Постанова

від 30.11.2023 по справі 1519/6459/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6985/23

Справа № 1519/6459/2012

Головуючий у першій інстанції Плавич І.В.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 27

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Козловій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою адвоката Кравцана Віктора Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Лайф», ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» звернулося до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Лайф», ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначаючи, що 17 січня 2008 року між КБ «Західінкомбанк» ТзОВ з однієї сторони та ТОВ «Фуд Лайф» з іншої сторони, було укладено кредитний договір за №1701/08-612, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит у розмірі 500000,00 гривень строком до 16 січня 2009 року під 18,0% річних з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а позичальнику свою чергу зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, що встановлені кредитним договором. Однак, як зазначає представник банку, не зважаючи на взяті на себе зобов`язання, ТОВ «Фуд Лайф» в порушення умов укладеного договору суму кредиту не повертає та відсотки не сплачує, у зв`язку з чим банк звернувся з даним позовом до суду, заявляючи вимоги про солідарне стягнення з боржника ТОВ «Фуд Лайф» та поручителя - ОСОБА_1 , на користь банку суми заборгованості за кредитним договором від 17 січня 2008 року в загальному розмірі 1018788,06 гривень (а.с. 4-6).

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ТОВ «Фуд Лайф», ОСОБА_1 на користь ПАТ «Західінкомбанк» суму заборгованості за Кредитним договором №1701/08-612 від 17 січня 2008 року з урахуванням процентів та штрафних санкцій -у загальному розмірі 1018788,06 гривень та суму оплаченого судового збору -у розмірі 3219,00 гривень (а.с. 41-44).

05 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравцан Віктор Михайлович подав заяву про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2012 року (а.с. 112-118).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеса від 21 червня 2023 року заяву про перегляд вищевказаного заочного рішення залишено без задоволення (а.с. 130-131).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Кравцан Віктор Михайлович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує, що повістка про виклик до суду відповідачів направлялася лише раз, а відповідно до норм чинного законодавства, суд постановляє заочне рішення у разі повторної неявки відповідача, повідомленого належним чином, у результаті чого, ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання 17 вересня 2012 року, що у свою чергу є порушенням принципу рівності сторін. Оскільки останнього не сповістили про розгляд справи та судове засідання, його було позбавлено можливості висловити свою думку з приводу розгляду справи з його участю або за його відсутності. Разом з тим, суд повинен був постановити ухвалу щодо заочного розгляду справи, однак судом першої інстанції не дотримано вказаних норм. Також апелянт наголошує на тому, що позивачем жодним чином не підтверджено та не надано відповідних первинних документів, про видачу кредитних коштів боржнику, їх розмір та дату погашення, відсоткову ставку, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Крім того, відсутні будь-які вихідні дані, котрі використовувалися для розрахунку заборгованості, тобто, таким чином, позивачем не було надано жодних доказів про наявність та дійсний розмір заборгованості за кредитним договором, ні розрахунку, який можна перевірити, документи, які підтверджують рух коштів та суму боргу за тілом кредиту та відсотками також не надано, тому факт щодо недотримання позичальником власних зобов`язань не доведено. Крім того, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором, повинно бути пред`явлено у судовому порядку, протягом 6 місяців, сплив якого від дня настання строку на виконання основного зобов`язання припиняє поруку за умови, якщо кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до суду із позовом до поручителя. Тому, на думку представника апелянта, з 16 липня 2010 року у ПАТ «Західінкомбанк» відсутні підстави для пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 як до поручителя за договором поруки, так як порука є припиненою. В сукупності, як зазначає представник апелянта, вищевказане свідчить, що рішення ухвалене також із невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи (а.с. 197-204).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

У судовому засіданні 30 листопада 2023 року представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції до суду не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване заочне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ТОВ «Фуд Лайф» прострочив виконання зобов`язання з повернення суми кредиту та процентів за правочином, а тому позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню (а.с. 43).

Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обставини справи.

