Ухвала

від 28.06.2024 по справі 554/4133/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 червня 2024 року

м. Київ

справа № 554/4133/22

провадження № 61-7002ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Суд роз`яснив, особі, яка подала касаційну скаргу, строк та порядок виконання вимог ухвали та наслідки її невиконання.

16 червня 2024 року ОСОБА_1 надіслав заяву про усунення недоліків касаційної скарги, у якій зокрема просить поновити строк на касаційне оскарження. Крім того зазначив, що він звільнений від сплати судового збору за подання скарги, оскільки позовна вимога у розмірі 84 351,00 грн полягає у стягненні недоотриманої вихідної допомоги при звільненні.

Разом з тим, в ухвалі Верховного Суду від 31 травня 2024 року також зазначено, що як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1442цс16. Зміст доводів касаційної скарги свідчить, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постанові Верховного Суду України, на які заявник посилається у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин в справі, що переглядається, а фактично зводяться до порушення норм процесуального права щодо дослідження зібраних у справі доказів.

Заявнику необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України та надати докази надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, №21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Тлумачення норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, який висновок відсутній, з відповідним обґрунтуванням неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Обов`язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, зі змістом оскаржених судових рішень, проте заявник не зазначає виключні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Формальне посилання на положення частини другої статті 389 ЦПК України не може бути підставою для відкриття касаційного провадження на підставі, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 400 ЦПК України).

Недоліки касаційної скарги в цій частині скаржник не усунув. В заяві про усунення недоліків касаційної скарги стверджується про обґрунтованість його позовних вимог з посиланням на висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1442цс16, проте касаційну скаргу у новій редакції заявник не подав, виключні підстави касаційного оскарження судових рішень не вказав та не обґрунтував.

Згідно з частиною другою статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Оскільки скаржникомв установлений судом строк та станом на 28 червня 2024 року недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 31 травня 2024 року, повністю не усунуто та зважаючи на необхідність забезпечення принципу доступу до правосуддя, суд касаційної інстанції вважає за необхідне продовжити строк на усунення недоліків касаційної скарги.

Тому ОСОБА_1 необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України та надати докази надсилання її відповідачу.

Керуючись статтями 127, 185, 390, 260, 392, 393ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки передбачені статтею 394 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснощоков