Ухвала

від 01.12.2023 по справі 595/731/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 595/731/21

провадження № 61-12481ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Храпак Н. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бучацької міської ради, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Іванів Лесі Ігорівни, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Максимовича Сергія Васильовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , комунальне підприємство «Бучацьке бюро технічної інвентаризації», про тлумачення заповіту, встановлення юридичного факту, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Бучацької міської ради, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л. І., приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Максимовича С. В., треті особи: ОСОБА_3 , КП «Бучацьке бюро технічної інвентаризації», про тлумачення заповіту, встановлення юридичного факту, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне спадкодавцю майно, до якого входить житловий будинок із надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка у передбачений законом строк звернулася до приватного нотаріусу Іванів Л. І. з метою оформлення прав власності на спадкове майно, проте у довідці № 25/01-24 від 25 січня 2021 року, виданої приватним нотаріусом, вказано, що нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказане майно, оскільки після аналізу заповіту встановлено розбіжність між адресою будинку, яка зазначена в заповіті та у правовстановлюючих документах на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. Рішенням виконавчого комітету Бучацької міської ради від 24 січня 2017 року № 5 присвоєно частині житлового будинку, який належить ОСОБА_5 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , адресу: АДРЕСА_1 . 28 січня 2017 року між ОСОБА_5 та сином позивачки - ОСОБА_3 укладено договір про розподіл майна, згідно якого будинок за адресою: АДРЕСА_2 розділено на дві частини, по одній частині кожній із сторін договору. Фактично частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є одним і тим же об`єктом нерухомості.

ОСОБА_1 просила:

здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_5 , посвідченого 06 серпня 2013 року приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Максимович С. В. за реєстровим № 592, встановивши, що волею ОСОБА_5 було заповісти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ;

встановити юридичний факт того, що адреси: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 є однією і тією ж адресою і належить одному і тому ж об`єкту нерухомості - житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами;

скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане відповідачу ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (у разі наявності); скасувати рішення про державну реєстрацію права власності, скасувати право власності;

скасувати державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ;

визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом.

У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна.

Зустрічний позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне спадкодавцю майно, до якого входить житловий будинок із надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 та відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги спадкування за законом. Житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 належав спадкодавцю, ОСОБА_5 . Згідно договору про поділ майна від 28 січня 2017 року у власність ОСОБА_5 перейшов житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . У заповіті, що складений ОСОБА_5 06 серпня 2013 року, наявне розпорядження щодо будинку АДРЕСА_2 . Станом на день смерті ОСОБА_5 не володіла будинком АДРЕСА_3 , натомість була власником житлового будинку по АДРЕСА_1 . Жодного розпорядження відносно цього нерухомого майна на випадок смерті вона не зробила. Отже, у разі відсутності заповіту спадкування відбувається відповідно до черговості, встановленої законом.

ОСОБА_2 та відповідачі є дітьми ОСОБА_5 і мають право на рівну частку у спадщині кожен, а саме по 1/3 частині будинку. При зверненні до нотаріуса для оформлення спадщини на вказане майно, нотаріус не зміг видати свідоцтво про право на спадщину за законом у зв`язку із зверненням ОСОБА_1 із заявою щодо утримання у вчиненні нотаріальних дій та наміром звернутися до суду для оспорення спадкового майна.

ОСОБА_2 просила:

визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_5 .

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розтлумачено заповіт від 06 серпня 2013 року, складений ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Максимовичем С. В. за реєстровим № 592, таким чином, що волевиявлення ОСОБА_5 при складенні заповіту щодо розпорядження частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_1 було спрямовано щодо житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Суд першої інстанції, при частковому задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та відмові у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , вважав, що ОСОБА_5 розпорядилася на випадок смерті належним їй майном частиною будинку по АДРЕСА_1 правомірно, висловивши свою волю заповітом від 06 серпня 2013 року на ім`я ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що

ОСОБА_1 дійсно є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 , спадщину прийняла своєчасно, заповіт від імені спадкодавця складений в передбаченому законом порядку, заповіт змінений не був, станом на час розгляду справи є чинним, іншим шляхом реалізувати свої спадкові права позивачка не може, а тому необхідно здійснити тлумачення заповіту та визнати за позивачкою право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 ;

права ОСОБА_2 не порушені, так як заповіт від 06 серпня 2013 року є чинним і відповідно до його умов спадкоємцем є ОСОБА_1 , за якою суд визнав право власності на спадкове майно.

Постановою Верховного Суду від 22 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бучацької міської ради, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л. І., приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Максимовича С. В., треті особи: ОСОБА_3 , комунальне підприємство «Бучацьке бюро технічної інвентаризації» про тлумачення заповіту скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бучацької міської ради, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л. І., приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Максимовича С. В., треті особи: ОСОБА_3 , комунальне підприємство «Бучацьке бюро технічної інвентаризації» про тлумачення заповіту - відмовлено. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року в частині зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

оскаржені судові рішення в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 про тлумачення заповіту ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому їх слід скасувати й ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаного позову;

оскільки текст заповіту щодо належних ОСОБА_5 прав на частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , є чітким та зрозумілим, на час відкриття спадщини право на вказану частину житлового будинку за спадкодавцем припинено у зв`язку поділом вказаного будинку, воля щодо житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який виділено у власність ОСОБА_5 у зв`язку з поділом будинку АДРЕСА_3 у заповіті не висловлена, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для тлумачення заповіту;

