Постанова

від 13.11.2007 по справі 16/237

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/237

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "13" листопада 2007 р.                                                  Справа № 16/237

„12”год. „15”хв.                                                                                                    

                                                                                 Господарський суд Чернігівської області у  

                                                                                       складі –судді Фесюри М.В.,

                                                                     при секретарі –Козацькому А.В.,

                                                                                       за участю представників сторін:

                                                                                       від позивача –Лебедєв О.Г.,

                                                                                       від відповідача –  Джан М.

                                                                     від прокурора -- Курило Я.М.

розглянувши  в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ :           Першого заступника прокурора м. Чернігова в

інтересах держави в особі відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

(м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14017)

до ВІДПОВІДАЧА:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство „Гюнай”

                                             (м. Чернігів, вул. Музикальна,4а)

Про стягнення 4155,65 грн.

          Заявлено адміністративний позов про стягнення адміністративно –господарських санкцій та пені в сумі 4155,65грн. за недотримання у 2006 році передбаченого законодавством нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та 735,84 грн. пені.

          Відповідач проти позову заперечив, посилаючись в запереченнях на скрутне фінансове становище та на факт перебування в трудових відносинах в 2006 році з підприємством інваліда.

Заслухавши пояснення, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

У відповідності зі ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-ХІІ (надалі –Закон № 875-ХІІ) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.  

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Керівники підприємств, установ,  організацій,  у тому  числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно форми № 10-ПІ (річна) „Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів” за 2006 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила у відповідача 22 особи. Чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону № 875-ХІІ, становить 1 особу.

Як вбачається із вищевказаного звіту в 2006 році у відповідача у трудових відносинах перебував 1 інвалід Кузьменко Ніна Михайлівна (згідно наявного в матеріалах списку працюючих інвалідів – штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2006 році). Як свідчить наказ №13-к Кузьменко Н.М. була прийнята на роботу прибиральницею з 01 грудня 2006року на 0,25 окладу згідно штатного розкладу.

У відповідності з пунктами 3.1, 3.2 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) „Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007р. №42 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2007р. за № 117/13384 (яка була введена, починаючи зі звіту за 2006 рік), у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005р. № 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005р. за № 1442/11722 (із змінами).

У рядку 02 відображається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Відповідно до п. 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Пунктом 3.4 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) „Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів” визначено, що дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила в 2006 році у Відповідача 1 особу. Таким чином, враховуючи викладене вище, перебування протягом одного місяця в трудових відносинах у відповідача інваліда не може вважатися дотриманням встановленого законодавством нормативу та суд доходить висновку про невиконання нормативу Відповідача в кількості 1 робочого місця.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника відповідача обчислена шляхом ділення фонду оплати праці на середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу, становила в 2006 році 3995,45грн., таким чином сума адміністративно –господарських санкцій, яку має сплатити відповідач при невиконанні нормативу в кількості 1 особи, становить 3995,45 грн.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (ч. 4 ст. 20 Закону № 875-ХІІ).

Відповідно до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70, роботодавці сплачують суму  адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Дані вимоги відповідач не виконав та адміністративно –господарські санкції в установлений строк не сплатив.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, а також  п.п. 3.1. Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №223, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 30 травня 2007 р. за № 552/13819), порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, відповідачу була нарахована пеня в сумі 160,20 грн. за 154 днів прострочення сплати адміністративно –господарських санкцій, яка на момент розгляду справи не сплачена.

Крім того, згідно частин 1, 2 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько –правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно –господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно –господарські санкції (ст. 217 Господарського кодексу України).

Одним із видів адміністративно –господарських санкцій є адміністративно –господарський штраф.

Згідно ст. 241 Господарського кодексу України, адміністративно –господарський штраф –це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько –правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.  

Відповідно до статті 19 Закону № 875-ХІІ керівники підприємств,  установ,  організацій,  у тому  числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку. В матеріалах справи наявна копія постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.06.07, згідно якої до адміністративної відповідальності притягнуто директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство „Гюнай” за ч.2 ст. 188-1 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме за невиконання   посадовою   особою,   яка  користується  правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 році, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів   та накладено штраф у розмірі 170грн.

Таким чином, факт невиконання нормативу відповідачем є встановленим в силу ч.1 ст.72 КАС України і повторному доказуванню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 71, 94, 158 –163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство „Гюнай” (код 31480078, м. Чернігів, вул. Музикальна,4а) до державного бюджету (одержувач: державний бюджет м. Чернігова, код ЄДРПОУ ВДК 22825965, банк –отримувач ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, р/р 31211230700002, код платежу 50070000) 4155,65 грн., у тому числі штраф у розмірі 3995,45 грн. та пеню у розмірі 160,2 грн.

3.          Постанова набирає законної сили і може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова у повному обсязі складена 19 листопада 2007 року.

          Суддя                                                                                                    М.В.Фесюра