Постанова

від 13.12.2023 по справі 910/10659/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Справа№ 910/10659/19 (910/6549/21)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Полякова Б.М.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання: Гріщенко А.О.

у присутності представників сторін:

від апелянта - Письменна Н.В.,

від ТОВ «ПЗ Маркет» - Єлманова В.А.,

арбітражний керуючий Горбач І.С.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року

(повний текст складено 12.07.2023 року)

у справі № 910/10659/19 (910/6549/21) (суддя Яковенко А.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 3 063 200,00 грн.

в межах справи № 910/10659/19

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року у справі №910/10659/19(910/6549/21) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет» (надалі по тексту - ТОВ «ПЗ Маркет», позивач) задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ПЗ Маркет» заборгованість за надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 3 063 200,00 грн. та судовий збір у розмірі 4 540,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 (надалі по тексту - апелянт, відповідач) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року у справі № 910/10659/19 (910/6549/21). Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що матеріали справи не містять всіх належним чином засвідчених копій або оригіналів спірних договорів поворотної фінансової допомоги, на які посилається позивач, тому відсутня об`єктивна можливість встановити обставини, викладені позивачем в позові в частині зобов`язань сторін та інших істотних умов таких договорів, зокрема, щодо розміру та строку повернення фінансової допомоги.

Апелянт наголошує, що строк повернення фінансової допомоги та строк самих договорів має фундаментальне значення, оскільки якщо він закінчився більш ніж 3 роки до моменту звернення позивача до суду, постає питання про застосування строку позовної давності. Або ж навпаки - строк повернення ще не настав, тоді відсутні підстави для стягнення таких коштів.

Апелянт зазначає, що сам суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що у зв`язку із відсутністю договорів у суду відсутня можливість перевірити умови всіх договорів, обумовлену сторонами розміру поворотної фінансової допомоги, виконання обов`язку позичальника щодо строків повернення поворотної фінансової допомоги, однак позовні вимоги задовольнив.

Крім того, апелянт наголошує і на тому, що із частини банківських виписок не можливо ідентифікувати отримувача кошітів, що спростовує посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на той факт, що всі кошти отримані ОСОБА_1 ..

З іншої частини наданих копій банківських виписок взагалі неможливо встановити, що вказані виписки виготовлено з банківського рахунку, що належить саме позивачу.

Апелянт стверджує, що загальна сума перерахованих коштів, платника з яких неможливо встановити платника коштів становить 2 682 500,00 грн., що в свою чергу спростовує посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на той факт, що у виписках вказано, що платником є ТОВ «ПЗ Маркет».

Що стосується посилань місцевого суду на Договори фінансової допомоги №54 від 27.04.2018 року та №55 від 31.05.2018 року, то апелянт зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перерахування коштів за зазначеними договорами. З наданих позивачем, на підтвердження, банківських виписок не можливо ідентифікувати отримувача коштів.

Таким чином, на підставі викладеного, апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення місцевого суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 18.07.2023, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/10659/19 (910/6549/21) передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Грек Б.М., судді: Гончаров С.А., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 року витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10659/19 (910/6549/21) за позовом ТОВ «ПЗ Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 3 063 200,00 грн. в межах справи №910/10659/19, за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» (надалі по тексту - ТОВ «ФК «Парадайз Фінанс») до ТОВ «ПЗ Маркет» про банкрутство.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 року, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 01.08.2023 року про звільнення судді Грека Б.М., який є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 09.08.2023 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Остапенка О.М., Полякова Б.М.

23.08.2023 року від господарського суду міста Києва на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 року надійшли матеріали справи № 910/10659/19 (910/6549/21).

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 року, у зв`язку з перебуванням судді Полякова Б.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2023 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Остапенка О.М., Сотнікова С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року у справі № 910/10659/19 (910/6549/21). Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 призначено на 01.11.2023 року. Вирішено інші процесуальні питання.

20.10.2023 року на електронну адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду - без змін.

В обґрунтуваннях поданого відзиву позивач зазначає, що факти отримання поворотної фінансової допомоги, часткового виконання договорів поворотної фінансової допомоги в частині повернення поворотної фінансової допомоги підтверджуються відомостями виписок з банківських рахунків позивача та звітом аудитора.

Відповідний факт невиконання відповідачем договірних зобов`язань підтверджується фактом звернення позивача до відповідача із претензією (вимогою про повернення грошових коштів, отриманих за договорами поворотної фінансової допомоги за період 2015-2018 років, протягом 7 днів з дати отримання вимоги) №02-01/358 від 10.02.2021 року, отриманою відповідачем 12.02.2021 року та не виконаною у встановлений строк.

При цьому, саме відповідач не виконав вимоги суду та не надав договори поворотної фінансової допомоги, окрім двох останніх, зазначивши, що він не віднайшов інших.

При цьому, відповідач заперечує позовні вимоги, довготривалий час у підготовчому провадженні відповідач не надавав договори та надав лише копії двох останніх договорів №54 від 27.04.2018 року та №55 від 31.05.2018 року.

Також позивач наголошує на тому, що правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики.

Отже, договори про надання зворотної фінансової допомоги, укладені між боржником (кредитор) (позивач) та колишнім засновником ОСОБА_2 (боржник) (відповідач) у ліквідатора відсутні, однак відповідач не заперечує факту їх укладання, виконання та реалізації, та надав два договори в копіях, які віднайшов - копію договору про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу №54 від 27.04.2018 року та копію договору про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу №55 від 31.05.2018 року.

Крім того, позивач стверджує, що фактом підтвердження укладання усіх даних договорів є обставина їх виконання - сторони договорів відповідно зробили дії, направлені на їх виконання; кредитор (позивач) - надав фінансову допомогу, а боржник (відповідач) частково її повернув.

Відповідач у період з 21.05.2015 року по 26.02.2019 року здійснив часткове повернення заборгованості за наступними договорами зворотної фінансової допомоги: №18 від 13.02.2015 року; № 19 від 26.02.2015 року; №20 від 10.03.2015 року; №21 від 20.04.2015 року; №22 від 21.05.2015 року; №23 від 25.05.2015 року; №35 від 28.01.2016 року; №36 від 29.01.2016 року.

Уся інформація з приводу виконання даних договорів підтверджена рухом грошових коштів - банківськими виписками по рахункам боржника (колишня назва ТОВ «Софткей - Україна»), наданими філією АТ «Укрексімбанк» в м. Києві, відділенням №995 АТ «Укрсиббанк», АТ «Райфайзенбанк Аваль», АТ «Альфа-Банк», які долучені в частині підтвердження відповідних перерахувань до позову.

Також дані обставини підтверджуються аудиторським звітом про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства «ПЗ Маркет».

Підсумовуючи викладене, позивач зазначає, що документи додані до позову та наявні у матеріалах справи є доказами, що підтверджують вказані у позові обставини та факт наявності непогашеної дебіторської заборгованості.

Часткова відсутність договорів, на думку позивача, не виключає встановлення факту укладення договорів та їх реалізацію, через той факт, що обставини, що підлягають доведенню, встановлені на підставі інших доказів, які відображають здійснення виконання таких договорів (первинних документах-банківських виписках).

Таким чином, позивач вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права.

Також заперечує позивач і щодо тверджень відповідача щодо неможливості ідентифікувати отримувача коштів та належності банківських виписок позивачу та наголошує, що позивачем на стадії дослідження письмових доказів під час розгляду справи по суті було надано суду для огляду банківські виписки в повному обсязі, з яких чітко вбачається їх належність саме позивачу - тобто платником в частині надання поворотної фінансової допомоги був саме позивач, а не інша юридична особа.

На підставі викладеного, позивач зазначає, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 року, у зв`язку з перебуванням судді Остапенка О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Сотнікова С.В., Полякова Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 року справу №910/10659/19(910/6549/21) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року прийнято до провадження у визначеному складі. Розгляд справи №910/10659/19(910/6549/21) призначено на 29.11.2023 року.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 року, у зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2023 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Остапенка О.М., Полякова Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 року справу № 910/10659/19 (910/6549/21) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року прийнято до провадження у визначеному складі. Розгляд справи №910/10659/19 (910/6549/21) призначено на 29.11.2023 року.

29.11.2023 року у судовому засіданні оголошено перерву до 13.12.2023 року.

13.12.2023 року в судове засідання представники сторін, які з`явились, надали усні пояснення по справі.

13.12.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Згідно зі ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч. 1 та ч.2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/10659/19 за заявою ТОВ «ФК «Парадайз Фінанс» до ТОВ «ПЗ Маркет» про банкрутство.

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ «ПЗ Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 3 063 200,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року у справі №910/10659/19(910/6549/21) позовні вимоги ТОВ «ПЗ Маркет» задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ПЗ Маркет» заборгованість за надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 3 063 200,00 грн. та судовий збір у розмірі 4 540,00 грн.

Місцевий суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Софткей-Україна» (після зміни найменування ТОВ «ПЗ Маркет») надало ОСОБА_1 зворотню фінансову допомогу на загальну суму 5 072 200,00 грн., частково ОСОБА_1 було повернуто надані кошти у загальному розмірі 2 009 000,00 грн., а тому сума не повернутої зворотної фінансової допомоги становить 3 063 200,00 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року у справі №910/10659/19(910/6549/21) - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено місцевим судом, постановою господарського суду міста Києва від 24.02.2020 року по справі №910/10659/19 визнано ТОВ «ПЗ Маркет» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ «ПЗ Маркет», ліквідатором призначено арбітражного керуючого Горбача І.С.

Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатором ТОВ «ПЗ Маркет» отримано виписки АТ «Укрексімбанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Укрсиббанк» та АТ «Альфа-Банк» за період з 2015 по 2018 роки.

Проаналізувавши рух коштів по рахункам банкрута, ліквідатором встановлено, що ТОВ «ПЗ Маркет» надало ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу на загальну суму 5 072 200,00 грн., крім того з банківських виписок вбачається, що відповідачем було частково повернуто безвідсоткову зворотню фінансову допомогу на суму 2 009 000,00 грн.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.02.2019 року одним із засновників ТОВ «Софткей-Україна» (після зміни найменування ТОВ «ПЗ Маркет») був ОСОБА_1 .

З метою повернення поворотної фінансової допомоги, що була надана ОСОБА_1 , ліквідатор ТОВ «ПЗ Маркет» надіслав відповідачу лист- вимогу від 19.01.2021 року № 02-01/351 про надання завірених копій всіх без винятку договорів за період з 2015 по 2018 роки та лист-вимогу від 10.02.2021 року №02-01/358 про повернення отриманої поворотної фінансової допомоги у розмірі 3 063 200,00 грн.

Відповідь на вимоги позивач не отримав, у зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом про стягнення заборгованості.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування у відповідача всіх документів та договорів поворотної фінансової допомоги, що були укладені між ТОВ «ПЗ Маркет» та ОСОБА_1 за період з 2015 року по 2018 рік включно, яке було задоволено судом, оскільки ліквідатору ТОВ «ПЗ Маркет» Горбачу І.С. не було передано усіх документів, майна та цінностей.

Проте, відповідачем не було виконано вимоги ухвал суду від 16.06.2021 року та від 05.01.2022 року про витребування всіх документів та договорів поворотної фінансової допомоги, що були укладені між ТОВ «ПЗ Маркет» та ОСОБА_1 за період з 2015 року по 2018 рік включно.

В той же час, 06.04.2023 разом із відзивом на позовну заяву, після того як позивач змінив підстави позову, відповідачем було долучено копії договорів про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу №54 від 27.04.2018 року та №55 від 31.05.2018 року.

Місцевим судом зазначено, що з наданих позивачем виписок по особовому рахунку АТ «Укрексімбанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Укрсиббанк» та АТ «Альфа-Банк» за період з 2015 по 2018 роки вбачається, що, крім наданих відповідачем договорів №54 від 27.04.2018 року та №55 від 31.05.2018 року, ТОВ «Софткей -Україна» (після перейменування ТОВ «ПЗ Маркет») надавало зворотню фінансову допомогу ОСОБА_1 на підставі договорів №18 від 13.02.2015 року, №19 від 26.02.2015 року, №20 від 10.03.2015 року, №21 від 20.04.2015 року, №22 від 21.05.2015 року, №23 від 25.05.2015 року, №24 від 26.06.2015 року, №25 від 27.07.2015 року, №26 від 30.07.2015 року, №27 від 10.08.2015 року, №30 від 25.09.2015 року, №31 від 05.11.2015 року, №32 від 03.12.2015 року, №33 від 28.12.2015 року, №34 від 22.01.2016 року, №35 від 28.01.2016 року, №37 від 25.02.2016 року, №38 від 09.03.2016 року, №39 від 15.03.2016 року, №40 від 25.03.2016 року, №42 від 25.03.2016 року, №43 від 29.03.2016 року, №44 від 11.04.2016 року, №46 від 20.04.2016 року, №47 від 27.05.2016 року, №48 від 31.10.2016 року, №49 від 01.02.2016 року, №50 від 16.02.2017 року, №51 від 06.09.2017 року, №52 від 25.09.2017 року, №53 від 12.03.2018 року.

Відповідно до норм діючого Податкового кодексу України (п. 14.1.257.) поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передав у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч. 2 ст. 1049 Цивільного кодексу України якщо договором не встановлено строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному, або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Місцевий судом зазначено, що за наданими виписками по особовим рахункам позивача, підтверджується факт отримання відповідачем коштів у загальному розмірі 5 072 200 грн. В зазначених виписках вказано, що отримувачем коштів є ОСОБА_1 , призначення платежу - безвідсоткова зворотня фінансова допомога згідно договору № договору та дата договору.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що позивачем не надано копій договорів, що підтверджують укладання таких договорів та надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, а банківські виписки не можуть свідчити про дійсні обставини справи.

Щодо твердження відповідача про неналежність та недопустимість доказів, наданих позивачем, місцевим судом зазначено наступне.

Положеннями ч. 3 ст. 13, ч. 1 та 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господасрького процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, враховуючу суперечливу поведінку відповідача, суд першої інстанції вважає, що подані докази позивачем, а саме банківські виписки, оригінали яких були досліджені судом в судовому засіданні 12.04.2023 року, є більш вирогідними.

Крім того, вказаними банківськими виписками підтверджується факт часткового повернення коштів ОСОБА_1 у розмірі 2 009 000,00 грн., де у призначеннях платежу зазначені договори, які відповідачем не були надані.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши належним чином матеріали справи, погоджується з висновком місцевого суду щодо підтвердження банківськими виписками факту часткового повернення коштів ОСОБА_1 у розмірі 2 009 000,00 грн. Однак, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок місцевого суду, щодо підтвердження наявними доказами перерахування коштів у загальному розмірі 5 072 200 грн., з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було вищезазначено, обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до наданих позивачем виписок по особовому рахунку АТ «Укрексімбанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Укрсиббанк» та АТ «Альфа-Банк» за період з 2015 по 2018 роки ТОВ «ПЗ Маркет», крім наданих відповідачем договорів №54 від 27.04.2018 року та №55 від 31.05.2018 року, ТОВ «Софткей -Україна» (після перейменування ТОВ «ПЗ Маркет»), надавало зворотну фінансову допомогу ОСОБА_1 на підставі договорів №18 від 13.02.2015 року, №19 від 26.02.2015 року, №20 від 10.03.2015 року, №21 від 20.04.2015 року, №22 від 21.05.2015 року, №23 від 25.05.2015 року, №24 від 26.06.2015 року, №25 від 27.07.2015 року, №26 від 30.07.2015 року, №27 від 10.08.2015 року, №30 від 25.09.2015 року, №31 від 05.11.2015 року, №32 від 03.12.2015 року, №33 від 28.12.2015 року, №34 від 22.01.2016 року, №35 від 28.01.2016 року, №37 від 25.02.2016 року, №38 від 09.03.2016 року, №39 від 15.03.2016 року, №40 від 25.03.2016 року, №42 від 25.03.2016 року, №43 від 29.03.2016 року, №44 від 11.04.2016 року, №46 від 20.04.2016 року, №47 від 27.05.2016 року, №48 від 31.10.2016 року, №49 від 01.02.2016 року, №50 від 16.02.2017 року, №51 від 06.09.2017 року, №52 від 25.09.2017 року, №53 від 12.03.2018 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що із частини банківських виписок про перерахування коштів відповідачу в розмірі 748 900,00 грн, неможливо ідентифікувати отримувача коштів, а саме: виписки від 27.01.2016 року на суму 299 500,00 грн. (а.с. 49 том 1), від 28.01.2016 року на суму 299 500,00 грн. (а.с. 51 том 1) та від 01.12.2016 року на суму 149 900,00 грн. (а.с. 63 том 1), що спростовує твердження місцевого суду, що отримувачем коштів за зазначеними сумами є ОСОБА_1 .

Також судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Як було вищезазначено, відповідачем до матеріалів справи долучено копії договорів про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу №54 та №55 від 31.05.2018 року.

Так, 27.04.2018 року та 31.05.2018 року між ТОВ «Софткей -Україна» (після зміни найменування ТОВ «ПЗ Маркет») (далі - позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) укладено Договори про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу №54 та №55 відповідно (надалі - Договори).

Згідно п. 1.1. Договорів у порядку та на умовах визначених цим Договором, позикодавець надає у користування зворотну безвідсоткову фінансову допомогу позичальнику у розмірі, визначеному у п. 2.1 цих Договорів, а позичальник зобов`язується повернути зворотну фінансову допомогу у визначений цим Договором термін.

Пунктом 2.1 Договору №54 від 27.04.2018 року встановлено, що розмір зворотної фінансової допомоги становить 344 000,00 грн.

Пунктом 2.1 Договору №55 від 31.05.2018 встановлено, що розмір зворотної фінансової допомоги становить 421 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договорів позикодавець перераховує зворотну фінансову допомогу позичальнику протягом 90 календарних днів з моменту підписання цих Договорів.

Згідно п. 3.2 Договорів зворотна фінансова допомога надається у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок позичальника, який вказаний у п. 11 Договорів.

Пунктом 4.1 Договору №54 від 27.04.2018 року встановлено, що позичальник повинен повернути надану позикодавцем зворотну фінансову допомогу в термін до 26.04.2023 року шляхом внесення коштів в касу позикодавця або у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок позикодавця, який вказано у п. 11 Договору.

Пунктом 4.1 Договору №55 від 31.05.2018 року встановлено, що позичальник повинен повернути надану позикодавцем зворотну фінансову допомогу в термін до 30.05.2023 року шляхом внесення коштів в касу позикодавця або у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок позикодавця, який вказано у п. 11 Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договорів позикодавець зобов`язується надати позичальнику у користування зворотну фінансову допомогу шляхом переказу коштів на картковий рахунок позичальника.

Згідно п. 5.2 Договорів позичальник зобов`язується:

- прийняти кошти від позикодавця в якості зворотної фінансової допомоги;

- повернути надану позикодавцем зворотну фінансову допомогу в термін, який вказано в п. 4.1.

Відповідно до п. 7.1 Договорів ці договори вважаються укладеними і набирають чинності з часу надання зворотної фінансової допомоги позичальнику.

Пунктом 7.2 Договору №54 від 27.04.2018 року встановлено, що строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору, та закінчується 26.04.2023 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 7.2 Договору №55 від 31.05.2018 року встановлено, що строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору, та закінчується 30.05.2023 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Матеріалами справи, а саме банківськими виписками: №54 від 27.04.2018 року на суму 100 000,00 грн, №54 від 27.04.2018 року на суму 71 000,00 грн, №54 від 27.04.2018 року на суму 100 000,00 грн, №55 від 31.05.2018 року на суму 40 000, 00 грн, №55 від 31.05.2018 року на суму 20 000,00 грн., №55 від 31.05.2018 року на суму 38 000,00 грн., №55 від 31.05.2018 року на суму 40 000, 00 грн., №55 від 31.05.2018 року на суму 40 000, 00 грн., №55 від 31.05.2018 року на суму 25 000, 00 грн., №55 від 31.05.2018 року на суму 20 000, 00 грн., №54 від 27.04.2018 року на суму 23 000, 00 грн., №54 від 27.04.2018 року на суму 50 000, 00 грн., №55 від 31.05.2018 року на суму 50 000, 00 грн., №55 від 31.05.2018 року на суму 50 000, 00 грн., №55 від 31.05.2018 року на суму 48 000, 00 грн., підтверджується що загальна сума безвідсоткової зворотної фінансової допомоги за вказаними Договорами становить 815 000,00 грн. При цьому, доказів повернення зазначеної фінансової допомоги не надано.

Щодо інших договорів про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу, на які посилається позивач, а саме, №18 від 13.02.2015 року, №19 від 26.02.2015 року, №20 від 10.03.2015 року, №21 від 20.04.2015 року, №22 від 21.05.2015 року, №23 від 25.05.2015 року, №24 від 26.06.2015 року, №25 від 27.07.2015 року, №26 від 30.07.2015 року, №27 від 10.08.2015 року, №30 від 25.09.2015 року, №31 від 05.11.2015 року, №32 від 03.12.2015 року, №33 від 28.12.2015 року, №34 від 22.01.2016 року, №35 від 28.01.2016 року, №37 від 25.02.2016 року, №38 від 09.03.2016 року, №39 від 15.03.2016 року, №40 від 25.03.2016 року, №42 від 25.03.2016 року, №43 від 29.03.2016 року, №44 від 11.04.2016 року, №46 від 20.04.2016 року, №47 від 27.05.2016 року, №48 від 31.10.2016 року, №49 від 01.02.2016 року, №50 від 16.02.2017 року, №51 від 06.09.2017 року, №52 від 25.09.2017 року, №53 від 12.03.2018 року, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається із банківських виписок, наданих самим позивачем, строк позовної давності щодо пред`явлення вимог про стягнення коштів за зазначеними платежами сплив, про що наголошував відповідач як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції.

Судом встановлено, що останні перерахування коштів були здійснені в 2015-2016 роках.

Дата подання позовної заяви - 21.04.2021 року, а отже строк позовної сплив.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки договори укладені в 2015 році, то строк позовної давності закінчився у 2018 році, проте повертаючи у 2019 році зворотню фінансову допомогу за договорами 2015 року, відповідач в призначеннях платежу вказував договори 2015 року, отже строки позовної давності переривалися, в зв`язку з чим строк позовної давності не пропущений позивачем.

Однак, суд апеляційної інстанції з зазначеним твердженням суду першої інстанції не погоджується.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктиві (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст.. 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту. Через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі №914/3224/16.

Законодавство, що регулює встановлення та застосування позовної давності у правовідносинах не ставить у залежність встановлення та застосування правил позовної давності від наявності будь-яких інших підстав ніж наявність у сторони саме можливості довідатись про порушене право.

Верховний Суд в постанові від 11.02.2020 року у справі №10/5026/995/2012 зазначив, що у разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника.

Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника /арбітражного керуючого не допускається врахування обставин(дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки Кодексом України з процедур банкрутства не встановлено спеціальних норм про позовну давність. Отже, до даних правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що переривання позовної давності можливе виключно в межах самої позовної давності, а добровільне погашення заборгованості боржника після закінчення строку позовної давності, таким строком не переривається, що не враховано судом першої інстанції при встановленні переривання строку позовної давності, який сплив у 2018 році, проведенням оплат у 2019 році.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року у справі № 686/23170/19 (провадження № 61-13802св21).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності про стягнення безвідсоткової зворотної фінансової допомоги за зазначеними вище договорами.

Стосовно, тверджень відповідача, що строк виконання зобов`язання за договорами №54 від 27.04.2018 та №55 від 31.05.2018 не настав, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що відповідно до ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав, оскільки постанова про визнання ТОВ «ПЗ Маркет» прийнята судом 24.02.2020 року , то строк виконання по всіх зобов`язань банкрута настав 24.02.2020 року, про що зазначено в п. 7 резолютивної частини постанови у справі №910/10659/19.

Таким чином, строк повернення зворотної фінансової допомоги за договорами №54 від 27.04.2018 та №55 від 31.05.2018 настав 24.02.2020 року, а посилання відповідача, що норма ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства стосується лише кредиторів у справі, як вірно зазначив місцевий суд, є помилковим.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню на суму 2 314 300,00 грн.(загальна сума заборгованості 3 063 200,00 грн. - не підтверджена сума перерахування коштів відповідачу в розмірі 748 900,00 грн.).

Однак , у зв`язку зі спливом строку позовної давності за договорами 2015-2017 років суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні позовних вимог на суму 2 314 300,00 грн.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 815 000,00 грн. за договором про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу №54 від 27.04.2018 року та №55 від 31.05.2018 року.

В зв`язку з викладеним, судові витрати в зазначені справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмір 1 207,92 грн., а за розгляд справи в суді апеляційної інстанції з позивача на користь відповідача в розмірі 4 998,12 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року у справі №910/10659/19 (910/6549/21) задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року у справі №910/10659/19 (910/6549/21) - скасувати частково.

3. Прийняти в скасованій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4.Рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року у справі №910/10659/19 (910/6549/21) в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет» заборгованості за надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 2 248 200,00 грн. скасувати.

5.Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

6.В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року у справі №910/10659/19 (910/6549/21) залишити без змін.

7.Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет» заборгованість за надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 815 000,00 грн.

8.Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗ Маркет» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 207,92 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 1 811,88 грн. - за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

9. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

10. Копію постанови суду надіслати сторонам у справі.

11.Матеріали справи №910/10659/19(910/6549/21) повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано 22.12.2023 року

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді Б.М. Поляков

О.М. Остапенко