Постанова

від 19.11.2007 по справі 1/62

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/62

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.11.2007  року                                                                      Справа № 1/62

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Бородіної Л.І.

          Перлова Д.Ю.

Склад судової колегії призначено розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 21.09.2007. Розпорядженнями від 01.10.2007, 29.10.2007 та 16.11.2007 склад судової колегії було змінено

при секретарі                    

судового засідання                    Черніковій Я.В.

за участю представників сторін

від позивача                              Лізогуб Н.Г., дов. б/н від 07.05.2007

від 1-го відповідача          Лісечко О.С., дов. б/н від 03.09.2007

від 2-го відповідача          Лісечко О.С., дов. б/н від 17.08.2007

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Відкритого акціонерного товариства „Луганське

автотранспортне підприємство 10964”,

м. Луганськ

на рішення                    

господарського суду           Луганської області

від                                         07.09.2007

у справі                               № 1/62 (суддя  Зюбанова Н.М.)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю

„Донбаспромпоставка”, м. Луганськ

до 1-го відповідача           Відкритого акціонерного товариства „Луганське

                                                  автотранспортне підприємство 10964”,

м. Луганськ

          до 2-го відповідача                    Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                  „Сервіс Авто”, м. Луганськ

про                                        стягнення 41724 грн. 57 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.09.2007 у справі №1/62 (суддя Зюбанова Н.М.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаспромпоставка”, м. Луганськ до Відкритого акціонерного товариства „Луганське автотранспортне підприємство 10964” (далі ВАТ „Луганське АТП 10964”) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Авто”, стягнуто з 1-го відповідача 29382 грн. 00 коп. збитків, 293 грн. 82 коп. державного мита та 83 грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у решті позову до 1-го відповідача відмовлено; у задоволенні позову відносно 2-го відповідача відмовлено.

Рішення господарського суду з посиланням на норми статей 22, 623 Цивільного кодексу України та статті 35 Господарського процесуального кодексу України мотивоване обгрунтованістю заявлених вимог щодо стягнення збитків в сумі 29382 грн.

Оцінюючи протиправність поведінки 1-го відповідача у справі, місцевий господарський суд, посилаючись на норми статті 35 Господарського процесуального кодексу України, прийняв до уваги факти встановлені господарським судом у справі №12/29пн за позовом ТОВ „Донбаспромпоставка” до ВАТ „Луганське автотранспортне підприємство 10964” та ТОВ „Сервіс-Авто” про усунення перешкод у користуванні приміщенням.

Рішенням суду від 19.03.2007 за вказаною справою заборонено ВАТ „Луганське автотранспортне підприємство 10964” здійснювати дії, що перешкоджають вільному володінню ТОВ „Донбаспромпоставка” орендованим майном –приміщенням будівлі боксу ТО-1 у м. Луганську по вул. Талінська, 62.

Приймаючи оспорюване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що розмір збитків та упущеної вигоди на загальну суму 29382 грн. позивач поніс, у зв”язку з неможливістю виїзду транспорту з орендованого приміщення.

ВАТ „Луганське АТП 10964”,1-й відповідач у справі, не погодилося з вказаним рішенням та подало апеляційну скаргу № б/н від 19.09.2007, в якій просить скасувати його в частині стягнення 29382 грн., провадження у справі №1/62 припинити.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що збитки завдані ТОВ „Донбаспромпоставка” у січні 2007 року в ході провадження процедури санації ВАТ „Луганське АТП 10964”, тому до ТОВ „Донбаспромпоставка” застосовуються статус поточного кредитора банкрута, а згідно частини 1 статті 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги за зобов”язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред”являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Крім того, на думку заявника апеляційної скарги, рішенням у справі №12/29пн не було встановлено факту перешкодження працівниками ВАТ „Луганське АТП 10964” виїзду із будівлі боксу ТО-1 рухомого складу ТОВ „Донбаспромпоставка”, про який вказано в позові, станом на дату необхідності виконання договорів перевезення, не встановлено факту неможливості виконання ТОВ „Донбаспромпоставка” умов договорів перевезення іншими транспортними засобами, з урахуванням наданого позивачем переліку належного йому рухомого складу.

