Ухвала

від 31.05.2024 по справі 554/4133/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 травня 2024 року

м. Київ

справа № 554/4133/22

провадження № 61-7002ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до АТ КБ «ПриватБанк», в якій просив:

- зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 1 861 878, 82 грн, що складається з 1 175 383,30 грн за надурочні роботи, 62 000,00 грн невиплаченої премії (бонусів), 164 519,68 грн за додаткову невикористану відпустку, 366 975,84 грн за роботу у вихідні та святкові дні, 93 000,00 грн вихідної допомоги при звільненні;

- зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» провести розрахунок з ОСОБА_1 та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року залишено без змін.

До Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» надійшло клопотання, яке за своїм змістом фактично є касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі № 554/4133/22.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 26 квітня 2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено. Касаційну скаргу у справі № 554/4133/22 передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

14 травня 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга.

На підставі поданої касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття (відмову у відкритті) касаційного провадження з таких підстав.

Згідно частин другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

До касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності (пункт 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України).

Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Аналіз касаційної скарги свідчить про те, що скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки 19 березня 2024 року складено повний текст оскарженого судового рішення. Тому останній день подання касаційної скарги припадав на 18 квітня 2024 року. Подана 19 квітня 2024 року касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження), оскільки заявником не порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу на те, що посилання в касаційній скарзі на отримання копії судового рішення не змінює строк касаційного оскарження, визначений частиною першою статті 390 ЦПК України, а відповідно до частини другої цієї статті може бути підставою для його поновлення у разі заявлення відповідного клопотання та подання доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Отже, скаржнику необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, у якій зазначити поважні причини, що перешкоджали подати касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення, та надати належним чином засвідчені докази на підтвердження цих обставин (конверт, в якому надсилалася копія постанови Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року із ідентифікатором поштового відправлення Акціонерного товариства «Укрпошта», довідка суду, у якій зазначено інформацію щодо отримання чи не отримання ОСОБА_1 копії повного тексту оскарженої постанови тощо).

Крім цього, в пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6- 1442цс16.

Разом з тим, зміст доводів касаційної скарги свідчить, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постанові Верховного Суду України, на які заявник посилається у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин в справі, що переглядається, а фактично зводяться до порушення норм процесуального права щодо дослідження зібраних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

З огляду на викладене, посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), не є самостійною підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки заявлена у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, не визнана обґрунтованою.

Ураховуючи наведене, заявникові необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України та надати докази надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи (частина сьома статті 43 ЦПК України).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Велика Палата Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) зробила висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України мають різну правову природу. На вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється та застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Отже, позивач звільняється від сплати судового збору лише за позовні вимоги про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, проте за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно сплатити судовий збір.

Подібні висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 757/56163/19-ц.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (чинний на момент пред`явлення позову) розмір судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становив 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а для немайнового характеру становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 2 481,00 грн.

Розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні касаційної скарги за майнову вимогу, яку зазначив позивач у касаційній скарзі (84 351,00 грн) становив 1 984,80 грн (2 481,00 грн * 0,4 * 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду касаційної інстанції відповідний документ.

Згідно частин другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 390, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені статтями 393, 394 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснощоков