Ухвала

від 29.12.2023 по справі 911/2369/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2369/20 (911/1698/23)

Суддя Господарського суду Київської області Янюк О.С. розглянувши

заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале впроваджувальне підприємство «Релос» Нейрановського Артема Олексійовича

про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом ОСОБА_1

до 1) Акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк», м. Київ

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале впроваджувальне підприємство «Релос», м. Ірпінь Київської області

про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії

у межах справи №911/2369/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале впроваджувальне підприємство «Релос» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 16, ідентифікаційний код 16477069)

Без виклику учасників справи

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області (далі суд) від 16.11.2023 у справі №911/2369/20 (911/1698/23) залишено без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале впроваджувальне підприємство «Релос» (далі ТОВ «МВП «Релос») про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії, яка на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства розглядалась в межах справи №911/2369/20 про банкрутство ТОВ «МВП «Релос» .

11.12.2023 засобами поштового зв`язку до суду звернувся представник ТОВ «МВП «Релос» адвокат Нейрановський А.О. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3759 від 19.01.2011, далі - заявник) із заявою №1112 (вх. №23055/23 від 14.12.2023) про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 120 000,00грн. На підтвердження зазначених витрат надав суду копії договір про надання правової допомоги від 01.05.2023, додаткову угоду від 05.07.2023 та акт-рахунок прийму-передачі правової допомоги від 16.11.2023.

22.12.2023 від представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» до суду надійшло клопотання (вх.5782/23 від 25.12.2023), в якому просить залишити заяву ТОВ «МВП «Релос» про ухвалення додаткового рішення без розгляду, у зв`язку із закінченням строку на його подання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною ч. 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений ч.8 ст. 129 ГПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Вимога ч.8 ст. 129 ГПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02. 2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Із матеріалів справи №911/1698/23 вбачається, що ухвалою суду від 04.07.2023 постановлено здійснювати розгляд позовної заяви ОСОБА_1 у порядку спрощеного позовного провадження, а тому відповідно до ч. 8 ст.252 ГПК України, судові дебати у цій справі не проводились.

У зв`язку із викладеним, та ураховуючи, що справа в суді розглядається з повідомленням учасників справи, то заява про відшкодування судових витрат, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом.

Як зазначалось вище, відповідне судове рішення по справі прийнято 16.11.2023, таким чином, докази щодо понесення судових витрат заявник мав подати до 21.11.2023 включно.

Так, 17.11.2023 представник ТОВ «МВП «Релос» адвокат Нейрановський А.О. звернувся до суду із відповідною заявою про ухвалення додаткового рішення, яке ухвалою суду від 05.12.2023 було повернуто без розгляду (на підставі п.1 ч.1, ч.4 ст.170 ГПК України).

11.12 2023 представник ТОВ «МВП «Релос» адвокат Нейрановський А.О. повторно до суду звернувся із заявою, в якій серед іншого, міститься клопотання про поновлення строку подачі заяви про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування зазначає, що 17.11.2023 звертався до суду із відповідною заявою, проте вона була повернута заявнику без розгляду. Підставою для повернення було відсутність у заяві відомостей щодо наявності електронного кабінету у представника відповідача. Після усунення недоліків повторно подає заяву про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Згідно із ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частиною 1 ст. 118 ГПК України визначено право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Отже, вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків,передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Із правового контексту наведеної норми слідує, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено заявником, та чи підлягає він поновленню. Тому, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Питання про поважність причин пропуску строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, підстави пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений законом процесуальний строк подання заяви. Тобто, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин (аналогічна правова позиція викладене в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №910/5041/22).

Так, дослідивши зміст клопотання про поновлення процесуального строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогуможна зробити висновок, що заявник не вказав непереборних чи інших обставин, які б унеможливлювали/перешкоджалиподати суду належним чином оформлену заяву та відповідні докази, в межах визначеного ГПК України п`ятиденного строку.

При цьому заявник не зазначив і обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані із істотними перешкодами чи труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії (подання доказів в межах п`яти днів).

Додатково суд зазначає, що вимоги п.1 ч.1 ст.170 ГПК України заявником також повністю не були виконанні, оскільки відповідно до зазначених вимог ТОВ «МВП «Релос» як юридична особа на підставі ч.6 ст.6 ГПК України зобов`язана мати відповідний електронний кабінет, а із змісту заяви вбачається про його відсутність, що також є підставою для настання відповідних процесуальних наслідків.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що докази понесення фактичних витрат на правову допомогу були подані поза межами строку, встановленого ст. 129 ГПК України, та не доведення заявником поважності причин пропуску строку на подання доказів понесення судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 12, 118-119, 129-130, 234-235, 244, 252 суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале впроваджувальне підприємство «Релос» адвокатаНейрановського А.О. про поновлення строку для подачі заяви про ухвалення додаткового рішення по справі №911/2369/20 (911/1698/23), викладеного у п.1 заяви про ухвалення додаткового рішення від 11.12.2023 №1112 - залишити без задоволення.

2. Клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 від 22.12.2023 (вх.5782/23 від 25.12.2023) - задовольнити.

3. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале впроваджувальне підприємство «Релос» адвокатаНейрановського А.О. про ухвалення додаткового рішення по справі №911/2369/20 (911/1698/23) від 11.12.2023 №1112 (вх.23055/23 від 14.12.2023) - залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законноїсили29.12.2023 та згідно ст. 255 ГПК України може бути оскаржена до Північногоапеляційногогосподарського суду протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Ухвалу підписано 29.12.2023.