Ухвала

від 26.12.2023 по справі 932/7361/23

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/7361/23

Провадження № 1-кс/932/4559/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у приміщенні суду в м. Дніпрі клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 174 КПК України про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська звернувся адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 із клопотанням, в якому просить скасувати арешт майна, яке було вилучене 15.12.2023 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 в рамках кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР за № 12023041030002923 від 25.07.2023 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 302 КК України.

В обґрунтування клопотання представник зазначає, що слідчим відділом Дніпровського районного управління поліції ГУНП В Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12023041030002923 від 25.07.2023 року за ознаками складу злочину. передбаченого ч.2 ст.302 КК України.

15 грудня 2023 року, у період часу з 14 год. 06 хв. до 17 год. 45 хв., слідчим СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, на підставі ухвала слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2023 року по справі № 932/7361/23, було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до протокол обшуку, було вилучено наступні предмети та речі, а саме:

-Мобільний телефон марки «Iphone»

-??Мобільний телефон марки «Хіоті» НОМЕР_1

-??Мобільний телефон марки «Red mi»

-??Мобільний телефон марки «Iphone»

-??Мобільний телефон марки «Iphone» imei: НОМЕР_2

-??Мобільний телефон марки «Red mi» синього кольору

-Мобільний телефон марки «Iphone» imei: НОМЕР_3

-5 системних блоків, чорного кольору

-5 моніторів

-5 веб-камер

-??Ноутбук та зарядний пристрій

-??Роутер

-Конвектор

-Блютузи від клавіатури

-Сервер та обладнання відеоспостереження

-1 камера відеонагляду

-Інтимні іграшки

-Банківські карти монобанк № НОМЕР_4 , Приватбанк № НОМЕР_5

-Флеш носій - 2 шт.

-Грошові кошті на загальну суму 20 482,00 грн..

Станом на день звернення з клопотанням, вилучені під час проведення обшуку предмети та речі повернуті не були.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що в кримінальному провадженні відсутні дані, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння належним ОСОБА_4 майном на підставі зазначених обставин. У зв`язку з чим просимо скасувати арешт майна, оскільки відсутні підстави для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дніпровське РУП ГУ НП в Дніпропетровській області явку свого представника в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.

Дослідивши матеріали клопотання, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачений такий вид заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

У відповідності до ч.ч. 1,2,3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Тобто, чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Системний аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом у кримінальному провадженні не може бути єдиною умовою для накладення на нього арешту, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.

Відповідно до ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Існуюча практика Європейського суду з прав людини, при вирішенні питання щодо подальшого застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі щодо позбавлення та обмеження права власності упродовж досудового розслідування ґрунтується на презумпції, що ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження із спливом певного часу зменшуються, тому орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявності ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави подальшого втручання у права та свободи.

Відповідно до ст. 16 КПК України одним з принципів кримінального провадження є недоторканість права власності, відповідно до якого позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Також, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи» (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року).

Відповідно до п.п.4, 5 ст.132 КПК України слідчий суддя зобов`язаний врахувати можливість без застосування заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин на які вони посилаються.

Статтями 9, 28, 40, 91 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити всі обставини справи, надати їм правову оцінку; доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження; кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки; слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій та зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Оцінюючи вказані вище обставини в їх сукупності, беручи до уваги, що під час розгляду вказаного клопотання стороною обвинувачення не надано відомостей, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту конкретної особи, а отже подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 174 КПК України про скасування арешту майна у кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 174 КПК України про скасування арешту майна у кримінальному провадженні - задовольнити.

Скасувати арешт накладений 22 грудня 2023 року ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська на майно, яке вилучене 15.12.2023 року під час обшуку за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 2-а в рамках кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР за № 12023041030002923 від 25.07.2023 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 302 КК України, а саме на:

-Мобільний телефон марки «Iphone»

-??Мобільний телефон марки «Хіоті» НОМЕР_1

-??Мобільний телефон марки «Red mi»

-??Мобільний телефон марки «Iphone»

-??Мобільний телефон марки «Iphone» imei: НОМЕР_2

-??Мобільний телефон марки «Red mi» синього кольору

-Мобільний телефон марки «Iphone» imei: НОМЕР_3

-5 системних блоків, чорного кольору

-5 моніторів

-5 веб-камер

-??Ноутбук та зарядний пристрій

-??Роутер

-Конвектор

-Блютузи від клавіатури

-Сервер та обладнання відеоспостереження

-1 камера відеонагляду

-Інтимні іграшки

-Банківські карти монобанк № НОМЕР_4 , Приватбанк № НОМЕР_5

-Флеш носій - 2 шт.

-Грошові кошті на загальну суму 20 482,00 грн.

Вищевказане перелічене майно повернути власнику за належністю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ігор КОНДРАШОВ