Рішення

від 21.11.2023 по справі 554/4133/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 554/4133/22

провадження № 2/753/4738/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Заставенко М.О.,

з секретарем судового засідання Змієвською А.С.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Коцюба О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в Октябрський районний суд м. Полтави з позовною заявою до АТ КБ «Приватбанк», в якій просив суд:

-зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 1 861 878, 82 грн., що складається з 1 175 383,30 грн. за надурочні роботи, 62 000,00 грн. невиплаченої премії (бонусів), 164 519,68 грн. за додаткову невикористану відпустку, 366 975,84 грн. за роботу у вихідні та святкові дні, 93 000,00 грн. вихідної допомоги при звільненні;

-зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» провести розрахунок з ОСОБА_1 та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позовна заява обґрунтована наступним. Позивач ОСОБА_1 працював в АТ КБ «Приватбанк» з 19.07.2005. 26.09.2008 на підставі наказу № 1058 його було прийнято на посаду керівника відділення гр. Б (м. Рубіжне), 24.03.2010 переведений на посаду керівника відділення гр. А (м. Сєвєродонецьк), 22.02.2016 переведений на посаду заступника директора Східного РУ (керівник бізнесу великих і VIP клієнтів Східного РУ). Відповідно до умов праці на вказаних посадах було передбачено 5-денний робочий тиждень з двома вихідними та 8-ми годинним робочим днем, тобто 40 годин на тиждень, й відповідно 160 годин на місяць. З метою ведення обліку робочого часу роботодавець розробив електронний засіб табелювання у вигляді програмного комплексу «Табелювання», який враховував початок та кінець робочого дня. Табелювання співробітника було прив`язано до геолокації місця роботи (Бранч) та логіну співробітника. ОСОБА_1 було присвоєно логін ІНФОРМАЦІЯ_1, Бранч табелювання - з 19.07.2005 до 25.09.2008 - LGY0, з 26.09.2008 по 23.03.2010 - LGG3, з 24.03.2010 до 21.-2.2016 - LGC0, з 22.02.2016 до 04.06.2021 - MRVK, з серпня 2017 до 04.06.2021 - додатково до бранчу MRVK додано бранч LGC0 як віддалене місце роботи. В середньому ОСОБА_1 надурочно відпрацював 2 години на добу (у тому числі робота у вихідні та святкові дні), що всього за весь період роботи в АТ КБ «Приватбанк» складає 7 966 годин. Середньомісячний дохід згідно довідки від 02.02.2022 за № 20.1.0.0.0/7-220202/74 становить 24 424,43 грн. За період з 19.07.2005 по 04.06.2021 було 190 місяців з 8 годинним робочим днем, таким чином згідно довідки, всього відпрацьовано по графіку 31 783 години, відповідно за вказаний період було виплачено без перепрацювання 4 689 489,77 грн. Вартість години відпрацьованого часу складає 147,55 грн. Враховуючи це, банком не було оплачено 7 966 годин перепрацювання, що в грошовому еквіваленті складає 1 175 383,30 грн. Позивач зазначає, що під час його роботи в АТ КБ «Приватбанк» йому регулярно нараховувалися та виплачувалися премії у вигляді бонусів за виконання трудових обов`язків, які передбачені Положенням про управління мотивацією співробітників, що передбачає нарахування та регулярну виплату премій кожному співробітнику та є частиною заробітної плати. На дату звільнення 04.06.2021 позивачеві не були виплачені бонуси та відсоток від премії підлеглих за травень 2021 року у розмірі 15 000 грн. Позивач, сумлінно виконуючи покладені на нього обов`язки, залучив на кредитні програми клієнтів ТОВ «Титан», код 30774210, та ТОВ «Еко форм №1», код 38720419. ТОВ «Титан» було оформлено кредитну лінію №MRVKLON111798 від 06.05.2021 на суму 5 066 383,69 грн. ТОВ «Еко фарм №1» було оформлено кредитну лінію № L4QMRLOK0L740 від 18.05.2021 на суму 703 885,01 грн. Згідно внутрішніх положень банку, розмір винагороди залежить від суми наданого кредиту, а саме:

-для суми кредиту від 500 000 грн до 1 000 000 грн складається з: заявка без зауважень 250 грн.; візування угоди - 250 грн.; початок користування - 500 грн.;

-для суми кредиту від 5 000 000 грн. до 10 000 000 грн. складається з: заявка без зауважень 4 000 грн.; візування угоди - 4 000 грн.; початок користування - 8 000 грн.

На дату звільнення позивача 04.06.2021 та й надалі позивачеві не були виплачені бонуси за залучення на кредитування ТОВ «Титан» та ТОВ «Еко форм №1» у розмірі 17 000 грн. Окремим видом премії є методика виплат грошової винагороди за реалізацію банківського майна. У травні 2021 року через систему «гарячих повідомлень» було доведено перелік майна, що був виставлений банком на реалізацію. Серед зазначеного переліку банк виставив на аукціон нежитлову будівлю загальною площею 427 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач провів перемовини з представником юридичною особи ТОВ «Маріупольпромснаб», подав заявку у відповідну гілку HelpDesk, номер реєстрації 30380559 від 19.05.2021, зазначений клієнт взяв участь в аукціоні, переміг із сумою 4 400 100 грн. та став власником нерухомості. Однак позивачеві не було виплачено винагороду за реалізацію вказаного майна у максимальному розмірі 30 000 грн. У зв`язку з тим, що посада позивача передбачала щоденне користування персональним комп`ютером, позивач зазначає, що він має право на щорічнку відпустку в чотири календарних дні. Отже, оскільки позивач працював у АТ КБ «Приватбанк» з 2005 року по 2021, то відповідач був зобов`язаний надати йому 64 дня додаткової щорічної відпустки за весь цей строк. Оскільки вказана відпустка надана не була, то розмір невиплаченої компенсації за неї складає 164 519,68 грн. Крім того, в період роботи в банку позивачеві не було виплачено належну суму за відрядження у вихідні та світкові дні у розмірі 366 975,84 грн. 17.05.2021 через отримане в ПК ПриватДок повідомлення про «Персональне попередження про зміни в організації виробництва і праці та наступне можливе вивільнення працівника» позивачу стало відомо про скорочення його посади. Зазначені зміни відбувалися на підставі Наказу № Е.17.U.0.0/4-6802287. 25.05.2021 ОСОБА_1 подав заяву, згідно якої просив звільнити його на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП та ч. 1 ст. 44 КЗпП. Однак у задоволенні даної заяви позивачеві було відмовлено, натомість запропоновано звільнитися згідно п. 1 ст. 36 КЗпП з умовою звільнення до 04.06.2021 включно та виплатою вихідної допомоги у розмірі трьох середньомісячних доходів позивача. 04.06.2021 ОСОБА_1 було звільнено про проведено розрахунок у сумі 217 308,21 грн., до якої входила зазначена 3-х кратна виплата відповідно до «згоди сторін». Однак слід зазначити, що відповідач не розрахувався з позивачем та не виплатив премії у розмірі 62 000 грн., через що було занижено розмір доходу. Позивач двічі звертався до банку з проханням надати розрахункові листи та деталіровку з виплатами, однак жодного разу банк не надав відповіді по суті. Оскільки відповідачем при звільненні позивача не було проведено повного розрахунку та виплат за надурочні роботи, премії, відрядження, за невикористану додаткову відпустку, тому з банку на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15.06.2022 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні з проведенням підготовчого засідання.

09.08.2022 відповідачем до суду подано клопотання про передачу справи за підсудністю, клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимоги про стягнення середнього заробітку.

15.08.2022 до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. ОСОБА_1 працював в АТ КБ «Привабанк» з 19.07.2005 по 04.06.2021 на різних посадах. При прийнятті на роботу йому було встановлено згідно п. 6.1 трудового договору восьмигодинний робочий день, п`ятиденний робочий тиждень, не передбачає виконання роботи понад встановлену нормальну тривалість робочого часу або у вихідні чи святкові дні. Встановлений графік роботи позивача не змінювався протягом всього періоду трудових відносин. Згідно з положеннями Правил внутрішнього трудового розпорядку, які діяли в АТ КБ «Приватбанк» протягом періоду роботи позивача з 2005 року по 2021 рік, надурочні роботи в банку, як правило, не допускаються, застосування надурочних робіт, робіт у вихідні та святкові дні адміністрацією може здійснюватися у виняткових випадках тільки на підставі конкретних завдань з обов`язковим обґрунтуванням необхідності і в межах, передбачених чинним законодавством (а. 5.5 Правил від 1997 року). Згідно п. 5.9 Правил внутрішнього трудового розпорядку в редакціях від 2010 та 2016 року, у виняткових випадках у зв`язку з надзвичайними подіями допускається застосування надурочних робіт, робіт у вихідні і святкові дні на підставі індивідуального рішення Голови Правління Банку. Оплата праці в таких випадках здійснюється пропорційно відпрацьованому часу. Згідно з п. 5.9 Правил в редакції 2019 року, у виняткових випадках у зв`язку з надзвичайними подіями допускається застосування надурочних робіт, робіт у вихідні та святкові дні на підставі індивідуального рішення Голови Правління Банку або іншого керівника, якому делеговані відповідні повноваження. Компенсація за роботу у вихідні та святкові дні понад норму надається у відповідності зі ст. 107 КЗпП наданням іншого дня відпочинку або оплатою праці в подвійному розмірі. З табелю обліку використання робочого часу ОСОБА_1 слідує, що за спірний період з 2005 року по 2021 рік ним було відпрацьовано нормальну тривалість робочого часу згідно із встановленим йому графіком роботи. Табель не містить відомостей про залучення працівника до надурочних робіт. Залучення позивача до роботи у вихідні дні проводилося лише 22.10.2016, 29.10.2016, 04.02.2017, 11.02.2017 на підставі наказів № Э-DN-ПРАЗД-2016-7174644 від 18.10.2016, № Э-DN-ПРАЗД-2016-7174850 від 18.10.2016, № Э-DN-ПРАЗД-2017-6565275 від 01.02.2017, № Э-DN-ПРАЗД-2017-6577758 від 08.02.2017. Компенсацію за роботу у вихідний день було визначено у зазначених наказах у формі відгулу (надання іншого дня відпочинку). Таким чином, у відповідача не виникало обов`язку з оплати роботи у вихідний день у подвійному розмірі. За весь період роботи Банком не було видано жодного наказу, розпорядження або іншого документу про залучення ОСОБА_1 до надурочних робіт. Перебування позивача на робочому місці після закінчення робочого часу не свідчить про його залучення до надурочних робіт. Доказів про те, що позивач виконував трудові обов`язки чи взагалі перебував на робочому місці або в інших приміщеннях банку понад встановлену норму робочого часу, позивачем не надано, тому відсутні підстави для стягнення невиплаченої заробітної плати за надурочний час. Основним внутрішнім документом банку, яким передбачено порядок та умови виплати змінної винагороди станом на час виплати працівнику відсотку від премії підлеглих за травень 2021 року та премії за залучення на кредитування юридичних осіб та залучення покупців на реалізацію банківського майна, є Положення про управління мотивацією співробітників АТ КБ «Приватбанк». Згідно з цим Положеннями, зазначені позивачем так звані бонуси є заохочувальною виплатою згідно зі структурою заробітної плати, відносяться до змінної винагороди. Відповідно до п. 7.5 вказаного Положення, виплата змінної винагороди здійснюється, якщо умови її виплати, затверджені методиками розрахунку змінної винагороди, були виконані до дати звільнення працівника. Однією з таких умов є затвердження наказу про виплату винагороди. Виплата змінної винагороди за 59-ю групою преміювання за травень 2021 року здійснювалася на підставі наказу № PR/2-2021-6952453 від 29.06.2021, а виплата змінної винагороди за 83-ю групою преміювання за травень 2021 року була здійснена на підставі наказу № PR/2-2021-6933907 від 09.06.2021, тобто затвердження наказів про преміювання відбулося вже після звільнення ОСОБА_1 . Таким чином вказані премії не належали до нарахування та виплати, оскільки станом на дату їх виплати трудові відносити з позивачем були припинені. Крім того, з розрахункових листків ОСОБА_1 за минулі періоди, зокрема за 2021 рік, слідує, що змінна винагорода за 59-ю групою преміювання та 83-ю групою преміювання не мала сталого розміру, нараховувалася та виплачувалася у різних розмірах або у певні періоди не виплачувалася взагалі, тому визначення позивачем суми стягнення цього виду винагороди є необґрунтованим. Щодо виплати винагороди за пошук потенційного покупця для продажу не операційної нерухомості банку. Порядок та умови такої виплати регламентовано Методикою стимулювання працівників АТ КБ «Приватбанк» за пошук потенційного покупця для продажу не операційної нерухомості банку, затвердженою наказом № PR/18-2019-7183695 від 30.10.2019. Згідно вказаної Методики, винагорода виплачується за фактом укладення договору купівлі-продажу з клієнтом, який залучений керівником, що підлягає мотивації згідно з п. 3.1 Методики. Напрямок управління нерухомістю ГО формує інформацію щодо необхідності виплати конусної винагороди за продаж не операційної нерухомості та направляє в Напрямок трудових ресурсів. Дані по нарахуванню та виплаті конусної винагороди за продаж не операційної нерухомості банку формуються 1 раз на місяць (в місяці наступному за місяцем фактичного відображення по балансу результатів продажу не операційної нерухомості банку). Строк до 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного відображення по балансу результатів продажу не операційної нерухомості банку. Напрямок трудових ресурсів готує наказ про виплату бонусної винагороди за результатами надання інформації. 19.05.2021 ОСОБА_1 була подана заявка на залучення потенційного покупця. 31.05.2021 відбулися торги та переможцем став залучений позивачем покупець. 17.06.2021 була укладена нотаріальна угода купівлі-продажу. Наказ про виплату змінної винагороди за залученого покупця на неопераційну нерухомість за червень 2021 № PR/2-2021-7047830 було затверджено 20.07.2021. Тобто станом на момент нотаріального засвідчення угоди купівлі-продажу та станом на дату формування відомості та затвердження наказу цього виду бонусної винагороди, ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із банком, тому зазначена винагорода не належала до нарахування та виплати звільненому працівнику. Додаткова відпустка за особливий характер праці передбачена ст. ст. 4, 8 Закону України «Про відпустки». Більшу частину трудових обов`язків позивача на займаних посадах займали такі обов`язки, що не вимагали роботи з ЕОМ та з внутрішніми банківськими програмними комплексами, а полягали у залученні клієнтів до користування банківськими продуктами, комунікаціях з діючими та потенційними клієнтами банку, координації роботи підлеглих працівників, навчання персоналу, контролю якості роботи тощо. Вказані трудові обов`язки не вимагали від позивача постійного перебування на робочому місці з використанням ЕОМ протягом більше ніж половини робочого часу. Таким чином, позивач не набув права на отримання додаткової щорічної відпустки за особливий характер праці під час роботи, у зв`язку з чим компенсація за невикористану додаткову щорічну відпустку за особливий характер праці не належить до нарахування та виплати. При звільненні позивачу було нараховано компенсацію за невикористану щорічну відпустку тривалістю 42 календарних дні у сумі 70 483,14 грн. Оплата роботи позивача у період відряджень була здійснена у відповідності до вимог чинного законодавства та внутрішніх документів банку. Згідно з Положенням про відрядження від 2011 року, якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові і неробочі дні, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку. Згідно з Положенням про відрядження в редакції від 10.08.2017 з наступними змінами, дні відпочинку, не використані під час відрядження, не компенсуються. Якщо працівника спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу у ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства у сфері регулювання трудових відносин, враховуючи графік роботи приймаючої сторони. Більшість відряджень позивача було сплановано таким чином, щоб працівник здійснював трудові обов`язки виключно у робочі дні, що підтверджується планами робіт та зустрічей відрядженого з розпоряджень про відрядження. Згідно з встановленими планами робіт та зустрічей виконання робіт у вихідні дні, зокрема, проведення підсумкових нарад, було призначено у наступні дні: 18.10.2014, 25.10.2014, 25.04.2015, 18.07.2015, 17.10.2015, 30.01.2016, решта вихідних днів відряджень були для працівника вихідними згідно з його графіком роботи приймаючої сторони - регіонального підрозділу або головного офісу. За роботу у вихідні дні під час відряджень працівник згідно з внутрішніми документами банку мав право отримати компенсацію у вигляді додаткового дня відпочинку. Дні вибуття або повернення із відрядження, які збігаються з вихідними, святковими або неробочими днями, не вважаються такими, у які працівник спеціально відряджений до роботи, тому компенсація за роботу у ці дні не виплачується. За такі дні працівнику виплачують лише добові. При звільненні позивачеві було здійснено виплату разової винагороди у розмірі трьох середніх заробітків, обчислених з нарахованих сум про попередній період (квітень та травень 2021) у розмірі 138 898,20 грн., що підтверджується розрахунковими листками та наказом про звільнення. Відтак відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення виплат при звільненні. Також відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку, оскільки заявлені позивачем до виплати суми, являються необґрунтованими.

12.09.2022 представником відповідача до суду подане клопотання про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 .

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 13.10.2022 справу направлено за підсудністю до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Дубовенко І.Г. від 14. 03.2023 прийнято справу до свого провадження.

06.04.2023 представником відповідача до суду подане клопотання про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 .

Також 06.04.2023 представником відповідача до суду подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення середнього заробітку.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.04.2023 справу направлено за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 26.05.2023 прийнято справу до свого провадження, призначено підготовче засідання.

28.06.2023 представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів у відповідача.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28. 06.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» залишено без руху.

10.07.2023 позивачем до суду подано заяву про зміну предмету позову, в якій позивач просить виключити вимогу стосовно виплати йому середнього заробітку за час затримки на день фактичного розрахунку.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.07.2023 продовжено ОСОБА_1 встановлений строк для усунення недоліків до п`яти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19.07.2023 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову.

02.08.2023 представником відповідача до суду подане клопотання про допит у якості свідка позивача ОСОБА_1 .

Протокольними ухвалами Дарницького районного суду м. Києва від 02.08.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів та допит позивача у якості свідка.

Також ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.08.2023 закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав, посилаючись на те, що відповідач повинен виплатити йому за понаднормову роботу у розмірі 1 442,66 грн., змінну винагороду, яка передбачена «Положенням про управління мотивацією співробітників Приватбанку», що є частиною заробітної плати, у розмірі 9 234,20 грн. Умови для виплати по виданим позивачем кредитам у травні були виконані ще до його звільнення, тому він наполягає та виплаті йому за основну його роботу за залучення на кредитування клієнтів 17 000,00 грн., а також 30 000,00 грн. винагороди за реалізацію банківського майна. Процеси, пов`язані з організацією та проведенням торгів, юридичного оформлення, тощо, не залежать він позивача, він здійснив всі обов`язки з реалізації майна. Щодо права на додаткову відпустку, то вся робота побудована виключно на роботі з персональним комп`ютером. 94% свого робочого часу позивач проводив за ПК задля виконання покладених на нього обов`язків та задач, тому має цілком законне право на отримання додаткової відпустки за період з 2005 року по 2021 рік у кількості 64 дня, а тому невиплачена компенсація за ці дні складає 164 519,68 грн. Також позивач має право на компенсацію за відрядження у вихідні та святкові дні у розмірі 103 861,21 грн. При розірванні трудової угоди між позивачем та відповідачем було досягнуто угоду про виплату трьох середньомісячних доходів. Оскільки при розрахунку виплати 04.06.2021 р. травневий дохід був занижений за рахунок невиплачених премій з травень на загальну суму 56 234,20 грн., то остаточна сума підлягає коригуванню з урахуванням досягнутих домовленостей, тобто банк має виплатити 84 351,30 грн. вихідної допомоги при звільненні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив про те, що надані відповідачем табелі співробітника не містять жодних даних про початок та закінчення роботи в кожен конкретний день. Відповідачем не були надані до суду витяги з програмних комплексів, в яких здійснювалося табелювання всіх працівників Приватбанку. Також відповідачем не було надано у повному обсязі «Положення про управління мотивацією працівників Приватбанку». Посилання відповідача про відсутність підстав для виплати премії позивачеві після його звільнення вважає безпідставним, оскільки вже після звільнення позивача, з ним були проведені виплати, в тому числі за змінною винагородою МСБ. Перелік посадових обов`язків позивача передбачає його постійну роботу на комп`ютері. Відповідачем не було проведено атестацію робочого місця позивача, що є порушенням діючого законодавства. Відповідачем також не надано доказів того, що позивачеві були компенсовані дні відряджень, які припадали на вихідний день, наданням іншого дня відпочинку. У зв`язку з тим, що на момент звільнення позивача відповідачем не були включені спірні суми в середньомісячний дохід, тому розмір середньомісячного заробітку, який був виплачений при звільненні позивачеві має бути переглянутий та доплачений. Також зазначив, що практично всі роздруківки, які були надані відповідачем до суду, не містять обов`язкових реквізитів, тому є недопустимими доказами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову. Вказав про те, що графік роботи ОСОБА_1 не передбачав залучення до надурочних робіт. Ймовірна його присутність на роботі поза межами робочого часу не підставою для зарахування та оплати надурочної роботи. На момент затвердження наказів про виплати змінних винагород (премій), позивач уже не перебував у трудових відносинах з відповідачем. Позивач не набув права на отримання додаткової відпустки за особливий характер праці, оскільки його основні трудові обов`язки не пов`язані з використанням ПК. За роботу у вихідні дні під час відряджень працівник, згідно із внутрішніми документами банку, мав право отримати компенсацію у вигляді додаткового дня відпочинку. Компенсація у грошовій формі не передбачена. Якщо працівник до звільнення не використав додаткові дні відпочинку, це не створює для роботодавця обов`язку змінити форму компенсацію на оплату. Три середніх заробітки були виплачені позивачеві при звільненні, що підтверджується розрахунковим листком.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в АТ КБ «Приватбанк» з 19.07.2005, що підтверджується копією трудового договору № 87 від 19.07.2005 та копією наказу № 231-к від 19.07.2005.

03.05.2007 на підставі наказу № 554 позивача переведено на посаду старшого спеціаліста роздрібного корпоративного бізнесу.

26.09.2008 на підставі наказу № 1058 позивача було переведено на посаду керівника відділення гр. Б (м. Рубіжне).

24.03.2010 переведений на посаду керівника відділення гр. А (м. Сєвєродонецьк).

09.02.2011 переведений на посаду директора відділення гр. А в Сєвєродонецьке відділення.

09.10.2014 переведений на посаду директора Сєвєродонецького відділення Східного РУ.

22.02.2016 переведений на посаду заступника директора Східного РУ - керівник бізнесу великих і VIP клієнтів Східного РУ.

08.11.2017 переведений на посаду заступника директора філії - керівник напрямку корпоративного бізнесу Східного РУ.

11.01.2021 переведений на посаду заступника директора філії - керівник напрямку корпоративного бізнесу Східного макрорегіонального управління.

04.06.2021 ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника директора філії на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторін, що підтверджується наказом № Э.DN-УВ-2021-6921682-п.

Відповідно до вказаного наказу, відповідачем було проведено працівнику виплату у розмірі трьох середніх заробітків.

Також у вказаному наказі зазначено, що кількість днів невикористаної відпустки становить 42 дні.

При звільненні позивачеві було виплачено 138 898,20 грн., що відповідає розміру трьох середніх заробітних плат, та компенсацію за невикористану щорічну відпустку тривалістю 42 дні у сумі 70 843,14 грн.

Підставою для звернення з позовом до суду являється те, що при звільненні позивача відповідач, у порушення вимог трудового законодавства, не здійснив виплату всіх належних йому сум.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стосовно позовних вимог про стягнення заробітної плати за понаднормові роботи.

Відповідно до ст. 62 КЗпП України, надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61). Роботодавець може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині третій цієї статті,тобто тільки у таких виняткових випадках:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв`язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) при необхідності закінчення початої роботи, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, якщо її припинення може призвести до псування або знищення майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, іншого обладнання або устаткування, якщо їх несправність викликає зупинення робіт для значної кількості працівників;

4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) для продовження роботи при нез`явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках роботодавець зобов`язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

Надурочні роботи можуть провадитися лише після інформування виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства (у разі створення такої організації), установи, організації про їх застосування, крім випадків, визначених пунктами 1 та 2 частини третьої цієї статті, коли допускається інформування виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) протягом наступного робочого дня.

Згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку в редакції 1997 року (а. 5.5), застосування надурочних робіт, робіт у вихідні та святкові дні адміністрацією може здійснюватися у виняткових випадках тільки на підставі конкретних завдань з обов`язковим обґрунтуванням необхідності і в межах, передбачених чинним законодавством.

У п. 5.9 Правил внутрішнього трудового розпорядку за 2010 рік та 2016 рік, зазначено, що у виняткових випадках у зв`язку із надзвичайними подіями допускається застосування надурочних робіт, робіт у вихідні і святкові дні на підставі індивідуального рішення Голови Правління Банку. Оплата праці в таких випадках здійснюється пропорційно відпрацьованому часу.

У п. 5.9 Правил внутрішнього трудового розпорядку затверджених у 2019 році також зазначено, що у виняткових випадках у зв`язку з надзвичайними подіями допускається застосування надурочних робіт, робіт у вихідні та святкові дні на підставі індивідуального рішення Голови Правління Банку або іншого керівника, якому делеговані відповідні повноваження. Компенсація за роботу у вихідні та святкові дні понад норму надається у відповідності зі ст. 107 КЗпП України наданням іншого дня відпочинку або оплатою праці в подвійному розмірі.

Жодних документів, за якими відповідач погоджувався або видавав розпорядження про роботу у вказаний період та взагалі залучення позивача з ініціативи відповідача для роботи у надурочний час, суду не надано. Відповідно до матеріалів справи, відповідач здійснював оплату праці позивачу відповідно до встановленого графіку роботи працівників Приватбанку - 8-ми часовий робочий день, 5-ти денний робочий тиждень, що підтверджується копією трудового договору з ОСОБА_1 та не заперечувалося позивачем.

Також з наданих до суду табелів обліку робочого часу ОСОБА_1 за період з липня 2005 року по червень 2021 року не вбачається кількість відпрацьованих позивачем годин у надурочний час.

Тому суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заробітної плати за роботу у надурочний час, задоволенню не підлягають, оскільки така робота позивача не підтверджена відповідними доказами.

Щодо позовних вимог про стягнення 26 234,20 грн. невиплаченої змінної винагороди.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Питання щодо порядку та виплати змінної винагороди працівникам Приватбанку регулюється затвердженим Положенням про управління мотивацією співробітників АТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до розділу 4 вказаного Положення, система управління мотивацією складається з фінансової (компенсаційний пакет) та не фінансової (мотиваційний клімат в колективі, нематеріальне стимулювання).

Відповідно до п. 5.2 Положення, компенсаційний пакет складається з постійної частини (тарифний оклад або відрядні розцінки), змінної частини (основна змінна винагорода, винагорода за розміщення банківських продуктів, надбавки, доплати, єдиноразові виплати за досягнення видатних результатів у роботі) та соціального пакету.

Принципи, умови та регламент розрахунку та виплати основної змінної винагороди по кожній групі визначається окремими загально банківськими наказами.

Згідно з Положенням про управління мотивацією співробітників АТ КБ «ПриватБанк» підставою для виплати всіх видів змінної винагороди є рішення керівника співробітника. Розмір змінної винагороди може бути знижений внаслідок низької оцінки ефективності співробітника керівником або порушення співробітником діючих стандартів, політик, процедур.

Тобто, винагорода (премія) виплачується працівникові виключно за рішенням керівника, а тому не є обов`язковою.

Пунктом 7.2 Положення про управління мотивацією співробітників регламент виплати змінної частини винагороди по кожному виду визначається наказами.

Пунктом 7.5 Положення визначено, що виплата змінної винагороди здійснюється, якщо умови її виплати, затверджені методиками розрахунку змінної винагороди, були виконані до дати звільнення працівника.

У позовній заяві позивачем зазначено, що йому на дату звільнення 04.06.2021 не були виплачені бонуси та відсоток від премії підлеглих за травень 2021 року, бонуси за залучення на кредитування ТОВ «Титан» та ТОВ «Еко форм №1» та за реалізацію банківського майна.

З матеріалів справи вбачається, що наказ № PR/2-2021-6952453 про виплату змінної винагороди керівникам Напрямку корпоративного бізнесу та кураторам за травень 2021 року був затверджений 29.06.2021, а наказ № PR/2-2021-6933907 про оплату за транзакції по розцінкам Напрямку корпоративного бізнесу за травень 2021 року затверджений 09.06.2021.

Таким чином, ці накази були затверджені вже після звільнення ОСОБА_1 , а отже вказані преміювання не належали до нарахування позивачеві.

З розрахункових листків позивача, які були надані до суду представником відповідача, в тому числі за 2021 рік, вбачається, що змінні винагороди позивачеві за 59-ю групою преміювання та 83-ю групою преміювання нараховувалися та виплачувалися позивачеві у різних розмірах та не виплачувалися щомісяця.

Враховуючи вищевикладене, встановивши, що винагорода (премія) виплачується працівникові виключно за рішенням керівника, а отже не є обов`язковою, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Порядок та умови виплати винагороди за пошук потенційного покупця для продажу не операційної нерухомості банку регламентовано відповідною Методикою стимулювання працівників АТ КБ «Приватбанк», затвердженою наказом № PR/18-2019-7183695 від 30.10.2019.

Відповідно до п. 3.4. вказаної Методики, винагорода виплачується за фактом укладення договору купівлі-продажу з клієнтом, який залучений керівником, що підлягає мотивації.

Згідно з п. 5.2.6 Методики, Напрямок управління нерухомістю ГО формує інформацію щодо необхідності виплати бонусної винагороди за продаж не операційної нерухомості та Направляє в напрямок трудових ресурсів. Дані по нарахуванню та виплаті бонусної винагороди за продаж неопераційної нерухомості Банку формуються 1 раз на місяць (в місяці наступному за місяцем фактичного відображення по балансу результатів продажу неопераційної нерухомості Банку). Строк: до 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного відображення по балансу результатів продажу неопераційної нерухомості Банку.

Пунктом 5.3 Методики встановлено, що Напрямок трудових ресурсів готує наказ про виплату конусної винагороди за результатами надання інформації згідно п. 5.2.6.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 19.05.2021 була подана заявка на залучення потенційного покупця. Торги щодо реалізації нерухомості банку відбулися 31.05.2021 та переможцем на них став залучений позивачем покупець. Нотаріальна угода купівлі-продажу нерухомості була укладена 17.06.2021, тобто вже після звільнення позивача з роботи. Наказ про виплату змінної винагороди за залученого покупця на не операційну нерухомість було затверджено також вже після звільнення позивача 20.07.2021.

Враховуючи положення внутрішніх документів АТ КБ «Приватбанк» - Методики та Положення про управління мотивацією, оскільки позивач на момент нотаріального посвідчення угоди купівлі-продажу та затвердження наказу по нарахуванню та виплаті конусної винагороди, вже не перебував у трудових відносинах з відповідачем, тому зазначена позивачем винагорода у розмірі 30 000,00 грн. також не підлягає стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за додаткову невикористану відпустку.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається: окремим категоріям працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Позицією 58 розділу XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.97 року № 1290 «Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці» встановлено тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці для працівників, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах в 4 календарних дні.

Розділом II Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджених Наказом Державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26.03.2010 року № 65, електронно-обчислювальна машина (ЕОМ) - електронно-обчислювальна машина з необов`язковими додатковими пристроями, системними елементами (пристрої для друку, сканери, модеми, блоки безперервного живлення та інші спеціальні периферійні пристрої); периферійні пристрої (ПП) - сукупність необов`язкових додаткових пристроїв, які використовуються в процесі діяльності оператора ЕОМ (клавіатура, маніпулятор «миша», дискова система, звукова система, модем, мікрофон, принтер, сканер тощо).

Позивач вважає, що він має право на отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку, оскільки він майже увесь робочий час проводив за комп`ютером, а за діючим законодавством робота на комп`ютері віднесена до роботи, пов`язаної з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, що дає право на соціальні пільги, а саме - право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.

Водночас, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 цього Закону), зараховуються: 1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади

Згідно з п. 7 Порядку застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики № 150 (z0496-03) від 04.06.2003, Наказом Міністерства соціальної політики № 1103 (z0905-17) від 04.07.2017) у розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів користування комп`ютером у своїй роботі більше половини робочого часу та враховуючи те, що на нього як на керівника напрямку корпоративного бізнесу були покладені інші обов`язки, які не пов`язані з використанням комп`ютера, що передбачено як його трудовим договором, так і посадовими інструкціями, які полягали у залученні клієнтів до користування банківськими продуктами, комунікаціях з діючими та потенційними клієнтами банку, координації роботи підлеглих працівників, навчання персоналу, контролю якості роботи, суд дійшов висновку, що позивач не мав права на отримання додаткової відпустки за особливий характер праці за час роботи у відповідача та у зв`язку з його звільненням з посади - і на отримання компенсації за її невикористання.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 103 861,21 грн. компенсації за роботу у вихідні та святкові дні, з огляду на наступне.

Статтею 72 КЗпП України передбачено, що робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 КЗпП України.

Згідно зі статтею 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі відрядникам - за подвійними відрядними розцінками. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Відповідно до ст. 121 КЗпП України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України №59 від 13.03.1998 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 року № 218/2658 "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" (із змінами та доповненнями) (далі-Інструкція)" службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об`єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи».

Мінсоцполітики України у листі № 154/13/116-08 від 19.06.2008 роз`яснено, що дні вибуття або повернення із відрядження, які збігаються з вихідними, святковими або неробочими днями, не вважаються такими, у які працівник спеціально відряджений для роботи, тому компенсація за роботу в ці дні не виплачується. За такі дні працівнику виплатять лише добові.

Відповідно до Положення про відрядження, затвердженого головою правління «Приватбанк» від 2011 року, службовим відрядженням вважається поїздка працівника банку по розпорядженню керівника на визначений строк в другий населений пункт для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні чи святкові дні, то йому після повернення з відрядження у встановленому порядку надається другий день відпочинку.

Відповідно до Положення про відрядження, затвердженого рішенням правління ПАТ КБ «Приватбанк» від 2017 року, службове відрядження це поїздка працівника за розпорядженню керівника або іншої уповноваженої особи банку на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні чи святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні йому виплачується відповідно до чинного законодавства у сфері регулювання трудових відносин.

Із наданих до суду представником відповідача розпоряджень про відрядження ОСОБА_1 за період з 2014 року по 2020 рік вбачається, що під час більшості його відряджень він здійснював трудові обов`язки виключно у робочі дні. У дні вибуття та прибуття з відряджень позивач не залучався до роботи. За дні відряджень, які припадали на вихідні дні, а саме 18.10.2014, 25.10.2014, 25.04.2015, 18.07.2015, 17.10.2015, 30.01.2016, позивач, відповідно до Положення Банку про відрядження, мав право на отримання іншого дня відпочинку. Компенсація оплати за вказані дні не була передбачена.

Оскільки судом встановлено безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої змінної винагороди та премії за реалізацію банківського майна, тому не підлягає задоволенню і позовна вимоги щодо перерахунку та стягнення вихідної допомоги при звільненні у розмірі 84 351,30 грн.

Що стосується заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки сплив позовної давності, є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх необґрунтованістю та недоведеністю, тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з їх недоведеністю та безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 354 - 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заробітної плати відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Заставенко

Повний текст рішення складено 18.12.2023.