч.ч. 1, 2 ст. 556 ЦК України встановлено, що після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

При цьому, як зазначено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі КГС ВС) від 18.02.2020 у справі №910/7715/19; Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 243/1447/18, від 21.06.2023 у справі № 303/1219/18, вручення кредитором документів поручителю можливо лише за умови, що зобов`язання боржника виконано у повному обсязі і у кредитора відсутні підстави для подальшого стягнення на свою користь, у той час як часткове виконання поручителем зобов`язань за договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на виконання умов Договору лізингу у рахунок погашення лізингових платежів внесено грошові кошти лише на суму 96 600,00грн, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Отже, ураховуючи зазначене та п. 4.1 цього рішення, суд дійшов висновку, що саме ТОВ «МВП «Релос» виконувались грошові зобов`язання перед АТ КБ «Приватбанк» на підставі Договору лізингу (82% від загального розміру зобов`язання), а не як зазначає ОСОБА_1 ним особисто (6,57% від загального розміру зобов`язання), а тому у Банка не виникає обов`язку із передачі позивачу відповідних документів, а у ОСОБА_1 права на отримання у власність транспортного засобу.

4.3. Крім того, відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів судом є: визнання права; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладено обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. Тобто наслідком задоволення позовних вимог має бути відновлення порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивача, на користь якого приймається відповідне рішення суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 01.08.2022 у справі №907/166/21).

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 13.07.2022 у справі №916/3307/16).

Як встановлено у п. 3.6 рішення ОСОБА_1 вносились відповідні лізингові платежі у липні 2023 року, тобто, після звернення із відповідним позовом до суду 30.05.2023, про що також зазначав відповідач-1 у його відзиві.

У свою чергу, п. 1.1 Договору лізингу встановлено, що перехід права власності на транспортний засіб відбувається лише сплати всієї суми лізингових платежів.

Однак, під час звернення позивача із відповідним позовом до суду ним не були вчинені вищевказані дії у повному обсязі, що вказує на відсутність порушеного права позивача на вказаний момент.

4.4. Поряд із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем залишено поза увагою ту обставину, що 19.10.2020 було відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «МВП «Релос», а з 15.07.2021 вказане товариство перебуває на стадії судової процедури - ліквідація банкрута, а відтак, відповідач-2 перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс його юридичних правовідносин.

Зокрема, як встановлено п. 4.5 Договору лізингу, у разі відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «МВП «Релос», останній повинен був повернути предмет лізингу Банку протягом трьох днів з моменту отримання ухвали суду від 19.10.2020. Доказів виконання зазначеної умови правочину учасниками справи суду не надано.

4.5. Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про передчасність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку із чим відмовляє у їх задоволенні.

5. Щодо судових витрат.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то судовий збір у даній справі покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу, ст.ст. 7, 73-74, 77-80, 86, 129, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 від 31.03.2023 (вх. 1474/23 від 06.06.2023) до Акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале впроваджувальне підприємство «Релос» про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

2. Судовий збір у розмірі 27 267,00грн покласти на ОСОБА_1 .

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.12.2023.

Станом на 05.12.2023 рішення законної сили не набрало.