Ухвала

від 28.12.2023 по справі 932/7361/23

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/7361/23

Провадження № 1-кс/932/4475/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12023041030002923 від 25.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.302 КК України, про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12023041030002923 від 25.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.302 КК України, в якому слідчий просить накласти арешт із забороною відчуження, володіння та користуванням наступним майном, яке було вилучено в ході обшуку у особи, яка займає приміщення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а сам:

3 банківскі картки із номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ;

1 мобільний телефон марки Iphone imei НОМЕР_4 ;

3 коробки презервативів;

5 коробок лубрикантів.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, в провадженні СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження № 12023041030002923 від 25.07.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.302 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло інформування від начальника 4 управління міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області про те, що під час супроводження матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023041030002923 від 25.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 302 КК України встановлено ряд невстановлених осіб, які на території м. Дніпро організували місця розпусти у вигляді борделей, де надаються послуги інтимного характеру за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .

Вказане підтверджується також протоколом огляду інтернет ресурсу від 05.12.2023 року.

На теперішній час проводяться заходи щодо встановлення осіб, які приймають участь в організації місць розпусти та осіб причетних до вчинення злочину.

На підставі вищенаведеного, є достатні підстави вважати, що вищевказані особи можуть бути причетними до вчинення даного кримінального правопорушення, а саме створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти.

Отже з метою припинення злочинної діяльності, виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення.

15.12.2023 на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігались речі і документи, які містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме в ході обшуку у особи, яка займала приміщення, а саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було вилучено наступне майно:

3 банківскі картки із номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ;

1 мобільний телефон марки Iphone imei НОМЕР_4 ;

3 коробки презервативів;

5 коробок лубрикантів.

На підставі вищевикладеного вищезазначені речі є доказами вчинення злочину, зберігають на собі сліди злочину, тому з метою забезпечення збереження речових доказів, а також з метою запобігання приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вищезазначених речей необхідний арешт зазначеного майна.

У судове засідання слідчий не з`явився. Про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, в своєму клопотанні просить розглянути в порядку ст. 172 КПК України за відсутності сторін.

Власник майна в судове засідання не з`явилась, про розгляд клопотання повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, вважаю можливим розглянути клопотання за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.

Дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, слідчий суддя враховує наявність та безпідставність правових підстав для накладання арешту, приходить до наступного висновку.

У відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Поряд з цим, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Перша та найголовніша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання з боку органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого абзацу надає право позбавляти власності лише «на умовах, передбачених законом», при цьому у другому абзаці визнається право держав здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" пункт 58).

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 зазначеної статті, з метою збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Зазначених обставин, які передбачені даними нормами процесуального закону, для накладення арешту на вище зазначене майно, слідчим суддею за наданими матеріалами клопотання слідчого не встановлено.

З огляду на викладене слідчий суддя, перевіривши матеріали клопотання, приходить до висновку, що воно не містять достатніх та необхідних даних, які б свідчили про можливість накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12023041030002923 від 25.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.302 КК України, про арешт майна залишити без задоволення.

Зобов`язати слідчого СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області в рамках кримінального провадження № 12023041030002923 від 25.07.2023 року негайно повернути вищевказане майно його законному власнику.

Копію даної ухвали негайно направити прокурору, слідчому та власнику майна.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ігор КОНДРАШОВ