17 січня 2008 року між КБ «Західінкомбанк» ТзОВ, з однієї сторони, та ТОВ «Фуд Лайф» - з іншої, був укладений кредитний договір за №1701/08-612, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит у розмірі 500 000 гривень строком до 16 січня 2009 року, зі сплатою 18% річних з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а позичальник, у свою чергу, зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, що встановлені кредитним договором (а.с. 12-13).

У подальшому, згідно з додатковим договором до кредитного договору від 24 жовтня 2008 року, процентну ставку за користування кредитними коштами збільшено до 23 % річних (а.с. 14).

Відповідно до додаткового договору до кредитного договору від 16 січня 2009 року, термін користування кредитними коштами продовжено до 15 січня 2010 року (а.с. 15).

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 17 січня 2008 року між КБ «Західінкомбанк» ТзОВ, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, був укладений договір поруки №1601/07-01, відповідно до умов якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником (ТОВ «Луд Лайф») в повному обсязі всіх зобов`язань позичальника, що випливають з кредитного договору №1701/08-612 від 17 січня 2008 року і додаткових до нього договорів, укладених між кредитором та позичальником (а.с. 16).

Позивач стверджує, що в порушення вимог кредитного договору та графіку погашення кредитів, відповідач ТОВ «Фуд Лайф» умови договору не виконав, кредит не повернув, проценти не сплачує, у зв`язку з чим банк звернувся із відповідним позовом до суду (а.с. 5).

Оцінка апеляційного суду. Щодо вимог до поручителя.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та третьої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно із частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Зі змісту договору поруки №1701/08-1 від 17 січня 2008 року (п. 3.2) вбачається, що дія договору припиняється в момент повного виконання позичальником чи поручителем усіх зобов`язань позичальника перед кредитором за кредитним договором та додатковими до нього договорами (а.с. 16). Тобто договором поруки не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, а положення пункту 3.2 договору поруки, відповідно до якого встановлено, що порука втрачає чинність після повного виконання зобов`язань, не можуть вважатися строком його дії, оскільки не відповідає змісту ст.ст. 251, 252 ЦК України, де визначено, що з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається саме календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За обставинами даної справи кредитний договір був укладений 17 січня 2008 року (а.с. 12), додаткові договори до кредитного договору укладені 24 жовтня 2008 року та 16 січня 2009 року (а.с. 14-15). Згідно з розрахунком заборгованості, наданого позивачем, останній платіж за користування кредитними коштами було здійснено у грудні 2008 року (а.с. 11), однак з відповідним позовом банк звернувся лише 11 квітня 2012 року (а.с. 4), тобто з пропуском строку в частині вимог до поручителя.

Строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для відмови кредиторові у позові. Вказаного суд першої інстанції при ухваленні заочного рішення не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкових висновків про задоволення вимог банку до ОСОБА_1 , а тому в цій частині заочне рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні вимог до поручителя.

Щодо вимог до боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Таким чином, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 522/3454/16-ц (провадження № 14-6цс18).

Згідно зі ст. 1 ГПК України, в редакції, чинній на момент звернення до суду із позовом, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України (в чинній редакції) передбачено, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З вище вказаного вбачається, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів.

У справі, що переглядається, спір виник щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання і сторонами основного зобов`язання є юридичні особи, а саме між КБ «Західінкомбанк» ТзОВ та ТОВ «Фуд Лайф». Тому, враховуючи, що позов в частині вимог до поручителя не підлягає задоволенню, а сторонами основного зобов`язання є юридичні особи, то провадження у справі в частині вимог до позичальника необхідно закрити, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, скасовує оскаржуване заочне рішення та ухвалює нове, відмовляючи в задоволенні вимог до поручителя та закриваючи провадження у справі в частині вимог до боржника, у зв`язку з тим, що справа в цій частині підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. При цьому, апеляційний суд роз`яснює позивачеві, що відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Кравцана Віктора Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2012 року - скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» до поручителя ОСОБА_1 - відмовити.

Провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Лайф» - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду з відповідним позовом в порядку господарського судочинства.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

Повний текст постанови складений 03 січня 2024 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк