Постанова

від 08.01.2024 по справі 135/911/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 135/911/21

Провадження № 22-ц/801/51/2024

Категорія: 48

Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошина Т. В.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 рокуСправа № 135/911/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго», Комунальне підприємство «Ладжитлосервіс», про стягнення шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 адвоката Зінченка А. А. на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області у складі судді Волошиної Т. В. від 14 вересня 2023 року,

встановив:

У серпні2021року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися досуду зцим позовом,за яким,з урахуваннямуточнених позовнихвимог,просили стягнутисолідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 13194грн 00к.у відшкодуваннямайнової шкоди,завданої пошкодженнямїх майна,та по 2000 грн 00 к. кожному у відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтовування вимог позову зазначали, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1 . Власниками квартири АДРЕСА_2 у цьому ж будинку є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 19 квітня 2020 року з вини власників квартири АДРЕСА_2 сталося залиття їх квартири АДРЕСА_3 , в результаті якого була деформована дверна коробка, на стелі в коридорі над дверима в зал залишилися сліди від залиття суха жовта пляма, площею 0,6 кв. м, на стелі по руслу суха жовта пляма площею 0,7 кв. м.

Про стан квартири АДРЕСА_3 і наслідки залиття комісією було складено акт від 24 квітня 2020 року, затверджений директором Комунального підприємства «Ладжитлосервіс» (далі КП «Ладжитлосервіс») Зубрицьким І. Б., згідно з яким причиною залиття є те, що в квартирі АДРЕСА_2 прогнила різьба на трубопроводі холодної води. Відповідно до висновків та рекомендацій комісії: власниці квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_6 рекомендовано періодично перевіряти сантехнічне обладнання. З актом ознайомленні мешканці квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .

Для ліквідації наслідків залиття згідно з кошторисом на поточний ремонт квартири внаслідок затоплення, виготовленим Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс ЛТД» (далі ТОВ «Енергосервіс ЛТД»), необхідно витратити 13194 грн 00 к.

Вказували, що залиття квартири призвело не тільки до пошкодження майна, але й зумовило моральні переживання, які виразилися у душевних стражданнях, психологічному стресі внаслідок пошкодження майна та неможливісті ним нормально користуватися, порушився їх усталений (звичайний) спосіб життя. Моральну шкоду оцінили у розмірі по 2000 грн 00 к. кожному, тобто на загальну суму 8000 грн 00 к., яку солідарно просили стягнути з відповідачів.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 14 вересня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 10995 грн 00 к. у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 4000 грн 00 к. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1284 грн 82 к.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що залиття квартири позивачів сталося внаслідок того, що в квартирі АДРЕСА_2 , власниками якої є відповідачі, прогнила різьба на трубопроводі холодної води, а тому, враховуючи обставини за яких сталося залиття квартири, наявність шкоди, яка підтверджена зведеним кошторисним розрахунком вартості об`єкта будівництва, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача вважав за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивачів майнову шкоду, завдану пошкодженням їх майна у розмірі 10995 грн 00 к.

Суд першої інстанції також вважав встановленим, що залиття квартири завдало позивачам негативних емоцій та переживань щодо пошкодження майна та неможливості нормального користування ним і в свою чергу призвело до душевних страждань, порушення їх звичного способу життя, а тому з урахуванням обставин справи, розміру, тривалості та характеру заподіяних моральних страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, прийшов до висновку, що на користь позивачів солідарно із відповідачів підлягає стягненню 4000 грн 00 к. у відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 адвокат Зінченко А. А., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність вини відповідачів у залитті квартири позивачів на підставі недопустимого доказу, зокрема акту про залиття квартири від 24 квітня 2020 року, якого, один із членів комісії сантехнік ОСОБА_7 не підписував. Суд, стягуючи на користь позивачів матеріальну шкоду в розмірі 10995 грн 00 к., не звернув увагу на те, що позивачами при розрахунку розміру збитків включені витрати, які не знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з подіями, які відбулись 19 квітня 2020 року. Звертав увагу, що оскільки чинне законодавство визначає обов`язок співвласників у праві спільної часткової власності нести відповідальність відповідно до своєї частки, то суд безпідставно поклав на відповідачів солідарний обов`язок по відшкодуванню шкоди.

Безпідставним є також висновок суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди у розмірі 4000 грн 00 к., оскільки позивачами не було надано жодного доказу на підтвердження понесених ними фізичних, душевних та психічних страждань, їх тривалості, а також наявності причинного зв`язку між шкодою та залиттям квартири.

Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» подало відзив на апеляційну скаргу, за яким просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм процесуального права, відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на їх підставі правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Частинами першою третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , в рівних частинах, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Ладижинської міської ради від 03 січня 2001 року.

Квартира АДРЕСА_2 у цьому ж будинку, що розташована над квартирою позивачів, належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (ця обставина визнана учасниками справи, а тому в силу приписів частини першої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню).

Житловий будинок по АДРЕСА_4 перебуває на балансі КП «Ладжитлосервіс». Згідно з журналом реєстрації заяв від мешканців 19 квітня 2020 року поступила заявка з будинку АДРЕСА_5 про порив води у квартирі, друга заявка цього ж числа з будинку АДРЕСА_6 про залиття з квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до акту про залиття, аварію, що трапилася на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 24 квітня 2020 року, складеного комісією та затвердженого КП «Ладжитлосервіс», 19 квітня 2020 року в будинку АДРЕСА_6 , власником якої є ОСОБА_1 , трапилося залиття. Власник квартири АДРЕСА_7 ОСОБА_6 затопила квартиру АДРЕСА_3 . При обстеженні квартири АДРЕСА_3 встановлено, що в коридорі наявна суха жовта пляма на стелі над дверима в зал 0,6 м2; дерев`яна лутка дверей деформувалася; в кухні наявна суха жовта пляма по русту 0,7 м2. Причиною залиття є те, що в квартирі АДРЕСА_2 прогнила різьба на трубопроводі холодної води. Висновки і рекомендації комісії: власнику квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_6 періодично перевіряти сантехнічне обладнання. З вказаним актом були ознайомлені мешканці квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 та квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_6 .

Згідно з дефектним актом на поточний ремонт квартири внаслідок затоплення за адресою: АДРЕСА_6 , та зведеним кошторисним розрахунком на будівельні роботи, виготовленими ТОВ «Енергосервіс ЛТД», поточний ремонт приміщень квартири внаслідок затоплення становить 13194 грн 00 к.

Статтею 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі.

Збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

У зазначеній нормі права, яка встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках деліктних (позадоговірних) зобов`язань, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Шкода це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки завдана шкода (реальна шкода та упущена вигода) відшкодовується в повному обсязі.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Статтею 1192 ЦК України визначені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт залиття квартири АДРЕСА_1 через неналежний стан сантехнічного обладнання в квартирі АДРЕСА_2 цього ж будинку, є доведеним.

Згідно з дефектним актом на поточний ремонт квартири внаслідок затоплення за адресою: АДРЕСА_6 , та зведеним кошторисним розрахунком на будівельні роботи, виготовленими ТОВ «Енергосервіс ЛТД», поточний ремонт приміщень квартири внаслідок затоплення, без врахування податку на додану вартість, становить 10995 грн 00 к.

Таким чином встановивши, що позивачі довели розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідачів, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивачів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що завдана позивачам шкода підлягає відшкодуванню відповідачами.

Відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не спростовано належними і допустимими доказами відсутність їх вини у залитті квартири позивачів, клопотань про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивачів, не заявлено. Доказів щодо спростування висновків, наведених у зведеному кошторисному розрахунку ТОВ «Енергосервіс ЛТД», також не надано.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що акт про залиття квартири від 24 квітня 2020 року отриманий з порушенням вимог законодавства, а тому є недопустимим доказом, то апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена додатком № 4.

Згідно з Додатком № 4 в акті повинні бути відображені: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Як видноз актупро залиттявід 24квітня 2020року вінскладений комісієюу складіінженера ТВ ОСОБА_8 ,техніка ОСОБА_9 ,сантехніка ОСОБА_7 ,за формоюта змістомвідповідає вимогамвказаного Додатку№ 4,у ньомувідображено:місце залиття,конкретні пошкодженняквартири,висновки тапричини залиття. Вказаний акт містить підписи членів комісії, зокрема і сантехніка ОСОБА_7 , з актом ознайомлені мешканці квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 та квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_6 .

Разом з тим суд першої інстанції помилково визначив позивачів солідарними кредиторами, а відповідачів солідарними боржниками у даному деліктному зобов`язанні.

Так згідно зі статтею 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (частина перша статті 355 ЦК України) та залежно від положень закону або домовленості між співвласниками може належати їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (частина друга статті 355 цього Кодексу). При цьому спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта статті 355 цього Кодексу).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизовані житлові приміщення передавались у спільну часткову або спільну сумісні власність, а утримання приватизованих житлових приміщень здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.

Правовідносини між співвласниками майна як суб`єктами цивільних правовідносин та іншими особами регулюються законами України та договорами, укладеними власниками (співвласниками) майна та іншими особами.

Отже, правовідносини власників житлових приміщень з утримання житлового приміщення регулюються нормами ЦК України та законодавства, яке регулює користування житловими будинками та прибудинковими територіями.

Разом з тим норми статей 160 та 162 Житлового кодексу Української РСР (далі ЖК УРСР) входять до глави 6 цього Кодексу, яка регулює правовідносини з користування будинками приватного житлового фонду, зокрема з наймачами цих житлових приміщень, членами їх сімей та власником житлового фонду, які виникають на підставі договору найму цього приміщення.

При цьому стаття 160 ЖК УРСР, яку суд застосував до спірних правовідносин, визначає рівні права та обов`язки наймача та членів його сім`ї між собою та перед третіми особами, зокрема щодо солідарної майнової відповідальності членів сім`ї разом з наймачем за зобов`язаннями, що випливають з договору найму житлового приміщення, яке належить до приватного житлового фонду.

Положеннями статті 162 ЖК УРСР регулюється порядок визначення та внесення плати за користування жилим приміщенням, яке належить громадянину на праві приватної власності та право на користування яким мають інші особи, зокрема наймачі та члени їх сімей на підставі договору найму (стаття 759 ЦК України).

Отже правове регулювання правовідносин власників житлового приміщення належного їм на праві приватної власності, здійснюється на підставі норм ЦК України, які регулюють правовідносини з права власності. Положення ж статей 160 та 162 ЖК УРСР поряд з положеннями глави 58 ЦК України регулюють правовідносини з найму житлового приміщення, тобто речові права на чуже майно, а тому зазначені норми права не підлягають застосуванню до правовідносин з утримання власниками належного їм на праві приватної власності майна, зокрема щодо сплати комунальних послуг.

До таких висновків прийшов Верховний Суд України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-734цс15.

Установивши, що квартира позивачів та квартира відповідачів перебуває у спільній частковій власності, суд першої інстанції не мав підстав для солідарного стягнення з відповідачів усієї суми заподіяних збитків усім позивачам.

Відповідно до частини першої статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Оскільки у справі немає даних про розмір часток кожного з позивачів у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , як і розмір часток кожної з відповідачок у квартирі АДРЕСА_2 у тому ж будинку, то розмір майнової шкоди, який підлягає стягненню окремо кожному з позивачів окремо з кожної з відповідачок має відповідати розміру їх часток у праві власності на квартиру. Тобто розмір збитку, завданого кожному з позивачів кожною з відповідачок, становить по 1/8 частині від загальної суми збитку (10995 грн 00 к. / 2 відповідачок / 4 позивачів = 1374 грн 38 к.).

Щодо доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_5 адвоката Зінченка А. А. в частині невідповідності стягнутого судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди, фізичним, душевним та психічним стражданням, їх тривалості, а також наявності причинного зв`язку між шкодою та залиттям квартири, то апеляційний суд виходить із такого.

Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав потерпілий, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Суд, який розглядає справу, повинен з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Як роз`яснено у пунктах 3, 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Отже у спорах про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є наявність відповідних моральних страждань, негативних переживань, втрат немайнового характеру, погіршення якості і рівня життя, вимушених змін в усталеному (звичному) способі життя, соціальних зв`язках, інших негативних наслідках, які нерозривно пов`язані з особою кожного позивача і не можуть бути виражені у загальних фразах щодо усіх позивачів разом.

У справі не встановлено чи усі позивачі проживають у пошкодженій залиттям квартирі, чи мають вони інше житло, яким чином вплинуло залиття квартири на усталений (звичний) спосіб життя кожного з них, а тому апеляційний суд прийшов до висновку, що у стягненні моральної шкоди необхідно відмовити через недоведеність позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 адвоката Зінченка А. А. задовольнити частково.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 14 вересня 2023 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 1374 (одній тисячі триста сімдесят чотири) грн 38 к. кожному у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 1374 (одній тисячі триста сімдесят чотири) грн 38 к. кожному у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

Т. М. Шемета