В матеріалах справи відсутні докази наявності причинно-наслідкового зв”язку між діями ВАТ „Луганське АТП 10964” та настанням збитків.

ТОВ „Сервіс-Авто”, 2-й відповідач у справі, відзивом на апеляційну скаргу підтримав доводи апеляційної скарги.

ТОВ „Донбаспромпоставка”, позивач у справі, проти доводів апеляційної скарги заперечує з підстав викладених у відзиві на позов та поясненнях до нього. Вважає рішення господарського суду від 07.09.2007 законним та обгрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення –без змін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв”язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи судова колегія

ВСТАНОВИЛА:

Між ТОВ „Донбаспромпоставка”, позивачем у справі та ВАТ „Луганське АТП 10964”, 1-м відповідачем у справі, 01.12.2000 року укладено договір № 10, (а.с. 99, т.1) за умовами п. 1.1 якого 1-й відповідач, «орендодавець»за договором, передає у тимчасове володіння наступні будівлі: окремо розташовану будівлю боксу ТО-1 (далі орендоване приміщення) площею 1042 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Таллінська, 62, яке буде використовуватися  під станцію  технічного обслуговування вантажних та легкових автомобілів, а також як місце їх стоянки.

Строк дії договору сторони визначили  у п. 1.2 –до 01.12.2010 року.

29.01.2002 сторони за договором № 10 від 01.12.2000 підписали акт приймання-передачі орендованого приміщення, в якому зафіксували його технічний стан (а.с. 100, т.1).

Згідно п. 2.3 зазначеного вище договору  «орендодавець», 1-й відповідач у справі, зобов'язаний забезпечити «Орендарю», позивачу у справі, реальну можливість цілодобового використання приміщення.

02.02.2007 (дата поштового штемпелю на конверті) ТОВ „Донбаспромпоставка”, позивач у справі, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до ВАТ „Луганське АТП 10964” та ТОВ „Сервіс-Авто” про визнання дій відповідачів неправомірними та стягнення з відповідачів понесених збитків (упущеної вигоди) в сумі 26221 грн. 31 коп., посилаючись на те, що з вини відповідача він втратив можливість вільно користуватися орендованим приміщенням та транспортними засобами, які в ньому знаходилися.

Заявою від 02.03.2007 позивач збільшив суму майнових вимог, після чого сума завданих збитків склала 48921 грн. 14 коп. (а.с. 77-78, т.1).

Заявою від 07.08.2007 (а.с. 28, т.2) позивач зменшив позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідачів збитки в сумі 41724 грн. 57 коп., що складаються з:

500 грн. 00 коп. сплаченого штрафу за договором від 03.01.2007 №8;

2500 грн. 00 коп. неодержаного доходу за договором від 03.01.2007 №8;

2319 грн. 31 коп. неодержаного доходу у зв”язку з відмовою отримати дизельне пальне на суму 27290 грн. 43 коп. (одержане за накладною №01/09-01 від 09.01.2007 за 24971 грн. 12 коп.);

900 грн. 00 коп. сплаченого штрафу за договором від 05.01.2007 №05-01;

5700 грн. 00 коп. неодержаного доходу за договором від 05.01.2007 №05-01;

5792 грн. 00 коп. неодержаного доходу за договором від 05.01.2007 №4;

5500 грн. 00 коп. неодержаного доходу за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом від 05.01.2007;

8616 грн. 17 коп. витрат з виплаченої заробітної плати за період з 09.01.2007 по 05.02.2007;

1387 грн. 09 коп. втрати за послуги зв”язку за період з 09.01.2007 по 01.03.2007.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що відповідачами 09.01.2007 було закрито прохід до орендованого за вищевказаним договором оренди приміщення, зачинені ворота, у зв”язку з чим була втрачена можливість вільно користуватися орендованим приміщенням та транспортними засобами, що в ньому знаходилися та стало перешкодою у виконанні договорів перевезення, через що спричинені збитки, в тому числі у вигляді неодержаного доходу.

Ухвалою господарського суду від 02.03.2007 провадження у даній справі зупинялося до вирішення справи №12/29пн за позовом ТОВ „Донбаспромпоставка” про усунення перешкод в користуванні приміщенням з боку відповідачів.

Ухвалою від 02.07.2007 суд поновив провадження у справі, у зв”язку з набранням законної сили рішенням суду від 19.03.2007 у справі №12/29пн, залишеного без змін постановою апеляційної інстанції від 21.05.2007.

Вказаним рішенням суду від 19.03.2007 позовні вимоги ТОВ „Донбаспромпоставка” задоволені частково, заборонено ВАТ „Луганське АТП 10964” здійснювати дії, що перешкоджають вільному володінню ТОВ „Донбаспромпоставка” орендованим майном –приміщенням будівлі боксу ТО-1 у м. Луганську по вул. Таллінська, 62.

Рішенням господарського суду від 07.09.2007 у даній справі позов задоволено частково в сумі 29382 грн. 00 коп. з підстав зазначених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом даного позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідачів збитків в сумі 41724 грн. 57 коп., що складаються з понесених позивачем витрат та упущеної вигоди (неотриманих доходів).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав  і обов”язків , у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі  збитків (шкоди) –є зобов”язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Статтею 623  Цивільного кодексу України (частини 1, 2, 4) встановлено, що боржник, який  порушив  зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов”язання доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв”язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушення.

Як свідчать матеріали справи, місцевий господарський суд, оцінюючи протиправність поведінки ВАТ „Луганське АТП 10964”, 1-го відповідача у справі, прийняв до уваги в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти встановлені судом при вирішенні спору у справі №12/29пн та частково задовольнив вимоги позивача в сумі 29382 грн. –збитки та упущена вигода, які поніс позивач у зв”язку з неможливістю виїзду транспорту з орендованого приміщення.

Проте, з таким висновком погодитися не можна з наступних підстав.

Позивачем заявлено до стягнення упущену вигоду (неотримані доходи) та збитки у вигляді сплачених штрафів за договорами перевезення, за якими він як „Перевізник”, не виконав зобов”язань по перевезенню вантажу в конкретні дати, у зв”язку з неможливістю виїзду транспорту з вини 1-го відповідача.

Рішення господарського суду у справі №12/29пн від 19.03.2007, залишене без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 21.05.2007, не містить висновків щодо факту вчинення 1-м відповідачем у справі перешкод позивачу у виконанні договорів перевезення та наявності взагалі в орендованому приміщенні автомобілів.

В зазначеному рішенні місцевий господарський суд вказав, що при встановленні наявності або відсутності факту чинення відповідачами перешкод в користуванні та фактичному володінні ТОВ „Донбаспромпоставка” орендованим приміщенням, суд не може надати перевагу доказам позивача або відповідачів, оскільки вони за своїм видом є тотожними з тією різницею, що у письмових поясненнях працівників позивача викладаються фактичні обставини здійснення перешкод у користуванні будівлею, а у письмових поясненнях представників відповідачів –вони спростовуються.

Суд виходив з того, що згідно пункту 2.3 договору оренди №10 від 01.12.2000 ВАТ „Луганське АТП 10964” зобов”язався забезпечити орендарю реальну можливість цілодобового використання приміщення, втім наявність воріт зачинених замком на калітці вже само по собі свідчить про обмеження доступу орендаря до орендованої будівлі та необхідність додатково узгоджувати з орендодавцем вхідно-перепустковий режим, що умовами договору оренди не передбачено.

Виходячи з зазначеного, суд дійшов висновку щодо наявності між позивачем, ТОВ „Донбаспромпоставка”, та 1-м відповідачем, ВАТ „Луганське АТП 10964”, спірного матеріального правовідношення з приводу вільного користування орендованою будівлею та доступу до неї.

На підставі чого суд заборонив ВАТ „Луганське АТП 10964” здійснювати дії, що перешкоджають вільному володінню ТОВ „Донбаспромпоставка” орендованим майном –приміщенням будівлі боксу ТО-1 у м. Луганську, вул. Талінська, 62.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд, вирішуючи спір про стягнення збитків та неодержаних доходів,  повинен був встановити причинний зв”язок між протиправною поведінкою 1-го відповідача та заявленими збитками позивача. Наявність або відсутність причинного зв”язку між протиправною поведінкою особи і збитками мали бути встановлені судом шляхом детальної оцінки всіх обставин справи.

Проте, місцевий господарський суд не надав оцінки фактичним обставинам справи.

Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції, за наявними матеріалами і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Виходячи з цього позивач повинен довести, що шкоду заподіяно саме протиправною поведінкою відповідачів у справі, безпосередній причинний зв”язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування, а відповідачі повинні довести, що в діях їх працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Матеріали справи свідчать, що позивачем заявлено до стягнення:

500 грн. 00 коп. сплаченого штрафу за договором від 03.01.2007 №8;

2500 грн. 00 коп. неодержаного доходу за договором від 03.01.2007 №8;

2319 грн. 31 коп. неодержаного доходу у зв”язку з відмовою отримати дизельне пальне на суму 27290 грн. 43 коп. (одержане за накладною №01/09-01 від 09.01.2007 за 24971 грн. 12 коп.);

900 грн. 00 коп. сплаченого штрафу за договором від 05.01.2007 №05-01;

5700 грн. 00 коп. неодержаного доходу за договором від 05.01.2007 №05-01;

5792 грн. 00 коп. неодержаного доходу за договором від 05.01.2007 №4;

5500 грн. 00 коп. неодержаного доходу за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом від 05.01.2007;

8616 грн. 17 коп. витрат з виплаченої заробітної плати за період з 09.01.2007 по 05.02.2007;

1387 грн. 09 коп. втрати за послуги зв”язку за період з 09.01.2007 по 01.03.2007.

Судовою колегією досліджені докази надані позивачем на підтвердження заявлених вимог:

- договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом від 05.01.2007, укладений між позивачем та ТОВ „Агропромзабезпечення” (а.с. 63, т.1) за умовами пункту 1.1 якого позивач зобов”язався виконати для Замовника перевезення вантажу, а Замовник зобов”язався сплатити Перевізнику за перевезення обумовлену суму. Розмір плати за перевезення склав 5500 грн. 00 коп., згідно пункту 4.1 договору, про що також вказано у замовленні №12/1 від 12.01.2007, підписаному сторонами (а.с. 107, т.1). Зі змісту заявки на перевезення №12/1 від 12.01.2007 вбачається, що загрузка автотранспорту позивача повинна відбутися 15.01.2007 у м.Донецьку, автомобіль DAF №ВВ3739 ХХ;

- договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом №4 від 05.01.2007  укладений між позивачем та ТОВ „Промнафтосінтез” (а.с. 55, т.2), за умовами пункту 1.1 якого позивач зобов”язався здійснювати перевезення зі складу у м. Волгограді на склад у м. Луганську камазівські масла, а Замовник зобов”язався сплатити Перевізнику обумовлену платню, яка мала складати 32000 руб., за курсом

1 руб. = 0,181 грн., тобто 5792 грн. 00 коп., які позивачем не одержані через розірвання договору, що підтверджується підписаними сторонами листом від 18.01.2007 №5 (а.с. 66, т.1);

- договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом №05-01 від 05.01.2007 укладений між позивачем та ТОВ „Металоран”, за умовами якого позивач зобов”язався виконати для Замовника перевезення вантажу, а Замовник зобов”язався сплатити Перевізнику за перевезення  обумовлену плату, яка складає 5720 грн. 00 коп. за даними підписаної сторонами заявки №2 від 09.01.2007. Також згідно платіжного доручення від 25.01.2007 №953 (з врахуванням коригування „призначення платежу” у ньому) позивач перерахував ТОВ „Металоран” штраф у сумі 900 грн. 00 коп., за невиконання умов вказаного договору, сплата якого передбачена пунктом 4.3 договору (а.с. 27, 28, т.1, а.с. 57, т.2). Зі змісту заявки №2 від 09.01.2007 підписаної сторонами за договором вбачається, що загрузка автомобіля DAF 13090АР напівпричеп 15290АМ відбудеться 10.01.2007 у м. Донецьку (а.с. 57, т.2);

- договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом №09/01 від 09.01.2007 укладений між позивачем та ТОВ „Азовська мегаоптова компанія”, за умовами якого позивач зобов”язався здійснити для Замовника перевезення вантажу в межах України, а Замовник зобов”язався сплатити Перевізнику за перевезення  обумовлену плату в сумі 7790 грн. 00 коп. за даними заявки №1, підписаного Замовником. Також згідно платіжного доручення від 25.01.2007 №953 (з врахуванням коригування „призначення платежу” у ньому) позивач перерахував ТОВ „Азовська мегаоптова компанія” штраф у сумі 700 грн. 00 коп. за невиконання умов вказаного договору, сплата якого передбачена пунктом 5.4 договору (а.с. 96, 98, т.1, а.с. 56, т.2);

- договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом №8 від 03.01.2007 укладений між позивачем та ТОВ „Луганськ Ойл”, за умовами якого позивач зобов”язався здійснити для Замовника перевезення вантажу, а Замовник зобов”язався сплатити Перевізнику за перевезення  обумовлену плату, яка складає за даними підписаного сторонами замовлення 2500 грн. 00 коп. Також згідно платіжного доручення від 25.01.2007 №954 (з врахуванням коригування „призначення платежу” у ньому) позивач перерахував ТОВ „Луганськ Ойл” штраф у сумі 500 грн. 00 коп. за невиконання умов вказаного договору, сплата якого передбачена пунктом 4.5 договору (а.с. 10-11 т.1). Зі змісту заявки  на перевозку №3 від 09.01.2007 підписаної сторонами за договором вбачається, що загрузка автомобіля DAF 15290АМ відбудеться 11.01.2007 у м. Бердянську (а.с. 106, т.1);

- платіжні документи (а.с. 102-105, т.1);

- платіжні відомості виплати заробітної плати за січень, лютий 2007 року (а.с. 53-54, т.2);

- накладна №01/09-01 від 09.01.2007 (а.с. 93);

- письмові пояснення працівників позивача (а.с. 38-47, ас. 53-56, 78, 80, т.1);

- повідомлення правоохоронним органам (а.с. 31-37, т.1);

- постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 82-83, т.1);

- письмові пояснення працівників 1-го відповідача;

та повністю всі матеріали справи.

Відповідно до частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пред”явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов”язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов”язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.

З метою повного з”ясування всіх обставин, що мають значення для справи, враховуючи приписи статті 623 Цивільного кодексу України та встановлення причинного зв”язку між протиправною поведінкою та збитками судовою колегією були витребувані від позивача документальні підтвердження вжиття заходів щодо виконання договорів перевезення –по кожному договору окремо, докази факту перешкодження 1-м відповідачем виїзду автомобілів на виконання замовлень за договорами перевезення та звернення до 1-го відповідача з вимогою надати можливість виїзду автомобілів з орендованої території, докази знаходження автотранспорту, зазначеного в заявках на перевезення на території орендованого приміщення.

Позивач не надав витребуваних доказів та не довів суду вжиття ним заходів спрямованих на виконання договорів перевезення та одержання доходів за цими договорами, не надав доказів звернення до 1-го відповідача з вимогою пропустити автомобільний транспорт з території орендованого приміщення на виконання договорів перевезення, не надав доказів, що 1-й відповідач перешкоджав виїзду автомобілів на виконання заявок за договорами перевезення, не довів суду знаходження автотранспорту на орендованій території та його підготовки до виїзду та перевезення вантажів за заявками замовників.

Як встановлено під час апеляційного провадження, між позивачем та 1-м відповідачем ще у 2006 році виник спір щодо використання орендованого приміщення, рішенням господарського суду від 11.07.2006, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 10.05.2007 задоволено позов 1-го відповідача у даній справі про розірвання договору оренди №10 від 01.12.2000 та виселення позивача, ТОВ „Донбаспромпоставка”, із займаного приміщення.

Як вбачається з листа 1-го відповідача №313 від 27.12.2006 направленого позивачу 28.12.2007 (дата поштового штемпелю на конверті) 1-й відповідач попередив позивача про необхідність здійснення капітального ремонту орендованого приміщення, у зв”язку з чим з 02.01.2007 буде припинено допуск в орендоване приміщення з огляду на недопустимість його подальшої експлуатації.

Проте, позивач не врахував зазначені обставини і на свій ризик уклав договори перевезення від 3, 5 та 9 січня 2007 року.

Також незрозуміло чому позивач посилаючись на те, що з 09.01.2007 відповідачі не допускали його на територію орендованого приміщення, все ж таки підписав заявки із замовниками на перевезення від 9, 12 січня 2007 року.

Судова колегія вважає, що наявність замка на воротах 1-го відповідача не свідчить про неможливість виконання договорів перевезення, оскільки відсутні докази відмови позивачу в пропуску автомобілів через ворота  в ті дні, коли повинні бути виконані заявки за договорами перевезення. Всі докази, які надані позивачем на підтвердження протиправної поведінки відповідачів (пояснення працівників позивача, повідомлення правоохоронним органам, постанови правоохоронних органів) не містять відомостей про неможливість виконання договорів перевезення.

Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов”язання було виконано боржником належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора про можливі доходи не можуть братися судом до уваги. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обгрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обгрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди є підставою для суду для відмови в задоволенні таких вимог.

Матеріали справи свідчать, що позивач обраховуючи розмір неодержаних доходів не  визначив витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права, на що також не звернув уваги місцевий господарський суд та включив до складу неотриманих доходів повністю суми фрахту за договорами перевезення.

Неповне з”ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, не надання оцінки фактичним обставинам призвело до неправомірних висновків щодо стягнення з 1-го відповідача збитків та неодержаних доходів в сумі 29382 грн., а тому в цій частині оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача  про стягнення 2319 грн. 31 коп. неодержаного доходу у зв”язку з відмовою отримати дизельне паливо на суму 27290 грн. 43 коп. (одержане за накладною №01/09-01 від 09.01.2007 за 24971 грн. 12 коп.); 8616 грн. 17 коп. витрат з виплаченої заробітної плати та 1387 грн. 09 коп. витрат на послуги зв”язку –судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в цій частині позову.

Позивачем не доведено факту виплати заробітної плати саме за час простою, в платіжних відомостях за січень-лютий 2007 року не зазначено, що заробітна плата виплачена саме за час простою, не надано відповідних наказів щодо сплати заробітної плати за час простою.

Також судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позову відносно 2-го відповідача, оскільки між позивачем та 2-м відповідачем відсутні договірні відносини та позивачем не доведено, що шкоду завдано саме протиправною поведінкою 2-го відповідача.

Враховуючи викладене судова колегія дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення господарського суду від 07.09.2007 у справі №1/62 в частині стягнення 29382 грн. підлягають задоволенню. Вимоги апеляційної скарги щодо припинення провадження у даній справі відхиляються за їх необгрунтованістю.

За таких обставин, апеляційна скарга ВАТ „Луганське АТП 10964” підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2007 у справі №1/62 скасуванню в частині стягнення збитків та неодержаних доходів у сумі 29382 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за позовом та апеляційною скаргою покладаються на позивача у справі.

Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 пункту 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 зайве сплачене 1-м відповідачем при поданні апеляційної скарги державне мито в сумі 61 грн. 72 коп.  підлягає поверненню 1-му відповідачу.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 99, 101, п. 2 ст. 103, ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Луганське автотранспортне підприємство 10964” на рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2007 у справі №1/62 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2007 у справі №1/62 в частині задоволення позову до 1-го відповідача скасувати.

3. У задоволенні вимог до 1-го відповідача щодо стягнення 29382 грн. відмовити.

4. В решті рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2007 у справі №1/62 залишити без змін.

5. Судові витрати за позовом покласти на позивача.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаспромпоставка”, м. Луганськ, вул. Фабрична, 1, ід. код 25368575 на користь Відкритого акціонерного товариства „Луганське автотранспортне підприємство 10964”, м. Луганськ, вул. Таллінська, 62, ід. код 05465904 витрати по державному миту за апеляційною скаргою в сумі 146 грн. 91 коп.

7. Доручити місцевому господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

8. Повернути Відкритому акціонерному товариству „Луганське автотранспортне підприємство 10964”, м. Луганськ, вул. Таллінська, 62, ід. код 05465904 з Державного бюджету України державне мито в сумі 61 грн. 72 коп., зайве сплачене за квитанцією № 00361 від 19.09.2007.

Підставою для повернення державного мита є дана постанова, скріплена печаткою суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                 Д.Ю. Перлов