Окрема думка

від 06.12.2023 по справі 240/22062/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

Наталії КОВАЛЕНКО

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа №240/22062/20

адміністративне провадження №К/9901/33164/21

1. Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду розглядається справа №240/22062/20 (адміністративне провадження №К/9901/33164/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форватер Плюс» до Державної служби геології та надр України, третя особа: Обухівська районна рада Київської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, касаційна скарга в якій подана позивачем на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021.

2. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який проведено 07.09.2021, для розгляду вищезазначеної справи у касаційному порядку визначено колегія суддів у складі головуючого судді Стародуба О.П., суддів Коваленко Н.В., Кравчука В.М.

3. Ухвалою Верховного Суду, постановленою 04.12.2023 у складі вказаної вище колегії суддів Касаційного адміністративного суду, задоволені заяви суддів Верховного Суду Стародуба О.П., Кравчука В.М., Коваленко Н.В. про самовідвід від участі у розгляді справи №240/22062/20.

4. Відведено суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М., Коваленко Н.В. від розгляду цієї справи та передано її для повторного автоматизованого розподілу з метою визначення складу колегії суддів для розгляду справи.

5. Вважаю, що наведені суддею Стародубом О.П. підстави для самовідводу від участі у розгляді вищезгаданої справи процесуальним законом не передбачені, а тому заява цього судді з заявлених підстав задоволенню не підлягала.

6. У зв`язку з цим не можу погодитись з такою ухвалою Верховного Суду в частині задоволення заяви судді Стародуба О.П. про самовідвід від участі у справі №240/22062/20, а тому вважаю за необхідне відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України викласти окрему думку щодо цього судового рішення.

7. Так, зі змісту поданої суддею Стародубом О.П. заяви про самовідвід від участі у справі №240/22062/20 вбачається, що основним мотивом для самовідводу слугували посилання на те, що суддями Кравчуком В.М. та Коваленко Н.В., які входять до складу колегії суддів, визначеної для розгляду вказаної справи у суді касаційної інстанції, заявлено самовідводи з метою уникнення сумнівів у їх об`єктивності.

8. Ці обставини, на думку судді Стародуба О.П., свідчили про наявність підстав і для його самовідводу, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою уникнення сумнівів у його об`єктивності.

9. Звертаю увагу, що відповідно до норм пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

10. Аналіз цієї норми процесуального права, засвідчує, що передбачені нею підстави для самовідводу пов`язані з наявністю не будь - яких обставин, а лише тих, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

11. Питання стосовно визначення змісту таких критеріїв як неупередженість та об`єктивність судді неодноразово досліджувалось у національному судовому правозастосуванні та різноманітними міжнародними інституціями, у тому числі у практиці Європейського суду з прав людини (далі також ЄСПЛ).

12. Зокрема, у пункті 12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.

13. Тут же наголошувалось, що при винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

14. У рішенні ЄСПЛ від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» (Заява №33949/02; пункти 49, 50, 52, 53) підкреслювалось, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

15. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

16. Об`єктивний критерій слід визначити окремо від поведінки судді й з`ясовувати, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

17. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

18. Приписами пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 №2006/23) визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

19. Факт заявлення самовідводу суддями, які входять до складу колегії, визначеної для розгляду справи, з метою уникнення сумнівів у їх об`єктивності, не охоплюється вищенаведеними критеріями незалежності суддів й не може зумовлювати наявності обставин, які б у розумінні норм пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України могли викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності головуючого судді.

20. До того ж, у заяві головуючого судді Стародуба О.П. про самовідвід не конкретизовано, яким чином заявлення самовідводу іншими суддями викликало сумнів безпосередньо у його об`єктивності та якій взаємозв`язок існує між цими обставинами.

21. Вважаю за необхідне акцентувати увагу й на тому, що обставини, які зумовлюють самовідвід судді (суддів), яка/який (які) входять до складу колегії, визначеної для розгляду справи, пов`язані із конкретним суддею, його суб`єктивною оцінкою певних фактів, власним переконанням, керуючись якими він обґрунтовує наявність підстав для самовідводу в тій чи іншій ситуації. Тож існування таких обставин для (відводу) самовідводу конкретного судді, не обов`язково означає, що ці ж самі фактори можуть безальтернативно зумовлювати відвід (самовідвід) іншого або головуючого судді у конкретній справі.

22. З урахуванням вищевикладеного наполягаю на тому, що обставини, на які суддя Стародуб О.П. посилався в обґрунтування доводів та вимог заяви про самовідвід від участі у справі №240/22062/20, не були передбачені процесуальним законом і не могли зумовлювати її задоволення.

23. З огляду на наведене переконана, що вищевказаний самовідвід судді Стародуба О.П. помилково задоволено ухвалою Верховного Суду від 04.12.2023, постановленою у справі №240/22062/20.

Суддя Наталія КОВАЛЕНКО