при скасуванні постанови апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на спадкове майно, суд касаційної інстанції виходив з того, що 23 листопада 2020 року ОСОБА_2 подала приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті матері, а саме на 1/3 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіту на зазначене нерухоме майно спадкодавець не залишила, тому право на спадщину мають спадкоємці за законом (частина друга статті 1223 ЦК України). Із заявами про прийняття спадщини звернулись до нотаріуса Філь Л. О. та ОСОБА_1 . Пред`явивши зустрічний позов про визнання права власності на 1/3 частину будинку, ОСОБА_2 вважала, що оскільки спадкоємцями першої черги є троє дітей спадкодавця, кожному з них належить зазначена частка. Відмовивши в задоволенні позовних вимог про визнання за позивачкою ОСОБА_2 права власності на частину спадкового майна з тих підстав, що права останньої не порушено, оскільки спадкування в цьому випадку відбувається за заповітом, а не за законом, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що вказаним заповітом охоплено вказане спадкове майно. Відтак, апеляційний суд у свою чергу не вирішував по суті позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання за нею права власності на спадкове майно за законом після смерті матері - ОСОБА_5 , обставин, необхідних для вирішення цього питання, не встановив. У тому числі, відсутні дані щодо прийняття або неприйняття спадщини відповідачем ОСОБА_4 , у той час як від з`ясування зазначених обставин залежить вирішення спору, в тому числі й щодо частки кожного із спадкоємців у спадщині, яка відкрилась за законом.

Додатковою постановою Верховного Суду від 10 травня 2023 року заяву ОСОБА_6 про ухвалення додаткового задоволено частково. Доповнено резолютивну частину постанови Верховного Суду від 22 березня 2023 року наступним: «Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бучацької міської ради, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л. І., приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Максимовича С .В., треті особи: ОСОБА_3 , КП «Бучацьке бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом». У задоволенні іншої частини заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

відсутні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне будинковолодіння у порядку спадкування за заповітом, оскільки згідно із заповітом, складеним ОСОБА_5 на користь позивачки, спадкодавець заповідала частину житлового будинку відповідною частиною надвірних будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , а на час відкриття спадщини права спадкодавця на вказане майно були припинені у зв`язку з поділом спірного будинку, спадкодавець набула статус власника іншого майна (житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ) та її воля щодо такого майна у заповіті не висловлена, до заповіту не були внесені відповідні зміни щодо спадкового майна та не складено новий заповіт на користь позивачки щодо спірного будинку;

ОСОБА_1 , звернувшись до суду з позовом, просила здійснити тлумачення заповіту та визнати за нею право власності на весь будинок в порядку спадкування за заповітом. Інших вимог щодо спадкування за законом після смерті спадкодавця та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом не пред`являла.

Оскарженою постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

При ухваленні оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції урахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року та переглянув рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

ОСОБА_5 належав на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіту на зазначене нерухоме майно спадкодавець ОСОБА_5 не залишила, тому право на спадщину мають спадкоємці за законом, а саме: діти померлої - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які прийняли спадщину (частина друга статті 1223 ЦК України);

ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги та у встановленому законом порядку прийняла спадщину, звернувшись із відповідною заявою до нотаріуса. Таким чином, зважаючи на те, що відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, тобто спірний житловий будинок із надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 має поділитись між трьома спадкоємцями, колегія суддів зробила висновок про те, що рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити та визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 ;

колегія суддів урахувала висновки, викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року про те, що ОСОБА_1 вимог щодо спадкування за законом після смерті спадкодавця та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом не пред`являла. При ухваленні оскарженої постанови, апеляційним судом застосовано статті 1223, 1258, 1261, 1267 ЦК України.

16 серпня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року (повне судове рішення складено 21 серпня 2023 року).

30 серпня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу (доповнену редакцію) на постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року (повне судове рішення складено 21 серпня 2023 року).

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2023 року указані касаційні скарги залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, зокрема: вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги.

У листопаді 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 на виконання ухвали Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року було направлено уточнену касаційну скаргу від 07 листопада 2023 року, яка підписана представником Винниченком М. П., у якій вона просить скасувати постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

В уточненій касаційній скарзі від 07 листопада 2023 року підставами, на якій подається касаційна скарга, ОСОБА_1 зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України). Окрім цього, ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Обґрунтовуючи указану підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 зазначає, що на момент подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо визначення порядку спадкування у разі, якщо одне і те ж майно охоплено заповітом, який є чинним та не визнано недійсним, однак у даному заповіті наявна розбіжність (зміна) щодо адреси нерухомого майна (будинковолодіння) та при цьому встановлено, що будинковолодіння зазначене в заповіті та будинковолодіння належне спадкодавцеві на момент смерті є одним і тим же об`єктом нерухомості.

Касаційна скарга у цій частині підлягає поверненню з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зазначивши норму права, яку застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у зазначеній у касаційній скарзі постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України, має бути в касаційній скарзі мотивовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Аналіз касаційних скарг свідчить, що у ній відсутнє вмотивоване обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Сама по собі вказівка на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстав касаційного оскарження та не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України).

Окрім цього, особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Формальна вказівка на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Особою, яка подала касаційну скаргу, не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, не обґрунтовано неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у цій частині.

Таким чином, особою, яка подала касаційні скарги, не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга у цій частині підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року в частині підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 2 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат