Постанова

від 09.01.2024 по справі 910/13098/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13098/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В.(головуючої), Бенедисюка І.М. та Колос І.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний альянс" (далі - Товариство)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023

(головуючий суддя - Мальченко А.О., судді Козир Т.П. і Агрикова О.В.)

за позовом Антимонопольного комітету України (далі - АМК)

до Товариства

про стягнення 112 000 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2023: позов задоволено; з Товариства стягнуто в дохід загального фонду Державного бюджету України 56 000 000 грн. штрафу, 56 000 000 грн. пені; з Товариства стягнуто на користь АМК 868 350 грн. витрат зі сплати судового збору.

Товариство оскаржило рішення суду першої інстанції до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 апеляційну скаргу Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі №910/13098/22 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023: відмовлено Товариству у задоволенні заяви про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2023; повернуто без розгляду апеляційну скаргу Товариства. Дану ухвалу мотивовано не усуненням скаржником у встановлений ухвалою від 18.07.2023 строк недоліків апеляційної скарги.

Товариство повторно оскаржило рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2023 до суду апеляційної інстанції. До апеляційної скарги скаржником додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2023 апеляційну скаргу Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі № 910/13098/22 залишено без руху та надано скаржнику строк усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги, а саме сплати судового збору.

02.10.2023 до суду апеляційної інстанції від Товариства надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію від 29.09.2023 №14155 про сплату судового збору у розмірі 1 052 525 грн.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи дану заяву Товариства, встановив, що платником платіжної інструкції від 29.09.2023 №14155 є приватне підприємство "СІНТА-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 33542869), тоді як апеляційна скарга подана Товариством.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 повернуто без розгляду апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, зазначаючи про постановлення згаданої ухвали апеляційної інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить її скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

За доводами касаційної скарги, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму матеріального права - статтю 2 Закону України "Про судовий збір", що призвело до безпідставного застосування до апеляційної скарги Товариства приписів статей 258, 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо повернення такої апеляційної скарги без розгляду.

У касаційній скарзі Товариство зазначає, що визначальним в даному випадку є не той факт хто саме від імені скаржника здійснив оплату судового збору, сам скаржник чи інша особа за скаржника, а саме факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету на визначені судом реквізити.

Товариство вважає, що Північний апеляційний господарський суд в оскаржуваній ухвалі застосував приписи статті 2 Закону України "Про судовий збір" в контексті вирішення питання прийняття оплати судового збору без урахування висновків щодо застосування даної норми, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20.

АМК у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначає, що ухвала Північного апеляційного господарського суду є обґрунтованою та винесеною без порушення норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної ухвали залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Верховний Суд, беручи до уваги межі перегляду справи та повноваження касаційного суду, не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, вважає їх передчасними та такими, що зроблені з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права з огляду на таке.

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 16.10.2023, суд апеляційної інстанції з посиланням на статтю 2 Закону України "Про судовий збір" зазначив, що додана до апеляційної скарги платіжна інструкція від 29.09.2023 №14155 про сплату судового збору у розмірі 1 052 525 грн., платником якого є приватне підприємство "СІНТА - СЕРВІС", не може вважатися належним доказом сплати судового збору за подання апеляційної скарги Товариства, оскільки приватне підприємство "СІНТА - СЕРВІС" не є особою, яка звертається до суду чи стосовно якої ухвалене судове рішення у даній справі.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.10.2023 керуючись статтями 258, 260 ГПК України, повернув без розгляду апеляційну скаргу Товариству, оскільки останнє не усунуло її недоліків, на які було вказано в ухвалі суду про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не сплатило судовий збір за подання цієї скарги.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За правилами статті 2 названого Закону платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Об`єкти справляння судового збору визначено статтею 3 Закону України "Про судовий збір". Згідно з частиною першою зазначеної статті судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судові рішення.

Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено статтею 258 ГПК України. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Частиною другою статті 260 ГПК України (у редакції, яка діяла на момент розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції) передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Таким чином, повернення без розгляду апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилася від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

Повертаючи апеляційну скаргу Товариству, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про несплату судового збору за подання такої апеляційної скарги, не прийнявши як доказ сплати судового збору платіжну інструкцію від 29.09.2023 №14155 у розмірі 1 052 525 грн., оскільки у назві реквізиту платника вказано особу, яка не є стороною у справі, а саме платником є приватне підприємство "СІНТА - СЕРВІС".

Верховний Суду не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, адже згадана платіжна інструкція підтверджує сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції саме апеляційної скарги Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі №910/13098/22, оскільки у призначенні платежу згадується Товариство та зазначено "на рішення від 31.05.2023 по справі № 910/13098/22, Північний апеляційний господарський суд".

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 1 березня 2002 ).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Частина третя статті 258 ГПК України вимагає долучення до апеляційної скарги доказу сплати судового збору, адже подання до суду такої скарги є об`єктом його справляння згідно із Законом України "Про судовий збір".

Суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про неможливість прийняття як доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги платіжної інструкції лише у зв`язку із зазначенням в ній платником іншої особи, а не Товариства, без урахування всього змісту цього документа, зокрема, вказівки на призначення відповідного платежу (об`єкта справляння судового збору). Визначальним є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжний документ, що додається до позовної заяви (заяви, скарги), містив відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20.

При цьому додана до апеляційної скарги Товариства платіжна інструкція за своїм змістом підтверджує сплату судового збору за її подання. Отже, зазначена апеляційна скарга відповідає вимогам частини третьої статті 258 ГПК України, а ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги постановлена з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з доводами, викладеними у касаційній скарзі, та вважає ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 прийнятою з порушенням зазначених норм процесуального права.

Наведеним у даній постанові спростовуються доводи відзиву АМК на касаційну скаргу.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені частиною четвертою статті 304 ГПК України, - оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на розгляд суду апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Постанова ухвалена у розумний строк з урахуванням дати надходження до Верховного Суду матеріалів справи № 910/13098/22, а саме 21.12.2023.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний альянс" задовольнити.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі № 910/13098/22 скасувати.

3. Справу № 910/13098/22 передати на розгляд Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос