Ухвала

від 01.12.2023 по справі 595/731/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

01 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 595/731/21

провадження № 61-12481ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Храпак Н. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бучацької міської ради, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Іванів Лесі Ігорівни, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Максимовича Сергія Васильовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , комунальне підприємство «Бучацьке бюро технічної інвентаризації», про тлумачення заповіту, встановлення юридичного факту, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Бучацької міської ради, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л. І., приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Максимовича С. В., треті особи: ОСОБА_3 , КП «Бучацьке бюро технічної інвентаризації», про тлумачення заповіту, встановлення юридичного факту, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне спадкодавцю майно, до якого входить житловий будинок із надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка у передбачений законом строк звернулася до приватного нотаріусу Іванів Л. І. з метою оформлення прав власності на спадкове майно, проте у довідці № 25/01-24 від 25 січня 2021 року, виданої приватним нотаріусом, вказано, що нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказане майно, оскільки після аналізу заповіту встановлено розбіжність між адресою будинку, яка зазначена в заповіті та у правовстановлюючих документах на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. Рішенням виконавчого комітету Бучацької міської ради від 24 січня 2017 року № 5 присвоєно частині житлового будинку, який належить ОСОБА_5 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , адресу: АДРЕСА_1 . 28 січня 2017 року між ОСОБА_5 та сином позивачки - ОСОБА_3 укладено договір про розподіл майна, згідно якого будинок за адресою: АДРЕСА_2 розділено на дві частини, по одній частині кожній із сторін договору. Фактично частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є одним і тим же об`єктом нерухомості.

ОСОБА_1 просила:

здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_5 , посвідченого 06 серпня 2013 року приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Максимович С. В. за реєстровим № 592, встановивши, що волею ОСОБА_5 було заповісти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ;

встановити юридичний факт того, що адреси: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 є однією і тією ж адресою і належить одному і тому ж об`єкту нерухомості - житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами;

скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане відповідачу ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (у разі наявності); скасувати рішення про державну реєстрацію права власності, скасувати право власності;

скасувати державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ;

визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом.

У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна.

Зустрічний позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне спадкодавцю майно, до якого входить житловий будинок із надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 та відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги спадкування за законом. Житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 належав спадкодавцю, ОСОБА_5 . Згідно договору про поділ майна від 28 січня 2017 року у власність ОСОБА_5 перейшов житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . У заповіті, що складений ОСОБА_5 06 серпня 2013 року, наявне розпорядження щодо будинку АДРЕСА_2 . Станом на день смерті ОСОБА_5 не володіла будинком № 51 , натомість була власником житлового будинку по АДРЕСА_1 . Жодного розпорядження відносно цього нерухомого майна на випадок смерті вона не зробила. Отже, у разі відсутності заповіту спадкування відбувається відповідно до черговості, встановленої законом.

ОСОБА_2 та відповідачі є дітьми ОСОБА_5 і мають право на рівну частку у спадщині кожен, а саме по 1/3 частині будинку. При зверненні до нотаріуса для оформлення спадщини на вказане майно, нотаріус не зміг видати свідоцтво про право на спадщину за законом у зв`язку із зверненням ОСОБА_1 із заявою щодо утримання у вчиненні нотаріальних дій та наміром звернутися до суду для оспорення спадкового майна.

ОСОБА_2 просила:

визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_5 .

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розтлумачено заповіт від 06 серпня 2013 року, складений ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Максимовичем С. В. за реєстровим № 592, таким чином, що волевиявлення ОСОБА_5 при складенні заповіту щодо розпорядження частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_1 було спрямовано щодо житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Суд першої інстанції, при частковому задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та відмові у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , вважав, що ОСОБА_5 розпорядилася на випадок смерті належним їй майном частиною будинку по АДРЕСА_1 правомірно, висловивши свою волю заповітом від 06 серпня 2013 року на ім`я ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що

ОСОБА_1 дійсно є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 , спадщину прийняла своєчасно, заповіт від імені спадкодавця складений в передбаченому законом порядку, заповіт змінений не був, станом на час розгляду справи є чинним, іншим шляхом реалізувати свої спадкові права позивачка не може, а тому необхідно здійснити тлумачення заповіту та визнати за позивачкою право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 ;

права ОСОБА_2 не порушені, так як заповіт від 06 серпня 2013 року є чинним і відповідно до його умов спадкоємцем є ОСОБА_1 , за якою суд визнав право власності на спадкове майно.

Постановою Верховного Суду від 22 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бучацької міської ради, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л. І., приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Максимовича С. В., треті особи: ОСОБА_3 , комунальне підприємство «Бучацьке бюро технічної інвентаризації» про тлумачення заповіту скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бучацької міської ради, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л. І., приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Максимовича С. В., треті особи: ОСОБА_3 , комунальне підприємство «Бучацьке бюро технічної інвентаризації» про тлумачення заповіту - відмовлено. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року в частині зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

оскаржені судові рішення в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 про тлумачення заповіту ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому їх слід скасувати й ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаного позову;

оскільки текст заповіту щодо належних ОСОБА_5 прав на частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , є чітким та зрозумілим, на час відкриття спадщини право на вказану частину житлового будинку за спадкодавцем припинено у зв`язку поділом вказаного будинку, воля щодо житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який виділено у власність ОСОБА_5 у зв`язку з поділом будинку № 51 у заповіті не висловлена, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для тлумачення заповіту;

при скасуванні постанови апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на спадкове майно, суд касаційної інстанції виходив з того, що 23 листопада 2020 року ОСОБА_2 подала приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті матері, а саме на 1/3 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіту на зазначене нерухоме майно спадкодавець не залишила, тому право на спадщину мають спадкоємці за законом (частина друга статті 1223 ЦК України). Із заявами про прийняття спадщини звернулись до нотаріуса Філь Л. О. та ОСОБА_1 . Пред`явивши зустрічний позов про визнання права власності на 1/3 частину будинку, ОСОБА_2 вважала, що оскільки спадкоємцями першої черги є троє дітей спадкодавця, кожному з них належить зазначена частка. Відмовивши в задоволенні позовних вимог про визнання за позивачкою ОСОБА_2 права власності на частину спадкового майна з тих підстав, що права останньої не порушено, оскільки спадкування в цьому випадку відбувається за заповітом, а не за законом, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що вказаним заповітом охоплено вказане спадкове майно. Відтак, апеляційний суд у свою чергу не вирішував по суті позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання за нею права власності на спадкове майно за законом після смерті матері - ОСОБА_5 , обставин, необхідних для вирішення цього питання, не встановив. У тому числі, відсутні дані щодо прийняття або неприйняття спадщини відповідачем ОСОБА_4 , у той час як від з`ясування зазначених обставин залежить вирішення спору, в тому числі й щодо частки кожного із спадкоємців у спадщині, яка відкрилась за законом.

Додатковою постановою Верховного Суду від 10 травня 2023 року заяву ОСОБА_6 про ухвалення додаткового задоволено частково. Доповнено резолютивну частину постанови Верховного Суду від 22 березня 2023 року наступним: «Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бучацької міської ради, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л. І., приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Максимовича С .В., треті особи: ОСОБА_3 , КП «Бучацьке бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом». У задоволенні іншої частини заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

відсутні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне будинковолодіння у порядку спадкування за заповітом, оскільки згідно із заповітом, складеним ОСОБА_5 на користь позивачки, спадкодавець заповідала частину житлового будинку відповідною частиною надвірних будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , а на час відкриття спадщини права спадкодавця на вказане майно були припинені у зв`язку з поділом спірного будинку, спадкодавець набула статус власника іншого майна (житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ) та її воля щодо такого майна у заповіті не висловлена, до заповіту не були внесені відповідні зміни щодо спадкового майна та не складено новий заповіт на користь позивачки щодо спірного будинку;

ОСОБА_1 , звернувшись до суду з позовом, просила здійснити тлумачення заповіту та визнати за нею право власності на весь будинок в порядку спадкування за заповітом. Інших вимог щодо спадкування за законом після смерті спадкодавця та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом не пред`являла.

Оскарженою постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

При ухваленні оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції урахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року та переглянув рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

ОСОБА_5 належав на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіту на зазначене нерухоме майно спадкодавець ОСОБА_5 не залишила, тому право на спадщину мають спадкоємці за законом, а саме: діти померлої - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які прийняли спадщину (частина друга статті 1223 ЦК України);

ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги та у встановленому законом порядку прийняла спадщину, звернувшись із відповідною заявою до нотаріуса. Таким чином, зважаючи на те, що відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, тобто спірний житловий будинок із надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 має поділитись між трьома спадкоємцями, колегія суддів зробила висновок про те, що рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити та визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 ;

колегія суддів урахувала висновки, викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року про те, що ОСОБА_1 вимог щодо спадкування за законом після смерті спадкодавця та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом не пред`являла. При ухваленні оскарженої постанови, апеляційним судом застосовано статті 1223, 1258, 1261, 1267 ЦК України.

16 серпня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року (повне судове рішення складено 21 серпня 2023 року).

30 серпня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу (доповнену редакцію) на постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року (повне судове рішення складено 21 серпня 2023 року).

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2023 року указані касаційні скарги залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 05 вересня 2023 року ці недоліки було усунуто, а саме: подано уточнену касаційну скаргу від 07 листопада 2023 року, у якій ОСОБА_1 просить постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 в уточненій касаційній скарзі від 07 листопада 2023 року зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17; від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17; від 26 червня 2019 року у справі № 369/3186/17; від 16 грудня 2020 року у справі № 139/1206/19; від 12 січня 2021 року у справі № 397/1396/19; від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19; від 01 вересня 2021 року у справі № 185/9807/19; від 03 вересня 2021 року у справі № 556/2062/17; від 04 травня 2022 року у справі № 752/11266/20; від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11.

Уточнена касаційна скарга мотивована тим, що судами не ураховано правові позиції Верховного Суду:

щодо ефективного та належного способу захисту (постанови Верховного суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 та від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17);

щодо конкуренції заповітів (частина друга та третя статті 1245 ЦК України) (постанови Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі № 369/3186/17 та від 16 грудня 2020 року у справі № 139/1206/19);

щодо того, що наявність технічних помилок (описок) у заповіті не є підставою для визнання заповіту недійсним, якщо волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його волі (стаття 1257 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 397/1396/19);

щодо недійсності заповіту (стаття 216, частина четверта статті 1254 ЦК України) (постанови Верховного Суду: від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19; від 01 вересня 2021 року у справі № 185/9807/19; від 03 вересня 2021 року у справі № 556/2062/17; від 04 травня 2022 року у справі № 752/11266/20);

щодо інституту аналогії закону та аналогії права (постанова Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11).

ОСОБА_1 в уточненій касаційній скарзі зазначає, що у даному випадку право власності на об`єкт, визначений у заповіті спадкодавця ОСОБА_5 « частина житлового будинку АДРЕСА_2 , який вона заповіла ОСОБА_1 , не припинялося, а лише змінилось на нову назву («житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ». Тобто, це один і той самий будинок. Отже заповіт є чинним і повинен братися до уваги. Законодавством чітко встановлено, що зміна адреси, виділ адрес будинків та квартир на окремі частини - не є процедурою припинення власності чи створення нової власності, а є технічною процедурою зміни найменування об`єкта. Тобто, заповіт повинен братися до уваги, незважаючи на зміну найменування з «1/2 частини будинку» на «житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ». Оскільки ОСОБА_1 дійсно є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 , спадщину прийняла своєчасно, заповіт від імені спадкодавця складений в передбаченому законом порядку та змінений не був, станом на час розгляду справи є чинним, іншим шляхом реалізувати свої спадкові права позивач не може, а тому необхідно визнати за позивачем право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 . Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею 1/3 частини будинковолодіння в порядку спадкування за законом не підлягають задоволенню, оскільки її права не порушені, так як на час спору заповіт є чинним і у відповідності до його умов спадкоємцем є ОСОБА_1 , за якою суд і повинен був визнати право власності на спадкове майно за заповітом.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2023 року касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року в частині підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 2 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України повернуто.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка була матір`ю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про право власності від 09 квітня 2015 року ОСОБА_5 належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу - житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_2 .

06 серпня 2013 року ОСОБА_5 вчинила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Максимовичем С.В., наступного змісту: «Я, ОСОБА_5 (паспорт НОМЕР_1 , виданий 17.12.1998 року Бучацьким МВ УМВС України в Тернопільській області, ІДН НОМЕР_2 ), народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Ридодуби Чортківського району Тернопільської області та проживаю за адресою: будинок АДРЕСА_2 ), розуміючи значення своїх дій, без будь-кого насильства, примусу, як фізичного, так і морального, на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження: 1/2 (одну другу) частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_2 я заповідаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Рішенням виконавчого комітету Бучацької міської ради від 24 січня 2017 року № 5 «Про розгляд заяви ОСОБА_5 про присвоєння адреси об`єктові містобудування (1/2 частині житлового будинку по АДРЕСА_2 ) присвоєно об`єктові містобудування (1/2 частині житлового будинку), який належить ОСОБА_5 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

28 січня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір про поділ майна, який посвідчено 28 січня 2017 року приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л. І., зареєстровано в реєстрі за № 153, відповідно до якого сторони поділили майно, яке є об`єктом спільної часткової власності, що складається з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . У відповідності до пункту 4 даного договору у зв`язку з укладенням цього договору припиняється право спільної часткової власності на майно, що є предметом договору та у власність ОСОБА_3 переходить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 74,3 кв. м, житловою площею 23,5 кв .м, позначений в плані під літ. «А», тамбур під літ «а», погріб під часткою будівлі під літ. «пдА», сарай під літ. «Б», сарай під літ. «В», у відповідності до технічного паспорта виготовленого комунальним підприємством «Бучацьким районним бюро технічної інвентаризації», 29 грудня 2016 року, № 1870. -у власність ОСОБА_5 переходить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 73,1 кв. м, житловою площею 24,0 кв. м, позначений в плані під літ. «А», тамбур під літ. «а», погріб під часткою будівлі підліт. «пдА», сарай під літ. «Г», сарай під літ. «Д», у відповідності до технічного паспорта виготовленого комунальним підприємством «Бучацьким районним бюро технічної інвентаризації», 24 січня 2017 року, № 11/17.

Апеляційний суд встановив, що спадкодавцю ОСОБА_5 належав на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіту на зазначене нерухоме майно (житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ) спадкодавець ОСОБА_5 не залишила, тому право на спадщину мають спадкоємці за законом (частина друга статті 1223 ЦК України).

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є дітьми померлої ОСОБА_5 .

З заявами про прийняття спадщини звернулись до нотаріуса Філь Л. О. та ОСОБА_1 .

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_4 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 разом із спадкодавцем перебував на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 . У справі відсутні будь які дані про відмову ОСОБА_4 від спадщини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою. Якщо інші спадкоємці оспорюють чи не визнають право на частку спадкоємця, то ефективним є такий спосіб захисту як визнання права на частку спадкоємця (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21).

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина друга статті 1223 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (частина перша статті 1261 ЦК України).

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року у справі № 125/720/17 (провадження № 61-5535св19) зроблено висновок, що: «ЦК України передбачає два способи прийняття спадщини залежно від волевиявлення спадкоємця, який передбачає подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України), а також незалежно від волевиявлення спадкоємця (частина третя статті 1268 ЦК України), який передбачає такі презумпції: особа-спадкоємець, яка постійно проживала з спадкодавцем до дня смерті, вважається такою, що спадщину прийняла, якщо протягом терміну, встановленого для прийняття спадщини, вона не подасть заяву про відмову від спадщини. Прийняття спадщини це не обов`язок спадкоємця, а його право, яке потребує певних форм його волевиявлення. Прийняття спадщини, як і відмова від спадщини - це індивідуальний акт спадкоємця, зумовлений його волевиявленням щодо спадщини, який здійснюється шляхом вчинення передбачених законом дій, спрямованих на виникнення конкретного юридичного наслідку (прийняття спадщини чи відмови від неї), а саме - одностороннього правочину. Такий односторонній правочин здійснюється шляхом подання нотаріусу відповідної заяви».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Апеляційний суд встановив, що:

заповіту щодо розпорядження правом власності на житловий будинок із надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 спадкодавець ОСОБА_5 не вчинила;

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є дітьми ОСОБА_5 та спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину в установленому законом порядку;

частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 .

Аргумент касаційної скарги про те, що заповіт спадкодавця ОСОБА_5 є чинним і у відповідності до його умов спадкоємцем є ОСОБА_1 , за якою суд і повинен був визнати право власності на спадкове майно за заповітом, касаційний суд відхиляє з таких підстав.

Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини (стаття 1236 ЦК України).

Заповітом може бути охоплено: ті права і обов`язки, які належать спадкодавцю на момент його складення; не тільки права і обов`язки, які належать спадкодавцю на момент його складення, а й ті, що виникнуть у спадкодавця після складання заповіту. Заповідач, як власник, може на свій розсуд як набувати права на майно, так і припиняти їх. Наявність заповіту не обмежує заповідача в тому, щоб майно, вказане в заповіті, продати, подарувати або укласти щодо нього договір довічного утримання тощо (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 285/1055/16-ц (провадження № 61-21778св18)

У спадковому праві (книга 6 ЦК України) законодавець передбачив конструкцію втрати чинності заповіту. Втрата чинності може мати, зокрема, у разі: (а) внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту; (б) якщо права та/обов`язки не існують (припинилися) або перетворилися на інші. Наприклад, склад майна, визначеного спадкоємцю (спадкоємцям) на час складання заповіту, на момент відкриття спадщини істотно змінився, зокрема, якщо зазнало трансформації право вказане в заповіті. Саме тому законодавець визначає, що чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Заповіт ОСОБА_5 від 06 серпня 2013 року стосувався розпорядження правом на частку в праві спільної власності на житловий будинок за адресою: будинок АДРЕСА_2 . Після поділу на підставі договір про поділ майна від 8 січня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , припинилось право спадкодавця ОСОБА_5 на частку в праві спільної власності на житловий будинок за адресою: будинок АДРЕСА_2 . Спадкодавець ОСОБА_5 набула право власності на житловий будинок із надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , щодо якого і відкрилася спадщина. Заповіт ОСОБА_5 від 06 серпня 2013 року розпорядження правом на частку в праві спільної власності на житловий будинок за адресою: будинок АДРЕСА_2 , з урахуванням частини четвертої статті 1236 ЦК, втратив чинність.

Посилання на висновки, зроблені у постановах Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17; від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17; від 26 червня 2019 року у справі № 369/3186/17; від 16 грудня 2020 року у справі № 139/1206/19; від 12 січня 2021 року у справі № 397/1396/19; від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19; від 01 вересня 2021 року у справі № 185/9807/19; від 03 вересня 2021 року у справі № 556/2062/17; від 04 травня 2022 року у справі № 752/11266/20; від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 є необґрунтовані, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Касаційний суд звертає увагу, що питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи після вирішення судом питання про відкриття провадження та витребування матеріалів справи. Тому в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду належить відмовити.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бучацької міської ради, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Іванів Лесі Ігорівни, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Максимовича Сергія Васильовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , комунальне підприємство «Бучацьке бюро технічної інвентаризації», про тлумачення заповіту, встановлення юридичного факту, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков